Постанова

від 02.12.2024 по справі 917/2160/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/2160/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю:

секретаря судового засідання Березки О.М.;

представника ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" - адвокат Гєрбєй Д.А. (довіреність від 31.01.2024) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі ухвали суду;

представника заявника апеляційної скарги - адвокат Васильєв Є.О. (в залі суду) - ордер 1196177 від 03.07.2024 в залі суду,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Viceroy Trade Invest Limited (вх.№2380П/1) на рішення від 12.09.2024 (повний текст складено 18.09.2024) та додаткове рішення від 01.10.2024 ухвалені Господарським судом Полтавської області у складі судді Безрук Т.М. у справі №917/2160/23

за позовом Viceroy Trade Invest Limited

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс"

про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Viceroy TradeInvest Limited з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс" про визнання недійсним договору поставки №18/01-20 від 18.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс", предметом якого є маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 9354, 1989 року випуску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" здійснило відчуження предмету застави (маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 9354, 1989 року випуску) Товариству з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс" всупереч умовам договору застави від 30.07.2019 та вимогам закону. Відсутність згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами договору поставки №18/01-20 від 18.12.2020 умов чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України.

Viceroy TradeInvest Limited зазначає, що є позикодавцем за договором позики від 21.06.2019 та заставодержателем за договором застави від 30.07.2019, укладеним в забезпечення договору позики. Предметом застави, крім іншого, як зазначив позивач, є тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 9354, який відчужений за оспорюваним ним договором.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у позові відмовлено повністю.

Судом установлено, що застава спірного рухомого майна (тепловозу серії ТЕМ2У, заводський номер 9354) не була зареєстрована у відповідному Реєстрі обтяжень рухомого майна. Це підтверджено витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.03.2024 (т.2 а.с.58-66).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 10, ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс" є добросовісним набувачем вказаного тепловозу та набув право власності на тепловоз без обтяжень; обтяження спірного тепловозу за договором застави від 30.07.2019 є нечинним у відносинах з набувачем такого майна - ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс".

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 витрати позивача - на професійну правничу допомогу у розмірі 46500,00грн покладено на позивача - Viceroy TradeInvest Limited.

Додаткове рішення мотивоване тим, що оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

До Східного апеляційного господарського суду 09.10.2024 надійшла апеляційна скарга Viceroy TradeInvest Limited (зареєстрована в системі "Електронний суд" 08.10.2024), в якій просить суд:

1. рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/260/23 скасувати;

2. ухвалити нове рішення про задоволення позову Viceroy TradeInvest Limited до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" про визнання недійсним договору поставки №18/01-20 від 18.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс";

3. додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 у справі №917/2160/23 скасувати;

4. ухвалити нове рішення щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з відповідачів у справі понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46500,00грн;

5. Апеляційну скаргу розглядати за участю апелянта;

6. судові витрати, пов`язані з апеляційним провадженням, покласти на відповідачів.

Апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Відповідач-2 є добросовісним набувачем майна. Апелянт вважає, що такою підставою, як добросовісність набувача не можна обґрунтувати відступ заставодавця від вимог ч. 2 ст. 586 ЦК, ст. 17 Закону України "Про заставу".

Апелянт наполягає на тому, що місцевим господарським судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, крім іншого, ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

На думку апелянта, місцевим господарським судом не враховано висновки касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2021 у справі №910/3425/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 справу №917/2160/23 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2160/23.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

21.10.2024 справа №917/2160/23 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/2160/23 на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 справу №917/2160/23 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Viceroy Trade Invest Limited на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 у справі №917/2160/23. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 18.11.2024 11:30 годині.

01.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Комодитез Лоджистикс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі.

В судовому засіданні 18.11.2024 оголошено про перерву в судовому засіданні до 02.12.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

Після перерви судове засідання продовжено 02.12.2024 в тому ж складі суду та за участю представників заявника апеляційної скарги та ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" відзив на апеляційну скаргу не надав, уповноваженого представника до судових засідань 18.11.2024 та 02.12.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та від 18.11.2024 визнано необов`язковою явку представників сторін до судового засідання.

Крім того, зазначеними ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та від 18.11.2024 попереджено сторін, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Східним апеляційним господарським судом установлено, що сторони належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки".

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги та доводи. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/2160/23 та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, просить скасувати додаткове рішення від 01.10.2024 у справі №917/2160/23 та ухвалити нове, яким здійснити розподіл понесених витрат з урахуванням нового рішення про задоволення позовних вимог та покласти такі витрати на відповідачів.

Апелянт наполягає на тому, що наявні у справі витяги з державного реєстру щодо обтяжень майна не є належними доказами, оскільки отримані не на дату укладення оспорюваного договору поставки. Отже, на думку апелянта, це свідчить про те, що ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" не є добросовісним набувачем, оскільки він не перевіряв наявність застави станом на момент укладення договору.

Апелянт вважає, що наявність чинного договору застави станом на момент укладення оспорюваного договору поставки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Представник ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Вважає, що заявник апеляційної скарги безпідставно посилається на постанову Верховного Суду, оскільки у справі, на яку посилається апелянт, є інші обставини, аніж у даній.

Крім того, зауважив на те, що додаток до договору застави не містить дати, що надає сумніви у тому, що він був складений "ДО" укладення оспорюваного договору поставки.

Також вважає, що з урахуванням пункту 12.1 Договору застави, додаток до договору має бути посвідчений нотаріально.

Аргументи апелянта щодо витягів з реєстру вважає безпідставними та зауважує на тому, що наявні в матеріалах справи витяги містять інформацію про те, що обтяження не були зареєстровані станом на момент укладення оспорюваного договору поставки, а отже є належними доказами у справі.

Також зазначає, що під час укладення оспорюваного договору поставки покупець перевіряв наявність застави та установив, що майно не містило обтяжень. Крім того, про відсутність обтяжень майна стверджував продавець, що закріплено у самому договорі поставки.

Заслухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги та ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс", дослідивши матеріали справи, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права в межах доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи, установлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження між Viceroy Trade Invest Limited (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (далі позичальник) укладений договір позики від 21 червня 2019 року (далі - Договір позики).

За умовами п. 1.1 Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позикодавцю позику із загальним обсягом, що не перевищує 4500000,00 доларів США.

Позичальник за умовами п.1.1 Договору позики зобов`язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 28.12.2024.

Згідно з п. 1.2.1 Договору позики за використання позикових коштів встановлюється відсоткова ставка у розмірі 11 відсотків річних у доларах США (Додаток 2).

Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 01.07.2019 по 17.06.2021, що сформована АТ "АЛЬТБАНК", виписки АТ "АЛЬТБАНК" станом на 26.06.2019 позикодавцем надані грошові кошти позичальнику на виконання умов договору позики.

Станом на 10.11.2023 загальний розмір заборгованості ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" перед Viceroy Trade Invest Limited за основним боргом та нарахованими, але не сплаченими відсотками, становив 5456992,30 доларів США, що підтверджується актом звірки розрахунків наявним в матеріалах справи.

Viceroy Trade Invest Limited (як заставодержатель) та ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (заставодавець) з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 21.06.2019 уклали договір застави від 30 липня 2019 року (далі - Договір застави).

За умовами Договору застави сторони домовилися про наступне:

-п.1.1- для забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" за договором позики від 21 червня 2019 року, укладеного між Viceroy Trade Invest Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" передає в заставу майно, за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі, включаючи сплату витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави та інших витрат, у передбачених законодавством випадках;

-п.1.2 - розмір основного зобов`язання: сума позики становить 4500000,00 доларів США строком до 28.12.2024;

-п.2.1 - предметом застави є залізнична техніка згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього договору;

-п.2.5 - на строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користування заставодавця за адресою згідно додатків до цього договору.

У додатку №1 до Договору застави сторони визначили перелік майна, що передається в заставу, - Тепловоз серії ТЕМ2У (заводський номер 9354) вартістю 3700000,00 гривень.

Відповідно до п. 7.1 Договору застави він діє до повного виконання боржником та/або заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором, забезпечених заставою.

У п.3.5 Договору застави вказано, що відчуження та наступні застави заставленого майна в період дії цього договору допускаються за письмовою згодою заставодержателя.

За умовами п.4.2 Договору застави заставодавець (Відповідач-1) зобов`язаний не відчужувати предмет застави до спливу строку дії цього договору.

Договір застави укладений у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений.

Як установлено місцевим господарським судом, під час апеляційного провадження та не спростовано Viceroy Trade Invest Limited заставодавець не скористався правом на реєстрацію обтяження предмету застави (тепловозу серії ТЕМ2У (заводський номер 9354). Відсутність реєстрації обтяження підтверджуються витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

18.12.2020 між ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (постачальник) та ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" (покупець) укладено договір поставки №18/01-20. За умовами якого ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" зобов`язався передати у власність ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 9354, 1989 року випуску, після проведення капітального ремонту в об`ємі КР-2.

У п.1.2. Договору поставки ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" гарантував, що цей Тепловоз належить Постачальнику на праві власності, на дату набуття чинності Договору не обтяжений правами третіх осіб, у тому числі: не проданий, не заставлений, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, пройшов митне очищення і оформлення, а також вільний від інших обтяжень і не є предметом суперечки, і що Постачальник має право розпоряджатися цим Тепловозом, зокрема поставити його Покупцеві відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки вартість тепловозу складає 9500000,00грн з ПДВ.

ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" та ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" уклали додаткові угоди №1 від 19.03.2021, №2 від 27.04.2021 та №3 від 19.11.2021 до договору поставки.

Зокрема, у додатковій угоді №3 від 19.11.2021 до договору поставки сторони узгодили, що в зв`язку з необхідністю проведення гарантійного ремонту Тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 9354, встановлюється строк проведення гарантійного ремонту - 90 календарних днів з дати підписання відповідного акту прийому-передачі тепловозу на гарантійний ремонт.

В акті прийому передачі від 19.11.2021 сторони вказали про передачу постачальнику тепловоза ТЕМ2 № 9354 на гарантійний ремонт.

Як убачається з матеріалів справи ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" повністю розрахувався з ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" за вказаний тепловоз, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 21.12.2020 №521 - на суму 3800000,00грн, від 28.04.2021 №556 - на суму 2850000,00грн, від 08.06.2021 №567 - на суму 2850000,00грн.

Viceroy Trade Invest Limited звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати недійсним договір поставки №18/01-20 від 18.12.2020, вважаючи, що цим договором порушено його право заставодержателя, оскільки за оспорюваним договором відчужено предмет застави без згоди заставодержателя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зазначив, що оскільки заставодержатель не скористався своїм правом на реєстрацію обтяження предмету застави, то на підставі ст. 10, ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" є добросовісним набувачем вказаного тепловозу та набув право власності на тепловоз без обтяжень; обтяження спірного тепловозу за договором застави від 30.07.2019 є нечинним у відносинах з набувачем такого майна - ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Згідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3. ст.203 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У ч. 3 та ч. 4 ст. 577 ЦК України вказано, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У ч. 1 ст. 15 Закону України "Про заставу" вказано, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

У ч. 2 ст. 586 ЦК України вказано, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено та зазначено вище, всупереч укладеному між Viceroy Trade Invest Limited та ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" договору застави ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" здійснив відчуження предмету застави.

ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" не знав про те, що майно, яке він придбав за договором поставки є предметом застави.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє аргументи апелянта про те, що ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" не є добросовісним набувачем, оскільки не перевіряв наявність застави станом на момент укладення договору поставки. При цьому, Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що:

- по-перше, апелянтом не спростовано те, що застава заставодержателем не зареєстрована;

- по-друге, в оспорюваному договорі поставки міститься твердження ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про те, що предмет договору належить продавцю та не обтяжений.

Отже, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що апелянтом не наведено жодного аргументу про те, з яких джерел та як ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" міг би довідатись про те, що предмет договору поставки є обтяженим. З огляду на зазначене такі твердження заявника апеляційної скарги є лише припущеннями.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки у мотивувальній частині рішенні суду мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (пункт 1 частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, заявник апеляційної скарги навіть не стверджував про наявність у нього відповідних доказів.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про повну оплату ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" придбаного товару. Ціна товару є адекватною та набагато більшою, аніж його вартість, обумовлена у договорі застави. Тобто відсутні підстави стверджувати про фіктивність такого договору.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим, правомірним та таким, що відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" є добросовісним набувачем.

У ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦКУ за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У ч.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначено, що взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 12 цього Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником й обтяжувачем, якщо інше не встановлено цим Законом, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо іншого не встановлено цим Законом.

Отже, наведеними вище нормами права передбачено, що реєстрація рухомого майна є правом, а не обов`язком заставодержателя. Однак, за умові відсутності реєстрації обтяження, застава є нечинною у відносинах заставодержателя з третьою особою.

Пунктом 1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2004 №830, статей 1, 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості Державного реєстру обтяжень рухомого майна є єдиним достовірним джерелом інформації відносно обтяжень на рухоме майно. Відомості, унесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних і фізичних осіб.

Як установлено та зазначено вище, Viceroy Trade Invest Limited (заставодержатель) не скористався своїм правом на реєстрацію предмета застави. Такий вибір є виключно наслідком суб`єктивної поведінки заставодержателя та не є порушенням закону. При цьому, наслідком такої поведінки є втрата заставодержателем права використовувати обтяження у відносинах з ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс", який внаслідок такої поведінки заставодержателя об`єктивно не міг довідатись про обтяження майна, яке ним придбано за оспорюваним договором. Відповідно, в силу наведених вище вимог закону та принципів добросовісності та справедливості не може нести тягар наслідків такої поведінки заставодержателя.

Східний апеляційний господарський суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи твердження апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції висновив про право заставодавця відчужити предмет застави, оскільки оскаржуване рішення таких висновків не містить. В оскаржуваному рішенні зазначено про те, що ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" є добросовісним набувачем і, відповідно, в силу наведених вище положень закону вважається таким, що придбав майно вільним від обтяжень.

Східний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що апелянтом не доведено того, що ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс" діяв не добросовісно та під час укладення оспорюваного договору знав про те, що майно, яке є предметом такого договору, перебуває під обтяженням.

При цьому, Viceroy Trade Invest Limited намагається покласти тягар наслідків вибору власної поведінки на третю особу - ТОВ "Нью Комодитез Лоджистикс".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 зазначено, що "Виходячи з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт шість статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на рухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19, пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження №12-127гс19, пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20, пункти 7.15, 7.16), від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (провадження №12-35гс21, пункт 6.46), від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (провадження №12-25гс21, пункт 54).

Цивільний оборот є основою економіки. Сучасний розвиток економіки потребує швидкого і безпечного, а відтак ефективного і дешевого обороту, добросовісні учасники якого будуть захищеними і не страждатимуть від несподіваного виявлення обставин, які розумна і обачлива особа не могла передбачити, і не нестимуть збитки, пов`язані з такими обставинами. Отже, добросовісний набувач має бути впевнений, що він не буде позбавлений свого права і воно не буде обмежене внаслідок існування іншого права чи обтяження, про яке добросовісний набувач не знав і не міг знати. За іншого підходу збитки добросовісного набувача негативно відіб`ються на вартості товарів, робіт, послуг та ефективності економіки загалом. Тому надзвичайно важливими є правила про набуття добросовісним набувачем прав на майно (так званий захист власності в динаміці)".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на тому, що судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

В кінцевому етапі ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати такій особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до абзацу 3 статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Отже, Viceroy Trade Invest Limited (обтяжувач/заставодержатель) не позбавлений права звернутись до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (заставодавець) за відшкодуванням завданих йому збитків неправомірними діями заставодавця.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №910/3425/20, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у справі, на яку посилається апелянт. Проаналізувавши постанову у справі №910/3425/20, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до обставин справи №910/3425/20 застава була зареєстрована на відміну від того, що у даній справі №917/2160/23 заставодержатель не здійснив реєстрації обтяжень.

Зважаючи на викладене, Східний апеляційний господарський суд установив, що під час постановлення оскаржуваного рішення місцевий господарський суд з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення спору, дотримався норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права. Підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/2160/23 не установлено.

Дослідивши вимоги та доводи апелянта в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 у справі №917/2160/23, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи Viceroy TradeInvest Limited звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №917/2160/23 про стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування судових витрат у розмірі 46500,00грн на професійну правничу допомогу

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 витрати позивача - на професійну правничу допомогу у розмірі 46500,00грн покладено на позивача - Viceroy TradeInvest Limited з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Viceroy TradeInvest Limited просить суд апеляційної інстанції скасувати основне рішення місцевого господарського суду, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та, відповідно, скасувати додаткове рішення та здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти їх на відповідачів.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги в частині оскарження основного рішення у справі не знайшли свого підтвердження, що є підставою для залишення скарги без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч. 2, ч. 4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З матеріалів справи убачається, що у позовній заяві позивач заявив орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої (правової) допомоги позивачу Адвокатським бюро "Євгена Васильєва" у зв`язку наданням консультацій позивачу, складанням заяв по суті справи та процесуальних заяв, представництвом інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції складає 18000,00грн, з розрахунку 1500,00грн за кожну повну чи неповну годину роботи адвоката, та вказав, що докази на підтвердження розміру судових витрат позивача будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до абз.2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Viceroy TradeInvest Limited звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №917/2160/23 про стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування судових витрат у розмірі 46500,00грн на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги в частині оскарження основного рішення у справі, то відсутні правові підстави для скасування додаткового рішення, яким витрати позивача на професійну правничу допомогу покладені на позивача.

Отже, додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати заявника апеляційної скарги у вигляді судового збору за звернення з апеляційною скаргою з огляду на відхилення апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Viceroy Trade Invest Limited залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/2160/23 залишити без змін.

Додаткове рішення від 01.10.2024 у справі №917/2160/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян