Рішення

від 25.11.2024 по справі 915/826/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/826/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від прокуратури Дзюбан О.В.,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи Коляда В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Костенка, 2, e-mail: voznes@myk.gp.gov.ua, код ЄДРПОУ 0291004824) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, e-mail: odesa@spfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 43015722) до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент (78042, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Ісаків, вул. Зафігура, буд. 40; код ЄДРПОУ 41330461), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, Промзона; код 20915546), про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, укладеного 21.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області та ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, а також про зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що розташоване за адресою: Промисловий майданчик, 28, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Вивченням матеріалів кримінального провадження №42024152040000008, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, Вознесенською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог Закону України Про приватизацію державного і комунального майна товариством з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент в частині невиконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності від 21.10.2019 р. щодо знищення об`єкта майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 квадратних метрів, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Так, прокуратурою встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях 23.09.2019 р. проведено аукціон UA-PS-2019-08-22-000072-2 з продажу об`єкта державної власності, окремого майна майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область, за результатами якого переможцем визначено ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, що підтверджується протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2019-08-22-000072-2 від 23.09.2019р., затверджено наказом Регіонального відділення від 27.09.2019 р. № 286. У подальшому за результатами аукціону між Регіональним відділенням та ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент 21.10.2019 р. укладено договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності, проданого на електронному аукціоні майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв. м., що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область. Вказаний договір посвідчений нотаріально.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южно-Українська АЕС (на даний час філія ВП Південноукраїнська АЕС АТ НАЕК Енергоатом), розташована за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, 28, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови. Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору ціна продажу об`єкта приватизації на підставі протоколу про результати електронного аукціону UA-PS-2019-08-22-000072-2, який сформовано 23.09.2019 р., становить 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн., яку сплачено переможцем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.09.2019 р. №66 та від 24.10.2019 р. №107.

Також прокурор вказує, що пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі. Майстерня вентзаготовок розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4810800000:22:009:0045, що знаходиться в постійному користуванні АТ НАЕК Енергоатом, в межах санітарно-захисної зони філії ВП ПАЕС АТ НАЕК Енергоатом, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.02.2024, інформацією філії ВП ПАЕС АТ НАЕК Енергоатом від 01.02.2024 , витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку.

При цьому прокурор зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі проданого майна від 15.11.2019 Регіональним відділенням передано ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южно-Українська АЕС та розташована за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, 28, вартістю 42000 грн. Тобто, як зауважує прокурор, з урахуванням пункту 5.3 договору об`єкт приватизації мав бути розібраний у строк не пізніше 15.11.2021 р.

Водночас, за ствердженнями прокурора, на даний час ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент об`єкт приватизації не розібрано, та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан.

Зокрема, як зазначає прокурор, що відповідно до акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок від 16.11.2021, проведеного головний спеціалістом відділу приватизації Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області Регіонального відділення, умови зазначеного договору щодо здійснення розбору об`єкта приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан не виконано. Про проведення вказаної перевірки Регіональним відділенням листом від 12.10.2021 №02/692 засобами поштового зв`язку завчасно повідомлено ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, однак останнім відповідь на повідомлення не надано та не взято участі у її проведенні.

За ствердженнями прокурора, вказаний акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок від 16.11.2021 було надіслано Регіональним відділенням листом від 18.11.2021 №02/828 в 2 примірниках до ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент з проханням їх повернути підписаними та завіреними покупцем. Відповідь на зазначений лист від ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент дотепер не отримано, що підтверджується відповідною інформацією Регіонального відділення від 27.12.2023.

Також прокурор зазначає, що комісією відділу управління майном ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом (балансоутримувачем) 12.01.2023 проведено обстеження об`єктів нерухомого майна, що приватизовані без земельних ділянок під розбирання, яким встановлено, що майстерню вентзаготовок, загальною площею 442 кв.м не демонтовано, про що складено акт від 12.01.2023 за № АК.0033.05/01, який 17.01.2023 за №19/911 направлено до Регіонального відділення.

Як стверджує прокурор, у ході досудового розслідування кримінального провадження від 25.01.2024 за № 42024152040000008 за частиною 1 статті 190 КК України 07.02.2024 т.в.о. начальника сектору дізнання відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за участі прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури та інженера відділу управління майном філії ВП Південноукраїнська АЕС АТ НАЕК Енергоатом, проведено огляд місця події, яким також підтверджено, що майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м не демонтовано, та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан.

Відтак, як стверджує прокурор, наразі покупцем не здійснено розбір об`єкту приватизації, та не приведено у належний стан земельну ділянку, що свідчить про невиконання відповідачем пункту 5.3 договору приватизації, що підтверджується інформацією Регіонального відділення Фонду від 27.12.2023, 29.03.2024 та від 26.06.2024.

Прокурор вказує, що пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. У разі розірвання цього договору за рішенням суду, у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання його недійсним, покупець повертає об`єкт приватизації у державну власність, згідно з діючим законодавством та відшкодовує державі збитки, завдані ним за час володіння об`єктом.

Як зазначає прокурор, відповідно до інформаційної довідки від 06.05.2024 № 377349925 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником майстерні вентзаготовок на даний час є ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2019, укладеного з Регіональним відділенням.

Наразі прокурор посилається на п. 10.3 договору, за яким виключними умовами для його розірвання в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема, невиконання умов продажу об`єкта приватизації і зобов`язання покупця, визначених умовами договору, у встановлений договором строк. Відтак, на думку прокурора, враховуючи невиконання товариством умов договору в частині здійснення розбору об`єкту та приведення земельної ділянки в належний стан, наявні підстави для розірвання договору відповідно до пунктів 10.2, 10.3 договору.

Прокурор зазначає, що Регіональним відділенням 03.04.2023 за №11-003-01257 на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент засобами поштового зв`язку направлено пропозицію про спонукання виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні від 21.10.2019, відповідь на яку не отримано. Також Регіональним відділенням 02.11.2023 за №11-003-04453 на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент засобами поштового зв`язку направлено пропозицію від 21.10.2019 про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні, відповідь на вказану пропозицію також не отримано.

Відтак, за ствердженнями прокурора, в порушення умов договору на даний час ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не демонтовано майстерню вентзаготовок, та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан. При цьому прокурор зазначає, що на даний час майстерня вентзаготовок не працює, за призначенням не використовується та не слугує в цілях забезпечення роботи атомної електростанції. Земельна ділянка, на якій розташовано майстерню вентзаготовок, не передбачає розташування на ній таких об`єктів нерухомості, та є необхідною для використання АТ НАЕК Енергоатом для цілей енергетики.

Як вказує прокурор, Регіональне відділення, укладаючи договір приватизації з ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, передбачало чітку ціль демонтування майстерні вентзаготовок у визначені строки, враховуючи особливий правовий статус земельної ділянки, на якій вона розташована, та відсутність необхідності її використання за призначенням.

За ствердженням прокурора, відповідно до інформації, наданої Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у листі від 21.02.2024 №2483/5/09-19-12-01-05, ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент з 13.05.2017 перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС в Івано-Франківській області на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість. В період з 01.04.2022 по 31.05.2022 даний суб`єкт господарювання перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок третя група за ставкою 2%). Подані за звітні (податкові) періоди 2019-2022 роки податкові декларації з податку на прибуток свідчать про здійснення даним суб`єктом господарської діяльності. Здійснення ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент господарської діяльності також підтверджує інформація, надана Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області у листі від 19.02.2024 № 02.1-09/153-24. Відтак, на думку прокурора, ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, маючи реальну, об`єктивну та фінансову можливість виконати зобов`язання за договором, умови договору про приватизацію не виконано, майстерню вентзаготовок не демонтовано та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан, договір купівлі-продажу об`єкта приватизації підлягає розірванню, а об`єкт приватизації поверненню у державну власність.

На думку прокурора, повернення у державну власність об`єкту приватизації майстерні вентзаготовок переслідує легітимну мету контролю за виконанням умов договору приватизації майна сторонами договору. Окрім цього, майстерня вентзаготовок розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4810800000:22:009:0045, що знаходиться в постійному користуванні АТ НАЕК Енергоатом, в межах санітарно-захисної зони філії ВП ПАЕС АТ НАЕК Енергоатом, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, а незнесення цього об`єкту перешкоджає такому використанню. Також у даному випадку мета розірвання договору та повернення майна у державну власність є пропорційними та виправданими, оскільки порушення умов договору про приватизацію перешкоджають діяльності держави у сфері енергетики шляхом використання належної земельної ділянки, що безумовно становить суспільну зацікавленість. Отже, на думку прокурора, у даному випадку втручання у право володіння майном є законним, оскільки прямо передбачено вимогами діючого законодавства, переслідує легітимну мету контролю за виконанням умов договорів про приватизацію, з дотриманням принципу пропорційності між засобами та метою.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

За ч. 2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вказує, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Згідно ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема звертатися до суду з позовом. Прокурора наділено повноваженнями щодо звернення до суду в інтересах інших осіб. Виключні випадки, у яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, наведено у ч. 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру, до яких дані спірні правовідносини не віднесено.

Як зазначає прокурор, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Так, невиконання умов договору про купівлю-продаж об`єкта приватизації завдає істотної шкоди інтересам держави у сфері управління державним майном. Таким чином, на думку прокурора, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, оскільки при проведенні процесу приватизації держава ставить на меті прискорення економічного зростання, залучення додаткових інвестицій, зменшення часки державної власності шляхом продажу об`єктів приватизації, а не виконання умов договору про приватизації нівелюють таку мету та суперечать державному інтересу у сфері управління державним майном, зокрема приватизації. Окрім цього, розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці, яка не дозволяє таке розміщення, також суперечать інтересам держави у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо правового регулювання використання земель з особливим статусом, у даному випадку земель енергетичної системи.

Прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з наступних підстав.

Прокурор зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України Про управління об`єктами державної власності, управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Згідно ст.4 вищевказаного Закону, суб`єктом управління об`єктами державної власності є, в тому числі, Фонд державного майна України. Положеннями ст.7 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначено, що Фонд державного майна України виступає у встановлених законодавством випадках організатором продажу нерухомого майна державних унітарних підприємств.

Як вказує прокурор, частиною 1 ст.1 Закону України Про Фонд державного майна України передбачено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про Фонд державного майна України до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Згідно п.2 ч.1 ст.5 цього Закону, Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України (стаття 6 Закону України Про Фонд державного майна України).

Прокурор зазначає, що пунктом 4 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях, затвердженого наказом ФДМ України від 18.04.2023 № 710, визначені основні завдання Регіонального відділення, зокрема: здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 5.1 Положення, Фондом державного майна України делеговано Регіональному відділенню повноваження у сфері приватизації державного майна, зокрема: 1) приймати рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законом; 2) здійснювати повноваження власника державного майна, щодо якого прийнято рішення про приватизацію; 3) продавати майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, 4) укладати договори купівлі-продажу об`єктів приватизації; 5) здійснювати контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна; 6) затверджувати умови продажу об`єктів приватизації, розроблені аукціонною комісією.

Відтак, за ствердженнями прокурора, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях, як сторона договору купівлі-продажу, вимоги якого не виконано відповідачем, є уповноваженим органом на виконання функцій держави у спірних правовідносинах. Разом з тим, Регіональним відділенням, як уповноваженим органом державної влади, відповідні заходи, направлені на захист майнових інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, не вжито.

Прокурор, із посиланням на правові позиції Верховного суду, викладені у постановах від 16.04.2019 по справі № 910/3486/18, від 18.04.2019 по справі № 906/506/18, від 11.04.2019 по справі № 904/583/18, від 13.02.2019 по справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18, вказує, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Як зазначає прокурор, згідно наданих Регіональним відділенням матеріалів вбачається, що останнє за 2 роки порушення умов договору про приватизацію обмежилось лише направленням на адресу відповідача листа з вимогою виконати умови оспорюваного договору та пропозицією про розірвання договору. Однак, обрані способи захисту виявився неефективним та не призвели до поновлення порушеного права, що свідчить про неналежність здійснення захисту інтересів держави компетентних органом. Так, прокурор вважає, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами з іншого.

Як стверджує прокурор, Вознесенською окружною прокуратурою 22.03.2024 за № 53/5-2038ВИХ-24 до Регіонального відділення ФДМ по Одеській та Миколаївській областях направлено запит в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру, у якому повідомлено про вказані порушення та надано можливість самостійно вжити заходи до їх усунення. У відповідь прокуратурою отримано лист від 29.03.2024 за № 02/323 за підписом заступника начальника Регіонального відділення, у якому повідомлено про відсутність можливості для сплати судового збору за подання позовної заяви та зазначено, що Регіональне відділення є структурним підрозділом Фонду державного майна України.

Таким чином, як стверджує прокурор, Регіональним відділенням впродовж тривалого часу, зокрема більш ніж 2 роки, не вжито дієвих заходів до захисту порушених інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду. Відтак, Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області на виконання абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру 24.06.2024 повідомлено позивача про звернення в його інтересах до суду з вказаним позовом.

Наведене обґрунтування здійснення прокурором представництва в суді та відповідно захисту законних інтересів держави у справі, на думку суду, відповідає вказаним вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 р. вказану позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/826/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 05.08.2024 р. о 12:30. Також указаною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

22.07.2024 р. від представника третьої особи - Коляди В.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 8780/24), в яких третя особа повністю підтримує позовні вимоги прокурора з огляду на таке.

Як зазначає третя особа, у зв`язку із продажом на електронному аукціоні об`єкта малої приватизації державної власності майстерня вентзаготовок, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 21.10.2019 та акта приймання-передачі проданого майна від 15.11.2019 між ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент та РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях, об`єкт приватизації був переданий новому власнику ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент.

При цьому третя особа вказує, що за п. 5.3 договору купівлі-продажу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент зобов`язано розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій розташований, в придатний для використання стан протягом двох років, з моменту підписання акту приймання-передачі, після чого провести державну реєстрацію знищення об`єкта. Земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні ВП ПАЕС.

За ствердженнями третьої особи, до теперішнього часу зазначене вище не виконано, що є істотним порушенням умов договорів з боку РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях і ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент. Покупець не розібрав об`єкт приватизації та не привів земельні ділянки в придатний для використання стан, земельна ділянка не може використовуватися ВП ПАЕС через наявність на ній будівель та споруд.

Також третя особа зазначає, що згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 368623886 від 06.07.2024 (реєстраційний № 1863949848108) земельна ділянка, на якій розмішений об`єкт приватизації, перебуває у постійному користуванні АТ НАЕК Енергоатом, та за неї сплачується земельний податок. Відповідно до рішення, що оформлене протоколом ДП НАЕК Енергоатом від 23.08.2023, земельна ділянка на якій розташований об`єкт приватизації державної власності буде використовуватись для розміщення, будівництва експлуатації та обслуговування майбутніх енергетичних потужностей Південноукраїнського енергокомплексу (енергоблоку №4).

24.07.2024 р. від представника третьої особи - Коляди В.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь в судовому засіданні, яке призначене на 05.08.2024 о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 8939/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2024 р. у справі №915/826/24 задоволено вказане клопотання представника третьої особи про участь у підготовчому засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.07.2024 р. від представника відповідача Прокопів Л.П. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9179/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на таке.

На підставі протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS2019-08-22-000072-2 від 23.09.2019 р., затвердженого Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 27.09.2019 р. №286 ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент визнано переможцем електронного аукціону, відповідно 21.10.2019 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. було посвідчено договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності та зареєстровано в реєстрі за №1813.

Як стверджує відповідач, фактично майстерня вентзаготовок була передана йому 15.11.2019 р., що підтверджується актом прийому-передачі від 15.11.2019 р.

За ствердженням відповідача, право власності на майно - майстерню вентзаготовок загальною площею 442,0 кв.м, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область, зареєстровано 17.12.2019 р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу БоненкоТ.Л., номер запису про право власності 34829369, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 882790648108, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 194564727, виданого 23.12.2019 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л.

Відповідач, із посиланням на ст. 188 Господарського кодексу України, зазначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також відповідач посилається на ст.ст. 610, 611 ЦК України, якими визначено поняття порушення зобов`язання та правові наслідки, які настають в разі порушення зобов`язання, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Отже, відповідач вказує, що істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

При цьому відповідач зазначає, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

На думку відповідача, при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на сторону договору; 3) значущість порушення як такого; 4) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 5) принциповість суворого дотримання умов договору; 6) інтерес покупця у збереженні договору; 7) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 8) звільнення покупця від відповідальності за допущене порушення; 9) недобросовісність покупця; 10) врахування вини покупця і його добросовісності; 11) готовність покупця усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 12) об`єктивну неможливість усунення порушення.

Як стверджує відповідач, одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки покупець, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Також відповідач, з посиланням на позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 р. у справі № 3-143гс14 та постанові Верховного Суду від 21.02.2024 р. у справі №926/1876/23, зауважує, що у ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

На думку відповідача, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відтак, відповідач стверджує, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Поряд з цим відповідач вказує про поважні причини несвоєчасного виконання ним зобов`язань за договором щодо розбору майстерні вентзаголовок з посиланням на введення на території України з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року карантину згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22.07.2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 29.06.2021 р. № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби", від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

За ствердженням відповідача, він листом за №344 від 27.10.2021 повідомив позивача про неможливість виконання у визначений договором купівлі-продажу №1813 пункту 5.3. (до 15.11.2021 р.) у зв`язку із тим, що з 26.10.2021 р. Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на території Миколаївської області було встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, з 30.10.2021 року червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 було встановлено на території Івано-Франківської області.

Також відповідач вказує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 24.02.2022 р. на всій території України було введено воєнний стан. 28.02.2022 р. Торгово-Промислова Палата України на своєму офіційному веб-сайті опублікувала лист, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач зазначає, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань, які передбачені умовами. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами, зокрема, є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, введення комендантської години, карантину.

Як вказує відповідач, згідно пункту 9.1. договору купівлі-продажу №1813 сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, та які прямо передбачені Законом України Про торгово-промислові палати в Україні.

Відтак, за ствердженням відповідача, невиконання ним умов договору купівлі-продажу №1813 зумовлено форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), тобто відсутня вина відповідача у невиконанні пункту 5.3., яким передбачено обов`язок покупця розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатних для використання стан, та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом двох років з моменту підписання акту приймання-передачі, тому відповідач звільняється від відповідальності за таке порушення на час дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, у відзиві на позов відповідач просив залучити до участі у справі № 915/826/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , обґрунтувавши своє клопотання тим, що майстерня вентзаготовок загальною площею 442,0 кв.м, яка розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область, передана в іпотеку згідно договору іпотеки, посвідченого 22.12.2021 Михайляком М.Б., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1170. Відтак, на думку відповідача, вирішення даного спору суттєво вплине на права та законні інтереси іпотекодержателя.

Також відповідач зауважив, що прокурором невірно сплачено судовий збір, а саме за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн., в той же час сума судового збору повинна становити 6056,00 грн., з них 3028,00 грн. - за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності, 3028,00 грн. - за позовну вимогу майнового характеру про повернення нерухомого майна, оскільки вартість майна згідно пункту 2.1. договору становить 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

02.08.2024 від заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 9299/24), в якій прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Так, прокурор вказує, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкту приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором. Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Так, п.5 договору про приватизацію ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент зобов`язано розібрати майстерню вентзаготовок та привести земельну ділянку, на якій вона розташована, в придатний для використання стан та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі. Відтак, Регіональне відділення, укладаючи договір приватизації з ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент передбачало чітку ціль демонтування майстерні вентзаготовок у визначені строки, враховуючи особливий правовий статус земельної ділянки, на якій вона розташована, та відсутність необхідності використання майстерні за призначенням. На даний час майстерня вентзаготовок не працює, за призначенням не використовується та не слугує в цілях забезпечення роботи атомної електростанції, земельна ділянка, на якій розташовано майстерню вентзаготовок, не передбачає розташування на ній таких об`єктів нерухомості та є необхідною для використання АТ НАЕК Енергоатом для цілей енергетики.

Крім того, на думку прокурора, у позові наведено докази того, що ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент мало реальну, об`єктивну та фінансову можливість виконати зобов`язання за договором. Однак, в порушення умов договору, на даний час відповідачем не демонтовано майстерню вентзаготовок та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан. Таким чином, прокурор вважає, що у даному випадку мають місце саме істотні порушення умов договору, оскільки основну ціль договору продавцем не досягнуто об`єкт не демонтовано та земельну ділянку не приведено у придатний стан у визначені строки, а шкода полягає у неможливості використання земельної ділянки за призначенням для цілей енергетики, про що вказано прокурором у позові з наданням доказів на підтвердження.

Щодо посилання відповідача на неможливість виконання відповідачем умов договору щодо демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан через форс-мажорні обставини, зокрема запровадження карантину з 12.03.2020 та воєнного стану з 24.02.2022, прокурор зазначає, що постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236 з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України з 12.03.2020 встановлено карантин та накладено ряд заборон. Однак обмеження, вказані у зазначених вище постановах, не містять заборон, які б перешкоджали ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. При цьому прокурор зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 карантин з 30.06.2023 відмінено на всій території України. Відтак, як стверджує прокурор, навіть після спливу одного року після закінчення карантину на всій території України ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання зазначених вище умов договору про приватизацію.

Щодо доводів відповідача про введення в Україні воєнного стану прокурор зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, а листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 вказані обставини визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Водночас, як стверджує прокурор, строк виконання умов договору про приватизацію щодо розібрання майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан сплинув 15.11.2021, тобто до введення воєнного стану.

При цьому прокурор, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, зазначає, що ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, за ствердженнями прокурора, відповідачем не надано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором про приватизацію. Отже, на думку прокурора, докази, які б підтверджували наявність обставин щодо неможливості ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, відсутні.

Також прокурор зазначає, що умовами п.п. 9.2-9.4 договору про приватизацію передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів з дня, коли їй стало відомо про їх закінчення. Доказом виконання та закінчення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Прокурор вважає, що зазначені вимоги законодавства та договору ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не було виконано, що позбавляє відповідача права посилатися на вказані обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Разом з тим прокурор стверджує, що відповідачем на даний час та навіть до введення карантину та воєнного стану жодних активних дій, направлених на виконання умов договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, не вчинено. Відтак, на думку прокурора, посилання на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання умов договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, є необґрунтованим, а відповідач мав можливість виконати вказані умови у строки, визначені договором.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 , прокурор вказує наступне.

Відповідно до відомостей, які зазначені у інформаційній довідці від 06.05.2024 №377349925 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що додана прокурором до позовної заяви, зазначений договір іпотеки укладено на виконання договору позики зі строком виконання основного зобов`язання до 26.12.2021. Відтак, прокурор вважає, що задоволення його позовних вимог про розірвання договору приватизації та повернення майстерні вентзаготовок в державну власність жодним чином не вплине на права чи обов`язки ОСОБА_1 .

Також прокурор стверджує, що згідно умов спірного договору його укладення передбачало чітку та зрозумілу для сторін мету знищення майстерні вентзаготовок, а не збереження цього об`єкта з можливістю його відчуження чи іпотеки. Прокурор зауважує, що вказаний договір іпотеки укладено 22.12.2021, тобто після спливу наданого ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент дворічного строку для виконання умов договору, що, на думку прокурора свідчить про недобросовісність відповідача та відсутність наміру демонтувати майстерню вентзаготовок та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Відтак, прокурор вважає, що підстави для залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, на думку прокурора, позовна заява у справі № 916/826/24 підлягає задоволенню в повному обсязі, а наведена представником ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент позиція є безпідставною.

Стосовно доводів відповідача щодо розміру сплаченого судового збору прокурор вказує, що, виходячи з положень Закону України Про судовий збір, за подання позову у даній справі про розірвання договору та повернення нерухомого майна до сплати підлягає судовий збір у розмірі 4844,8 грн. (3028*2*0,8), оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.4 вказаного Закону при поданні позовної заяви в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 р. у справі №915/826/24 підготовче засідання відкладено на 09.09.2024 р. з огляду на неявку сторін та третьої особи.

14.08.2024 від представника прокуратури - Дзюбан О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з офіційного видання Фонду державного майна України Відомості приватизації №30 від 24.07.2019 (вх. № 9771/24). Клопотання обґрунтоване тим, що у витягу міститься інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта за адресою Промисловий майданчик, 28 м.Южноукраїнськ, а також відомості про наявність умов щодо необхідності здійснення розбору майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки, на якій вона розташована у придатний до використання стан. На думку прокурора, цей факт підтверджує обізнаність відповідача про необхідність проведення відповідних робіт.

09.09.2024 від представника позивача Десятової Н.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 10750/24), в яких позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зазначає, що покупцем не здійснено розбір об`єкту приватизації та не приведено у належний стан земельну ділянку, що свідчить про невиконання відповідачем пункту 5.3 договору приватизації.

Під час підготовчого засідання 09.09.2024 судом розглянуто клопотання відповідача щодо залучення до у часті у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), за результатами розгляду якого судом відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено, яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , як це визначено ст. 50 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 р. у справі №915/826/24 підготовче засідання відкладено на 16.09.2024 р. з огляду на неявку сторін у підготовче засідання, а також необхідність надання додаткових доказів учасниками справи.

10.09.2024 р. від представника третьої особи - Коляди В.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про долучення до матеріалів справи №915/826/24 додаткових доказів (вх. № 10823/24), а саме копій листа ВП ПАЕС № 79/19717 від 12.11.2021 з додатком, листа РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 02/828 від 18.11.2021, листа РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 02/692 від 12.10.2021.

Під час підготовчого засідання 16.09.2024 року судом з`ясовано, що подані від імені позивача представником Десятовою Н.А. 09.09.2024 пояснення по справі (вх. №10750/24) підписані неповноважною особою, оскільки Десятова Н.А. при поданні вказаних пояснень діяла на підставі довіреності, яка сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тоді як інтереси позивача в даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва, виходячи зі змісту положень ст.ст. 56, 58, 60 ГПК України. Однак, відповідних доказів наявності у Десятової Н.А повноважень представляти інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у цій справі в порядку самопредставництва згідно з ч. 5 ст. 164 ГПК України суду не надано.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 р. у справі №915/826/24 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 03.10.2024 р. з огляду на неявку сторін у підготовче засідання та неможливість вирішення у даному підготовчому засіданні всіх питань, визначених в ч. 2 ст. 182 ГПК України. Також вказаною ухвалою суду запропоновано позивачу надати пояснення стосовно заявленого позову у встановленому процесуальним законом порядку.

20.09.2024 від представника позивача Десятової Н.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 11256/24) про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують повноваження представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях Десятової Н.А. у порядку самопредставництва, а саме: копію наказу Регіонального відділення від 23.07.2019р. № 01-48к з кадрових питань (особового складу) Про переведення Десятової Н.А. та копію посадової інструкції державного службовця головного спеціаліста відділу правового забезпечення Десятової Н.А., яка затверджена начальником Регіонального відділення 20.04.2023р.

30.09.2024 від представника відповідача Костюка Л.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 11679/24), яке обґрунтоване направленням на адресу позивача пропозиції стосовно укладення мирової угоди по справі №915/826/24.

02.10.2024 від представника позивача Десятової Н.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 11859/24) про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2024 р. у справі №915/826/24 підготовче засідання відкладено на 10.10.2024 р. з огляду неявку сторін у підготовче засідання, а також у зв`язку з виниклою можливістю мирного врегулювання спору.

04.10.2024 від представника позивача Десятової Н.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання щодо залучення до матеріалів справи відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області щодо укладання мирової угоди (вх. № 11969/24). У вказаній відповіді позивач, із посиланням на п. 3, 5 Положення про Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яке затверджено наказом ФДМУ від 18.04.2023 р. № 710, зазначає, що повноважень на укладення мирової угоди позивач не має.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 р. у справі №915/826/24 підготовче засідання відкладено на 21.10.2024 р. з огляду на неявку сторін та третьої особи.

14.10.2024 р. від представника третьої особи - Коляди В.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення щодо мирової угоди (вх. № 12361/24), згідно з якими третя особа вважає доцільним укладання мирової угоди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в інтересах якого діє Вознесенська окружна прокуратура, та ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент в процесі розгляду справи № 915/826/24, а також укладання договору ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент з АТ НАЕК Енергоатом про відшкодування плати за землю.

21.10.2024 від представника позивача Десятової Н.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 12710/24), згідно з яким позивач заперечує щодо укладення мирової угоди у справі № 915/826/24 з огляду на таке. 03.10.2024 за № 10-07-03703 Регіональним відділенням надано відповідь щодо мирової угоди із посиланням на відсутність повноважень на укладання мирової угоди. Також позивач, із посиланням на ст. 192 ГПК України, вказує, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. При цьому, як зауважує позивач, з урахуванням пункту 5.3 договору об`єкт приватизації мав бути розібраний у строк не пізніше 15.11.2021. Водночас, на даний час, ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент об`єкт приватизації не розібрано та земельну ділянку не приведено у придатний для використання стан, що на думку позивача, є невиконанням умови продажу. На думку позивача, подання відповідачем заяви про укладання мирової угоди є намаганням затягнути судовий розгляд, та невиконання умов договору купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 р. у справі №915/826/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.11.2024 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 04 листопада 2024 року по справі №915/826/24 за участю прокурора та представника третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 25 листопада 2024 року о 10 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 04.11.2024 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено позивача та відповідача.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 25.11.2024 р. прокурор наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, представник третьої особи підтримав позовні вимоги.

Відповідач правом участі у судових засіданнях не скористався.

Заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, Фондом державного майна України прийнято наказ від 22.05.2019 № 484 "Про затвердження Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях". Відповідно до п. 1 Положення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі Регіональне відділення) є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Згідно з наказом від 25.01.2019 № 40-К Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, правонаступником якого є позивач, останнім було прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на електронному аукціоні з умовами об`єкта малої приватизації майстерні вентзаготовок, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС та розташована за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 28.

Згідно з витягом з офіційного видання Фонду державного майна України Відомості приватизації №30 від 24.07.2019 було розміщено інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта за адресою: Промисловий майданчик, 28 м.Южноукраїнськ, із зазначенням умов щодо необхідності здійснення розбору майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки, на якій вона розташована у придатний до використання стан.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 27.09.2019 р. № 286 затверджено протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-08-22-000072-2 з продажу об`єкта малої приватизації майстерні вентзаготовок, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС та розташована за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 28, який сформовано 23.09.2019 р. Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-08-22-000072-2 переможцем електронного аукціону визнано ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент.

При цьому за участь в аукціоні ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент сплатило гарантійний внесок в сумі 1681,25 грн. згідно з платіжним дорученням № 66 від 18.09.2019 р.

21.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент був укладений договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності, проданого на електронному аукціоні. Вказаний договір було посвідчено 21.10.2019 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1813.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору позивач як продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкта малої приватизації майстерня вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС, розташовану за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, буд. 28, а відповідач як покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати умови, визначені у договорі.

Згідно з п. 1.2 договору об`єкт приватизації є державною власністю. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області Лазаренко О.В. 17.03.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 882790648108. Номер запису про право власності 13826347.

Пунктом 2.1 договору визначено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 23.09.2019 р. № UA-PS-2019-08-22-000072-2, затвердженим наказом Регіонального відділення від 27.09.2019 р. №286, ціна продажу об`єкта приватизації без урахування ПДВ становить 35000,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7000,00 грн. у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору та в порядку, встановленому пунктом 2.2 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки за об`єкт приватизації здійснюється таким чином:

-гарантійний внесок для участі в аукціоні у сумі 1681,25 грн., що становить 10% стартової ціни об`єкта приватизації, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика ТОВ Закупки.Пром.UА, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації після його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок продавця № 37311082163735, в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

-за придбаний об`єкт приватизації грошові кошти покупця у сумі 40318,75 грн., в т.ч. ПДВ 7000,00 грн., покупець зобов`язаний перерахувати з рахунку покупця, відкритому в українському або іноземному банку (крім банків держав, віднесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок продавця № 37187082063735 в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору.

Пунктами 2.3, 2.4 договору встановлено, що сплата покупцем коштів за придбаний об`єкт приватизації вноситься на підставі цього договору. Днем сплати покупцем грошових коштів за об`єкт приватизації вважається день надходження цих коштів на рахунок продавця.

Відповідно до розділу 3 договору Передача об`єкта приватизації. Право власності (п.п. 3.1 3.3 договору), передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем у 5-денний строк після сплати покупцем у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації. Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об`єкт приватизації, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу та приймання- передачі об`єкт приватизації.

Згідно з п. 4.2 договору сторона, яка порушила взяті відповідно до договору зобов`язання, повинна усунути ці порушення.

В розділі 5 договору визначені обов`язки покупця, а саме: покупець зобов`язаний в строк та в порядку, встановленому цим договором, оплатити ціну продажу об`єкта приватизації (п. 5.1 договору); в установлений договором строк прийняти об`єкт приватизації за актом приймання-передачі (п. 5.2 договору); розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан, та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 5.3 договору); компенсувати Регіональному відділенню протягом 10 банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору витрати, пов`язані з проведенням незалежної оцінки об`єкта приватизації в сумі 4650,00 грн. без ПДВ, № 37187082063735 в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, призначення платежу: відшкодування за оцінку об`єкта приватизації (п. 5.4 договору).

Також за умовами п. 5.2 договору подальше відчуження покупцем об`єкта приватизації в період чинності зобов`язань покупця, зазначених у цьому договорі, здійснюються виключно за згодою органу приватизації. Відсутність такого погодження є підставою для визначення правочинів щодо такого відчуження недійсним.

В розділі 6 договору визначені обов`язки продавця, а саме: продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкт приватизації за актом приймання-передачі у встановлений цим договором строк (п. 6.1.1 договору); здійснювати контроль за виконанням умов цього договору в порядку, встановленому законодавством України (п. 6.1.2 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору останній набуває чинності з дати його підписання та нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 12.7 договору останній діє до виконання у повному обсязі покупцем зобов`язань, зокрема передбачених розділом 6 договору, що підтверджено продавцем у встановленому законодавством порядку, якщо договір не буде раніше виконаний або припинений згідно з законодавством України та умовами договору.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 629, 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. 5 ст. 656 ЦК України).

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, урегульовані Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

За змістом ст. 13 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні; викупу об`єктів приватизації.

У частинах 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" визначено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, такі основні повноваження: продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Статтею 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено порядок оформлення угод приватизації. Так, під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін щодо: збереження основних видів діяльності підприємства; технічного переозброєння, модернізації виробництва (сума інвестицій) та енергомодернізації об`єкта; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства; забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства; вимог та додаткових обмежень природоохоронного законодавства щодо користування об`єктом; оплати послуг юридичних та фізичних осіб (у разі їх залучення), пов`язаних із виконанням заходів з приватизації об`єктів державної власності, зокрема: проведення обов`язкового екологічного аудиту у випадках, передбачених законодавством; надання послуг радника у випадках, передбачених цим Законом; проведення оцінки майна в процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом.

З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.

Так, між позивачем та відповідачем по справі виникли договірні господарські відносини щодо купівлі-продажу (приватизації) майстерні вентзаготовок загальною площею 442,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Южноукраїнськ Миколаївської області, Промисловий майданчик, 28.

Як з`ясовано судом, на виконання умов вказаного договору відповідач оплатив вартість об`єкту нерухомості, що підтверджується платіжним дорученням № 107 від 24.10.2019 року на суму 40318,75 грн. і платіжним дорученням № 66 від 18.09.2019 р. на суму 1681,25 грн. про сплату гарантійного внеску, який зараховано у вартість об`єкта приватизації, що це не заперечується продавцем (позивачем). В свою чергу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передало відповідачу об`єкт приватизації за актом приймання-передавання від 15.11.2019 р. При цьому відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 06.05.2024 № 377349925 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент є власником майстерні вентзаготовок на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 21.10.2019, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Отже, виходячи з наведеного основні зобов`язання покупця та продавця за вказаним договором купівлі-продажу сторонами по справі виконані.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Порядком здійснення контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 р. за № 1327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 р. за № 1349/32801, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в порядку здійснення контролю за виконанням договору купівлі-продажу об`єкту державної власності проводилась поточна перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, розташованої за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, 28, за результатами якого складено акт №б/н від 16.11.2021 р. поточної перевірки виконанням умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерня вентзаготовок. Так, відповідно до акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок від 16.11.2021, проведеного головний спеціалістом відділу приватизації Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області Регіонального відділення, умови зазначеного договору щодо здійснення розбору об`єкта приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан не виконано.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1327 від 18 жовтня 2018 року, контроль за виконанням умов договору здійснює орган приватизації, який уклав такий договір. Функції контролю можуть бути передані іншому органу приватизації на підставі укладення тристороннього договору між органом приватизації, який уклав договір купівлі-продажу, органом приватизації, який здійснюватиме контроль у подальшому, та власником об`єкта приватизації.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом:

-проведення перевірки безпосередньо на об`єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки) якого є об`єктом приватизації;

-опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від власників цих об`єктів на запит органів приватизації (документальний контроль);

-опрацювання документів щодо виконання зобов`язань, визначених договорами купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від компетентних органів на запит органу приватизації;

-складання акта за результатами проведення перевірки.

За результатами перевірки складається акт поточної або підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу (далі - акт) за формою, затвердженою цим наказом (пункт 7 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Порядку, якщо під час перевірки виконання умов договору представником органу приватизації встановлено, що умови договору виконано у повному обсязі, складається акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу за формою, наведеною в додатку 2 або 4 до цього Порядку.

Підсумковий акт складається за результатами проведення документарної/виїзної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій (часток), об`єкта приватизації після опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від власників цих об`єктів та/або від компетентних органів на запит органів приватизації.

Акт перевірки після підписання відповідними сторонами подається для затвердження уповноваженій посадовій особі органу приватизації відповідно до розподілу функціональних обов`язків.

У всіх інших випадках результати перевірок виконання умов договорів оформлюються актами поточних перевірок за формою, затвердженою нормативно-правовим актом.

При цьому слід зазначити, що про проведення вищевказаної перевірки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент повідомлялось листом від 12.10.2021 № 02/692, однак останнім відповідь на повідомлення не надано, участі у проведенні перевірки відповідач не брав.

Так, вищевказаний акт поточної перевірки, який був підписаний лише представниками органу приватизації, був направлений відповідачу листом від 18.11.2021 р. за №02/828.

В подальшому комісією відділу управління майном ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (балансоутримувачем) 12.01.2023 також проведено обстеження об`єктів нерухомого майна, що приватизовані без земельних ділянок під розбирання, яким встановлено, що майстерню вентзаготовок, загальною площею 442 кв.м, не демонтовано, про що складено акт від 12.01.2023 за № АК.0033.05/01, який направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом від 17.01.2023 за №19/911, в якому ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» просила спонукати власників нерухомого майна до виконання умов договорів купівлі-продажу (приватизації) та привести земельні ділянки у придатний до використання стан.

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в листі на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент внесло пропозицію від 03.04.2023 за №11-003-01257 про спонукання виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні від 21.10.2019. Проте, докази направлення вказаного листа відповідачу матеріали справи не містять.

В подальшому вказаним Регіональним відділенням Фонду листом від 02.11.2023 за №11-003-04453 на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент направлено пропозицію про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні від 21.10.2019, в порядку п. 10.2, п. 10.3 договору, ст. 188 ГК України та ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

Як вказує прокурор, відповідь на вказану пропозицію позивачем не отримано.

Відтак, враховуючи вищевказані обставини, прокурором заявлено позовні вимоги в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент про розірвання договору від 21.10.2019 купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, а також про зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що розташоване за адресою: Промисловий майданчик, 28, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з умовами п. 5.3 договору на покупця було покладено обов`язок розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан, та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта приватизації 15.11.2019 року, відповідно відповідач мав виконати прийнятий на себе обов`язок щодо розібрання об`єкту приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан, а також проведення державної реєстрації знищення об`єкта протягом 2 років з вказаного моменту підписання акту приймання-передачі тобто не пізніше 15.11.2021 року.

Наразі, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останнім на день розгляду справи не виконано вказане зобов`язання щодо розібрання об`єкту приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан, а також проведення державної реєстрації знищення об`єкта.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що він листом за №344 від 27.10.2021 повідомив позивача про неможливість виконання у визначений договором купівлі-продажу №1813 пункту 5.3. (до 15.11.2021 р.) у зв`язку із тим, що з 26.10.2021 р. Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на території Миколаївської області було встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, з 30.10.2021 року червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 було встановлено на території Івано-Франківської області. Так, доказів направлення вказаного листа позивачу відповідачем не надано. Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236 обмеження і заборони, введені з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України з 12.03.2020, перешкоджали ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Поряд з цим судом не приймаються до уваги посилання ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент на те, що невиконання ним умов договору зумовлено форс-мажорними обставини, які настали внаслідок введення в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наразі відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року та Указ Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану", як на підставу настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

Форс-мажорне застереження наведене у розділі 9 спірного договору «Форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили)». Так, за умовами п. 9.1 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених цим договором, та які прямо передбачені Законом України «Про торгово-промислові палати України».

В п. 9.2-9.4 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів з дня, коли їй стало відомо про їх закінчення. За умови виконання умов, визначених у цьому пункті, перебіг терміну (строку) виконання зобов`язань продовжується на строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Доказом виконання та закінчення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Між тим порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні"» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, лист Торгово-промислової палата України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі N 910/9258/20 вказано, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні Торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Навіть у разі наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2023 у справі N 922/1093/22.

Водночас слід зауважити, що ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, крім ненадання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор, також не надано належних і допустимих доказів виконання саме умов п. 9.2-9.4 договору щодо повідомлення позивача про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, якими відповідач визначає введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, що за умовами договору позбавляє відповідача права посилатися на вказані обставини як на підставу, що відстрочує виконання відповідачем зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин.

Тим більш воєнний стан на території України не означає, що ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не могло здійснювати господарську діяльність, доказів протилежного матеріали справи не містять. Також відповідачем не доведено, яким чином вказані ним обставини форс-мажору (воєнний стан) перешкоджали ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан у встановлений договором строк 15.11.2021 року, адже вказані обставини мали місце вже після спливу строку виконання вказаного зобов`язання.

Відтак, доводи відповідача про неможливість своєчасного демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан у зв`язку із форс-мажорними обставинами спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невиконання відповідачем зобов`язання з демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан у встановлений договором строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами п. 10.2 спірного договору у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. У разі розірвання цього договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання його недійсним покупець повертає об`єкт приватизації у державну власність згідно з діючим законодавством та відшкодовує державі збитки, завдані ним за час володіння об`єктом.

Згідно з п. 10.3 договору виключними умовами для розірвання договору в порядку, передбаченому законодавством, є:

-несплата покупцем коштів за об`єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання та нотаріального посвідчення договору відповідно до умов договору;

-невиконання умов продажу об`єкта приватизації і зобов`язань покупця, визначених умовами договору, у встановлений договором строк;

-подання державному органу приватизації неправдивих відомостей;

-сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

-продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта особам, визначеним частиною другою статті 8 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна, протягом виконання зобов`язань за договором.

За положеннями частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України та частини першої ст. 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою, третьою та дев`ятою ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, визначено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства. Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених в процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачати: зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов`язань; зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу.

Виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 1) несплата покупцем коштів за об`єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання договору відповідно до умов договору 2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк; 3) подання органу приватизації неправдивих відомостей; 4) сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 5) невиконання зобов`язання покупця щодо недопущення скорочення чисельності працівників з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу; 6) продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта (його частини) або нерухомого майна господарського товариства, якщо об`єктом приватизації є пакет акцій (часток) такого товариства, особам, визначеним частиною другою статті 8 цього Закону, протягом виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу повинен містити положення щодо відповідальності (звільнення від відповідальності) у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, обставини непереборної сили тощо).

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Суд враховує, що відповідач, укладаючи спірний договір, прийняв на себе відповідні зобов`язання виконати певні істотні умови договору, у разі невиконання яких згідно встановлених вимог законодавства та закріплених в у договорі вимог, він підлягає розірванню в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В нормах п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі N 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі N 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі N 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі N 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі N 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі N 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі N 910/5001/19, від 10.12.2019 у справі N 926/1557/19, від 24.05.2022 у справі № 904/2406/21, від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Така позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2861/18 від 16.02.2021, а також в постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 904/2406/21, від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на прокурора та позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана відповідачем.

Натомість, на думку суду, прокурором не обґрунтовано, яким чином порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного демонтажу об`єкту приватизації - майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, порушує права позивача з точки зору наведених положень законодавства про приватизацію з огляду на те, що у позивача відсутні права на земельну ділянку, на якій розташовано вказаний об`єкт приватизації.

Також суд зауважує, що прокурором не вказано на існування у позивача об`єктивних обставин, що склалися у нього, через наявність яких позивач вимагає розірвання договору, а також не надано доказів в підтвердження завдання шкоди покупцем продавцю та того, що продавець за спірним договором значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Надаючи оцінку виявленим порушенням умов договору суд не вбачає їх істотності, оскільки прокурор та позивач не надали суду ані доказів, ані обґрунтувань того чого саме позбавляється позивач і якою мірою.

Так, у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Водночас визначення мети та предмета договору наведене у п. 1.1 договору, згідно з яким покупець зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відсутні передбачені законом підстави стверджувати те, що відповідач допустив таке істотне порушення умов договору купівлі-продажу, яке може бути підставою розірвання цього договору відповідно до законодавчих положень.

При цьому суд зауважує, що порушення умов договору однією із сторін не завжди є підставою для його розірвання, само по собі лише виявлення часткового неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору є недостатньою підставою для його розірвання.

Наразі слід зазначити, що у постанові 21.02.2024 у справі № 926/1876/23 Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування господарськими судами норм матеріального права, погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності відмови у задоволенні позову та застосування до спірних правовідносин вимог статті 651 ЦК України у подібному спорі про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України.

Крім того, статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Із наведених приписів цивільного законодавства вбачається, що розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації фактично обумовлює виникнення у відповідача обов`язку з повернення останнім придбаного майна, хоча право власності на таке майно зареєстровано в державному реєстрі речових прав за відповідачем.

В контексті наведеного суд зауважує, що прокурором не доведено яким саме чином у такий спосіб буде відновлено порушено право позивача, яке полягає саме у недемонтуванні і нерозібранні майстерні вентзаготовок. Адже, якщо прийняти до уваги те, що метою договору, за ствердженнями прокурора, був саме продаж майстерні вентзаготовок під розбір, відповідно в свою чергу розірвання договору і повернення вказаного об`єкту нерухомості, право власності на який зареєстровано за відповідачем, автоматично не відновить такий стан речей, за яким порушені держави в особі позивача будуть відновлені.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до приписів частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява N 38722/02)).

Так, надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту порушених прав держави в особі позивача шляхом розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкту приватизації з точки зору його ефективності, суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту (розірвання договору повернення майна) не відповідає змісту та характеру самого порушення з боку відповідача (невиконання у встановлений договором строк зобов`язання з демонтажу і розібрання спірного об`єкту нерухомості), з урахуванням вищенаведених обставин, а тому цей спосіб не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, адже не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин. Обраний Прокурором спосіб захисту порушеного права держави в особі позивача фактично передбачає повернення у власність держави переданої у власність відповідачу на підставі договору купівлі-продажу майстерні вентзаготовок, в той же час прокурор стверджує про неможливість третьою особою використання земельної ділянки, на якій розташована вказана майстерня. Доводів про те, яким чином у вказаний спосіб будуть відновлені права держави в особі позивача, прокурором не наведено, натомість прокурор вказує, що повернення у державну власність об`єкту приватизації майстерні вентзаготовок переслідує легітимну мету контролю за виконанням умов договору приватизації майна сторонами договору. Однак, слід зазначити, що за існуючим станом позивач не позбавлений права здійснювати контроль за виконанням умов спірного договору. Більш того, суд враховує доводи прокурора про те, що майстерня вентзаготовок розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4810800000:22:009:0045, що знаходиться в постійному користуванні АТ НАЕК Енергоатом, в межах санітарно-захисної зони філії ВП ПАЕС АТ НАЕК Енергоатом, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, і незнесення цього об`єкту перешкоджає такому використанню земельної ділянки третьою особою. Проте, вказані доводи прокурора зводяться до порушень прав та інтересів третьої особи, а не позивача.

Натомість чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України, передбачено такий спосіб захисту порушених прав як примусове виконання обов`язку в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Так, на думку суду, порушене право держави у спірних правовідносинах можливе поновити саме шляхом зобов`язання відповідача до примусового виконання обов`язку в натурі, зокрема, щодо знесення будівлі майстерні вентзаготовок за рахунок відповідача, між тим в рамках розгляду господарської справи № 915/826/24 таких вимог прокурором не заявлялось.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 наведено правовий висновок, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам прокурора і сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Серявін проти України").

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності та обставини справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що у задоволенні позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Костенка, 2, e-mail: voznes@myk.gp.gov.ua, код ЄДРПОУ 0291004824) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, e-mail: odesa@spfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 43015722) до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент (78042, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Ісаків, вул. Зафігура, буд. 40; код ЄДРПОУ 41330461), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, Промзона; код 20915546), про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) та повернення майна відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 05 грудня 2024 року.

Суддя Л.М. Ільєва