Постанова

від 19.02.2025 по справі 915/826/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/826/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Пустовой В.С.

від АТ НАЕК Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція АТ НАЕК Енергоатом Коляда В.М. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 (повний текст складено та підписано 05.12.2024, суддя Ільєва Л.М.)

у справі №915/826/24

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) та повернення майна

ВСТАНОВИВ

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності та зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 по справі №915/826/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем дійсно у визначений договором строк не було виконано взяті на себе зобов`язання, а саме розібрання об`єкту приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан, та проведення державної реєстрації знищення об`єкта.

Разом з цим, на думку місцевого господарського суду, прокурором не обґрунтовано, яким чином порушення відповідачем таких умов договору порушує права позивача, не вказано на існування у позивача об`єктивних обставин, що склалися у нього, через наявність яких позивач вимагає розірвання договору, а також не надано доказів в підтвердження завдання шкоди покупцем продавцю та того, що продавець за спірним договором значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що у даному випадку відсутні передбачені законом підстави стверджувати те, що відповідач допустив таке істотне порушення умов договору купівлі-продажу, яке може бути підставою розірвання договору відповідно до законодавчих положень.

Також, на переконання місцевого господарського суду, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави в особі позивача не є ефективним.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта:

- за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний до використання стан та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі. Однак, ані у визначений строк, ані до теперішнього часу такі умови договору не виконав не дивлячись за неодноразові звернення позивача;

- внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків, держава значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні спірного договору;

- суд першої інстанції не взяв до умови приписи спеціального закону, а саме ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", якою визначено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки; ??

- місцевий господарський суд безпідставно послався на висновки викладені у постанові Верховного Суду, оскільки вони не є релевантним у спірних правовідносинах та безпідставно застосований судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення;

- спірне майно розташовано на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні АТ НАЕК Енергоатом, в межах санітарно-захисної зони філії ВП ПАЕС АТ НАЕК Енергоатом, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, а незнесення цього об`єкту перешкоджає такому використанню;

- ?? у даному випадку мета розірвання договору та повернення майна у державну власність є пропорційними та виправданими, оскільки порушення умов договору про приватизацію перешкоджають діяльності держави у сфері енергетики шляхом використання належної земельної ділянки, що безумовно становить суспільну зацікавленість;

- обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави забезпечить найбільш повне та ефективне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 19.02.2025.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи в якому остання просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Під час судового засідання від 19.02.2025 прокурор та представник третьої особи підтримали вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на таке, а також враховуючи не визнання судом явки учасників справи до суду обов`язковою, судом апеляційної інстанції вирішено розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, наказом від 25.01.2019 № 40-К Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, правонаступником якого є позивач, останнім було прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на електронному аукціоні з умовами об`єкта малої приватизації майстерні вентзаготовок, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС та розташована за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 28.

Згідно з витягом з офіційного видання Фонду державного майна України Відомості приватизації №30 від 24.07.2019 було розміщено інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта за адресою: Промисловий майданчик, 28 м.Южноукраїнськ, із зазначенням умов щодо необхідності здійснення розбору майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки, на якій вона розташована у придатний до використання стан.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 27.09.2019 р. № 286 затверджено протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-08-22-000072-2 з продажу об`єкта малої приватизації майстерні вентзаготовок, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС та розташована за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 28, який сформовано 23.09.2019 р. Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-08-22-000072-2 переможцем електронного аукціону визнано ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент.

При цьому за участь в аукціоні ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент сплатило гарантійний внесок в сумі 1681,25 грн. згідно з платіжним дорученням № 66 від 18.09.2019 р.

21.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент був укладений договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності, проданого на електронному аукціоні. Вказаний договір було посвідчено 21.10.2019 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1813.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору позивач як продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкта малої приватизації майстерня вентзаготовок, загальною площею 442,0 кв.м, що перебуває на балансі ДП НАЕК Енергоатом по ВП Южноукраїнська АЕС, розташовану за адресою: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, буд. 28, а відповідач як покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати умови, визначені у договорі.

Згідно з п. 1.2 договору об`єкт приватизації є державною власністю. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області Лазаренко О.В. 17.03.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 882790648108. Номер запису про право власності 13826347.

Пунктом 2.1 договору визначено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 23.09.2019 р. № UA-PS-2019-08-22-000072-2, затвердженим наказом Регіонального відділення від 27.09.2019 р. №286, ціна продажу об`єкта приватизації без урахування ПДВ становить 35000,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7000,00 грн. у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору та в порядку, встановленому пунктом 2.2 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки за об`єкт приватизації здійснюється таким чином:

-гарантійний внесок для участі в аукціоні у сумі 1681,25 грн., що становить 10% стартової ціни об`єкта приватизації, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика ТОВ Закупки.Пром.UА, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації після його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок продавця № 37311082163735, в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

-за придбаний об`єкт приватизації грошові кошти покупця у сумі 40318,75 грн., в т.ч. ПДВ 7000,00 грн., покупець зобов`язаний перерахувати з рахунку покупця, відкритому в українському або іноземному банку (крім банків держав, віднесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок продавця № 37187082063735 в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору.

Пунктами 2.3, 2.4 договору встановлено, що сплата покупцем коштів за придбаний об`єкт приватизації вноситься на підставі цього договору. Днем сплати покупцем грошових коштів за об`єкт приватизації вважається день надходження цих коштів на рахунок продавця.

Відповідно до розділу 3 договору Передача об`єкта приватизації. Право власності (п.п. 3.1 3.3 договору), передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем у 5-денний строк після сплати покупцем у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації. Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об`єкт приватизації, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу та приймання- передачі об`єкт приватизації.

Згідно з п. 4.2 договору сторона, яка порушила взяті відповідно до договору зобов`язання, повинна усунути ці порушення.

В розділі 5 договору визначені обов`язки покупця, а саме: покупець зобов`язаний в строк та в порядку, встановленому цим договором, оплатити ціну продажу об`єкта приватизації (п. 5.1 договору); в установлений договором строк прийняти об`єкт приватизації за актом приймання-передачі (п. 5.2 договору); розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан, та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 5.3 договору); компенсувати Регіональному відділенню протягом 10 банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору витрати, пов`язані з проведенням незалежної оцінки об`єкта приватизації в сумі 4650,00 грн. без ПДВ, № 37187082063735 в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43015722, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, призначення платежу: відшкодування за оцінку об`єкта приватизації (п. 5.4 договору).

Також за умовами п. 5.2 договору подальше відчуження покупцем об`єкта приватизації в період чинності зобов`язань покупця, зазначених у цьому договорі, здійснюються виключно за згодою органу приватизації. Відсутність такого погодження є підставою для визначення правочинів щодо такого відчуження недійсним.

В розділі 6 договору визначені обов`язки продавця, а саме: продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкт приватизації за актом приймання-передачі у встановлений цим договором строк (п. 6.1.1 договору); здійснювати контроль за виконанням умов цього договору в порядку, встановленому законодавством України (п. 6.1.2 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору останній набуває чинності з дати його підписання та нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 12.7 договору останній діє до виконання у повному обсязі покупцем зобов`язань, зокрема передбачених розділом 6 договору, що підтверджено продавцем у встановленому законодавством порядку, якщо договір не буде раніше виконаний або припинений згідно з законодавством України та умовами договору.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції прокурор зазначив, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, не виконав умов п. 5.3 договору, а саме не розібрав об`єкт приватизації та не привів земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан та не провів державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі, а саме у строк не пізніше 15.11.2021.

Наведене, як вважає прокурор, на підставі п. 10.2 договору та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності та зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно було допущено порушення умов договору, на які посилається прокурор, однак, на переконання суду, такі порушення не були істотними, а тому це не може бути підставою розірвання договору.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

За приписами ст. 2 цього Закону, основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» закріплено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. Тобто, договором купівлі-продажу майна від 11.08.2015 чітко передбачено умови та порядок розірвання такого договору, що кореспондується із нормами закону в сфері приватизації та нормами Цивільного кодексу України, а саме на вимогу сторони такого договору і за певними обставинами.

За умовами п. 10.2 укладеного між сторонами договору ,у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. У разі розірвання цього договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання його недійсним покупець повертає об`єкт приватизації у державну власність згідно з діючим законодавством та відшкодовує державі збитки, завдані ним за час володіння об`єктом.

Згідно з п. 10.3 договору виключними умовами для розірвання договору в порядку, передбаченому законодавством, є:

- несплата покупцем коштів за об`єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання та нотаріального посвідчення договору відповідно до умов договору;

- невиконання умов продажу об`єкта приватизації і зобов`язань покупця, визначених умовами договору, у встановлений договором строк;

- подання державному органу приватизації неправдивих відомостей;

- сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

- продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта особам, визначеним частиною другою статті 8 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна, протягом виконання зобов`язань за договором.

Отже, як чинне законодавство, так й умови укладеного між сторонами договору, визначають право однієї зі сторін на розірвання договору купівлі-продажу в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Як вже було вказано вище, за умовами п. 5.3 договору на покупця (відповідача) було покладено обов`язок розібрати об`єкт приватизації та привести земельну ділянку, на якій він розташований, в придатний для використання стан, та провести державну реєстрацію знищення об`єкта протягом 2 років з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідний акт приймання-передачі об`єкта приватизації було складено та підписано сторонами 15.11.2019. Відтак, відповідач повинен був виконати прийнятий на себе обов`язок щодо розібрання об`єкту приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан, а також проведення державної реєстрації знищення об`єкта протягом 2 років з вказаного моменту підписання акту приймання-передачі тобто не пізніше 15.11.2021.

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останнім ані у визначений договором строк, ані до теперішнього часу, не виконано взятих на себе договірних зобов`язань, а саме щодо розібрання об`єкту приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан, а також проведення державної реєстрації знищення об`єкта.

Колегія суддів залишає поза увагою посилання відповідача на те, що він листом за №344 від 27.10.2021 повідомив позивача про неможливість виконання у визначений договором купівлі-продажу №1813 пункту 5.3. (до 15.11.2021) у зв`язку з епідеміє COVID-19, оскільки наявні матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання вказаного листа позивачем.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236 обмеження і заборони, введені з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України з 12.03.2020, перешкоджали ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Не заслуговують на увагу й доводи ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент про те, що невиконання ним умов договору зумовлено форс-мажорними обставини, які настали внаслідок введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.

Так, згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У даному випадку відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану", як на підставу настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

Форс-мажорне застереження наведене у розділі 9 спірного договору Форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Так, за умовами п. 9.1 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених цим договором, та які прямо передбачені Законом України Про торгово-промислові палати України.

В п. 9.2-9.4 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів з дня, коли їй стало відомо про їх закінчення. За умови виконання умов, визначених у цьому пункті, перебіг терміну (строку) виконання зобов`язань продовжується на строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Доказом виконання та закінчення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Між тим порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, лист Торгово-промислової палата України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 вказано, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні Торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Навіть у разі наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22.

ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не було надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин щодо виконання умов укладеного з позивачем договору.

Також відповідачем не надано належних і допустимих доказів виконання саме умов п. 9.2-9.4 договору щодо повідомлення позивача про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, якими відповідач визначає введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, що за умовами договору позбавляє відповідача права посилатися на вказані обставини як на підставу, що відстрочує виконання відповідачем зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин.

Судова колегія також наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання виконати умови договору про приватизацію в частині демонтування майстерні вентзаготовок та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан у встановлений договором строк 15.11.2021, тобто до запровадження в Україні 24.02.2022 воєнного стану.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено наявності дійсних непереборних, не залежних від нього обставин, які стали на заваді у своєчасному виконанні взятих на себе договірних зобов`язань.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок від 16.11.2021, проведеного головний спеціалістом відділу приватизації Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області Регіонального відділення, умови зазначеного договору щодо здійснення розбору об`єкта приватизації та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, в придатний для використання стан не виконано. Про проведення вказаної перевірки Регіональним відділенням листом від 12.10.2021 №02/692 засобами поштового зв`язку завчасно повідомлено ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент, однак останнім відповідь на повідомлення не надано та не взято участі у її проведенні.

Вказаний акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок від 16.11.2021 було надіслано Регіональним відділенням листом від 18.11.2021 №02/828 в 2 примірниках до ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент з проханням їх повернути підписаними та завіреними покупцем. Відповідь на зазначений лист від ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент не надано.

Також комісією відділу управління майном ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом (балансоутримувачем) 12.01.2023 проведено обстеження об`єктів нерухомого майна, що приватизовані без земельних ділянок під розбирання, яким встановлено, що майстерню вентзаготовок, загальною площею 442 кв.м не демонтовано, про що складено акт від 12.01.2023 за № АК.0033.05/01, який 17.01.2023 за №19/911 направлено до Регіонального відділення.

Регіональним відділенням 03.04.2023 за №11-003-01257 на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент засобами поштового зв`язку направлено пропозицію про спонукання виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні від 21.10.2019, відповідь на яку не отримано.

Також Регіональним відділенням 02.11.2023 за №11-003-04453 на адресу ТОВ Івано-Франківськмінерал-Цемент засобами поштового зв`язку направлено пропозицію від 21.10.2019 про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкту державної власності, проданого на електронному аукціоні, відповідь на вказану пропозицію також не отримано.

Отже, у даному випадку, відповідач, який достеменно обізнаний про власний обов`язок щодо виконання умов договору (п. 5.3 договору), свідомо, за відсутності об`єктивних причин, які дійсно перешкоджають його виконанню, не виконує взяті на себе зобов`язання.

А тому, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами прокурора про те, що у даному випадку, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, є підставою для його розірвання.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, із посиланням на постанову Верховного Суду 21.02.2024 у справі № 926/1876/23, з приводу того, що такі порушення з боку відповідача не є істотними, що відповідно виключає можливість розірвання укладеного між сторонами договору, з огляду на таке.

В нормах п. 2 ч.3 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 03.12.2019 у справі №910/5001/19, від 10.12.2019 у справі №926/1557/19.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, відповідач був достеменно обізнаний про наявність обов`язку (умов договору) щодо необхідності здійснення розбору майстерні вентзаготовок, за адресою Промисловий майданчик, 28 м. Южноукраїнськ та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у придатний до використання стан, ще до укладення договору купівлі-продажу, оскільки в інформаційному повідомленні про приватизацію об`єкта зазначалось про проведення аукціону саме з такими умовами. Вказане підтверджується витягом з офіційного видання Фонду державного Майна України «Відомості приватизації» №30 від 24.07.2019. Тобто, приймаючи участь в аукціоні, ТОВ «Івано - Франківськмінерал Цемент» було обізнане з умовами купівлі-продажу об`єкта.

Втім, як вже було вказано вище, взятих на себе договором зобов`язань, відповідач не виконав. При цьому, за відсутності поважних причин.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що за приписами ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 виснувала, що коли норма закону закінчується словами «якщо інше не встановлено законом або договором» (або інше подібне формулювання), як от в ст. 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма, або доповнювати її.

У даному випадку, до спірних правовідносин судом застосується спеціальний закон, який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, а саме Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно до п. 2 ч. 3, ч. 9 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" однією із виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Отже, норми спеціального закону, на відміну від положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України не містять такої підстави для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації як наявність саме істотного порушення умов договору та не встановлюють необхідність використання будь-яких критеріїв для надання оцінки істотності такого порушення, і зокрема необхідності доведення обставин щодо завдання таким порушенням шкоди внаслідок якої друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У наведених вище положеннях Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", підставою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації зазначено лише факт невиконання стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, без встановлення критеріїв, унормованих у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що такі правовідносини мали та мають чітке регулювання положеннями спеціального закону, то пріоритет у застосуванні до таких правовідносин мають саме положення цього закону, а не загальних актів цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у справі № 926/1876/23, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, судами було встановлено обставини, зокрема, що відповідачу для повного виконання умов договору залишилось завершити монтаж мереж газопостачання та ввести будинок в експлуатацію; відповідач звертався до позивача у встановленому договором порядку та у строки (до завершення строку виконання робіт) з проханням внести зміни до договору в частині продовження терміну завершення будівництва та введення об`єкта незавершеного будівництва в експлуатацію терміном на 1 рік, з огляду на введення військового стану та зумовленими з цим труднощами (необхідність у залученні додаткових інвестицій та завершення монтажу мереж газопостачання). Суди, відмовляючи у розірванні договору на підставі статті 651 ЦК та частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», дійшли висновку, що відсутні підстави стверджувати про допущення відповідачем істотних порушень умов договору купівлі-продажу на час подання позову, адже саме по собі виявлення часткового неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для його розірвання. Крім того, позивач не обґрунтував, як порушення відповідачем умов договору щодо строку завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, порушує права позивача з точки зору наведених положень законодавства про приватизацію, та не зазначив про наявність шкоди, яка була завдана Державі Україна в результаті неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору. З такими висновками погодився і Верховний Суд, залишаючи оскаржувані судові рішення без змін постановою від 21.02.2024.

Отже, у даній справі, яка переглядалась Верховним Судом, норми статті 651 ЦК застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування. Зокрема, як вже було вказано вище, у справі № 926/1876/23 відповідач виконував умови договору та взяті на себе зобов`язання, однак через наявність певних обставин, не зміг виконати їх у визначений договором строк, про що повідомив позивача.

Натомість у справі, що наразі переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору, без наявності жодних обґрунтованих на то підстав, за відсутності повідомлення відповідачем позивача про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджають виконанню умов договору.

За такого, висновок Верховного Суду у справі №926/1876/23 не є релевантним у спірних правовідносинах та безпідставно застосований судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також вважає помилковими висновки місцевого господарського суду з приводу неефективності обраного прокурором способу захисту, з огляду на таке.

Як вже було вказано вище, й приписами Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», й умовами укладеного між сторонами договору (п.10.2 оспорюваного Договору) визначено право однієї сторони на розірвання договору, зокрема у разі невиконання іншою стороною взятих на себе зобов`язань у визначений договором строк.

Відповідно, такий спосіб захисту інтересів держави є ефективним та забезпечить найбільш повне поновлення порушених прав та інтересів держави.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

З огляду на розірвання судом укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКМІНЕРАЛ-ЦЕМЕНТ» зобов`язано повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області нерухоме майно майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 квадратних метрів, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 по справі №915/826/24 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Розірвати договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності майстерні вентзаготовок, загальною площею 442,0 квадратних метрів, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область, укладений 21.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області нерухоме майно майстерню вентзаготовок, загальною площею 442,0 квадратних метрів, що розташована за адресою: Промисловий майданчик, 28, місто Южноукраїнськ, Миколаївська область.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент на користь Миколаївської обласної прокуратури 4844,80 грн судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківськмінерал-Цемент на користь Миколаївської обласної прокуратури 5813,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2025.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяФілінюк І.Г.