Постанова
від 05.12.2024 по справі 910/5998/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/5998/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024

у справі № 910/5998/24(суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Фізичної особи-підприємця Озерова Романа Анатолійовича

про стягнення 1 700,00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Озерова Романа Анатолійовича" про стягнення понесених матеріальних збитків за договором № 006/18-1411 від 11.12.2018 про надання послуг з технічного нагляду у розмірі 1 700,00 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у позові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 17.09.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що під час виконання Договору виконавцем не було повідомлено Національну раду про жодні недоліки чи невідповідності виконаних Відповідачем робіт, а тому на виконання н. 1.1 п.1 Договору 21.12.2018 року було складено акт здачі-приймання паданих послуг №1411 про те, що надання послуг на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по об?єкту: «Капітальний ремопт частини адміністративної будівлі по вул. Прорізна, 2 виконано якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище Договору.

Національною радою в подальшому і були прийняті роботи за Договором підряду укладеного з ТОВ «Саб Ентерпрайз» (підрядником) та підписані Позивачем, за участю Відповідача, без зауважень і заперечень відповідні акти приймання-виконання будівельних робіт.

Скаржник вказує, що сума матеріальної шкоди (збитків) завданої Національній раді Відповідачем становить 1700 грн (загальна сума матеріальної шкоди (збитків) завданої Національній раді становить 154 811,0 грн - з урахуванням частини коштів сплачених Націопальною радою Відповідачу за здійснення технічного нагляду за виконання робіт у сумі 1700, 00 грн=(57,42+33,9+61,79)/896,44*10,0) розраховано ДАСУ за формулою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5998/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5998/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24. Відмовлено у задоволенні клопотання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення участь в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2018 між Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення України (надалі - Національна рада/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Озеровим Романом Анатолійовичем (надалі - відповідач) було укладено договір про надання послуг з технічного нагляду № 006/18-1411, предметом якого є надання послуг на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт частини адміністративної будівлі по вул. Прорізна, 2 в м. Києві», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна 2 (надалі - технічний нагляд) (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість послуг по даному договору складає 10 000 грн без ПДВ.

Позивач у позовній заяві зазначає, що за результатом ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за період з 01.01.2017 по 30.06.2022, актом Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 №000300-21/10 встановлено завищення обсягів та вартості ремонтно-будівельних робіт загалом на суму 154 811,00 грн, які призвели до матеріальної шкоди (збитків), що підтверджується карткою порушення №1.6.8.20620.

У зв`язку з виявленими порушеннями та з метою отримання пояснень і документів Національна рада 22.09.2022 вих.№ 17/978 направила запит до відповідача. Відповідь на даний запит Відповідач не надав.

Національною радою було направлено до Державної аудиторської служби України заперечення до акту ревізії від 14.09.22 №000300- 21/10 окремих питань фінансового-господарської діяльності Національної ради за період з 01.01.2017 по 30.06.2022. (вих. № 16/663 від 23.09.2022).

Разом з тим, Державна аудиторська служба України розглянувши дані заперечення, відповідно до пункту 43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 надіслала на них висновок, що підтверджується листом від 06.10.2022 вх. №18/50. Відповідно до даного висновку заперечення Національної ради Державною аудиторською службою України не приймаються, оскільки не скасовують, викладене в акті ревізії.

14.11.2022 вих. №17/1172 Національна рада направила відповідачу претензію, однак лист було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Позовні вимоги обґрунтовані завищенням відповідачем вартості ремонтно-будівельних робіт відповідно до договору про надання послуг з технічного нагляду № 006/18-1411 від 11.12.2018, що встановлено за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 по 30.06.2022 актом Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 №000300-21/10, яким встановлене завищення обсягів та вартості ремонтно-будівельних робіт загалом на суму 154 811,00 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), що підтверджується карткою порушення №1.6.8.20620.

Тому, на думку позивача, ФОП Озеров Р.А. зобов`язаний відшкодувати Національній раді понесені матеріальні збитки у розмірі 1700,00 грн (з урахуванням частини коштів, сплачених Національною радою за здійснення технічного нагляду за виконання робіт).

Розглянувши апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Разом із тим, іншою підставою виникнення цивільних прав та обов`язків пункт 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

З огляду на зміст позовної заяви, позивачем підставами позову визначені обставини у межах договірних правовідносин сторін, тоді як предмет позову визначений щодо деліктних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір № 006/18-1411 від 11.12.2018 про надання послуг з технічного нагляду по вулиці Прорізній, 2 у м. Києві, на суму 10 000,00 грн.

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір, в частині визначення ціни, було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково, з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни, будь-яких дій щодо коригування суми оплати за участю відповідача позивачем в установленому порядку не вчинялось.

У матеріалах справи наявні акти здачі-приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами про прийняття замовником робіт за договором про надання послуг з технічного нагляду на всю ціну договору: 10 000,00 грн.

З урахуванням вимог статті 882 Цивільного кодексу України та усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 43/154, від 23.04.2012 у справі № 10/5025/1680/11, від 04.12.2013 у справі № 923/342/13, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, яка встановлена у пункті 3.1. договору в розмірі 10 000,00 грн, що є порушенням вищевказаних вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивілького кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивілького кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримані останнім як оплата за належне виконання договору про надання послуг, а тому такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору і їх сплата не може вважатись збитками.

Відповідно до пункту 6.2. договору замовник зобов`язаний в 3-денний термін з дати отримання від виконавця акту здачі-приймання послуг розглянути цей акт, і в разі відсутності зауважень (заперечень), підписати акт здачі-приймання наданих послуг, і один примірник повернути виконавцю або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову від підписання акту здачі-приймання послуг.

З огляду на вищевказане, позивачем не надані належні докази завищення обсягів та, відповідно, вартості наданих послуг.

Більше того, доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є Акт Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 № 000300-21/10 є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

Відповідно до пункту 6 Положення № 43 Державна аудиторська служба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-ХІІ), органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2939-ХП законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред`явлення обов`язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду України у справі №21-40а14 від 15.04.2014, № 21-63а14 від 15.04.2014.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Тобто, в даному випадку, посилання на акт Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 № 000300-21/10 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть змінювати його умов.

Аналогічна правова позиція щодо правової природи акту ревізії також визначена у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015 у справі № 904/5130/14.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов`язання за договором відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), які підписані замовником без зауважень.

Доводи скаржника, що в результаті ревізії Державної аудиторської служби України встановлено ряд порушень та недоліків, які призвели до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів позивача на спірну суму, про що складено відповідний акт, колегією суддів відхиляються, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Так, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Фізичної особи-підприємця Озерова Романа Анатолійовича про стягнення 1 700,00 грн матеріальних збитків

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/5998/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5998/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення05.12.2024
Оприлюднено12.12.2024
Номер документу123638978
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —910/5998/24

Постанова від 05.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Ухвала від 01.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Ухвала від 20.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Рішення від 03.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

Ухвала від 22.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні