Рішення
від 19.11.2024 по справі 907/500/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19 листопада 2024 р. м. Ужгород Справа №907/500/23

За позовом Селянського фермерського господарства Ферма Пилипа, м. Хуст Закарпатської області

до відповідача Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області

з участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, ОСОБА_1 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_2 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_3 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_4 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_5 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_6 , м. Хуст Закарпатської області та ОСОБА_7 , м. Хуст Закарпатської області

про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ;

- визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме:

- ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ;

- визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування АДРЕСА_1 ;

- визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016;

- визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020;

- визнання недійсними та скасування Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ;

- скасування записів про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку наступним громадянам:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ;

- усунення порушення користування позивача на земельну ділянку згідно з Актом на постійне користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача Пилип Л.Ф., керівник

Відповідача Гіоргобіані С.Д., представник у порядку самопредставництва

Третіх осіб не з`явилися

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Селянське фермерське господарство Ферма Пилипа, м. Хуст Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області про визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016; визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю; скасування запису про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки; скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку; скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку наступним громадянам: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; усунення порушення користування позивача на земельну ділянку згідно з Актом на постійне користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2023 відкрито провадження у справі №907/500/23 в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження до 13.10.2023, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області; призначено підготовче засідання на 19.09.2023. Явку уповноважених представників учасників спору в підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали.

Ухвалами суду від 19.09.2023 та 12.10.2023 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 12.10.2023 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_2 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_3 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_4 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_5 , м. Хуст Закарпатської області, ОСОБА_6 , м. Хуст Закарпатської області та ОСОБА_7 , м. Хуст Закарпатської області.

Ухвалами суду від 21.11.2023, 24.01.2024, 05.03.2024, 03.04.2024, 30.04.2024 та 30.05.2024 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяви позивача №090524 від 09.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4358/24 від 28.05.2024) та №050624 від 05.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4801/24 від 11.06.2024) (судом розцінені як заяви про зміну предмета позову), якими СФГ Ферма Пилипа просить: 1) Визнати незаконним та скасувати витяг із рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; 2) визнати незаконним та скасувати витяг із рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме: - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; 3) визнати незаконним та скасувати витяг із рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування АДРЕСА_1 ; 4) визнати протиправним, недійсним та скасувати витяг із рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016; 5) визнати протиправним, недійсним та скасувати витяг із рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020; 6) визнати недійсними та скасувати Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки: - ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; 7) скасувати записи про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок; 8) скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку наступним громадянам: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; 9) усунути порушення користування позивача на земельну ділянку згідно з Актом на постійне користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995; відмовлено в задоволенні клопотань позивача б/н від 20.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1341/24 від 21.02.2024), б/н від 23.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2532/24 від 01.04.2024) та №090524 від 09.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4358/24 від 28.05.2024) про призначення у справі №907/500/23 судової земельно-технічної експертизи; закрито підготовче провадження у справі №907/500/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.08.2024. Явка уповноважених представників учасників спору в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

В судовому засіданні 22.08.2024 судом за участю позивача та уповноваженого представника відповідача перед стадією дослідження доказів, судових дебатів постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.09.2024.

Ухвалою суду від 26.09.2024 судове засідання у справі №907/500/23 відкладено на 30.10.2024.

В судовому засіданні 30.10.2024 судом за участю позивача та уповноваженого представника відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.11.2024. Явка уповноважених представників учасників спору в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 30.10.2024 явка учасників справи в судове засідання 19.11.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спору.

В судовому засіданні 19.11.2024 судом у присутності позивача та уповноваженого представника відповідача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяв про зміну предмета позову, покликаючись на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110800000:01:067:0099, 2110800000:01:067:0102, 2110800000:01:067:0101, 2110800000:01:067:0108, 2110800000:01:067:0111, 2110800000:01:067:0171 та 2110800000:01:067:0170, розташовані в АДРЕСА_1 та виділені громадянам м. Хуст, накладаються на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні СФГ Ферма Пилипа на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995.

За твердженням позивача, всупереч тому, що Львівський апеляційний господарський суд своєю постановою від 01.02.2016 скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 у справі №907/649/15 в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_5 шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею площею 4,18 га серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995, виданого громадянину ОСОБА_8 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159, та зобов`язання Селянського (фермерського) господарства Ферма Пилипа повернути Хустській міській раді вказаної земельної ділянки в землі запасу Хустської міської ради і прийняв у цій частині нове рішення про відмову в позові, відповідачем було прийнято оспорюване рішення №205 від 26.04.2016, яким надано у власність громадянам земельні ділянки, що накладаються на ділянку позивача.

Позивач також зауважує, що незважаючи на ухвалення Господарським судом Закарпатської області рішення від 22.09.2020 у справі №907/569/19 про визнання незаконним та скасування рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради №1395 від 10.05.2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, відповідач 16.10.2020 прийняв оспорюване рішення №3133 про надання у власність громадянам земельні ділянки, що накладаються на ділянку позивача.

Покликаючись на те, що накладення вказаних земельних ділянок відбулося внаслідок прийняття Хустською міською радою незаконних рішень №205 від 26.04.2016 та №3133 від 16.10.2020 Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати означені витяги з рішень, а також скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хустської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності громадян на земельні ділянки, а саме: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 , з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності громадян на вказані земельні ділянки.

Позивач зазначає, що оскаржувані рішення, зокрема, в частині відведення громадянам земельної ділянки орієнтовною площею 5000 кв.м. для ведення особистого господарства із землі, яка перебуває на праві постійного користування СФГ Ферма Пилипа, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки письмова згода постійного землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини відсутня, як і не здійснювалось саме вилучення земельної ділянки з постійного користування позивача.

На переконання позивача, в силу того, що його право постійного користування на земельну ділянку державної власності посвідчено Державним актом та не припинялося, то згідно з вимогами ч. 1 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр, земельна ділянка площею 4,18 га, в межах якої сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2110800000:01:067:0099, 2110800000:01:067:0102, 2110800000:01:067:0101, 2110800000:01:067:0108, 2110800000:01:067:0111, 2110800000:01:067:0171 та 2110800000:01:067:0170, орієнтовною площею 0,5 га, вважається сформованою з дати видачі Державного акта.

Позивач стверджує також і про те, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про спірні земельні ділянки, які незаконно сформовані на земельній ділянці позивача з цільовим сільськогосподарським призначенням (для ведення селянського фермерського господарства), створює перешкоди постійному користувачу земельної ділянки у здійсненні права користування та розпорядження нею.

За позицією позивача, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, є також і рішення відповідача №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування АДРЕСА_1 , оскільки на підставі останнього на земельній ділянці позивача прокладено дорогу для обслуговування кварталу малоповерхової забудови, чим безпідставно та з порушенням чинного законодавства зменшено площу земельної ділянки, належної на праві постійного користування СФГ Ферма Пилипа.

Позивач наголошує, що факт накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку СФГ Ферма Пилипа підтверджується наявним у матеріалах справи викопіюванням із планово-картографічних матеріалів земельних ділянок та технічною документацією із землеустрою щодо виготовлення Державних актів, належних позивачу.

На думку позивача, Хустська міська рада, не маючи заяви СФГ Ферма Пилипа про добровільну відмову від права постійного користування на земельну ділянку або будь-яких інших законних підстав, незважаючи на постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 і Вищого господарського суду від 13.04.2016 у справі №907/649/15, а також рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2020 у справі №907/569/19 , якими визнано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою позивача чинним та не скасованим, шляхом прийняття оспорюваних рішень фактично вилучила в останнього частину земельної ділянки, допустивши, таким чином, порушення прав СФГ Ферма Пилипа як постійного користувача земельної ділянки.

Наведені обставини в їх сукупності позивач вважає підставою для визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, а саме: - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування АДРЕСА_1 ; визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016; визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020; визнання недійсними та скасування Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки: - ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; скасування записів про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок; скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку наступним громадянам: - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099 в АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108 в АДРЕСА_3 ; - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111 в АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171 в АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170 в АДРЕСА_2 ; усунення порушення користування позивача на земельну ділянку згідно з Актом на постійне користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТІХ ОСІБ

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву №2160/0212 від 31.07.2023 (вх. №02.3.1-02/5404/23 від 04.08.2023), за змістом якого стверджує про те, що оскаржувані рішення Хустської міської ради №205 від 26.04.2016 та №3133 від 16.10.2020 прийняті із дотриманням та у повній відповідності до норм чинного законодавства, а позивачем в позовній заяві та доданих до неї матеріалах не спростовано та не доведено протилежного.

Відповідач звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги, СФГ Ферма Пилипа посилається на повідомлення Хустського районного управління поліції про загородження громадянкою ОСОБА_7 земельної ділянки в АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2110800000:01:067:0170), водночас вказане повідомлення не містить інформації про кадастровий номер ділянки позивача, як і не свідчить про факт накладення земельних ділянок.

На переконання відповідача, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 і Вищого господарського суду від 13.04.2016 у справі №907/649/15, а також рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2020 у справі №907/569/19 аналогічно не підтверджують накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку позивача та не свідчать про порушення його права.

