Ухвала

від 10.12.2024 по справі 128/2827/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2827/24

УХВАЛА

10 грудня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 128/2827/24 за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Відновлення» про відшкодування понесених витрат на капітальний ремонт нежитлової будівлі, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженніВінницького районногосуду Вінницькоїобласті (суддяФанда О.А.) перебуває цивільнасправа запозовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Відновлення» про відшкодування понесених витрат на капітальний ремонт нежитлової будівлі.

Ухвалою судді від 29.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №128/2827/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 по даній заяві про забезпечення позову визначено головуючу суддю Бондаренко О.І.

В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, за кою просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій у ВП № 76319905 по виконанню рішення суду за № 128/2044/17, до проведення у справі будівельної та будівельно-оціночної експертизи.

10.12.2024 року від представника СТ «Відновлення» за допомогою системи «Електронний суд» надійшло заперечення з приводу заяви ОСОБА_1 щодо забезпечення позову.

Відтак, вивчивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали цивільної справи № 128/2827/24, проаналізувавши норми закону, суд дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.2 ч.1ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана представником позивача заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленимст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч.1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною 1статті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У відповідності до ч.2ст. 149 ЦПК України,суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови ПленумуВСУ №9від 22.12.2006року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенціїз правлюдини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі"Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії"Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи"Каіч та інші проти Хорватії"(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення КонституційногоСуду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004усправі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того,Конституційний СудУкраїни уп.9мотивувальної частинирішення від30січня 2003року №3-рп/2003у справі№ 1-12/2003наголошує натому,що правосуддяза своєюсуттю визнаєтьсятаким лишеза умови,що воновідповідає вимогамсправедливості ізабезпечує ефективнепоновлення вправах.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006 р., №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили, від 14.11.2023 року вирішено витребувати на користь Споживчого товариства «Відновлення» з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю загальною площею 401,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) та ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З матеріалівцивільної справивбачається,що ухвалоюВінницького районногосуду Вінницькоїобласті від27.11.2024року вирішено:вжити заходизабезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 401,9 кв.м. (складові частини літ. А - торгівельний комплекс, літ. п/А- підвал, ганок, ганок, вхід в підвал, вхід в підвал). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260366805206, право власності на яку зареєстровано за Споживчим товариством «Відновлення»; заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в томучислі вноситизміни вДержавний земельнийкадастр, спрямовані навідчуження,об`єднання,поділ щодо нежитлової будівлі,право власностіна якузареєстровано заСпоживчим товариством«Відновлення»,що знаходитьсяза адресою:Вінницький район,с.Побережне,вул.Шевченко,24,загальною площею401,9кв.м.(складовічастини літ.А -торгівельний комплекс,літ.п/А-підвал,ганок,ганок,вхід впідвал,вхід впідвал).Реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 260366805206;в іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до год. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та в передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

У свою чергу, відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства під час розгляду заяв про забезпечення позову» визначено недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в задоволені даної заяви слід відмовити, оскільки предмет заявлених вимог в позові та в заяві про забезпечення позову не є співмірними, оскільки не надано доказів реального відчуження, що може змінити юридичний стан спірного майна.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.ст.81,141,149,151,152, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справі№ 128/2827/24за позовом ОСОБА_1 до Споживчоготовариства «Відновлення»про відшкодуванняпонесених витратна капітальнийремонт нежитловоїбудівлі -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2024.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО