Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/10434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/10434/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» про розподіл судових витрат у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна»

до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про стягнення 4.136.080,92 грн

Представники сторін:

від позивача: Гончарук М.П.;

від відповідача: Штронда А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10434/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 3% річних у розмірі 3169130 грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 966950 грн 87 коп та судовий збір у розмірі 49632 грн 97 коп.

11.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 27.11.2024.

15.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

26.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судове засідання 27.11.2024 з`явились представники сторін, надали усні пояснення по справі.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 100000,00 грн.

У судовому засіданні 06.11.2024 позивач вказав про намір подати докази понесення ним витрат на правову допомогу адвоката.

05.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (клієнт) та адвокатським бюро «Гончарук та партнери» (адвокат) укладено Договір №05.8 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснювати представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту щодо стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» (далі - Боржник) 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі Договору №197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі такими частинами: 1) за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі Договору № 197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21; представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства - 100 00 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до п. 5.1 Договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката.

08.11.2024 між сторонами було складено Звіт про виконання Договору про надання правничої допомоги №05.8 від 05.08.2024, в якому сторони погодили, що на виконання умов Договору та представництва інтересів клієнта у господарській справі №910/10434/24 адвокатом було надано клієнту таку правничу допомогу: 1) роз`яснення умов, підстав та обов`язку боржника сплатити 3% річних та інфляційні нарахування за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 2) вивчення та аналіз документів клієнта щодо стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» (далі - Боржник) 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі договору №197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі №910/6807/21; 3) вивчення та аналіз матеріалів господарської справи №910/6807/21; 4) формування правової позиції та процесуальної стратегії Клієнта у питанні стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» (далі - Боржник) 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі договору №197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі №910/6807/21; 5) проведення зустрічі між представниками Клієнта та Адвокатом з метою обговорення та узгодження правової позиції та процесуальної стратегії Клієнта у питанні стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» (далі - Боржник) 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать Замовнику на підставі договору №197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21; 6) підготовка позовної заяви Клієнта до АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» 3 % річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі договору № 197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21; 7) підготовка розрахунку позовних вимог Клієнта до АТ «КБ «Приватбанк» щодо стягнення в судовому порядку з АТ «КБ «Приватбанк» (далі - Боржник) 3 % річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать Замовнику на підставі договору № 197792 від 13.06.2013р. про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія», з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21; 8) підготовка та подача заяви про усунення недоліків у справі № 910/10434/24; 9) вивчення та аналіз відзиву на позов АТ «КБ «Приватбанк» у справі № 910/10434/24; 10) підготовка відповіді на відзив на позов АТ «КБ «Приватбанк» у справі № 910/10434/24 та розрахунку позовних вимог; 11) роз`яснення Клієнту та узгодження змісту відповіді на відзив на позов АТ «КБ «Приватбанк» у справі №910/10434/24 ; 12) підготовка та подача клопотання про участь в судових засіданнях у справі № 910/10434/24 в режимі відеоконференції; 13) вивчення та аналіз заперечень на відзив на позов АТ «КБ «Приватбанк» у справі №910/10434/24; 14) збір доказів та узгодження з Клієнтом змісту додаткових пояснень до суду як відповідь на заперечення на відзив на позов АТ «КБ «Приватбанк» у справі № 910/10434/24; 15) підготовка та подача додаткових пояснень до суду у справі № 910/10434/24; 16) представництво інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/10434/24 (три судові засідання); 17) моніторинг інформації (судових рішень, стадій розгляду та інших процесуальних дій), інформування клієнта про хід справи 910/10434/24.

Розмір винагороди (гонорару) адвоката, що був погоджений сторонами у фіксованому розмірі (п. 4.1. Договору) та підлягає оплаті клієнтом згідно умов Договору, становить 100000 (сто тисяч) гривень.

08.11.2024 позивач сплатив на користь адвокатського бюро частину гонорару у розмірі 40000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №462 від 08.11.2024).

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 100000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Однак, при цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховані заперечення відповідача, викладені у заяві про зменшення розміру адвокатських витрат.

Зокрема, щодо такої послуги як «вивчення та аналіз матеріалів господарської справи №910/6807/21» судом взято до уваги, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» у справі № 910/6807/21 представляв у всіх судових інстанціях адвокат Гончарук Михайло Петрович, який є достеменно обізнаним як щодо судових рішень, ухвалених у цій справі (у тому числі, і щодо мотивів з яких виходили суди, ухвалюючи такі рішення), так і є обізнаним щодо всіх матеріалів справи №910/6807/21.

Крім того, суд вважає обгрунтованими заперечення відповідача про те, що директор ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» був присутнім на всіх (трьох) судових засіданнях, призначених судом першої інстанції у справі №910/10434/24. Отже, клієнта (ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна») не потрібно було інформувати а ні щодо стадії розгляду справи, а ні щодо інших процесуальних дій, що відбулися під час розгляду справи № 910/10434/24 в Господарському суді міста Києва. Більш того, всі процесуальні документи, які формувалися в Електронному суді як судом так і відповідачем (Банком) отримувалися через систему ЕСІТС (Електронний Кабінет) безпосередньо ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна», як учасником (Позивачем) справи №910/10434/24.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Судом враховано, що додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів та даний спір не є складним, є «розрахунковим», відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 2; ідентифікаційний код: 31576194) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 09.12.2024.

Суддя О.М. Спичак