Постанова

від 04.12.2024 по справі 941/948/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 941/948/23

провадження № 22-ц/4809/782/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року (суддя Шаєнко Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача шляхом розірвання договору будівельного підряду,відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір будівельного підряду щодо будівництва на належній йому земельній ділянці автомийного комплексу площею 134,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов цього договору відповідач зобов`язався виконати роботи з будівництва автомийного комплексу та здати в експлуатацію у встановлені терміни, а він, в свою чергу зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього. Згідно п. 2 Договору сторони узгодили, що вартість (ціна) договору складається із витрат підрядника та вартості виконаних робіт і становить 420000 грн. Також було узгоджено строк виконання договору до 01.04.2022. Позивач вказав, що цього ж дня ним було здійснено оплату за договором в сумі 200000 грн, про що відповідач зробив відповідну відмітку на четвертій сторінці договору та засвідчив даний факт своїм підписом, крім того зобов`язувався надати квитанцію на підтвердження отримання коштів. Після отримання коштів відповідач на зв`язок не виходив, жодних робіт по виконанню договору ним проведено не було.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив розірвати договір будівельного підряду № 09122021 від 09 грудня 2021 року, укладений між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на його користь збитки в сумі 200000 грн та моральну шкоду в розмірі 70000 грн.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати на ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року між сторонами було договору будівельного підряду щодо будівництва автомийного комплексу, площею 134,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на належній позивачу земельній ділянці, кадастровий номер 3524955100:02:000:7552.

Відповідно до пункту 1.1., 1.2. Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи з будівництва Автомийного комплексу, площею 135,4 м2 за Кіровоградська область, Петрівський район, смт.Петрове, вул.Степова, корпус Є та здати в експлуатацію Обєкт у встановлений термін, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість (ціна) договору складається із витрат підрядника та вартості виконаних робіт і становить 420000 грн.

Підрядник повинен виконати усі роботи (увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконання робіт) замовнику за актом виконаних робіт строком до 01.04.2022 (за умови своєчасного фінансування).

В цей же день позивач передав відповідачу кошти в розмірі 200000 грн, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у договору будівельного підряду № 09122021 від 09.12.2021. Також факт отримання відповідачем вказаної суми коштів за договором підтвердив свідок ОСОБА_4 допитаний у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки прийшов до переконання, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору, що є підставою для стягнення збитків та моральної шкоди.

Проте, таке рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України).

Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що направлені судом відповідачу судові повідомлення ним не отримані та буди повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання.» Отже, відповідачне був належним чином повідомлений про розгляд заяви судом першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутністю відповідача.

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник посилався на неповідомлення його судом першої інстанції про судове засідання.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.

Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції.

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі №759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі №2-1673/2010.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Таким чином, з огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною третьоюстатті 16 ЦК України, яка регулює способи захисту цивільних прав, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятоїстатті 13 цього Кодексу.

Загальні положення про правочини визначено встаттях 202-214 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині першійстатті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно достатті 875 ЦК Україниза договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Статтею 876 ЦК Українивстановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Частинами першою та другоюстатті 877 ЦК Українивизначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Відповідно до частин першої, другої та четвертоїстатті 879 ЦК Україниматеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частинами першою, другою та четвертоюстатті 882 ЦК Українизамовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до частин першої-другоїстатті 883 ЦК Українипідрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Таким чином, вказаними нормами передбачено способи захисту прав замовника внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору будівельного підряду.

Згідно з частиною першоюстатті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Як встановлено судом, відповідач не приступив до виконання зобов`язань взятих на себе за вказаним договором, про що він не заперечує в самій апеляційній скарзі, тому апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору підряду та стягнення збитків понесених в результаті невиконання договору в розмірі 200000 грн.

Розмір отриманих відповідачем коштів 200000 грн підтверджується відміткою, зробленою відповідачем за його підписом в тексті самого договору будівельного підряду. Достовірність самого напису і підпису відповідачем не спростована.

Факт передачі коштів позивачем відповідачу підтверджується показами свідка ОСОБА_4 , допитаного у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладений між ними договір не виконаний з ініціативи позивача, оскільки він відмовився від будівництва автомийного комплексу у зв`язку з початком повномаштабного вторгнення російської федерації, не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджені будь-якими доказами.

Відповідно до приписів статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Крім того, апеляційний суд також приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень ст.ст.23,1167 ЦК Українитаст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995року зі змінами, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Матеріалами справи доведено, що позивач внаслідок протиправної поведінки відповідача і невиконання відповідачем умов договору, зазнав душевних страждань та переживань, внаслідок затримки будівництва на 18 місяців, втрати здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати прибуток, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, тому апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 70 000 грн.

Суд не дає оцінку розміру морального відшкодування, оскільки відповідач про зміну його розміру не заявляв.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі статті 376 ЦПК України, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом частин 1 та 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суду першої інстанції, в розмірі 2800 грн.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Згідно з частинами першою-п`ятоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною позивача надано договір про надання правової допомоги № 9 від 05.07.2023; ордер на надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового ордера № 1 від 31 липня 2023 року.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи у суді першої інстанції, та їх характер, а також необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неналежного повідомлення, а наслідки розгляду справи залишаються незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Охримович Лілії Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяні збитки в сумі 200 000 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 70 000 грн заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2800 грн судового збору в дохід держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024.

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань О.Л. Дуковський