Рішення

від 23.05.2024 по справі 357/12632/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12632/23

Провадження № 2/357/950/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Іванова О. Р.,

за участю:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Климов А.Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва та припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Климова А.Р., звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква № 1-2-11 від 28.02.2002 в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м.; 2) визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_2 , видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква 28.02.2002 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване у Білоцерківському БТІ в реєстровій книзі № 121 за реєстровим № 13347, в частині належності 1/4 частини квартири ОСОБА_1 ; 3) припинити право спільної приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у грудні 1999 року батько позивача ОСОБА_4 отримав ордер № 003868 на право на заняття житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на себе та членів своєї родини, в тому числі на позивача. Фактичне заселення у квартиру та реєстрація родини ОСОБА_5 відбулась у квітні 2000 року, коли позивач вже перебував на військовій службі за контрактом у м. Києві. Вказує, що він фактично в квартиру не заселявся і не проживав у ній, оскільки з 24.12.1999 по 05.07.2019 проходив військову службу у військових частинах, що дислокуються в м. Києві та смт. Гостомель Київської області. Під час проходження служби позивач був прийнятий на квартирний облік і на даний час перебуває на цьому обліку у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на отримання трьохкімнатної квартири відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У вересні 2023 року при наближенні його черги на отримання житла, позивач дізнався від начальника квартирно-експлуатаційної служби тилу військової частини, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Дана інформація була для позивача несподіваною, оскільки він не виявляв бажання приватизувати квартиру, заяв та/або інших документів до органів приватизації не подавав, батьки про намір приватизувати квартиру його не інформували, у заяві на приватизацію підпис позивача відсутній, його сім`я в м. Біла Церква не проживали і не проживає та жодного відношення до квартири не має. Вказує, що всупереч його волі був позбавлений права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

06.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд у відкритому судовому засіданні 23.01.2024.

27.12.2023 на адресу суду від відповідача-2 ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому вона визнає позовні вимоги в повному обсязі.

29.12.2023 на адресу суду від відповідача-3 ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він визнає позовні вимоги в повному обсязі, проти правової оцінки обставин справи, наданої позивачем, не заперечує, просить ухвалити рішення про задоволення позову.

02.01.2024 на адресу суду від відповідача-1 КП БМР «Служба приватизації житлового фонду» надійшов лист про розгляд справи без участі представника підприємства, просить ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства на підставі фактичних обставин справи.

23.01.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті.

10.04.2024 суд на місці ухвалив залучити до участі в справі в якості третіх осіб військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та квартирно-експлуатаційну службу тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, доручив позивачу надіслати залученим особам копію позову та уточненого позову з додатками.

У листі від 22.04.2024 від т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 , який наданий представником позивача разом з доказами вручення 18.04.2024 позовної заяви з додатками третім особам, вказано, що військова частина не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , просить розглянути справу без участі в/ч та вказує, що квартирно-експлуатаційна служба секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є структурним підрозділом в/ч НОМЕР_1 і не є окремою юридичною особою, що наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.

23.05.2024 суд на місці ухвалив, з урахуванням позиції позивача та його представника, виключив зі складу учасників справи квартирно-експлуатаційну службу тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки вона не є юридичною особою.

В матеріалах справи містяться клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнений позов підтримали, надали пояснення та просили задовольнити позов. Також позивач вказав, що не знав про існування в його власності частки квартири по АДРЕСА_2 , при цьому за посадою він не повинен був подавати декларацію майнового стану.

Інші учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.12.1999 ОСОБА_4 отримав від виконавчого комітету Білоцерківської міської ради ордер серії БЦД № 003868 на житлове приміщення - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на себе та членів своєї родини: дружину ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 .

Згідно з розпорядженням Комунального підприємства БМР «Служба приватизації державного житлового фонду» № 1-2-11 від 28.02.2002, передано в особисту та спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,90 кв.м., ОСОБА_4 разом з сім`єю з чотирьох чоловік: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

На підставі вказаного розпорядження 28.02.2002 КП БМР «Служба приватизації державного житлового фонду» видано свідоцтво про право спільної часткової власності на житло № НОМЕР_2 , на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , реєстрова книга № 121, реєстровий № 13347.

Вказані члени родини 12.04.2000 були зареєстровані за вказаною адресою, що вбачається з копії довідки про склад сім`ї.

За даними паспорта позивача, 11.02.2003 він був знятий з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_3 .

В матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_4 на приватизацію, де в розділі «Підписи наймача та повнолітніх членів сім`ї» підпис позивача відсутній.

З 03.08.2005 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України складом родини 4 особи, в тому числі: він, дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , донька ОСОБА_9 , які мають право на першочергове отримання житла, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 НГУ № 18/11/4-82 від 06.10.2023.

В позовній заяві позивач стверджує, що письмової згоди на отримання йому у спільну часткову власність безоплатно\ приватизацію\ не давав. Станом на 07.12.2000 року позивач був повнолітнім і мав особисто подавати заяву на приватизацію житла.

З витягу з послужного списку лейтенанта ОСОБА_1 вбачається, що він в період з 24.12.1997 по 30.06.1999 проходив строкову військову службу, з 24.12.1999 по 05.07.2019 - службу за контрактом та звільнений у запас за станом здоров`я.

Згідно зі свідодоцтвом про право на спадщину за законом від 12.07.2021, ОСОБА_2 є спадкоємицею 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частку зареєстровано в ДРРПНМ на підставі рішення реєстратора з індексним номером 59372670 від 20.07.2021.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (станом на час виникнення спірних правовідносин) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Статтею 64 Житлового кодексу України передбачено, що до членів сім`ї наймача належить дружина, чоловік наймача, їх діти і батьки, якщо вони постійно проживають разом з наймачем ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону та п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, передача квартир у власність здійснюється лише з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Аналіз вказаних вище норм вказує на те, що право на приватизацію житла та згоду на приватизацію квартири іншими членами сім`ї повинна давати кожна особа, яка проживає або має право на проживання у цій квартирі.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України у справі, щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла № 1-38/2010 від 10.06.2010), приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк передбачений чинним законодавством. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.12.2013 у справі № 6-121цс13.

Таким чином, право особи на безоплатну приватизацію є правом абсолютним, тобто таким, що залежить лише від її волі і не може бути заперечене жодною посадовою чи службовою особою, а тому актом здійснення цього права слід вважати подання заяви про приватизацію. Відповідно, така заява має трактуватися як підстава для набуття права власності на житло.

Судом встановлено, що в заяві на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_3 , підпис ОСОБА_1 відсутній, тобто він не виявляв бажання приватизувати вказану квартиру та під час оформлення приватизації проходив військову службу в м. Києві, про що позивач вказує і позовній заяві.

За наведеного вбачається, що позивач став співвласником квартири у небажаний для себе спосіб, тобто за відсутності відповідного волевиявлення.

Відповідно до ст. 322 ЦК України на позивача, внаслідок проведеної без урахування його дійсних інтересів приватизації спірної квартири, покладений тягар утримання частки у спільній власності на квартиру, в той час як цієї власності він не потребує і витрати на її утримання є для нього небажаними та недоцільними.

Преамбулою Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні збереженні існуючого житла.

Проведеною приватизацією спірної згаданої квартири вказана мета не досягнута, а навпаки приватизація створила перешкоди в здійснені права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі. Рішення про передачу житла у приватну власність було прийнято не позивачем, без врахування його дійсних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Чинним законодавством України, зокрема ст. 203 ЦК України, визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При цьому, ч. 2 ст. 328 ЦК України регламентовано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що приватизація житлового фонду не є обов`язком позивача, а є його правом, при цьому волевиявлення позивача не було здійснено під час приватизації квартири і вказаний правочин не відповідає його дійсній волі та бажанню, внаслідок чого він звернувся до суду з відповідним позовом для захисту особистих прав та інтересів, отже приватизація квартири у такий спосіб дійсно порушує його цивільні права і дає йому законне право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

За таких обставин та враховуючи позицію учасників даної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність задоволення позову останнього.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква № 1-2-11 від 28.02.2002 в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м.

Визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_2 , видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква 28.02.2002 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване у Білоцерківському БТІ в реєстровій книзі № 121 за реєстровим № 13347, в частині належності 1/4 частини квартири ОСОБА_1 .

Припинити право спільної приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач-1 Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, адреса: площа Торгова, 11, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 20579025.

Відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач-3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.05.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов