Постанова

від 04.12.2024 по справі 902/465/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 грудня 2024 року Справа № 902/465/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Толоконов К.В.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - Вороновська М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024, повний текст якого складено 20.09.2024, та на додаткове рішення від 24.09.2024, повний текст якого складено 04.10.2024, у справі №902/465/24 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс»

до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України

про стягнення 368 692,99 грн заборгованості по розрахунках, неустойки та штрафу

В квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агро-спейс» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (надалі в тексті - Продовольча компанія) 297 957,67 грн заборгованості по розрахунках, 11 143,79 грн неустойки та 59 591,53 грн штрафу згідно укладеного Договору про надання послуг з ремонту №3992С-АС від 25.01.2023 через неповну та несвоєчасну оплату вартості наданих послуг.(т.1, арк.справи 1-3).

За наслідками розгляду справи №902/465/24 рішенням від 10.09.2024 Господарський суд Вінницької області відмовив Товариству в задоволенні позову повністю.(т.1, арк.справи 131-135).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Товариство належить та перебуває під контролем фізичної особи ОСОБА_1, відтак існують обґрунтовані підстави для висновку, що вплив кінцевого бенефіціарного власника на органи управління юридичної особи, у тому числі його активи, буде здійснювати саме ОСОБА_1 , на якого накладено санкції, до переліку яких входить блокування активів, тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпо-рядження ними.

Місцевий суд дійшов висновку, що у випадку задоволення позову виконання судового рішення у цій справі може спричинити прямий або опосередкований обхід спеціальних економіч-них та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані Україною на підставі Закону України «Про санкції» по відношенню до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Торгова компанія «Агроспейс» - ОСОБА_1 ,.

Разом з тим, місцевий суд зазначив, що Позивач не втрачає право на отримання вищевказаної суми заборгованості, але таке право може бути реалізоване ним тільки після скасування держав-ною владою України прямої заборони (мораторію) на виконання зобов`язань.(т.1, арк. справи 131-135).

Крім того, додатковим рішенням суду першої інстанції від 24.09.2024 у справі №902/465/24 частково задоволено заяву Продовольчої компанії про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Продовольчої компанії 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.(т.1, арк.справи 159-161).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024 та ухвалити в нове рішення, яким повністю задоволити позов.

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене без оцінки всіх обставин справи та наданих доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Скаржник звертає увагу, що відповідно до переліку видів обмежувальних заходів застосо-ваних до ОСОБА_1 на підставі Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 23.12.2023 року №850/2023 не стосуються юридичної особи ТОВ «ТК «Агроспейс».

У той же час апелянт звертає увагу, що механізм реалізації застосованих санкцій, в тому числі до правовідносин з виконання господарських зобов`язань (зокрема де підсанкційна особа є кінцевим бенефіціарним власником однієї зі сторін), Законом України «Про санкції» не врегульо-вано.

На думку Скаржника, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, місцевий суд не перевірив інформацію, згідно якої станом на дату винесення рішення у справі №902/465/24 ОСОБА_1 не був кінцевим бенефіціарним власником Товариства, що підтверджується відомос-тями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, в рішенні місцевим судом не роз`яснено - в чому саме полягає можливість «обходу» санкцій в разі задоволення позову, адже вирішальний вплив (контроль) кінцевого бенефіціарного власника на діяльність Товариства не тотожне за змістом здійсненню права розпорядження активами, з урахуванням наведених вище положень законодавства.(т.1, арк.справи 163-168).

З матеріалів справи вбачається, що Скаржник також не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 у даній справі та зазначає, що у випадку скасування основного рішення - додаткове рішення також підлягає скасуванню як похідне.

На думку Апелянта, судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення не було враховано доводи Позивача, наведені у клопотанні про зменшення витрат Відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.(т.2, арк.справи 1-5).

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та 28.10.2024 відкрито апеляційні провадження у справі №902/465/24 та призначено до розгляду на 04.12.2024. Вирішено розглядати скарги Товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024 та на додаткове рішення від 24.09.2024 у даній справі в межах одного апеляційного провадження.(т.1, арк.справи 192, т.2, арк.справи 21).

Під час апеляційного провадження до суду через систему «Електронний суд» надійшли наступні документи:

- 23.10.2024 відзив, в якому Продовольча компанія просить залишити апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024 у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Разом з відзивом Відповідач подав заяву, якою повідомив про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених Продовольчою компанією у даній справі. (т.1, арк.справи 194-199, 203).

- 24.10.2024 додаткові пояснення Позивача. (т.1, арк.справи 212-213).

- 25.10.2024 клопотання про винесення окремої ухвали, якою Відповідач просив повідомити Міністерство юстиції України та Службу безпеки України про порушення приватним нотаріусом Дейнего С.І. п.3-4 ч.2 ст.6 та п.3-3 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при вчиненні реєстраційних дій з підсанкційною особою - ОСОБА_1 , які були спрямовані на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «ТК «Агроспейс» та на зміну його кінцевого бенефіціарного власника. Також Відпо-відач просить зобов`язати Міністерство юстиції України та Службу безпеки України вжити відповідних заходів для усунення виявлених порушень та повідомити апеляційний суд про результати розгляду окремої ухвали протягом 15 днів з дня її отримання.(т.1, арк.справи 221-224).

- 28.10.2024 від Третьої особи надійшли клопотання про витребування документів по справі №902/465/24 та пояснення по справі.(т.2, арк.справи 23-25, 28-32).

- 29.10.2024 відзив, в якому Продовольча компанія просить залишити апеляційну скаргу Товариства на додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 у справі №902/465/24 без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 42-43).

- 02.12.2024 від Позивача заперечення на клопотання Третьої особи про витребування доказів.(т.2, арк.справи 56).

- 04.12.2024 клопотання Відповідача про розгляд справи №902/465/24 без участі представ-ника.(т.2, арк.справи 59).

- 04.12.2024 заява від представника Відповідача - Хитрука І.С., в якій повідомляє про зміну назви Позивача з ТОВ «ТК «Агроспейс» на ТОВ «Тех-Лани».(т.2, арк.справи 62).

Ухвалами суду від 25.10.2024 та від 28.11.2024 задоволено клопотання Товариства та Продо-вольчої компанії про участь представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.1, арк.справи 209, 218; т.2, арк.справи 49, 54).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.12.2024 представники Позивача та третьої особи надали свої пояснення щодо поданої Товариством апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Позивача та Третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2023 ТОВ «Торгова компанія «Агроспейс»-викона-вець та ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»-замовник уклали Договір про надання послуг з ремонту №3992С-АС (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1. якого, виконавець приймає на себе зобов`язання проводити за рахунок особисто виготовлених, придбаних матеріалів і запчастин ремонт (надалі по тексту - «обладнання»), а замовник зобов`язується оплачувати виконавцеві надані послуги у строки та на умовах цього Договору.

Згідно із п.2.1. Договору обладнання, що підлягає ремонту, доставляються замовником виконавцю, а відремонтоване вивозяться від виконавця транспортом замовника.

Під час повернення обладнання замовнику сторонами складається Акт виконаних робіт, у якому зазначаються види виконаних робіт, використані запасні частини та витратні матеріали та їх вартість. Акт виконаних робіт засвідчує факт надання послуги і є підставою для розрахунків, якщо інше не обумовлено сторонами. Дата, вказана в акті, є датою завершення робіт (п.2.6. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору оплата виконаних робіт та запчастин здійснюється за домовле-ністю сторін наступним чином: шляхом 100% післяплати на протязі 20 календарних днів з дати укладання Акту виконаних робіт на поточний банківський рахунок Виконавця.

Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт є свідченням того, що сторони претензій один до одного не мають, ні щодо якості виконаних робіт, ні щодо розрахунків за договором. (п.4.7. Договору).

Згідно п.5.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання власних обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторона, яка порушила свої зобов`язання, або напевно знає, що порушить їх - повинна невідкладно, але не пізніше ніж за 2 доби до закінчення строків виконання зобов`язань, вказаних у Договорі, повідомити про це другу сторону.

Враховуючи використання у розрахунках відстрочки зі сплати платежів за Договором, у разі відхилення замовником від узгоджених Договором строків оплати - замовник здійснює на користь виконавця сплату неустойки у розмірі 0.0329% на день від неоплаченої суми платежів (в гривнях) починаючи з першого дня, наступного за днем настання зобов`язання оплати згідно Договору до дня остаточного розрахунку. Сплата вказаних грошових коштів здійснюється покупцем до 30 числа кожного місяця (п.5.2. Договору).

Якщо прострочення виконання зобов`язання замовника складає більше 20 календарних днів замовник додатково зобов`язаний сплатити виконавцеві штраф у розмірі 20% від суми простро-чених платежів (п.п.5.2.1. п.5.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписаннями сторонами та діє до 31.12.2023.( п.7.1. Договору).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору за період січня-грудня 2023 року замовником та виконавцем було складено та підписано акти виконаних робіт на загальну суму 1 986 685,56 грн.

Разом з тим, матеріалами справи, а саме: довідкою АТ «Банк Альянс» №04-190 від 26.03.2024 стверджується, що Продовольчою компанією частково оплачено Товариству вартість послуг, наданих згідно Договору на загальну суму 1 688 727,89 грн.

Вважаючи, що несплата Продовольчою компанією решти вартості наданих послуг з ремонту обладнання в сумі 297 957,67 грн порушує майнові права Товариства, останнє звернулося з даним позовом до суду. Також, окрім суми основного боргу, Позивач заявив до стягнення на підставі умов Договору 11 143,79 грн неустойки та 59 591,53 грн штрафу.

Під час розгляду справи, констатуючи підстави виникнення правовідносин сторін та утворення заборгованості, місцевий суд покликаючись на відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - зауважив на факт, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТК «Агроспейс» є ОСОБА_1 , громадянство: Кіпр, тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 75,03.

Суд першої інстанції також дослідив, що Указом Президента України від 23.12.2023 №850/2023 введено в дію рішення РНБО від 23.12.2023 «Про застосування персональних спеціаль-них економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким щодо громадянина Кіпру ОСОБА_1 застосовано санкції строком на 10 років у виді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередко-вано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулю-вання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4953); 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження інозем-них невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, під-приємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 12) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 13) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 14) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 15) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 16) інші санкції, що відпо-відають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені).

Покликаючись на вказні обставини, Господарський суд Вінницької області рішенням від 10.09.2024 відмовив в задоволенні позову Товариства повністю. Додатковим рішенням заяву Продовольчої компанії про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.(т.1, арк.справи 131-135, 159-161).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції обґрунтована та підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є заборгованість за договором про надання послуг.

Згідно вимог ч.1-2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр-агента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямо-вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі борж-ник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Як встановлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли на підставі Договору про надання послуг, який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.(ст.837 ЦК України).

За приписами ч. 1, 2 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до ч. 4, 6 ст.882 ЦК України, оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст.9 названого Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру госпо-дарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на вищезазначене - документами, які підтверджують, як виконання Позивачем зобов`язання з виконання робіт за Договором, так і виникнення у Відповідача зобов`язання з їх оплати є Акти виконаних робіт, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість таких робіт.

Матеріали справи свідчать, що на виконання Договору за період січня-грудня 2023 року Позивачем та Відповідачем було складено та підписано ряд актів виконаних робіт на загальну суму 1 986 685,56 грн.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта вико-наних робіт) законом покладений саме на замовника-Відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не заперечив виконання робіт Товариством в повному обсязі, рівно як і не надав обґрунтованої та вмотивованої відмови від підписання даних актів, так і не надав доказів їх оскарження чи визнання недійсними.

Таким чином, оскільки замовник не висловив заперечення щодо виконаних робіт та підписав усі Акти виконаних робіт без зауважень та заперечень, колегія суддів вважає, що згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України - такі роботи вважаються прийнятими.

Відповідно до п.4.2. Договору оплата виконаних робіт та запчастин здійснюється за домовле-ністю сторін наступним чином: шляхом 100% післяплати на протязі 20 календарних днів з дати укладання Акту виконаних робіт на поточний банківський рахунок Виконавця.

Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт є свідченням того, що сторони претензій один до одного не мають, ні щодо якості виконаних робіт, ні щодо розрахунків за договором. (п.4.7. Договору).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача порушене і воно підлягає захисту, позовна вимога про стягнення 297 957,67 грн заборгованості по розрахунках є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Перевіряючи правомірність вимоги Позивача про стягнення 11 143,79 грн неустойки та 59591,53 грн штрафу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.(ч.2 ст.615 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед креди-тором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником госпо-дарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне вико-нання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно викона-ного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викона-ного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ст.628 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що згідно п.5.2 Договору, з урахуванням відстрочки оплати платежів за Договором, у разі відхилення замовником від узгоджених Договором строків оплати - замовник сплачує на користь виконавця неустойку в розмірі 0.0329% на день від неоплаченої суми платежів починаючи з першого дня, який наступає за днем настання зобов`язання оплати згідно Договору до дня остаточного розрахунку. Сплата вказаних грошових коштів здійснюється до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. Договору, якщо прострочення виконання зобов`язання замов-ника складає більше 20 календарних днів - замовник додатково зобов`язаний сплатити виконавцеві штраф у розмірі 20% від суми прострочених платежів.

Як стверджується матеріалами справи, зобов`язання Відповідача за Договором є про-строченими, позаяк останній не здійснив остаточного розрахунку за виконані роботи в обумов-лений п.4.2 Договору строк за спливом 20 календарних днів з дати укладання Акту виконаних робіт.

Враховуючи, що Акти виконаних робіт було підписано почергово за період з січня по гру-день 2023 року - заборгованість Відповідача перед Позивачем має накопичувальний характер.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунки здійснені Товариством, колегія суддів вважає обґрунтованим та арифметично правильним розрахунок долучений до позовної заяви.

Відтак, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 11 143,79 грн неустойки та 59 591,53 грн штрафу.

Разом з тим, як вбачається з відзиву на позовну заяву, тексту оскаржуваного рішення та апеляційної скарги - підставою відмови у задоволенні позову стало встановлення місцевим судом факту внесення ОСОБА_1 , як кінцевого бенефіціарного власника Позивача до підсанкційних осіб. Досліджуючи даний висновок суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №915/18/23 вказав про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про санкції» та підзаконних нормативно-правових актів в час-тині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підпри-ємців та громадських формувань, отриманих на запит судді Тварковського А.А., станом на 30.05.2024 засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ТК «Агроспейс» (код ЄДРПОУ 41084815) є ОСОБА_1 , громадянин Республіки Кіпр ( АДРЕСА_1 ), тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 75,03 (т.1, арк. справи 69-73).

Покликаючись на приписи Указу Президента України від 23.12.2023 №850/2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосу-вання та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», та Указу Президента України від 24.06.2024 №376/2024, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», ст.1, п.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюд-ження зброї масового знищення», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пп.1 п.1 постанови КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 №187, а також з огляду на встановлений мораторій на примусове виконання рішень - суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження права Позивача на отримання коштів від Відповідача за договором про надання послуг з ремонту №3992С-АС від 25.01.2023 в розмірі, заявленому до стягнення.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що згідно з припи-сами ст.1 Закону України «Про санкції», з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів грома-дян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відно-шенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.3 Закону України «Про санкції», підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або пору-шують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23).

З урахуванням того, що згідно додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким встановлено відповідні санкції до юридичних осіб, ТОВ «ТК «Агроспейс» (код ЄДРПОУ 41084815) не включено до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) та зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи - ОСОБА_1 , громадянина Республіки Кіпр - не можуть бути застосовані до Позивача-ТОВ «ТК «Агроспейс».

Окрім цього, підтвердженням обґрунтованості висновку про те, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи ОСОБА_1 та не можуть бути застосовані до ТОВ «ТК «Агроспейс» є те, що відповідно до частин 1, 3 статті 96 ЦК України юри-дична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов' язан-нями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Разом з тим, застосовані санкції до засновника юридичної особи не впливають на вирішення даної справи, оскільки Позивачем у даній справі є саме юридична особа, а не безпосередньою підсанкційна фізична особа. Також перелік персональних обмежувальних заходів (санкції), вжитих до такої особи, не застосовуються та не мають застосовуватися до Позивача, як пов`язаної особи.

Апеляційний суд також зауважує, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстро-вана відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Разом з тим, листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що постановою КМУ №187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бене-фіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Аналіз змісту підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 свідчить про те, що ані ТОВ «ТК «Агроспейс», ані його бенефіціарний власник не є тими суб`єктами, які зазначені у вказаній постанові Кабінету міністрів України, з чого слідує, що Позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету міністрів України.

Колегія суддів вважає, що санкції у вигляді заборони виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені, спростовують твердження суду першої інстанції, що стягнуті з Відповідача на користь Позивача кошти збільшать активи ОСОБА_1 , адже існує пряма заборона на виплату останньому дивідендів. Фактично отримані від Відповідача кошти акумулюються на рахунках Позивача, який є окремим суб`єктом, для подальшого їх залучення в господарські операції підприємства.

Разом з тим, на запит апеляційного суду було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції - 10.09.2024 по юридичній особі ТОВ «ТК «Агро-спейс», з якого вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником з відсотком частки статутного капіталу 75,03% в Товаристві є ОСОБА_3 .(т.2, арк.справи 66 - 74).

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було перевірено особу кінцевого бенефіціарного власника та прийнято неообґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, відмовляючи у позові лише з посиланням на наявність персо-нальних спеціальних економічних санкцій - місцевий суд так і не надав оцінки позовним вимогам, усунувшись в такий спосіб від прямого обов`язку вирішити господарський спір по суті.

Разом з тим, колегія суддів відмовляє Відповідачу у задоволенні клопотання щодо винесення окремої ухвали, адже внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Дейнего С.І. щодо ОСОБА_1 не було предметом дослідження у даній справі.

Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 у даній справі, колегія суддів враховує, що Скаржник просив скасувати додаткове рішення як похідне від основного.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наявність правових підстав для задоволення позову, задоволення апеляційної скарги Товариства та скасування рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024, колегія суддів дійшла висновку, що скасуванню також підлягає і додаткове рішення суду першої інстанції як похідне від основного.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення та додаткового суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції установленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та ухваленням нових рішень про задоволення позову та у відмові ПрАТ «ПК «Поділля» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Колегія суддів відхиляє клопотання Відповідача від 25.10.2024 щодо винесення окремої ухвали на адресу Міністерства юстиції України та Служби безпеки України та зобов`язання останніх вжити відповідних заходів для усунення виявлених порушень та повідомити апеляційний суд про результати розгляду окремої ухвали, з огляду на таке.

Відповідач просив повідомити про порушення приватним нотаріусом Дейнего С.І. п.3-4 ч.2 ст.6 та п.3-3 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» під час вчинення реєстраційних дій з підсанкційною особою - ОСОБА_1.(т.1, арк.справи 221-224).

Суд, відповідно до ч.1 ст.246 ГПК України, виявивши при вирішенні спору порушення законо-давства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Тобто, умовою постановлення господарським судом окремої ухвали є встановлення ним певних обставин під час розгляду справи, тобто в межах судового провадження. Постановлення окремої ухвали поза судовим провадженням, тобто поза процесом вирішення спору, як вбачається, не допускається.

З наявних у справі пояснень Третьої особи вбачається обізнаність останньої щодо перебігу реєстраційних дій, які вчинялись приватним нотаріусом Дейнего С.І. та їх компетентна оцінка Міністерством юстиції України. Разом з тим, за наслідками перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що дотримання законності під час вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Дейнего С.І. перебуває у сфері діяльності і контролю Третьої особи, однак не має жодного відношення до предмету спору у справі №902/465/24. Тому, клопотання безпідставне та не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може пред-ставити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законо-давства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на задоволення апеляційних скарг та скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.129 ГПК України, з ПрАТ «ПК «Поділля» належить стягнути на користь ТОВ «ТК «Агроспейс» 4 424,32 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6 636,47 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,277,282,284,287 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агро-спейс» на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024 у справі №902/465/24 задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2024 у справі №902/465/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (вул. Порошенка О. Героя України, смт.Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 33143011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» (просп.Богдана Хмельницького, буд.147, м.Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41084815) 297 957,67 грн основного боргу, 11 143,79 грн неустойки та 59 591,53 грн штрафу.

4. Додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 у справі №902/465/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Продовольча компанія «Поділля» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (вул. Порошенка О. Героя України, смт.Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 33143011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» (просп.Богдана Хмельницького, буд.147, м.Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41084815) 4424,32 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6 636,47 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

8. Матеріали справи №902/465/24 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.