Постанова

від 28.11.2024 по справі 161/174/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/174/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/897/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 26 лютого 2010 року між нею та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, під час якого вони набули ряд нерухомого майна, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:2346, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою с. Лище Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:2347, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою с. Лище Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924, яка знаходиться за адресою с. Тарасове Луцького району Волинської області;

- 3/4 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

- 9/10 активів та майна ТОВ «Вол І С» (код ЄДРПОУ 41116904).

Позивач вказувала, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя, а наразі між сторонами існує спір стосовно поділу цього майна.

Покликаючись на рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення про поділ цього майна шляхом визнання за нею права власності на половину вказаного майна.

В березні 2023 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10 листопада 2006 року по день реєстрації шлюбу 26 лютого 2010 року, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на половину вказаного ним майна.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що сторони з 10 листопада 2006 року по 26 лютого 2010 року проживали однієї сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та набули ряд нерухомого майна, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:02:001:6119, площею 1,37 га, в с.Воротнів Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:02:001:1187, площею 0,0924 га, в с. Тарасове Луцького району Волинської області;

- житловий будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 170,5 кв.м та житловою площею 102,9 кв.м ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:0181, площею 0,1199 га, в с.Лище Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:1174, площею 0,0988 га, в с.Лище Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:1161, площею 0,25 га , в с.Лище Луцького району Волинської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:01:001:1162, площею 0,0977 га, в с. Лище Луцького району Волинської області.

ОСОБА_4 вважає, що оскільки це майно було набуте сторонами під час їх фактичних шлюбних відносин, воно є спільною сумісною власністю, а тому просив суд поділити між сторонами це майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено частково.

В порядку поділу спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано за ОСОБА_1 право власності на:

1) 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:01:001:2346, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою: с. Лище Луцького району Волинської області;

3) 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:01:001:2347, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою: с. Лище Луцького району Волинської області;

4) 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924, яка знаходиться за адресою: с. Тарасове Луцького району Волинської області;

5) 3/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , окрім визнання за нею права власності на частини земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924, яка знаходиться за адресою: с. Тарасове Луцького району Волинської області, та в частині відмови у задоволенні вимог зустрічної позовної зави. Просив рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення його зустрічного позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції самоусунувся від вирішення вимоги про встановлення факту їх з ОСОБА_1 проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Суд не врахував, що незалежно від того, впливає вирішення даної вимоги на решту позовних вимог чи ні, суд мав би надати оцінку доводам та аргументам позивача за зустрічним позовним вимогам у цій частині.

Також вважає, що судом не надано оцінки суперечливій позиції ОСОБА_1 , котра у первісному позові та в судовому засіданні від 27.07.2024 не заперечувала факту набуття земельної ділянки, кадастровий номер 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924, яка знаходиться за адресою с. Тарасове, Луцького району, у період перебування з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_1 віднесла цю ділянку до спільної власності подружжя та заявила про її поділ на цій підставі. Разом з тим, житловий будинок, що розташований на цій ділянці, ОСОБА_1 віднесла до її особистої приватної власності, стверджуючи, що вона не проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказував, що такий підхід має ознаки недобросовісної та суперечливої поведінки ОСОБА_1 , яку суд повинен був враховувати при вирішенні даної справи . Зазначив, що про поділ даної ділянки, як об`єкта спільної власності подружжя, набутого у період фактичних шлюбних правовідносин, заявлено як у первісному, так і в зустрічному позові. Натомість, суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на 1/2 ділянки, тоді як в задоволенні вимог зустрічного позову в цій частині відмовив. При цьому мотивів для відмови в оскаржуваному рішенні суд не навів.

Це ж стосується і щодо вимоги зустрічного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку по АДРЕСА_3 , який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187. Тобто, відповідачка визнала ту обставину, що у 2006 році між сторонами спору існували відносини, притаманні подружжю. Вказаний вище житловий будинок придбавався за кошти ОСОБА_4 . Також він оплачував вартість будівельних робіт з ремонту та реконструкції будинку. Це підтвердили допитані свідки в суді першої інстанції. Також зауважує, що, вирішуючи вимогу про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ земельної ділянки площею 1,37 га, кадастровий номер 0722883600:02:001:6119, розташованої у с. Воротнів, Луцького району, Волинської області, суд вдався до припущень, вказавши, що спірна ділянка була приватизована ОСОБА_1 .

В апеляції зазначено, що відмовляючи у задоволенні даної вимоги, суд першої інстанції вказав, що ділянки були набуті позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 09.09.2006 (як зазначено в державних актах), тобто, за час перебування відповідача ОСОБА_4 в іншому зареєстрованому шлюбі. Видача державних актів на ці ділянки пізніше не спростовує того факту, що витрати на придбання цих ділянок позивач понесла саме у вересні 2006 року, коли, за змістом ст.74 СК України, на ці відносини не поширюється режим спільної сумісної власності осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. З наведеною позицією суду апелянт не погоджується.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що вимога позивача за зустрічним позовом була описана та проаналізована судом в мотивувальній частині рішення. Вказує, що суд надав оцінку доводам сторони позивача за зустрічним позовним вимогам в частині доведення обставин щодо проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з урахуванням перебування ОСОБА_4 в попередньому шлюбі та було надано оцінку всім доказам.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву про часткову відмову від позову в частині вимог щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924, яка знаходиться за адресою с. Тарасове Луцького району Волинської області, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог.

Рішення Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 27червня 2024року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:1187, площею 0,0924 га, яка знаходиться в с. Тарасове Луцького району Волинської області, та житлового будинку по АДРЕСА_2 , набутого позивачем у власність 09 вересня 2006 року за договором купівлі-продажу, визнано нечинним. Провадження у даній справі в частині вказаних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 закрито.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки в іншій частині, а саме щодо відмови у частині первісного позову, судове рішення не оскаржується, то відповідно до норм ст.367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається і на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з урахуванням змісту ухвали апеляційного суду про визнання нечинним цього рішення в певній частині та закриття провадження у справі за заявою позивачки про відмову від частини позовних вимог, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним критеріям оскаржуване судове рішення першої інстанції не у повній мірі відповідає з огляду на таке.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17, провадження № 61-38303св18).

26 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що сторонами було набуте в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі наступне нерухоме майно: земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0722883600:01:001:2346, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою с. Лище, Волинської області; земельна ділянка з кадастровим номером 0722883600:01:001:2347, площею 0,2035 га, яка знаходиться за адресою с. Лище, Волинської області; 3/4 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ; 9/10 активів та майна ТОВ «Вол І С» .

Судом установлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 0722883600:01:001:2346, з кадастровим номером 0722883600:01:001:2347, 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , були придбані подружжям і зареєстровані на ім`я відповідача ОСОБА_4 за договорами купівлі - продажу від 09.03.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за письмової згоди його дружини ОСОБА_1 (а.с.32-35 т.1).

Таким чином, встановивши, що нерухоме майно, а саме: 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:01:001:2346, 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:01:001:2347, 3/8 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , було придбано сторонами за час шлюбу, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що воно є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ними.

Разом з тим, щодо обставин набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , сторонами жодних доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. В матеріалах справи лише наявна інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.12.2022 року, з якої вбачається, що ця ділянка значиться з цільовим призначенням: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в категорії земель як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; з видом використання для обслуговування виробничої бази. Ділянка зареєстрована в ДЗК за ОСОБА_4 як за фізичною особою-підприємцем з ЄДРПОУ юридичної особи - 25109001.

Як зазначено ОСОБА_4 у зустрічному позові, на час спільного проживання з позивачкою у фактичних шлюбних відносинах, він був зареєстрованим приватним підприємцем та організував власний швейний бізнес. На підтвердження долучив виписку від 17.11.2015 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно у його власності перебувало приміщення швейного цеху по АДРЕСА_3 (на даний час АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 призначена для обслуговування виробничої бази, тобто приміщення швейного цеху, яке належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_4 , а доказів протилежного сторонами не надано, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її поділ між сторонами, виходячи із правил рівності часток подружжя в спільному майні, тобто по частині.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтвердила, що на цій ділянці розміщені виробничі приміщення, які використовує відповідач ОСОБА_4 для своєї підприємницької діяльності, однак дату її придбання та підстави набуття ним права власності їй невідомі, жодних доказів надати щодо цих обставин вона не може.

Отже, не доведено, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, тому до поділу не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд на вказане уваги не звернув та зробив помилковий висновок про задоволення вимоги щодо визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності.

Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції невірно визначив і застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині слід взяти до уваги, оскільки суд першої інстанції неповно дослідив обставини щодо набуття вказаного об`єкту та безпідставно, без достатнього правового обґрунтування відніс земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224, площею 0,1593 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до спільного сумісного майна подружжя. Отже, в цій частині первісного позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині зустрічного позову колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, показання свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/1710/18.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20, погодилася із тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 у період з 30 березня 1991 року по 09 листопада 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 (т.1 а.с.89).

Однак, відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, а також підтвердженої в послідуючих постановах, зазначено, що виключається встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах у період існування нерозірваного попереднього офіційного шлюбу, в такому випадку слід враховувати, що правило норми ст.74 СК України поширюється лише на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Разом з тим, судом правильно встановлено, що всі об`єкти, які зареєстровані за ОСОБА_1 та які просив поділити ОСОБА_4 як спільне майно у зустрічному позові, набуті за договорами купівлі-продажу у період його перебування в шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано 09 листопада 2006 року.

Зокрема, це стосується житлового будинку по АДРЕСА_3 , земельних ділянок з кадастровим номером 0722883600:01:001:0181, з кадастровим номером 0722883600:01:001:1174, з кадастровим номером 0722883600:01:001:1161, з кадастровим номером 0722883600:01:001:1162 в с. Лище Луцького району Волинської області, які придбані позивачкою за договорами купівлі-продажу від 09.09.2006 року та від 13.10.2006 року.

Разом з тим, як видно з інформації з Державного реєстру прав власності, земельну ділянку з з кадастровим номером 0722883600:02:001:6119, площею 1,37 га, в с.Воротнів Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 набула хоч і в період шлюбу, але на підставі приватизації згідно із свідоцтвом про право власності від 24.10.2010 року, виданого Реєстраційною службою Луцького РУЮ Волинської області.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодного доказу на спростування того, що ця ділянка набута позивачкою за їх спільні кошти, а не шляхом приватизації.

А оскільки відповідно до норм п.5 ч.1 ст.57 СК України земельна ділянка,набута неюза часшлюбу внаслідокприватизації земельноїділянки,або одержанавнаслідок приватизаціїземельних ділянокдержавних ікомунальних сільськогосподарськихпідприємств,установ таорганізацій,або одержанаіз земельдержавної ікомунальної власностів межахнорм безоплатноїприватизації,визнається особистоюприватною власністюдружини,то судпершої інстанціїправильно відмовив ОСОБА_4 в задоволеннійого вимогзустрічного позовуі вцій частиніщодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:02:001:6119.

Отже, в цій частині доводи апелянта суд також не бере до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки спростовуються матеріалами справи та на правильність висновків суду не впливають.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково в частині щодо розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224 на АДРЕСА_1 , а в решті оскаржуване рішення в тій частині, що переглядалось колегією суддів після часткової відмови від позовних вимог позивачкою ОСОБА_1 , слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 374-376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2024 року в даній справі в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:058:0224 площею 0,1593 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , скасувати і в цій частині позовних вимог відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді