Постанова

від 09.12.2024 по справі 947/38695/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №947/38695/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С.

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №947/38695/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД про захист прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила стягнути з ТОВ «Янеір» ЛТД на свою користь: - 328 577,28 грн за скасований рейс; - 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; - 111 564,96 грн - неустойки за кожний день затримки повернення грошей.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є матір`ю учасниці дитячого танцювального колективу «Адель». У зв`язку з перемогою у національному танцювальному конкурсі народний танцювальний колектив «Адель» мав нагоду як переможці взяти участь у міжнародному конкурсі в місті Батумі республіки Грузія, і планував виліт авіакомпанією «Янеір» з міста Одеса. Вказує, що 27.01.2020 між нею та ТОВ «Янеір» ЛТД в особі Генерального директора Скіби Ю.А. був укладений договір №01-037 від 27.01.2020 про надання транспортної послуги з перевезення групи пасажирів на регулярних рейсах. Зазначає, що відповідно до п. 1.1. укладеного договору, в порядку та на умовах визначених даним договором перевізник надає 76 місць на рейсі YE219/YE220 по маршруту Одеса-Батумі 23.06.2020 та Батумі-Одеса 30.06.2020 на власні рейси перевізника та виставлений рахунок на сплату №15 від 27.01.2021 на суму 330 135,27 грн. Також була укладена додаткова угода до договору №01-037 від 11.02.2020 на перевезення тим же рейсом додатково ще 3 місць і виставлено рахунок на сплату №36 від 11.02.2020 на суму 13 975,71 грн. Зазначає, що через сайт також було придбано ще 6 місць на цей же рейс на суму 24 466,30 грн. Таким чином, всього було сплачено 368 577,28 грн за 85 місць.

Вказує, що 24.05.2020 від ТОВ «Янеір» ЛТД на її електронну адресу надійшло повідомлення про скасування регулярних рейсів 23.06.2020 включно через подовження загальнонаціонального карантину. Запропоновано змінити дату польоту або повернути вартість квитків. Зазначає, що 31.08.2020 нею на адресу ТОВ «Янеір» ЛТД було направлено лист - вимогу про повернення коштів, проте відповіді отримано не було. Також вказує, що 20.07.2021 нею в черговий раз на електрону адресу відповідача було направлено заяву про відшкодування повної вартості авіаквитків у зв`язку із скасуванням рейсів, відповіді на яку також не було отримано. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на користь ОСОБА_1 328 577,28 грн за скасований рейс. Стягнуто з ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на користь держави судовий збір в сумі 3285,77 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми закону, вказавши, що предметом регулювання статті 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» є правовідносини, що виникають з реалізації продукції, яка є річчю. У контексті даної статті не застосовано лише слова «виріб, товар», а застосовано загальне слово «продукція», яке у даному законі вживається й у значенні «послуга». Вказує, що вартість квитків становить 24 466,30 грн., а тому обґрунтованою сумою неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача є 111 564,96 грн (24 466,30 грн *1/100*456 днів = 111 564,96 грн). Звертає увагу на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Зазначає, що оскільки відповідач не виконав вчасно свій обов`язок щодо повернення коштів у день отримання вимоги про повернення коштів за оплачені квитки, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення обов`язку по поверненню коштів у розмірі 111 564,96 грн є незаконними та необґрунтованими.

Звертає увагу на те, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відсутнє положення про неможливість відшкодування моральної шкоди у галузі міжнародних авіаперевезень. Вказує, що отримавши 24.05.2020 повідомлення про скасування регулярних рейсів 23.06.2020 включно через подовження загальнонаціонального карантину, вона як мати учасниці дитячого танцювального колективу «Адель» зазнала нервових переживаннях через невідомість взяття участі її доньки та танцювального колективу у конкурсі. Зазначає, що вона чотири роки неправомірно була позбавлена своєї власності, а саме 328 577,28 грн., тому вона зазнала стресу, що відобразилось на її моральному здоров`ї. Відтак вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову.

09 грудня 2024 року на адресу суду від ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються приписами законодавства яке регулює перевезення та відповідальність перевізників. Вказує, що рейс було скасовано з незалежних від відповідача причини (події карантину covid 19) та закриття міжнародних аеропортів по всьому світу, в т.ч. Грузії припиненням міжнародних авіаційних перевезень. Зазначає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції. Вказує, що за наведених обставин, рейс 219\202 за маршрутом Одеса-Батумі-Одеса було скасовано за непередбачуваних обставин дії запровадженого карантину COVID 19, а відтак відповідач мав здійснити лише повернення коштів за невикористані квитки особам вказаним у квитках. Стверджує, що вимога по стягненню моральної шкоди і неустойки не передбачено законом і є протиправним. Вважає, що позивач безпідставно заявляє вимоги про стягнення коштів за квитки та безпідставно вимагає стягнення моральної шкоди та неустойки. Крім того звертає увагу на те, що позивач не є споживачем в розумінні приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення неустойки та моральної шкоди, а тому в іншій частині щодо стягнення коштів за скасований рейс не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Янеір» ЛТД в особі Генерального директора Скіби Ю.А. був укладений договір №01-037 від 27.01.2020 про надання транспортної послуги з перевезення групи пасажирів на регулярних рейсах.

Відповідно до п.1.1, п.2.6 укладеного договору, в порядку та на умовах визначених даним договором перевізник надає 76 місць на рейсі YE219/YE220 по маршруту Одеса-Батумі 23.06.2020 та Батумі-Одеса 30.06.2020 на власні рейси перевізника та виставлений рахунок на сплату №15 від 27.01.2021 на суму 330 135,27 грн.

Також була укладена додаткова угода до договору №01-037 від 11.02.2020 на перевезення тим же рейсом додатково ще 3 місць і виставлено рахунок на сплату №36 від 11.02.2020 на суму 13 975,71грн.

Встановлено, що позивачем відповідачу були сплачені кошти за придбання білетів на загальну суму 368 577,28 грн., що підтверджується рахунками на оплату та квитанціями №0.0.1597148519.1 від 27.01.2020 на суму 280 135,27 грн., №0.0.1597799564.1 від 28.01.2020 на суму 50 000 грн та №0.0.1613187843.1 від 12.02.2020 на суму 13 975,71 грн., №39370481735 від 25.01.2020 у сумі 7739,89 грн., №39371645314 від 25.01.2020 у сумі 8986,52 грн та №39367055906 від 25.01.2020 на суму 7739,89 грн.

Таким чином, всього було сплачено 368 577,28 грн за 85 місць.

З копії переписки з електронної пошти вбачається, що рейс авіакомпанією ТОВ «ЯнЕір» ЛТД було скасовано. Дана обставина не заперечується відповідачем.

30 серпня 2020 року та 20.07.2021 ОСОБА_1 направлися ТОВ «ЯнЕір» ЛТД листи-вимоги про повернення коштів, що підтверджується копіями даних вимог, описом вкладень та поштовим повідомленням.

Платіжними інструкціями №2406 від 28.01.2022 та №2362 від 08.10.2021 підтверджено повернення ОСОБА_1 частини коштів в сумі 40 000,00 грн за квитки у зв`язку з відмовою рейса.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбала у відповідача послуги авіаперевезення, які споживаються в процесі їх надання, а відтак на спірні правовідносини положення статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються. Також, відмовляючи в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що нормами Монреальської конвенції та Повітряного кодексу України, а також умовами договору перевезення, укладеного з позивачем не передбачено можливості відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо стягнення неустойки за невиконання зобов`язань.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 100 ПК України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Матеріалами справи підтверджено укладання 27.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Янеір» ЛТД в особі Генерального директора Скіби Ю.А. договору №01-037 від 27.01.2020 про надання транспортної послуги з перевезення групи пасажирів на регулярних рейсах.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем була оплачена вартість авіаквитків на загальну суму 368 577,28 грн за 85 місць.

Проте, рейс авіакомпанією ТОВ «ЯнЕір» ЛТД було скасовано.