У зв`язку з наведеним, відповідач вважає заявлені до нього позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

В надісланих на адресу суду письмових поясненнях щодо позову №9-7-0.7-3158/2-23 від 31.07.2023 (вх. №02.3.1-02/5487/23 від 09.08.2023) третя особа Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області зазначає про те, що станом на даний час Держгеокадастр, його структурні підрозділи та посадові особи державні кадастрові реєстратори здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них; крім того, вказує на те, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні належні правові підстави.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 письмово висловленої позиції щодо заявленого позову суду не подали.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У поданому через підсистему Електронний суд запереченні на відзив б/н від 12.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5519/23 від 14.08.2023) позивач наголошує на тому, що ним неодноразово подавались клопотання про присвоєння кадастрового номера належній на праві постійного користування земельній ділянці та про отримання останньої у приватну власність, однак у відповідь було отримано відмови.

Позивач стверджує про те, що оспорювані рішення відповідача є незаконними, оскільки ними фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що перебуває в користуванні СФГ Ферма Пилипа, а також передано її частину у приватну власність іншим громадянам.

На переконання позивача, накладання меж земельних ділянок свідчить про незаконність дій кадастрового реєстратора відповідача щодо реєстрації останніх та їх незаконне формування з відкриттям поземельної книги, і вказана державна реєстрація земельної ділянки відбулася в результаті помилкових дій державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру.

Позивач також вважає недоцільним у межах спірних правовідносин звернення до суду з негаторним позовом, як про це зазначено у відзиві відповідача.

За змістом надісланих на електронну адресу суду заперечень №010923 від 01.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6049/23 від 04.09.2023; №02.3.1-02/6230/23 від 11.09.2023), які є аналогічними за своїм змістом, позивач, серед іншого, вказує на те, що в силу вимог ст. 15-1, 122 Земельного кодексу України, виключно Головне управління Держгеокадастру є органом, уповноваженим державою здійснювати від її імені володіння, користування та розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі, земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні позивача, який відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України, є її постійним користувачем; водночас Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області не приймалося жодного рішення щодо вилучення з постійного користування земельної ділянки та передачі її іншим особам.

За твердженням позивача, оскільки рішення відповідача в частині надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з числа земель державної власності, які перебувають на праві постійного користування, за відсутності наданих законом органу місцевого самоврядування повноважень щодо таких земель прийняті з порушенням вимог ст. 15-1, ст. 92, 95, 116, 118, 122 Земельного кодексу України та інших норм закону, незаконною є і державна реєстрація земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених на підставі протиправних рішень.

Таким чином, позивач наголошує, що кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за наявності законодавчо визначених підстав для відмови в державній реєстрації земельних ділянок здійснено державну реєстрацію незаконно сформованих земельних ділянок з вищезгаданими кадастровими номерами на земельній ділянці сільськогосподарського призначення без вилучення такої в постійного користувача.

В поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 01.08.2024 (вх. №02.3.1-02/5967/24 від 01.08.2024; аналогічні за змістом пояснення надійшли на адресу суду засобами поштового зв`язку 17.10.2024) позивач зазначає про те, що він на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995, зареєстрованого 31.07.1995 у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №159, користується земельною ділянкою площею 4,18 га, частину якої незаконно надано у власність іншим громадянам, а саме: - ОСОБА_1 площею 0,0576 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0099; - ОСОБА_2 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0102; - ОСОБА_3 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0101; - ОСОБА_4 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0108; - ОСОБА_5 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0111; - ОСОБА_6 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0171; - ОСОБА_7 площею 0,0630 га з кадастровим номером 2110800000:01:067:0170.

Із посиланням на приписи ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України позивач вказує на те, що жодного рішення про вилучення, викуп або примусове відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності відповідачем прийнято не було, а сам факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу чи її частину підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.07.2015 XI сесією VI скликання Хустської міської ради (відповідачем у справі) було прийнято рішення №2012 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та АДРЕСА_6 (том 1, арк. спр. 230), пунктом 1 якого затверджено детальні плани територій житлової та громадської забудови у м. Хуст:

- район урочища Бартуші;

- між вулицями ОСОБА_9 ;

- між вулицями Львівська Степана Росохи;

АДРЕСА_6 .

05.11.2015 XI сесією VI скликання Хустської міської ради було прийнято рішення №2133 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, пунктом 1 якого вирішено надати дозвіл на розробку проєктів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наступним громадянам:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.278. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 104);

- ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.285. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 130);

- ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.286. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 145);

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га в АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.279. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 168);

- ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.280. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 184).

26.04.2016 IV сесією VII скликання Хустської міської ради було прийнято рішення №205 Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам, пунктом 1 якого вирішено затвердити проєкти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0576 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0099, в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.20. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 101);

- ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0102, в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.43. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 122);

- ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0101, в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.46. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 142);

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0108, в АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.57. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 160);

- ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0111, в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (підп. 1.87. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 178).

Пунктом 2 рішення Хустської міської ради №205 від 26.04.2016 Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам, перерахованим у п. 1 вказаного рішення.

31.08.2020 Х сесією VII скликання Хустської міської ради було прийнято рішення №3051 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, пунктом 1 якого вирішено надати дозвіл на розробку проєктів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наступним громадянам:

- ОСОБА_6 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0630 га в АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (підп. 1.34. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 203);

- ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0630 га в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

16.10.2020 позачерговою сесією VII скликання Хустської міської ради було прийнято рішення №3133 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам, пунктом 1 якого вирішено затвердити проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

- ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0171, АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (підп. 1.19. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 195);

- ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 2110800000:01:067:0170, АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (підп. 1.20. п. 1 рішення) (том 1, арк. спр. 214).

Пунктом 2 рішення Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам, перерахованим у п. 1 вказаного рішення.

За твердженням позивача, вищезазначені рішення відповідача є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки наслідком їх прийняття стало накладення земельних ділянок, переданих у приватну власність гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на земельну ділянку площею 4,18 га, належну СФГ Ферма Пилипа на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЗК 013 00052 від 31.07.1995.

Водночас покликаючись на необхідність відновлення прав позивача як постійного землекористувача означеної ділянки, останній вказує на необхідність визнання недійсними та скасування Державних актів на право приватної власності гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельні ділянки, скасування записів про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки вищезгаданим громадянам та усунення порушення права користування позивача земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЗК 013 00052 від 31.07.1995.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру .

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України, заяви №29458/04 та №29465/04).

За приписами частини 1 статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №920/336/22 та від 06.06.2023 у справі №920/277/22).

Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким необхідно не допускати наявності проваджень, а відтак, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, від 02.08.2023 у справі №925/1741/21).

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно із закріпленими в п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України правилами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №908/933/22 та від 06.06.2023 у справі №920/277/22).

Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

За положеннями п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а).

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В даному випадку, вимога позивача про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст заявлена до суб`єкта владних повноважень, а саме, органу місцевого самоврядування, яким виступає відповідач у справі, та стосується правовідносин, що виникли внаслідок затвердження Хустською міською радою детального плану території в м. Хуст та с. Кіреші.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, та який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015), детальний план території містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1, 3, 5, 6 та 8 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Аналізуючи вищевикладені законодавчі положення через призму спірних правовідносин, виниклих між сторонами даної справи, суд висновує, що відповідач Хустська міська рада, приймаючи оспорюване позивачем рішення №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші, реалізувала свої владні повноваження у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №466/1264/18, від 20.12.2019 у справі №520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі №807/150/16 та від 07.12.2021 у справі №380/142/20 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що детальний план території є містобудівною документацією на місцевому рівні та належить до нормативно-правових актів, а тому судовий розгляд справ про оскарження детального плану території здійснюється з особливостями, визначеними статтями 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, спір між сторонами в частині заявленої позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст є адміністративно-правовим, а його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, вказане рішення не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи. Оспорюване рішення міської ради є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №363/3786/17, від 15.10.2019 у справі №911/1834/18 та постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №916/242/22.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку про те, що провадження у справі №907/500/23 в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд у порядку ч. 2 ст. 231 ГПК України роз`яснює позивачу Селянському фермерському господарству Ферма Пилипа, що розгляд вищевказаної позовної вимоги віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховний Суд сформував у постановах від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 15.07.2021 у справі №24/48/19.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland, заява №30210/96, §158), 16.08.2013 у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, заява №20390/07, §29).

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (Afanasyev v. Ukraine (заява №38722/02, §75)).

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 14.02.2024 у справі №914/1259/22).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №914/1259/22).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

При цьому, в контексті заявлених позивачем вимог про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020 суд звертає увагу, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, який застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність тощо), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту.

За встановлених судом у цій справі обставин, вищезгадані рішення відповідача, які є предметом оскарження з боку позивача, вже є реалізованими, оскільки на їх підставі земельні ділянки, що за доводами СФГ Ферма Пилипа, накладаються на ділянку, належну йому на праві постійного користування, були відчужені на користь третіх осіб (гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 )

За таких обставин, суд вважає, що задоволення вимог позивача про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2133 від 05.11.2015 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №3051 від 31.08.2020 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення IV сесії VII скликання Хустської міської ради №205 від 26.04.2016, визнання протиправним, недійсним та скасування витягу з рішення позачергової сесії VII скликання Хустської міської ради №3133 від 16.10.2020 не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), а отже такі вимоги не є ефективним способом захисту права СФГ Ферма Пилипа, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині вимог (подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16).

Щодо вимог позивача про визнання недійсними та скасування Державних актів гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на право приватної власності на земельні ділянки, скасування записів про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки слід зауважити наступне.

Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Частиною 1 статті 41 ГПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Правовий статус третіх осіб регулюється ст. 49 51 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 сформулювала правовий висновок про те, що сторони це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Водночас, поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у процесі: сторонами у процесі є такі його учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17, від 06.09.2023 у справі №826/18028/16 та від 12.12.2023 у справі №907/268/22).

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 та постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №907/268/22).

З аналізу вказаних норм права випливає, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Водночас права, передбачені ГПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші, ніж права третьої особи (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №904/5669/21 (904/801/22), від 12.12.2023 у справі №907/268/22).

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 50 ГПК України), відрізняється за обсягом прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №1316/364/12).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №907/268/22).

Саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, враховуючи завдання господарського судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За положеннями ч. 1, 2, 3, 4 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок Верховного Суду викладений у постановах від 13.04.2021 у справі №925/440/18, від 29.08.2023 у справі №912/1550/22, від 12.12.2023 у справі №907/268/22 та від 24.09.2024 у справі №910/4588/23).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 та в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №921/273/20, від 12.12.2023 у справі №907/268/22, від 30.10.2024 у справі №910/9383/23 та від 23.10.2024 у справі №910/14451/22, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 12.12.2023 у справі №907/268/22 та від 30.10.2024 у справі №910/9383/23 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанови Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №754/16978/21, від 04.09.2024 у справі № 922/42/24 та від 30.10.2024 у справі №910/9383/23).

Незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц, від 12.12.2023 у справі №907/268/22 та від 22.05.2024 у справі №906/1105/22).

Водночас захист земельних прав це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (ст. 387, 388, 391, 396 Цивільного кодексу України) чи іншим способом відповідно до закону.

При цьому, відповідні вимоги мають бути заявлені і до осіб, на ім`я яких було зареєстровано відповідне право, оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов`язків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №907/268/22).

У даному контексті суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними та скасування Державних актів гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на право приватної власності на земельні ділянки, скасування записів про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки безпосередньо стосуються речових прав (права власності) гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельні ділянки, які, за твердженням позивача, накладаються на ділянку, належну йому на праві постійного користування.

Поряд із цим, як вбачається із матеріалів справи, вищевказані фізичні особи позивачем в якості відповідачів не визначені, а, натомість, мають процесуальний статус третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд також зауважує, що пред`являючи позов до Хустської міської ради, позивач залишив поза увагою, що спірні земельні ділянки відчужені зазначеним органом місцевого самоврядування на користь третіх осіб і в подальшому, зареєстровані за останніми на праві приватної власності.

Оскільки позивач оспорює спільні дії власників цих земельних ділянок (третіх осіб) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичних осіб власників земельних ділянок.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надання судом оцінки іншим аргументам учасників справи (подібний за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №907/268/22, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 та від 17.04.2024 у справі №910/15770/21).

Не підлягає до задоволення й вимога позивача про усунення порушення права користування ним земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЗК 013 00052 від 31.07.1995, оскільки позивачем не подано суду жодних документальних доказів у підтвердження того, що відповідач Хустська міська рада чинить у будь-який спосіб перешкоди позивачу у реалізації його права на користування земельною ділянкою згідно вищезазначеного Державного акта, як і не вказав, які саме дії з боку відповідача мають наслідком перешкоджання позивачу у користуванні останньою.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та про відмову в задоволенні решти заявлених позивачем позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, позивачу із державного бюджету належить повернути судовий збір у розмірі 2684 грн у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст, однак після подання відповідного клопотання в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з рішення Хустської міської ради №2012 від 15.07.2015 Про затвердження детального планування на території м. Хуст та с. Кіреші в частині проєктування вул. Бузкова в м. Хуст закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 10.12.2024.

Суддя Л.І. Пригара


Суд	Господарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	19.11.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123639786
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою

Пригара Л.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.11.2024 по справі 907/500/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —907/500/23

Рішення від 19.11.2024

Рішення
від 19.11.2024 по справі 907/500/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