Постанова

від 27.11.2024 по справі 927/238/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 927/238/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024

у справі № 927/238/24 (суддя А.С. Сидоренко)

за позовом Чернігівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича

про стягнення 507 240,25 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Чернігівська міська рада (далі також - Рада) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича (далі також - Підприємець) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 507 240,25 грн у порядку ст. 1212 ЦК України, утриманих Підприємцем у зв`язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1230 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0440.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі №927/238/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Старикова Петра Івановича на користь Чернігівської міської ради 507 240,25 грн безпідставно збережених коштів та 7 608,60 грн судового збору.

Рішення суду вмотивовано нормами ст.ст. 79, 79-1, 93, 120, 125, 152, 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), ст.ст. 14, 289.1 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), ст.ст. 15, 1212 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст.ст. 13, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» (далі також - ЗУ «Про оцінку земель») а також встановленими судом обставинами набуття Підприємцем нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 28.05.2008 №2225, розташування нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 площею 0,1374 га (після 14.06.2021 площею 0,1230 га), за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів , відсутності укладеного між Радою та Підприємцем договору оренди землі, підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2016-2021 роках; встановлення відповідними рішеннями Ради ставки для визначення розміру орендної плати спірної земельної ділянки у 2016-2021 роках на рівні 4% та 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Застосувавши до встановлених обставин справи згадані норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач як власник нерухомого майна, без достатньої правової підстави, за рахунок Ради як власника землі, на якій розташовано належну Підприємцеві нерухомість, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Стариков Петро Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємець вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом не було враховано положення ст.ст.256-258 ЦК України. На переконання апелянта, суд мав би відмовити у задоволенні вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів за 2016-2017 роки, оскільки звертаючись із відповідними вимогами лише у 2024 році, Радою пропущено строк позовної давності. Положення Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» не підлягають застосуванню під час з`ясування обставин пропуску строку позовної давності.

Судом не враховано обставини повного знищення внаслідок пожежі об`єкту нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці. Такі обставини вказують на безпідставність висновку суду про збільшення доходів Підприємця на суму несплаченої орендної плати. Доходи Підприємцем від використання нерухомого майна, а отже і земельної ділянки під ним дорівнюють 0.

Суд неправильно визначив площу земельної ділянки, на якій розташовано належне Підприємцю майно. У зв`язку із наданням згоди на вилучення частини земельної ділянки у розмірі 0,0114 га фактично була утворена нова земельна ділянка площею 0,126 га, однак докази сформування цієї земельної ділянки у встановленому законом порядку - відсутні. Матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,126 га. Підприємець підкреслює, що з огляду на норми ст.ст. 13, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», єдиним належним доказом такої оцінки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням повного тексту оскаржуваного рішення лише 19.08.2024, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи. Також, скаржник додає до апеляційної скарги клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/238/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі № 927/238/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

03.10.2024 матеріали справи № 927/238/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі №927/238/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

21.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що суддя Козир Т.П. приймала участь у семінарі 28.10.2024, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснюється після повернення судді Козир Т.П. з семінару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Старикову Петру Івановичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі № 927/238/24, відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду на 27.11.2024. Чернігівській міській раді встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 15.11.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі №927/238/24.

18.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від Чернігівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказуючи що вона є безпідставною та необґрунтованою. Зокрема, позивач вказав, що Радою не пропущено строку позовної давності, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України діяв карантин, а через початок військової агресії Російської Федерації з 24.02.2022 Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 728, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Стосовно невикористання відповідачем земельної ділянки позивач зазначає, що після закінчення дії договору об`єкт оренди не повертався відповідачем, акт прийому-передачі земельної ділянки сторонами не підписувався. Зазначення відповідачем того факту, що об`єкт нерухомого майна був знищений внаслідок пожежі, у зв`язку з чим земельна ділянка ним не використовувалась, не підтверджується належними доказами.

Щодо вилучення частини земельної ділянки на користь управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, позивач зауважив, що попри розроблення у 2019 році технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж спірної земельної ділянки в натурі на місцевості, інформації про зміну її площі з 0,1374 га на 0,1230 га до Державного земельного кадастру не вносилось, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру, листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.05.2023 №18-25-0.2-2273/2-23. Такі зміни були внесені до Держгеокадастру лише 14.06.2021.

Позивач зазначає, що суд касаційної інстанції неодноразово висловлював у своїх постановах правову позицію, яка зводилась до того, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 ЦК України.

З приводу нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивач пояснив, що для розрахунку безпідставно збережених коштів позивач керувався інформацією з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.12.2018 щодо вартості 1 кв.м., при цьому витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0440) надавались вищевказаним ГУ Держгеокадастру, площа ділянки в яких зазначалася відповідно до інформації, яка була внесена землекористувачем, власник земельної ділянки - Чернігівська міська рада не зверталася до ГУ Держгеокадастру щодо внесення будь-яких змін відносно цієї земельної ділянки, а тому твердження скаржника щодо незаконності та необґрунтованості нормативної грошової оцінки земельної ділянки є безпідставними.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні вимог скарги та залишити судове рішення без змін.

27.11.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича, а також відзиву на неї, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі № 927/238/24 задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Стариков Петро Іванович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою АДРЕСА_1 . Основний вид діяльності: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності Старикова Петра Івановича, за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів на підставі договору купівлі-продажу № 2225 від 28.05.2008, перебуває об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля - столярна майстерня). Реєстраційний номер майна 2323233.

Об`єкт нерухомості за вказаною адресою розміщено на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 площею 0,1374 га.

Згідно з рішенням сорок першої сесії п`ятого скликання Чернігівської міської ради від 27.08.2009, враховуючи договір купівлі-продажу від 28.05.2008 №2225, Старикову Петру Івановичу передано в короткострокову оренду, строком на 5 років, земельну ділянку площею 0,1374 га за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів для експлуатації столярної майстерні. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання 2,5 - комерційне використання).

29.09.2009 між Стариковим П.І. (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) було укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки №3652, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1374 га в місті Чернігові для експлуатації столярної майстерні за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів . Строк дії даного договору закінчився 27.08.2014.

08.08.2012 від громадянина Старикова П.І. на ім`я міського голови Соколова О.В. надійшла заява про згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,0114 га за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів .

Пунктом 81 рішення Чернігівської міської ради двадцять четвертої сесії шостого скликання від 31.08.2012 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації» вилучено із короткострокової оренди Старикова П.І. земельну ділянку площею 0,0114 га за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів .

Підпунктом 1.50. розпорядження Чернігівської міської ради від 12.02.2016 №46 «Про перейменування вулиць та провулків міста» вулицю Стахановців було перейменовано на вулицю Дмитра Самоквасова.

Рішенням Чернігівської міської ради №42/VІІ-18 від 30.05.2019 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам» Старикову Петру Івановичу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0,1230 га за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Відповідно до наданого дозволу, Стариковим П.І. у 2019 році було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 0,1230 га, натомість інформація про зміну площі з 0,1374 га на 0,1230 га до Державного земельного кадастру не була внесена, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру №НВ-7418511342020, дата формування 07.09.2020, про земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:036:0440.

Рішенням Чернігівської міської ради №3/VIII-33 від 24.12.2020 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» Старикову П.І. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано в оренду, строком до 24.12.2025 земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0440), площею 0,1374 га, за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації столярної майстерні). Встановлено розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки.

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.05.2023 №18-25-0.2-2273/2-23 та від 22.01.2024 №18-25-0.2-381/2-24 на запит управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, 14.06.2021 до Державного земельного кадастру були внесені зміни щодо земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0440 на підставі заяви ЗВ-9200849252021 від 14.06.2021 про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру (заявник Стариков Петро Іванович ), також внесено код КВЦПЗ, а саме 11.02. «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Внесення змін до Державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0440 також підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру №НВ-7421041062021 від 14.06.2021.

Незважаючи на рішення Чернігівської міської ради про затвердження технічної документації та передачі в оренду Старикову П.І. земельної ділянки, відповідачем не було укладено з Чернігівською міською радою договір оренди землі.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради зверталось до Старикова П.І. щодо вжиття заходів, направлених на оформлення та реєстрацію прав користування земельною ділянкою за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів . Листами №7127 від 28.11.2017, від 19.02.2021 за №156/ІН/2-08 та від 30.04.2021 за №491/ІН/2-08/2021 Старикову П.І. наголошувалось на необхідності оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Також Підприємцеві надсилались листи про необхідність повернення безпідставно збережених коштів №647/ІН від 30.07.2020, №1416/ІН/2-08 від 16.12.2021.

18.10.2022 за №486/ІН/2-08 Старикову П.І. направлявся лист про укладання договору оренди земельної ділянки та відповідний проект договору для підписання.

Проте, як вказує позивач у позовній заяві, всі листи, звернення, повідомлення, які направляло Управління земельних ресурсів про необхідність оформити право користування визначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, та про необхідність сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів залишено поза увагою останнього.

Колегія суддів враховує, що Підприємець не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції. Доводи про відсутність підстав для задоволення позову ним викладено в апеляційній скарзі. Так, Підприємець вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки об`єкт нерухомого майна, який був розташований на спірній земельній ділянці було знищено, що виключає необхідність оренди та подальшого використання цього майна. Крім цього, матеріали справи не містять доказів формування нової земельної ділянки після вилучення частини земельної ділянки на користь іншої особи, витягу з технічної документації на землю щодо нормативно-грошової оцінки (далі також - НГО) новоствореної земельної ділянки, а також правильного розрахунку сум, що підлягають стягненню.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів першої інстанції визнає вмотивованими висновки суду про наявність підстав для стягнення грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України, однак не може погодитись із розміром коштів, які підлягають стягненню з Підприємця на користь Ради.

Так, імперативною нормою ст. 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Власники земель сплачують земельний податок, землекористувачі - орендну плату.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із придбанням об`єкту нерухомості за договором від 28.05.2008 та розташуванням цього об`єкту на земельній ділянці комунальної власності, Підприємець звертався до Ради, внаслідок чого було укладено договір оренди землі від 29.09.2009. Договір припинив свою дію 27.08.2014 внаслідок спливу строку його дії. Сторонами не вчинялись дії щодо пролонгації договору оренди.

Згодом, після укладення договору оренди, але до закінчення строку його дії, у 2012 році відбулись зміни конфігурації та площі земельної ділянки, у зв`язку із вилученням її частини на користь іншої особи.

Матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору оренди в частині зміни площі орендованої земельної ділянки.

У подальшому, за наслідками звернення 24.04.2019 Підприємця до Ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1230 га по вул. Самоквасова, 4-а, кадастровий номер 7410100000:01:036:0440 Радою було прийнято два рішення: 1) №42/VІІ-18 від 30.05.2019 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою …», згідно з яким Підприємцю надано дозвіл на розробку технічної документації на землю; 2) №3/VIII-33 від 24.12.2020 «Про затвердження проектів землеустрою…», та затверджено Підприємцю технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передано в оренду, строком до 24.12.2025 земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0440), площею 0,1374 га, за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів. Встановлено розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки.

Втім, договір так і не було підписано сторонами. Відповідно, Підприємець з моменту припинення у 2014 році строку дії договору оренди від 29.09.2009, і на час розгляду справи судом, не сплачувало будь-яких коштів за користування земельною ділянкою під розміщення належного йому нерухомого майна. Ці обставини Підприємцем не заперечуються.

Правовою підставою стягнення коштів Радою зазначено ст.1212 ЦК України (Глава 83 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глави 83 ЦК України для характерним для кондикційних зобов`язань є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для таких зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Підприємець є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Самоквасова (Стаханівців), буд. 4а, м. Чернігів на підставі договору купівлі-продажу № 2225 від 28.05.2008.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України (далі - ЗК України).

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки за аналогічних обставин (а саме, набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, перебування сторін у правовідносинах щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій розташовано таке майно, неукладення договору оренду) сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 10.09.2019 у справі №922/96/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Отже, з огляду на положення ст..ст. 15, 93, 96, 120 ЗК України, розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Підприємцю на праві приватної власності та приналежність земельної ділянки до земель комунальної власності свідчить про фактичне користування Підприємцем земельною ділянкою, яка є об`єктом комунальної власності. Відповідно, використання земельної ділянки без укладення договору оренди свідчить про збереження Підприємцем грошових коштів, які він мав би сплатити у якості орендних платежів Раді як власнику майна (земельної ділянки).

Колегія суддів підкреслює, що користування земельною ділянкою відбувається внаслідок розташування на ній належного Підприємцю майна, незалежно від ступеня його руйнації внаслідок пожежі. За поданими Підприємцем доказами убачається, що пожежа сталась у 2014 році, однак, у 2019 році відповідач, незважаючи на вказану обставину, все ж звертався до Ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації, а 07.09.2020 - із заявою про затвердження документації щодо спірної земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з Підприємця на користь Ради безпідставно збережених коштів.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми, необхідно виходити з розміру орендної плати, яку Підприємець мав би сплатити за умови укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

Позовні вимоги охоплюють період з 02.04.2016 до 31.12.2021.

Переглядаючи спір, колегія суддів враховує, що нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач (Рада) у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Така правова позиція, за аналогічних обставин, встановлених судами (набуття відповідачем прав на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, відсутність договору оренди) висловлена Верховним Судом у постанові від 10.09.2019 у справі №922/96/19.

Як встановлено під час апеляційного провадження, земельна ділянка, на якій розташовано належне Підприємцю нерухоме майно є сформованою. У договорі купівлі-продажу від 28.05.2008 №2225 вказано і площу - 0,1374, і кадастровий номер спірної земельної ділянки - 7410100000:01:036:0440.

Одночасно, матеріалами справи підтверджується, що п. 81 рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2012 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації» вилучено із короткострокової оренди Старикова П.І. земельну ділянку площу 0,0114 га за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів.

Тобто під час дії договору оренди розмір земельної ділянки, що перебуває у орендному, а після спливу строку дії договору - у фактичному користуванні Підприємця, - було зменшено.

У подальшому, Підприємцем і Радою було вчинено дії для приведення документації на землю та відомостей про земельну ділянку у ДЗК у відповідність із реальною конфігурацією земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні Підприємця. Так, на підставі заяви Підприємця від 24.04.2019, рішень Ради №42/VІІ-18 від 30.05.2019 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою …», №3/VIII-33 від 24.12.2020 «Про затвердження проектів землеустрою…», звернення Підприємця до ДЗК у 2021 році, площу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 встановлено 0,1230 га. Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 14.06.2021 №7421041062021.

Колегія суддів враховує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 була сформована ще у 2008 році із площею - 0,1374 га, однак, зміни щодо її площі були внесені до ДЗК лише у 2021 році.

Разом з цим, враховуючи, що чинним рішенням ради від 31.08.2012 частину спірної земельної ділянки було вилучено на користь третьої особи, а також обставини звернення підприємця із заявою щодо земельної ділянки площею 0,1230 га, розробку технічної документації, її затвердження щодо земельної ділянки площею 0,1230 га, колегія суддів приходить до висновку, що Підприємцем для розташування майна з 2012 року використовується земельна ділянка площею 0,1230 га, а не 0,1374 га.

Відповідно, саме така площа має бути врахована під час розрахунку розміру безпідставно збережених коштів (орендної плати).

Також, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 з урахуванням змін до Порядку, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 (далі також - Порядок №489). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Таким чином, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судова колегія звертає увагу на те, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі - довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20. Отже, НГО може підтверджуватись не лише витягом з НГО. У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи Підприємця щодо відсутності належних доказів підтвердження НГО спірної земельної ділянки.

У справі, що переглядається, розмір НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 становить:

на 2016 рік - 1 753 438,80 грн (1 425,56грн за 1 кв.м) відповідно до листа відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вих. №18-25-0.36- 3091/169-18 від 04.12.2018;

на 2017 рік - 1 858 247,10 грн (1 510,77 грн за 1 кв.м.) відповідно до листа відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вих. №18-25-0.36- 3091/169-18 від 04.12.2018;

на 2018-2020 роки - 1 668 273,60 грн (1 356,32 грн за 1 кв.м.) відповідно до листа відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №18-25-0.36- 3091/169-18 від 04.12.2018.

Колегія суддів враховує, що у листі відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №18-25-0.36- 3091/169-18 від 04.12.2018 визначено вартість 1 кв.м. спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440, а НГО була розрахована Радою, виходячи із площі фактичного користування - 0,1230 га. За результатами перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що зроблений Радою розрахунок НГО є арифметично правильним.

На 2021 рік розмір НГО підтверджується двома витягами та становить 2236308,66 грн (1627,59 за 1 кв.м.) відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №520 від 29.01.2021, а також - 895478,89 грн відповідно до витягу №НВ-7400218312023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.01.2023.

Колегія суддів зауважує, що у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №520 від 29.01.2021 зазначено площу земельної ділянки - 0,1374 га. Враховуючи НГО та визначену у витязі площу земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що вартість 1 кв.м. складає 1 627,59 грн. Відтак, НГО земельної ділянки площею 0,1230 га складає 2 067 039,3 грн.

Одночасно, відповідно до витягу із технічної документації про НГО земельної ділянки №1272 від 17.06.2021, наданого відповідачем, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 та площею 0,1230 га складає 895 415,40 грн. Такий розмір НГО у 2021 році (а саме з 14.06.2021) визначений і Радою у позовній заяві. Отже, з 01.01.2021 до 14.06.2021 застосовується НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0440 та площею 0,1230 га у розмірі 2 067 039,3 грн, а з 15.06.2021 до 31.12.2021 - 895 415,40 грн.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) розмір орендної плати для земель за комерційною функцією використання встановлено на рівні 4 відсотків від НГО.

