Ухвала

від 09.12.2024 по справі 902/879/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"09" грудня 2024 р. Справа № 902/879/24

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Василишин А.Р., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року по справі №918/794/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранбудмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1"

про стягнення 137 357 грн 34 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранбудмонтаж" (надалі - Позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання Відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди транспортного засобу № 02-03/20 від 2 березня 2020 року в розмірі 137 357 грн 34 коп..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року по справі№918/794/24 позов задоволено частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 90 000 грн боргу, 39 261 грн 93 коп. інфляційних втрат, 8 094 грн 59 коп. 3% річних. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 0,82 гривень відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням від Відповідач на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі Відпоавідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також Відповідач просив суд звільнити Відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач прийшов до висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України за наступних підстав.

Пунктом 9 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до елементів апеляційної скарги віднесено перелік документів, що додаються, а пункт 2 частини 3 цієї ж статті до їх обов`язкового числа відносить, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ураховуючи застосування пониженого коефіцієнту розміру ставки судового збору, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідач звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року по справі №902/879/24 мав сплатити судовий збір в розмірі 4542 грн.

Окрім того, частиною 2 статті 9 закону України "Про судовий збір" унормовано, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Здійснивши перевірку зарахування сплаченого апелянтом судового збору в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", суд зауважує, що в даній програмі відсутні присутні дані щодо надходження коштів в сумі 4542 грн 00 коп. до спеціального фонду.

Відтак, Відповідачем не додано доказів сплати судового збору в повному розмірі; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачу слід надати докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року по справі №902/879/24 в розмірі 4542 грн 00 коп. (3028х1,5).

Окрім того, Відповідач просив суд звільнити Відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, обгрунтовуючи це відсутністю достатніх коштів для сплати судового збору на рахунках Відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання скаржника, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволенню з огляду на таке.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Зазначеною нормою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що суд може, зокрема, за клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк визначене коло осіб. Для цього заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Варто вказати, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено, що підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року в справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Таким чином, звільнення від сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)

Суд звертає увагу скаржника, що частиною 2 статтею 6 та частиною 2 статтею 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений частиною 1 статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається, зокрема, звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Крім того, за змістом стаптті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення або відстрочення сплати судового збору юридичним особам (ухвали Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №922/3488/19, від 27.11.2020 у справі №911/3661/16, від 28.12.2020 у справі №910/6889/13); в ухвалах від 24.12.2020 у справі №920/746/17, від 24.12.2020 у справі №920/744/17 Верховний Суд вказав, що зазначена норма стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб.

Як вже вказувалось вище, в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору апелянт посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані матеріали апеляційної скарги встановив, що у матеріалах скарги відсутні будь-які докази на підтвердження зазначених у апеляційній скарзі обставин.

Що стосується зазначених у клопотанні обґрунтувань неможливості сплати судового збору, то саме лише посилання на такі обставини не може вважатися підставою для відстрочення судом сплати судового збору.

Враховуючи наведене скаржником обґрунтування заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, за відсутності підстав для задоволення клопотання про звільненя від сплати судового збору, скаржнику необхідно надати суду документ на підтвердження сплати судового збору.

Крім того, означена сума судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає оплаті, не є надмірно великою.

Суд констатує, що частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

Як уже описувалося вище Відповідачем не було дотримано дану норму, доказів сплати судового збору в належному розмірі та у визначений Законом України "Про судовий збір" спосіб до апеляційної скарги не додано, що є підставою для застосування вимог частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на все вищевказане відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищезазначене, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1" про звільнення від сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року по справі №918/794/24 - залишити без руху.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1" усунути протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі 4542 грн 00 коп..

4. Роз`яснити Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ЛТД 1", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Василишин А.Р.