30 серпня 2020 року та 20 липня 2021 року ОСОБА_1 направлялись ТОВ «ЯнЕір» ЛТД листи-вимоги про повернення коштів у розмірі 368 577,28 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 було повернуто лише частину коштів в сумі 40 000,00 грн за квитки у зв`язку з відмовою рейса.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності, тобто це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку щодо повернення коштів за скасований рейс.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі №916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі №904/5830/18).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною дев`ятою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення, в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила стягнути з відповідача неустойку за період з 01.09.2020 по 30.11.2021 на підставі частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у позовній заяві наводить власний розрахунок неустойки, зокрема: 24 466,30 грн вартість квитка х 1% /100% х 456 днів та просить стягнути 111 564,96 грн неустойки.

Проте, наведений розрахунок колегія суддів вважає невірним з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була оплачена вартість авіаквитків на загальну суму 368 577,28 грн., що підтверджується рахунками на оплату та квитанціями №0.0.1597148519.1 від 27.01.2020 на суму 280 135,27 грн., №0.0.1597799564.1 від 28.01.2020 на суму 50 000 грн та №0.0.1613187843.1 від 12.02.2020 на суму 13 975,71 грн., №39370481735 від 25.01.2020 у сумі 7739,89 грн., №39371645314 від 25.01.2020 у сумі 8986,52 грн та №39367055906 від 25.01.2020 на суму 7739,89 грн., а всього було сплачено 368 577,28 грн за 85 місць.

Отже, вартість одного квитка становить 4336,20 грн (із розрахунку 368 577,28 грн : 85).

Відтак розмір неустойки за заявлений позивачем період (з 01.09.2020 по 30.11.2021) складає 19 997,10 грн (із розрахунку 1% від 4336,20 грн х 456 днів).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 19 997,10 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не доведено, що вартість одного квитка становить 24 466,30 грн., оскільки сплачені останньою платежі у сумі 7739,89 грн., 7739,89 грн та 8986,52 грн., які включені ОСОБА_1 до вартості одного квитка відповідно до виписки останньої є оплатою за послуги туризму та транспортних перевезень. Разом з тим, вказані платежі враховані колегією суддів в обрахунок вартості квитка, оскільки вони включені до сплаченої позивачем суми 368 577,28 грн за 85 місць.

Аналогічні положення щодо відшкодування неустойки містяться у правовій позиції ВС КЦС у справі №761/36162/16-ц від 12.04.2022.

Висновок суду першої інстанції про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується до спірних відносин не відповідає нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 10 лютого 2021 року в справі №761/36162/16-ц.

Суд першої інстанції не врахував, що з моменту отримання заяви про повернення коштів у зв`язку з розірванням в односторонньому порядку укладеного між сторонами договору, зобов`язання відповідача щодо міжнародного перевезення трансформувалося у грошове зобов`язання, остільки у відповідача виник обов`язок повернути сплачені кошти.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає такими, що суперечать нормам матеріального права та встановленим у справі обставинам висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення неустойки як відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення неустойки підлягає скасуванню, як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а по справі в цій частині слід ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказує, що їй була завдана моральна шкода внаслідок скасування регулярних рейсів 23.06.2020, вона як мати учасниці дитячого танцювального колективу «Адель» зазнала нервових переживаннях через невідомість взяття участі її доньки та танцювального колективу у конкурсі. Крім того зазначала, що вона чотири роки неправомірно була позбавлена своєї власності, а саме 328 577,28 грн., тому вона зазнала стресу, що відобразилось на її моральному здоров`ї.

Колегія суддів виходячи із засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1статті 3 ЦК України) вважає визначений позивачем розмір моральної шкоди надмірним, з огляду на встановлений факт порушення особистого немайнового права позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає суму, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції в оскаржуваній частині не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та моральної шкоди.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, то таке підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 6 статті 141 ЦПК України визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, то з ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2724,00 грн (із розрахунку (908 грн х 2 х 150%) за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні неустойки за затримку повернення коштів та в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД на користь ОСОБА_1 19 997,10 грн неустойки за затримку повернення коштів та 5000,00 грн моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД на користь держави 2724,00 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді