Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/4453/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/4453/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохоров Є.І.;

від відповідача: Стригунов О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «БМД и Ко»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року (повний текст рішення складено 07.10.2024 року)

у справі №910/4453/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Малого приватного підприємства «БМД и Ко»

про стягнення 242 371,13 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «БМД и Ко» (далі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 242 371,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було своєчасно оплачено штраф за Рішенням № 19-р/тк від 01.11.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/4453/24 позов Антимонопольного комітету України задоволено повністю. Стягнуто з Малого приватного підприємства «БМД и Ко» пеню в розмірі 242371,13 грн та зараховано зазначену суми у дохід загального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Малого приватного підприємства «БМД и Ко» на користь Антимонопольного комітету України судовий збір в розмірі 2 908,45 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду місцевого господарського суду, Мале приватне підприємства «БМД и Ко» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/4453/24 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги стягнувши з відповідача пеню, розраховану за період із 02.11.2023 року по 29.12.2023 року із суми штрафу 1475,00 грн, за період із 02.11.2023 року по 27.11.2023 року із суми штрафу 282000,00 грн та за період із 28.12.2023 року по 29.12.2023 року із суми штрафу 282000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, та не застосував до спірних правовідносин правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року №910/18662/17.

Так, за твердженням скаржника, враховуючи помилковість сплати штрафу на неналежні реквізити, вказує на відсутність ознак бездіяльності платника штрафу, що не може бути підставою для застосування пені, передбаченої ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, скаржник вказав, що сплачена відповідачем сума пені 1475,00 грн та 282000,00 грн були зараховані на рахунок позивача НОМЕР_3, відкритий у

Державному казначействі України, обліковується на казначейському рахунку позивача - були консолідовані на єдиному казначейському рахунку . Таким чином вказані кошти фактично перебували у розпорядженні держави (на єдиному казначейському рахунку) у період з 26.10.2023 року по 30.10.2024 року - 1475,00 грн та з 27.11.223 року по 27.12.2023 року - 282000,00 грн.

Саме на цих підставах, за твердженням скаржника пеня має бути розрахована та стягнута за менший період, ніж того вимагає позивач.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «БМД и Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/4453/24.

18.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/4453/24 залишити без змін.

При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням №19-р/тк, закінчився 01.11.2023 року.

Комітет належним чином повідомив відповідача про обов`язковість сплати штрафу до Державного бюджету України та проінформував про те, ким відкриваються рахунки для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) і до кого необхідно звертатися для отримання зазначених реквізитів.

Відповідач рішення №19-р/тк у судовому порядку не оскаржував. Отже, рішення №19-р/тк є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Крім того, позивач зауважив, що кошти, зараховані на рахунок « НОМЕР_1 , не є такими, що зараховуються на єдиний казначейський рахунок, оскільки не належать до державного бюджету чи місцевого бюджету, а органи Казначейства України не обслуговують цей рахунок. Комітет не є розпорядником не рахунків для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», а лише рахунку, на який зараховуються його власні надходження від плати за послуги, що надаються згідно з основною діяльністю.

Тобто, за твердженням позивача, відповідач не виконав вимогу ст. 29 БК України та ч. 14 ст. 56 Закону, яким визначено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказав, що ним правомірно, відповідно до норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції, була нарахована пеня у розмірі 242371,13 гр за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням №19-р/тк, у період з 02.11.2023 року (наступний день після спливу двомісячного строку для сплати штрафу) по 28.12.2023 року (день, який передував сплаті штрафу відповідачем).

Представник скаржника в судовому засіданні 04.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглянувши матеріали справи № 54/44-20 про порушення малим приватним підприємством «БМД и Ко» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 06.07.2023 року № 19-р/тк (далі - Рішення № 19-р/тк), яким визнано дії Малого приватного підприємства «БМД и Ко», Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Екострой» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Білж», які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки й участі в торгах за державні кошти: «Реконструкція системи водовідведення поверхневого стоку від вул. Леваневського до вул. Казанцева, м. Маріуполь (продовження робіт)», що проводились Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, ідентифікатор закупівлі: UA-2019-05-14-001960-a, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вказане порушення на Мале привате підприємство «БМД и Ко» накладено штраф у розмірі 283 475,00 грн.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі, адміністративно-господарський штраф.

У ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України вказано, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Означений нормативно-правовий акт спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно зі змістом п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ст. 56 вказаного нормативно-правового акту, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, копія рішення № 19-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 03.08.2023 року № 145-26.13/01-8788е та отримана відповідачем 01.09.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515642555 (а.с. 27).

Так, зокрема, у вищевказаному листі було зазначено, що «відповідно ст. 29 Бюджетного кодексу України кошти від санкцій (штраф, пеня тощо) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України. Рахунки для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) код класифікації доходів бюджету 2108100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» відкриваються на балансі Головних управлінь Державної казначейської служби України. З метою отримання реквізитів рахунків необхідно звертатися за місцем реєстрації суб`єктів господарювання як платників податків до територіальних органів Державної казначейської служби України або на веб-портал Державної казначейської служби України у розділі «Реквізити рахунків».

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином повідомив відповідача про обов`язковість сплати штрафу саме до Державного бюджету України та проінформував про те, ким відкриваються рахунки для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) і до кого необхідно звертатися для отримання зазначених реквізитів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішення від 06.07.2023 року № 19-р/тк є чинним та у судовому порядку не оскаржувалося.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Тобто, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 19-р/тк, закінчився 01.11.2023 року.

Так, за твердженням позивача, що штраф, накладений рішенням № 19-р/тк, було сплачено відповідачем до державного бюджету після закінчення двомісячного строку, а саме 29.12.2023 року. З огляду на пропуск строку сплати штрафу до стягнення з відповідача нараховано пеню за період з 02.11.2023 року по 28.12.2023 року на загальну суму 242371,13 грн.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що сплачена відповідачем сума пені 1475,00 грн та 282000,00 грн були зараховані на рахунок позивача НОМЕР_3, відкритий у Державному казначействі України, обліковується на казначейському рахунку позивача - були консолідовані на єдиному казначейському рахунку, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Згідно ст. 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація, зокрема, використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів. Бюджетна класифікація є обов`язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено, зокрема, Класифікацію доходів бюджетну, в якому, зокрема, визначено, що для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) кодом класифікації доходів бюджету є 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Позивач є державним органом зі спеціальним статусом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ім`я комітету за кодом класифікації 25010100 «Надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно х їх основною діяльністю», як власні надходження бюджетних установ. Отже, органи Казначейства України не здійснюють розрахунково-касове обслуговування рахунку Комітету як розпорядника бюджетних коштів за вказаним рахунком.

Враховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що кошти, зараховані на рахунок «НОМЕР_1, не є такими, що зараховуються на єдиний казначейський рахунок, оскільки не належать до державного бюджету чи місцевого бюджету, а органи Казначейства України не обслуговують цей рахунок. Комітет не є розпорядником не рахунків для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», а лише рахунку, на який зараховуються його власні надходження від плати за послуги, що надаються згідно з основною діяльністю.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не є отримувачем коштів для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», оскільки такі рахунки відкриваються на балансі Головних управлінь Державної казначейської служби України.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що останній сплатив штраф на реквізити, які зазначені на офіційній інтернет-сторінці Антимонопольного комітету України, оскільки, на інтернет-сторінці позивача відсутня інформація про рахунки для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач фактично сплатив кошти на реквізити, які зазначені на інтернет-сторінці позивача, для сплати збору за подання заяв про надання дозволу на концентрацію та надання попередніх висновків. У зазначених реквізитах відсутня інформація, що ці реквізити є рахунком для зарахування коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо) код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Водночас, колегія суддів відзначає, що чинним законодавством не передбачено, що позивач зобов`язаний повідомляти суб`єктам господарювання реквізити рахунків державного бюджету для сплати штрафу. Відповідач мав самостійно визначитися із шляхом (способом) виконання Рішенням № 19-р/тк та відповідно мав сплатити штраф, накладений відповідним рішенням, у двомісячний строк з дня одержання Рішення № 19-р/тк.

Відповідач з метою отримання реквізитів мав право звернутися за місцем своєї реєстрації як платника податків до територіальних органів Державної казначейської служби України, що не було зроблено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач не виконав вимогу ст. 29 Бюджетного кодексу України та ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою визначено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що оскільки штраф був сплачений на рахунок Антимонопольного комітету України то пеня має бути розрахована та стягнута за менший період, ніж того вимагає позивач.

Так, за твердженням позивача, враховуючи, що відповідачем кошти були сплачені помилково не на рахунки державного бюджету, позивач, без отримання від відповідача заяви про повернення помилково сплачених коштів, оформив платіжні інструкції від 26.10.2023 року № 2 про повернення помилково зарахованих коштів у розмірі 1 475,00 грн та від 27.11.2023 року № 7 про повернення помилково зарахованих коштів у розмірі 282 000,00 грн та в дні їх надходження відправив на погодження до Державної казначейської служби України.

Крім того, як вбачається із відповіді відповідача на претензію Комітету від 05.02.2024 року № 1/02 про сплату штрафу та пені, відповідач дізнався про те, що сплачена ним частина штрафу у розмірі 1 475,00 грн була здійснена на неналежні реквізити після отримання на свій банківський рахунок, тобто 30.10.2023 року.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2023 року відповідач знав, що реквізити за якими були сплачені кошти у розмірі 1 475,00 грн є неналежними, але 27.11.2023 року здійснив сплату коштів у розмірі 282 000, 00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 27.11.2023 року № 94, на ті ж самі реквізити, які є неналежними.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені (за період з 02.11.2023 року по 28.12.2023 року включно) вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком судом першої інстанції щодо стягнення пені в сумі 242 371,13 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 27.06.2018 року у справі № 910/18662/17 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, в зазначеній справі відповідач мав сплатити штраф до загального фонду Державного бюджету України, але помилково сплатив штраф до місцевого бюджету і Верховний Суд визнав зарахування до державного бюджету, оскільки штраф був зарахований на єдиний казначейський рахунок. Тоді як в даній справі, відповідач мав сплатити штраф до загального фонду Державного бюджету України, натомість сплатив кошти на рахунок саме позивача призначенням якого є сплата збору за подання заяв про надання дозволу на концентрацію та надання попередніх висновків, а також у цій справі зазначені кошти були повернуті відповідачу, але відповідач порушив вимоги законодавства в частині, що стосується строків сплати штрафу та сплатив штраф до державного бюджету після закінчення двомісячного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведення відповідачем обставин, які б звільняли його від відповідальності за несвоєчасну сплату штрафу або доводили б своєчасну оплату та відсутність прострочення виконання Рішення № 19-р/тк.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Малого приватного підприємства «БМД и Ко» фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «БМД и Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/4453/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/4453/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/4453/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 09.12.2024 року.