Рішення

від 04.12.2024 по справі 357/12632/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12632/23

Провадження № 2-др/357/112/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ;

представник позивача (заявника) - адвокат Климов А.Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва та припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

08.11.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , на яку припинено право спільної приватної власності ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2024 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасувано розпорядження завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква № 1-2-11 від 28.02.2002 в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м., визнано частково недійсним свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_2 , видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква 28.02.2002 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване у Білоцерківському БТІ в реєстровій книзі № 121 за реєстровим № 13347, в частині належності 1/4 частини квартири ОСОБА_1 та припинено право спільної приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що суд при прийнятті рішення не вирішив питання про право власності інших співвласників на 1/4 частину квартири, на яку припинено право спільної приватної власності позивача, тому неможлива державна реєстрація відповідного права.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено у відкритому судовому засіданні 25.11.2024.

08.11.2024 від відповідача-2 ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про те, що вона не заперечує проти визнання за нею права власності на 1/4 частку в спірній квартирі та просить суд ухвалити додаткове рішення.

08.11.2024 від відповідача-3 ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява про те, що він не заперечує проти визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частку в спірній квартирі та просить суд ухвалити додаткове рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заяву про ухвалення додаткового рішення підтримали, вказавши, що родина вирішила, щоб 1/4 частина спірної квартири, на яку припинено право власності позивача, має належати ОСОБА_4 .

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши позицію позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 357/12632/23 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасувано розпорядження завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква № 1-2-11 від 28.02.2002 в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м., визнано частково недійсним свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_2 , видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква 28.02.2002 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване у Білоцерківському БТІ в реєстровій книзі № 121 за реєстровим № 13347, в частині належності 1/4 частини квартири ОСОБА_1 та припинено право спільної приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказане рішення набрало законної сили 02.07.2024.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 з урахуванням уточнених вимог просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква № 1-2-11 від 28.02.2002 в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м.; 2) визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_2 , видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква 28.02.2002 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване у Білоцерківському БТІ в реєстровій книзі № 121 за реєстровим № 13347, в частині належності 1/4 частини квартири ОСОБА_1 ; 3) припинити право спільної приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом в межах розгляду справи встановлено, що в заяві на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_2 , підпис ОСОБА_1 відсутній, тобто він не виявляв бажання приватизувати вказану квартиру, а отже став співвласником квартири у небажаний для себе спосіб, тобто за відсутності відповідного волевиявлення, що створило перешкоди в здійснені його права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, рішення про передачу житла у приватну власність було прийнято не позивачем. Суд застосував ст. 203 ЦК України та наслідки недійсності правочину.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18.04.2019 у справі № 464/944/17 зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Випадки коли суд може ухвалити додаткове рішення по справі чітко визначені ч. 1 ст. 270 ЦПК України та такі випадки розширенню не підлягають.

Відповідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В частині 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Позивач звертаючись до суду використав такі способи захисту своїх прав та інтересів, як визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, при цьому йому не належать речові права на 1/4 частку спірної квартири, щоб здійснювати вільне розпорядження ними на власний розсуд, тим більше у межах даної цивільної справи, в якій ОСОБА_2 є співвідповідачем.

Крім того, вимога про визнання права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , на яку припинено право спільної приватної власності ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не була заявлена та не була предметом судового розгляду, отже і відсутні підстави виходити за межі позовних вимог.

Під час ухвалення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення від 23.05.2024 розглянуті всі позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві, а відповідачем-2 зустрічний позов не заявлявся. Судом дана оцінка всім доводам та доказам, які викладені позивачем та відповідачами.

Посилання позивача на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не спростовують встановлених вище обставин та висновків суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині визнання права власності на 1/4 частку спірної квартири за відповідачем-2, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 81, 89, 264, 265, 270, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про визнання права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , на яку припинено право спільної приватної власності ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду. Оскільки в судовому засіданні підписано лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.12.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов