Постанова

від 03.12.2024 по справі 906/1486/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Справа №906/1486/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 08.07.2024)

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Малинської міської ради

2) Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області

2) Малинський ліцей №1 імені Ніни Сосніної

про розірвання договору оренди та повернення майна

за участю:

прокурора - Кривицька - Люліч Т.А.,

представника позивача-1 - Паршаков О.В.

представника позивача-2 -Герасименко Д.В.,

представника відповідача - Тригуб А.Ю.,

представника третьої особи-1 - не з`явились

представника третьої особи-2 - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна - нежитлового підвального приміщення Малинського ліцею № 1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради від 23.10.2015 основною площею 313,4 кв.м. Зобов`язано ФОП Коміссарову Вікторію Володимирівну повернути Малинській міській раді нежитлове підвальне приміщення Малинського ліцею № 1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради площею 313,4 кв.м у стані не гіршому від одержаного. Стягнуто з ФОП Коміссарової Вікторії Володимирівни на користь Житомирської обласної прокуратури 4390,22 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору об`єкт оренди був включений до споруд, придатних для пристосування під укриття населення міста Малина, які можуть передаватися у мирний час в оренду для задоволення потреб суб`єкта господарювання із збереженням цільового призначення таких споруд із врахуванням положень Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138.

При цьому, суд вказав, що особливістю оренди об`єктів фонду захисних споруд є те, що такі об`єкти можуть передаватись в оренду у мирний час, а у разі настання певних умов, зокрема введення воєнного стану, захисні споруди повинні бути приведеними у готовність для їх використання з метою захисту людей, забезпечуючи цілодобовий та безперешкодний доступ відповідних груп населення.

Однак, господарський суд встановив, що доказів дотримання визначеного ч.17 ст.32 Кодексу цивільного захисту України порядку припинення оренди спірного приміщення та приведення найпростішого укриття у готовність до прийому населення матеріали справи не містять.

Щодо істотної зміни обставин, на яку посилається прокурор, суд першої інстанції зазначив, що запровадження воєнного стану в Україні є загальновідомою та об`єктивно непередбачуваною на момент укладення спірного договору оренди обставиною. Вказані обставини не пов`язані з вольовими діями позивача-1, не могли бути ним прийняті до уваги під час укладення договору, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об`єктивно не можуть бути усунені позивачем-1.

Також, дослідивши умови договору на предмет наявності умов, за якої договір може бути розірваний, суд вказав, що подальше виконання умов спірного договору оренди призводить до негативних наслідків у вигляді відсутності належних умов для гарантування безпечного освітнього процесу в умовах воєнного стану, створюється загроза для життя та здоров`я цивільного (мирного) населення через неможливість їх укриття у разі небезпеки.

Суд вважає, що введення воєнного стану є істотною зміною обставин, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, не могли передбачити її настання, та якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, з огляду на наявність усіх чотирьох умов (підстав) для розірвання договору за рішенням суду, що передбачені ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, а також необхідність створення умов для безпечного освітнього середовища та забезпечення виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетним в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору та повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що ухвалюючи рішення про розірвання спірного договору оренди, суд першої інстанції застосував ст.652 ЦК України. Однак, прокурор свого позову вказаною нормою не обґрунтовував, про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, не зазначав. Таким чином, покладаючи в основу судового рішення такі висновки, суд першої інстанції фактично самовільно одночасно застосував інший предмет позову та іншу підставу позову, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив принципи диспозитивності та змагальності сторін.

Крім того, скаржник вважає, що господарський суд застосував до спірних правовідносин норму ч.14 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, яка регулює захисні споруди цивільного захисту, хоча спірне приміщення до такої категорії не належить, а тому не є обов`язковою для інших видів приміщень.

Щодо статусу спірного приміщення як найпростішого укриття, звертає увагу, що лист Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної військової адміністрації від 01.11.2022, лист Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Малинської міської ради від 23.01.2024 №44, а також відсутність маркування "Укриття" на спірному приміщенні, спростовують висновки суду щодо приналежності вказаного приміщення до найпростіших укриттів. Отже, спірне приміщення є звичайним нежитловим приміщенням.

Також апелянт зазначає, що у матеріалах справи щодо спірного приміщення вказана різна площа його як ніби-то укриття. При цьому, суд першої інстанції достеменно не з`ясував цієї обставини, що має значення для справи, та таких розбіжностей в ході судового розгляду - не усунув, а тому скаржник вважає, що про недостатність площі підвального поверху Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної для розміщення учасників навчального процесу не відповідає обставинам та матеріалам справи.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що під час розгляду справи, суд, керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), в межах позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна та його повернення до комунальної власності, обґрунтовано встановив дійсну правову природу спірних правовідносин - звільнення під час дії військового стану орендарем підвального приміщення закладу освіти, яке віднесено до найпростіших укриттів, за наявності потреби у захисті цивільного населення від обстрілів, визначив правові норми, які підлягають застосуванню для вирішення спору, а тому посилання апелянта на вихід за межі позовних вимог є безпідставними.

Крім того, щодо посилань апелянта про відсутність приналежності орендованого приміщення до захисних споруд, зауважує, що розпорядженням Малинського міського голови від 11.02.2015 № 27 затверджено перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров`я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення, згідно пп.7 п.6 якого приміщення підвалу площею в Малинському ЗНВК "Школа-ліцей №1 ім. Н.Сосніної" включено до споруд, придатних для пристосування під укриття населення міста Малина.

Прокурор також зазначає, що розрахунки площ, викладені представником у апеляційній скарзі, не відповідають висновкам комісії про можливість використання підвального приміщення навчального закладу як найпростішого укриття.

Таким чином, вважає, що оскільки орендар упродовж більше 2 (двох) років не вжив заходів до добровільного вивільнення приміщення, не дивлячись на наявність потреби в укритті учнів навчального закладу та жителів м.Малина, судом обґрунтовано задоволено позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури.

Позивач-1, Малинська міська рада, також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного рішення суду першої інстанції, оскільки на даний час спортивний клуб "Адреналін" виконує важливу функцію збереження здоров`я населення Малинської територіальної громади, а ФОП Коміссарова В.В. належним чином виконує умови договору оренди від 23.10.2015 року.

Також вважає, що дійсної площі приміщень підвального поверху будівлі Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної 1594 кв.м. та його розрахункової місткості в 1350 осіб достатньо для розміщення 930 учнів та 92 працівників цього закладу. Використання частини підвального поверху вказаного ліцею площею 313,4 кв.м. фізичною особою-підприємцем Коміссаровою В.В. для розміщення суб`єкта господарювання, що надає послуги у сфері фізичної культури і спорту, не створює перешкод для розміщення людей у зазначених найпростіших укриттях.

12.09.2024 року до суду надійшов від третьої особи, Малинського ліцею №1 ім.Ніни Сосніної, відзив на апеляційну скаргу, у якому не заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки при складанні акта прийому готовності ліцею до нового 2022/2023 навчального року (та подальших) в ньому було враховано наявність спортивного клубу "Адреналін", що було визнано допустимим. Крім того, до ліцею звернення від будь-яких осіб щодо перешкод у доступі до підвального приміщення як укриття підчас повітряних тривог - не надходили.

У судове засідання, призначене на 03.12.2024 року, треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради №17 від 22.01.2014 погоджено істотні умови договору оренди комунального майна ФОП Коміссаровій В.В. (п.1 додатку до рішення) - частини підвального приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної" площею 200 кв.м по вул. Паркова, 4 для розміщення в ньому суб`єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 2 (два) роки 11 місяців (т.1, а.с.81-82).

28.01.2014 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Коміссаровою Вікторією Володимирівною (орендар) укладено договір №57/ор оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Малина, а саме частини підвального приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної" площею 200,0 кв.м, розміщеного за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Паркова, 4, що перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради (т.1, а.с.56-62).

Згідно з актом прийому-передачі від 28.01.2014 нежитлове приміщення передано у строкове платне користування відповідачу (т.1, а.с.63).

Розпорядженням голови Малинської міської ради від 11.02.2015 №27, зокрема, затверджено перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров`я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення м. Малина (додаток 1 до розпорядження), рекомендовано балансоутримувачам захисних споруд, багатоквартирних житлових будинків, керівникам підприємств та організацій, навчальних закладів, установ охорони здоров`я, культури, в наявності яких є підвальні приміщення: провести маркування захисних споруд та підвальних приміщень згідно Додатку 2 інструкції щодо утримання захисних споруд цивільного захисту у мирний час; привести в належний стан усі наявні підвальні приміщення; довести до відома мешканців міста Малина про місце знаходження захисних споруд та підвальних приміщень (т.1, а.с.32-35).

Згідно з пп.7 п.6 Переліку (додаток 1 до розпорядження), приміщення підвалу площею 1350 кв.м в Малинському ЗНВК "Школа-ліцей №1 ім. Н.Сосніної" по вул. Парковій, 4, включено до споруд, придатних для пристосування під укриття населення міста Малина.

Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради №74 від 16.04.2015 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №17 від 22.01.2014 (т.1, а.с.83), а саме:

- в п. 1 Додатку рішення виконавчого комітету міської ради змінено термін оренди нежилого приміщення, підвалу Малинської ЗНВК "Школа-ліцей №1 ім. Н.Сосніної" І-ІІІ ступенів, орендарем якого є ФОП Коміссарова В.В., з 2 років 11 місяців на 10 років, з наступним внесенням відповідних змін до договору оренди;

- доповнено договір оренди комунального майна шляхом доповнення обов`язку орендаря переліком робіт, які планується виконати орендарем, терміну їх виконання в межах поточного року, та відповідальністю за невиконання обов`язків, підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

23.10.2015 між Малинською міською радою (орендодавець) та ФОП Коміссаровою В.В. укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, згідно з п.1.1., 1.2., 10.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності територіальної громади м.Малина, а саме підвальне приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосоніної" основною площею 313,4 кв.м за адресою: Житомирська область, м.Малин, вул.Паркова, 4, корисною площею 513,6 кв.м., з метою розміщення суб`єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 10 років.

Відповідно до актів оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 05.07.2022 та від 16.08.2022 комісією зазначено, що вказане приміщення рекомендовано використовувати для укриття населення (т.1, а.с.38-43).

У відповідності до акта прийому готовності Малинського ліцею №1 ім. Ніни Сосніної до нового 2022/2023 навчального року зазначено, що у 2022/2023 навчальному році в закладі буде навчатися 930 учнів та працювати 92 особи. Вказано про наявність найпростішого укриття площею 519 кв.м. (т.1, а.с.45-50).

28.11.2022 року Малинська міська рада надіслала ФОП Коміссаровій В.В. повідомлення про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна з 25.12.2022 у зв`язку із невиконанням умов договору щодо погодинного використання та суспільною необхідністю у його використанні як укриття під час воєнного стану.

Прокурор, враховуючи відсутність відповіді орендаря щодо розірвання договору оренди, та відповідно не звільнення орендованого приміщення, та як наслідок неможливість використання такого приміщення як укриття учнів Малинського ліцею №1 ім.Ніни Сосніної, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листів Коростенської окружної прокуратури до Малинської міської ради, до Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради 18.05.2023 (т.1, а.с.103-105), 20.09.2023 (т.1, а.с.115-116), надісланих у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, а також листів від 03.04.2023 (т.1, а.с.100-101), 20.09.2023 (т.1, а.с.115-116) до вказаних органів про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивачі належним чином не здійснили захист можливо порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Малинської міської ради, Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги повідомлення вказаних органів про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що відповідні органи фактично усунулися від реалізації повноважень по захисту можливих порушень інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність. З огляду на що такий позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Малинської міської ради, Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.626 ЦУ України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.525, 526, 629 ЦК України і ст.193 Господарський кодекс України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 23.10.2015 року, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно зі ст.759 ЦК України, яка кореспондується зі ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 10.1. договору оренди віл 23.10.2015 сторони погодили, що договір укладено строком на 10 років та те, що він діє з моменту нотаріального посвідчення.

Відповідно до 10.3., 10.6. договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

За приписами ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, варто врахувати також приписи ч.2 ст.651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор стверджує, що орендоване приміщення віднесено до найпростіших укриттів, а тому воно є захисною спорудою та може передаватись в оренду і використовуватись не за основним призначенням лише у мирний час. Враховуючи, що умова про розірвання договору оренди захисної споруди під час особливого періоду (введення воєнного стану) є істотною умовою договору, з моменту введення в Україні воєнного стану захисна споруда - сховище в Малинському ліцеї №1 імені Ніни Сосніної, не готове до використання за його основним призначенням - захисту людей, а тому такий договір підлягає розірванню в судовому порядку, згідно ч.14, 16 ст.32 Кодексу цивільного захисту України та п.9.3. договору.

Разом з тим, суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, дійшов висновку про наявність істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме введення воєнного стану, та відповідно наявність правових підстав для розірвання договору оренди, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України.

Оцінюючи підстави для розірвання спірного договору оренди із врахуванням доводів прокурора та правової кваліфікації спірних правовідносин, здійсненої господарським судом при прийнятті рішення, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Стаття 32 КЦЗ України відносить до захисних споруд цивільного захисту сховище та протирадіаційне укриття. Для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття.

Частиною 2 ст.32 КЦЗ України передбачено, що захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об`єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення визначається Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку (далі - Порядок, в редакції чинній станом на час розгляду справи в суді першої інстанції), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138.

Відповідно до п.1 вказаного Порядку, фонд захисних споруд - сукупність усіх захисних споруд та інших споруд, що можуть бути використані для укриття населення.

Найпростіше укриття - це цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів (ч.2 ст.32 КЦЗ України).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що найпростіше укриття відноситься до фонду захисних споруд, є об`єктом такого фонду, також використовується для укриття населення, однак безпосередньо не є захисною спорудою, оскільки закон відносить до цього переліку лише сховище та протирадіаційне укриття.

Згідно з п.4 Порядку, фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

Створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом, зокрема, взяття на облік як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів об`єктів іншого призначення, які експлуатуються, зокрема підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин (п.5 Порядку).

Пунктом 15 Порядку передбачено, що обліку підлягають сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття (далі - об`єкти фонду захисних споруд), розташовані на території України, незалежно від форми власності.

У відповідності до п.16 Порядку, облік об`єктів фонду захисних споруд ведеться міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в паперовій та електронній формі, а також суб`єктами господарювання та іншими юридичними особами виключно в паперовій формі.

Ведення обліку найпростіших укриттів здійснюється на підставі акта огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення. Книги обліку захисних споруд, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів є допоміжними документами обліку об`єктів фонду захисних споруд, що ведеться в паперовій формі.

Ведення обліку об`єктів фонду захисних споруд в електронній формі на територіальному та галузевому рівні здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - суб`єкти ведення обліку) за допомогою Інформаційної системи "Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту" (далі - Інформаційна система), яка функціонує відповідно до пункту 23 цього Порядку.

Інформаційна система є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, накопичення, захисту, обробки та відображення інформації про об`єкти фонду захисних споруд незалежно від форми власності.

Крім того, як передбачено п.7 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, завт. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579 (далі - Вимоги), облік споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що знаходяться на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (районів, міст та інших населених пунктів, районів у містах Київ та Севастополь, об`єднаних територіальних громад), ведуть районні, районні у містах Київ та Севастополь державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування в книгах обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою згідно з додатком 5 до цих Вимог.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації ведуть обліки таких споруд на підставі даних обліків, що ведуться районними, районними в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання в паперовій та/або електронній формі.

За умовами п.18 Порядку, включення (виключення) об`єктів фонду захисних споруд до (з) відповідного фонду оформляється організаційно-розпорядчим документом міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, на території яких розташовано такий об`єкт або до сфери управління якого він віднесений.

Згідно з п.9 Вимог, що кореспондується з п.21 Порядку, найпростіші укриття ставляться на облік на підставі акта огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття, складеного за формою згідно з додатком 6 до цих Вимог, за результатами проведених міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання оглядів та обстежень об`єктів, визначених п.7 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138, для встановлення можливості використання таких об`єктів для укриття населення.

Органи місцевого самоврядування, районні в м. Києві та Севастополі держадміністрації після прийняття рішення щодо взяття на облік найпростіших укриттів протягом п`яти робочих днів забезпечують внесення інформації про них до Інформаційної системи (п.21 Порядку).

Таким чином, законодавством визначено чіткий алгоритм дій для набуття відповідним приміщенням правового статусу найпростішого укриття як об`єкта фонду захисних споруд, а саме передбачено необхідність огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення, за результатами якого складається акт, який і є підставою для взяття на облік найпростіших укриттів та включення об`єктів фонду захисних споруд до відповідного фонду згідно організаційно-розпорядчого документа органів, визначених п.16 Порядку та п.7 Вимог.

Апеляційним судом встановлено, що згідно додатку №1 до розпорядження міського голови м.Малин від 11.02.2015 №27 "Перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах, громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров`я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення міста Малина", підвальне приміщення в Малинському ЗНВК "Школа-ліцеї №1 ім. Н.Сосніної І-ІІІ ступенів, вул.Паркова, 4 включено до споруд, придатних для пристосування під укриття населення м. Малина (т.1, а.с.32-35).

Крім того, відповідно до актів оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) від 05.07.2022 (т.1, а.с.38-40) та від 16.08.2022 (т.1, а.с.41-43), комісією надано висновок про можливість використання вбудованого підвального приміщення по вул.Паркова, 4 в м.Малин для укриття населення як найпростішого укриття.

Отже, як і розпорядженням №27 від 11.02.2015, так і актами оцінки об`єкта від 05.07.2022, від 16.08.2022 було визначено лише придатність підвального приміщення по вул.Паркова, 4 в м.Малин для його використання як найпростішого укриття, а відтак вказані документи мають рекомендаційний характер.

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження взяття на облік спірного приміщення та включення його до об`єктів фонду захисних споруд, зокрема, організаційно-розпорядчих документів відповідних органів, на території яких розташовано спірний об`єкт або до сфери управління якого він віднесений, за результатами огляду підвального приміщення, як це передбачено п.16-18, 21 Порядку, книги обліку найпростіших укриттів як допоміжних документів тощо, сторони суду не надали.

Відсутність обліку спірного приміщення як найпростішого укриття та не включення його до фонду захисних споруд підтверджується також листом Департаменту з питань цивільного захисту населення та оборонної роботи Житомирської обласної державної адміністрації від 01.11.2022 (т.1, а.с.54-55), згідно зі змісту якого вбачається, що акт оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття (додаток 6), що передбачено п.7, 9 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, до Житомирської обласної військової адміністрації від Малинської міської ради не надходив. Підстави постановки на облік приміщення Малинського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №1 ім.Ніни Сосніної І-ІІІ ступенів", яке знаходиться за адресою: м.Малин, вул.Паркова, 4, відсутні.

Крім того, щодо площі об`єктів фонду захисних споруд , апеляційний суд зауважує, що для захисних споруд та споруд подвійного призначення нормативи площі укриття на одну людину визначають ДБН В.2.2-5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту". Ці нормативи не залежать від віку осіб, а залежать від організації у таких спорудах місць для сидіння та лежання, висоти приміщень. Якщо місця для сидіння (лежання) розташовуються в один ярус, то площа на 1 людину встановлюється в межах не менше 0,6 квадратні метри, у два яруси - 0,5 квадратні метри, у три яруси - 0,4 квадратні метри.

Водночас, для найпростіших укриттів не визначені нормативи щодо площі на 1 людину. Проте визначено, що дітей до 11 років треба розміщувати в укритті окремо від інших вікових груп. Якщо неможливо забезпечити приміщення заздалегідь підготовленими місцями для сидіння та лежання, необхідно розраховувати спроможність з площі в 1 квадратний метр на людину.

При цьому, колегією суддів встановлено розбіжності щодо площі підвального приміщення, яке прокурор вважає найпростішим укриттям, зокрема, згідно додатку 1 до розпорядження міського голови №27 від 11.02.2015 до "переліку підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах, громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров`я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення міста Малина", віднесено підвальне приміщення в Малинському ЗНВК "Школа-ліцеї №1 ім. Н.Сосніної І-ІІІ ступенів площею 1350,0 кв.м.

При цьому, згідно з технічною документацією спірного підвального приміщення його загальна площа становить 1594 кв.м.

Відповідно до змісту акта оцінки об`єкта від 05.07.2022 рок, загальна площа підвалу - 1019 кв.м; акта від 16.08.2022 - 519 кв.м, а також 500 кв.м, зайнятих спортивним клубом "Адреналін", однак згідно п.1.1. договору оренди орендарю передавалось приміщення 313,4 кв.м.

Оцінюючи акти щодо можливості використання приміщення для укриття населення як найпростішого укриття від 05.07.2022, від 16.08.2022, апеляційний суд звертає увагу, що висновки комісії не містять чітко визначеного розміру площі, а також технічних характеристик та конфігурації частини підвального приміщення, яка рекомендується для використання як найпростіше укриття.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги відсутність доказів взяття на облік спірного приміщення як найпростішого укриття та включення його до об`єктів фонду захисних споруд, колегія суддів дійшла висновку, що спірне підвальне приміщення не набуло правового статуту найпростішого укриття як об`єкту фонду цивільного захисту, що має стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належить до засобів колективного захисту, а відтак відсутні підстави для застосування ч.14 ст.32 КЦЗ України щодо розірвання договору оренди та зобов`язання орендаря звільнити спірне приміщення протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору, про що стверджує прокурор у позовних вимогах. Наданий відповідачем перелік укриттів у м.Малин також не змінює висновку суду про не набуття статусу найпростішого укриття спірним приміщенням.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, відсутня також істотна зміна обставин у спірних правовідносинах як підстава розірвання договору оренди, передбачена ч.2 ст.652 ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог.

Також прокурором не доведено істотного порушення орендарем умов договору, що могли би стати підставою для розірвання спірного договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не з`ясував обставин щодо відсутності правового статусу спірного підвального приміщення як найпростішого укриття, та як наслідок безпідставно застосував ч.2 ст.652 ЦК України у спірних правовідносинах як підставу для розірвання договору оренди, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 та прийняття нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що апеляційну скаргу відповідачем подано засобами електронного зв`язку в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що скаржник сплатив судовий збір у більшому розмірі за подання апеляційної скарги (150% від 5368,00 грн = 8052,00 грн), що може бути підставою для звернення до суду з заявою про відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого судового збору. Вказані суми надмірно сплаченого судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, до стягнення з прокуроратури підлягає судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 6441,60 грн (8052,00 грн*0,8).

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі №906/1486/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі №906/1486/23 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6441,60 грн (шість тисяч чотириста сорок одну гривню шістдесят копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.