Рішенням Чернігівської міської ради від 3/VІІІ-33 від 24.12.2020 на 2021 рік встановлено розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки щодо земельної ділянки за адресою: вул. Самоквасова (Стаханівців) буд. 4а, м. Чернігів, яку передано в оренду Старикову П.І.

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати, яку мав би сплачувати Підприємець у 2016-2020 роках, колегія суддів дійшла висновку, що: у 2016 році (з 02.04.2016 до 31.12.2016) орендна плата становить 52 408,34 грн; у 2017 році - 74 329,88 грн; протягом 2018-2020 років - 200 192,82 грн (66730,94 грн * 3).

У період з 01.01.2021 до 14.06.2021 розмір оренди становить 112 129,05 грн (165 днів * 679,57 грн), а з 14.06.2021 до 31.12.2021 становить 58 876,63 грн (200 днів * 294,38 грн).

Отже, позовні вимоги у розмірі 497 936,72 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції розрахував орендну плату за період з 01.01.2021 до 14.06.2021 на підставі НГО щодо земельної ділянки площею 0,1374 га, а не 0,1230 га, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме, у розмірі 507 240,25 грн.

Щодо заявленого під час апеляційного перегляду рішення клопотання Підприємця про застосування строків позовної давності відносно вимог про безпідставне збагачення у 2016-2017 роках.

Разом із апеляційною скаргою Підприємець подав клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення коштів за рахунок безпідставного збагачення за 2016 рік та три місяці 2017 року. Колегія суддів враховує, що відповідач не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції. Так, усі копії процесуальних документів, наявних у матеріалах справи були повернуті на адресу суду з відміткою «відсутність адресата за вказаною адресою». Відповідачем також надано до суду апеляційної інстанції докази постійного проживання у м. Київ. Оскільки Підприємець долучився до участі у справі на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подане ним клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Розглядаючи заяву Підприємця про застосування строків позовної давності, колегія суддів виходить з висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених Радою до Підприємця в частині безпідставно отриманих коштів за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 497 936,72 грн, у тому числі за 2016 рік у розмірі 52 408,34 грн, а у 2017 році - 74 329,88 грн.

Враховуючи норми ст.257 ЦК України, щодо вимог про стягнення безпідставного збагачення у період з 02.04.2016 до 31.12.2016 строк позовної давності сплив у період з 02.04.2019 до 32.12.2019, а щодо вимог про стягнення безпідставного збагачення за період з 01.01.2017 до 11.03.2017, строк позовної давності сплив у період з 01.01.2020 до 11.03.2020.

Колегія суддів також враховує, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Із позовом до суду Рада звернулась у березні 2024 року, однак, оскільки щодо вимог про стягнення безпідставного збагачення у період з 02.04.2016 до 11.03.2017 строк позовної давності сплив до введення карантину та внесення відвідних змін до ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Підприємця про застосування строків позовної давності.

У зв`язку з цим, за 2017 рік заявлені до стягнення вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 60 074,83 грн (74 329,88 грн / 365 днів * 295 днів).

Отже, позовні вимоги Ради до Підприємця підлягають задоволенню у такому розмірі: за 2017 рік - 60 074,83 грн, за 2018-2020 роки - 200 192,82 грн, за 2021 рік - 171 005,68 грн. Разом - 431 273,33 грн.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є вмотивованими, однак, судом неправильно визначеному суму, що підлягає стягненню з Підприємця на користь Ради. До того ж, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Підприємця про застосування строків позовної давності. Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі № 927/238/24 підлягає зміні.

Водночас, оскільки у апеляційній скарзі Підприємцем заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, та про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то подана апеляційна скарга залишається без задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на Раду пропорційно задоволеним вимогам. Судові витрати за апеляційний перегляд спору покладаються на заявника - Фізичну особу-підприємця Старикова Петра Івановича.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі №927/238/24 залишити без задоволення.

2. Клопотання Фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича про застосування строків позовної давності задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2024 у справі №927/238/24 змінити. Викласти пункти 1-3 резолютивної частини рішення у такій редакції:

« 1. Позов Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 507 240,25 грн задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Чернігівської міської ради (код 34339125, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) 431273 (чотириста тридцять одна тисяча двісті сімдесят три) гривні 33 (тридцять три) копійки безпідставно збережених коштів.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Чернігівської міської ради (код 34339125, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) 6542 (шість тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 70 (сімдесят) копійок судового збору.».

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи №927/238/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир