Ухвала

від 03.12.2024 по справі 927/285/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

03 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/285/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення

За позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

позивача: Міністерства освіти і науки України,

код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

код ЄДРПОУ 43173325, просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача-3: Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту,

код ЄДРПОУ 02548860, вул. Реміснича, 56, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання недійсним договору оренди державного майна, зобов`язання повернути нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №50-10 від 12.04.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , погоджений Чернігівським професійним ліцеєм залізничного транспорту, з урахуванням змін, внесених Угодами від 12.04.2010 та 12.04.2013, а також Договорами від 27.05.2016, 27.10.2017 та 02.05.2019 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.04.2010 №50-10.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Чернігівському професійному ліцею залізничного транспорту за актом приймання-передачі про повернення державного нерухомого майна нежитлові приміщення площею 194,3 кв.м в підвалі будівлі навчального корпусу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2024 у справі № 927/285/24 скасовано та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог, яким, зокрема, зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Чернігівському професійному ліцею залізничного транспорту за актом приймання-передачі про повернення державного нерухомого майна нежитлові приміщення площею 194,3 кв.м в підвалі будівлі навчального корпусу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнуто з відповідача-2 на користь Чернігівської обласної прокуратури 6056,00 грн судового збору за подання позову та 9084,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

11.11.2024 Господарський суд Чернігівської області видав відповідні накази на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

18.11.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання його повернути Чернігівському професійному ліцею залізничного транспорту нежитлові приміщення до 01.04.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 22.11.2024 призначено розгляд вказаної заяви на 03.12.2024 об 11:40 та запропоновано позивачу у строк до 03.12.2024 (до початку судового засідання) надати суду письмові пояснення по суті заяви та докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин та заперечень (ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач та відповідач-3 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети, але у судове засідання 03.12.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарське процесуального кодексу України судове засідання проводилось за відсутності позивача та відповідача-3 (їх представників).

До початку судового засідання від відповідача-3 надійшло клопотання, у якому він не заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення до 01.04.2025 та зазначає, що у цей період часу не планує використовувати спірне приміщення.

У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення заяви відповідача-2 про відстрочку виконання судового рішення у зв`язку з ненаданням заявником доказів неможливості виконання цього рішення раніше.

Розглянувши заяву відповідача-2 про відстрочку виконання рішення суду, заперечення прокурора, пояснення відповідача-3, суд дійшов висновку, що заява ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Подана відповідачем-2 заява про відстрочку виконання постанови обґрунтована тим, що:

- відповідачу-2 потрібен певний час для того, щоб знайти та підготувати відповідне приміщення для переїзду та перевезення значної кількості товарної продукції та обладнання. В осінньо-зимовий період виконання зазначених дій та робіт з перевезення великогабаритного та масивного товару і майна з одного приміщення до іншого значно ускладняється та потребує значних матеріальних затрат з боку відповідача-2;

- негайне виконання судового рішення суду змусить відповідача-2 фактично припинити підприємницьку діяльність, звільнити п`ятьох найманих працівників, на утриманні яких є сім`ї з дітьми, припинити сплату податків та платежів до бюджету;

- продаж котлів обігріву, сантехнічного обладнання, насосів та станцій має сезонну особливість і в осінньо-зимовий період скорочується на 50%, що зменшує прибуток від діяльності відповідача-2;

- постійні повітряні тривоги та загрози ракетних обстрілів, необхідність перебування в укритті, за фактом унеможливлюють ведення торгової діяльності з продажу товарів та надання послуг з ремонту сантехнічного обладнання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Загальновідомим є те, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання, у тому числі через постійні тривоги, обстріли, тобто такі обставини є об`єктивними та не залежать від них.

Суд враховує те, що відповідач-2 використовував спірні нежитлові приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами зі складу, а відтак звільнення цих приміщень від обладнання та товарів відповідача-2 дійсно потребує значного часу, що також ускладнюється через негативні наслідки, пов`язані із збройною агресією рф проти України.

При цьому, як зазначає сам відповідач-3, він не планує використовувати ці приміщення до 01.04.2025.

Суд вважає, що одночасне і повне виконання судового рішення у цій справі в частині негайного звільнення спірних приміщень, може призвести до погіршення фінансового становища відповідача-2 та зупинки його фінансово-господарської діяльності.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, з метою дотримання балансу інтересів сторін та досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача-2 з інтересом держави, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача-2 та відстрочити виконання рішення до 01.03.2025.

У судовому засіданні 03.12.2024 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 927/285/24 до 01.03.2025.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 09.12.2024.

Суддя В. В. Шморгун