Рішення

від 18.11.2024 по справі 372/1434/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1434/22

2/368/70/24

Рішення

Іменем України

"18" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА -Л" про визнання Додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, витребування земельної ділянки з незаконного чужого користування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визнати недійсною Додаткову угоду номер та серія б/н від 05.03.2018 року до Договору оренди землі б/н від 20 квітня 2015 року що укладена між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза- Л" (Орендар), щодо земельної ділянки площею кадастровий номер 3222287200:05:309:0050, загальною площею 1,8365 га, яка розміщена на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить громадянці України ОСОБА_1 на підставі права власності, витребувати земельну ділянку кадастровий номер 3222287200:05:309:0050 загальною площею 1,8365 га з незаконного чужого володіння.

Мотивувала позов тим, що 01 червня 2022 року громадянка України ОСОБА_1 (в подальшому - Позивач), звернувся до Адвокатського бюро «Волощенко та Партнери» за наданням консультаційної правової допомоги, з питань розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3222287200:05:309:0050, що належить їй на підставі права власності та була передана Позивачкою в оренду ТОВ «РОЗА-Л» (в подальшому - Відповідач), згідна Договору оренди землі б/н від 20 квітня 2015 року.

Конкретною підставою для звернення Позивачки, була відсутність відповіді з боку Відповідача на лист-повідомлення від ю.01.2022 року, щодо відмови від поновлення (продовження) орендних відносин за договором оренди земельної ділянки серія та номер: б/н від 20 квітня 2015 року та лист-вимогу від 13.04.2022 року, щодо закінчення терміну договору та повернення земельної ділянки переданої за договором оренди земельної ділянки серія та номер: б/н від 20 квітня 2015 року.

З метою надання правової допомоги, адвокатом Волощенко В.І. було отримано інформаційну довідку з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3222287200:05:309:0050, загальною площею 1,8365 га, яка розміщена на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить Громадянці України ОСОБА_1 на підставі права власності.

Так, 01 червня 2022 року на підставі отриманої інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_1 було роз`яснено та доведено до відома, що за земельною ділянкою, кадастровий номер 3222287200:05:309:0050, котра належить їй на праві власності, 05.03.2018 року була укладена та зареєстрована Додаткова угода номер та серія б/н від 05.03.2018 року за умовами якої, термін дії договору оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА- Л» був збільшений на10 (десять) років.

Підставою для внесення запису (пролонгація договору оренди), визначено Додаткова угода номер та серія б/н від 05.03.2018 року до Договору оренди землі б/н від 20 квітня 2015 року укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (Орендар).

В свою чергу, Позивачка до моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не володіла інформацією щодо наявності вищевказаної Додаткової угоди номер та серія б/н від 05.03.2018 року до Договору оренди землі, котра стала підставою для внесення відповідного запису до реєстру речових прав.

Після роз`яснення ОСОБА_1 про наявність Додатковій угоди про пролонгацію договору оренди землі, Позивачка зазначила, що про наявність Додаткової угоди їй не було відомо аж до моменту отримання витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2022 року, жодних додаткових угод з ТОВ «Роза-Л», вона не підписувала.

Таким чином, Позивачка Додаткову угоду до договору оренди землі не підписувала, її підпис було підроблено іншою особою, тобто у неї не було згоди та волевиявлення на укладення цієї Додаткової угоди, а тому слід таку угоду вважати недійсною, а реєстрація права оренди що була оформлена на підставі недійсного договору підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. і Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 ЗУ « Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1, ст. 202 ЦК України).

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з вищевикладеного, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, підпис є обов`язковим реквізитом правочину. вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує намір учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Крім того, волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановлено ст. 627 ЦК України.

Частиною і статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п.8 Постанови від об листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

За приписами ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48ЦСІ5, в якій Судова палата у цивільних справах переглянувши ухвалу ВССУ від 12.11.2014 у справі за позовом фізичної особи про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки, крім іншого, дійшла такого висновку: «Судам під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином, спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_9, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України».

Вказана позиція щодо недійсності договору, підпис в якому здійснено іншою особою, ніж стороною договору (встановлення факту відсутності волевиявлення особи на укладення договору), знаходила своє неодноразове відтворення в подібних висновках Верховного Суду (наприклад, постанови від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц, від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17 та ін.).

При цьому суди, дійшовши висновку про доведеність позовних вимог у частині недійсності договору (внаслідок його підписання невстановленою особою), також задовольняли позовні вимоги, пов`язані з його недійсністю, як наприклад, зобов`язання повернути майно власнику (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 479/1049/16-ц).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Волощенко В.І. не з`явилися. Подано заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача адвокат Клапчук Ф.П. в судове засіданні позов не визнав . Обгрунтував, що договір оренди земельної ділянки укладався на 7 років до травня 2022 року і законом України його було продовжено до травня 2023 року. Тому на час подачі позову строк дії договору не закінчився . Позивач не довів обставин на які посилався при обгрунтуванні позову і неправильно обрав спосіб захисту.

Судом встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 20.04.2015 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 20.04.2015 року ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ:39633783) в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:05:309:0050, розміром 1,8365 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розміщена на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Договір укладено на 7 років згідно п.3.1 договору оренди земельної ділянки , а тому дата закінчення дії договору 20.04.2022 року.

Згідно копії додаткової угоди 05.03.2018 року була зареєстрована Додаткова угода номер та серія б/н від 05.03.2018 року за умовами якої, термін дії договору оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА- Л» був збільшений на 10 (десять) років і пунк 3.1 договору оренди викладено в наступній редакції: Договір укладено на 17 років із правом пролонгації від дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку .

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У статті 19 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

З 7 квітня по 18 листопада 2022 року діяла норма про автоматичне поновлення договорів оренди землі.

Законом України від 24 березня 2022 року, який вступив в дію з 07 квітня 2022 року,«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно з якими договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення.

Тождіяла норма про те, що договір оренди вважався автоматично подовженим на 1 рік.Стосувалось це тих власників, термін дії договорів оренди яких закінчився після 7 квітня 2022 року.Діяла ця норма до 19 листопада.

Тому договір оренди земельної ділянки вважався автоматично продовженим на 1 рік до 20.04.2023 року. Позивач подав позов до суду 13.06.2022 року і посилався на закінчення дії договору оренди без врахування автоматичного подовження договору оренди на 1 рік. А тому на час подачі позову строк дії договору оренди земельної ділянки не закінчився. Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу для дослідження додаткової угоди до договору оренди землі від 20 квітня 2015 року зокрема, наявності/відсутності підпису позивача на зазначеному правочину.

Установлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Лише у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, провадження № 61-9158св22; від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22, провадження № 61-431св23.

Суд ухвалою від 2.08.2023 року відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи з обгрунтуванням, що клопотання заявлено передчасно так як суду не надано оригінал додаткової угоди від 5.03.2018 року, що необхідно направляти експерту для дослідження, а було надано тільки копія по якій експертиза не може бути проведена. Суд задоволив клопотання представника позивача про витребування оригінала вказаного документа у відповідача ухвалою від 20.12.2022 року . Станом на 22.01.2024 року оригінала вказаного документа не надано і суд повторно ухвалою витребував у відповідача в строк до 1.05.2023 року оригінал вказаного документа, а також повторно ухвалою витребував у відповідача в строк до 14.07.2023 року оригінал вказаного документа , але відповідач не надав оригінал вказаного документа. Також судом задоволено клопотання про тимчасове вилучення вказаного доказу державним виконавцем для дослідження судом ухвалою суду від 02.08.2023 року і ухвалою суду від 25.03.2024 року про виправлення описки в ухвалі яку невиконано без повідомлення причин , що відповідно до положень ст.84 ч.9 ЦПК України не звільняє від обов`язку відповідача подати витребувані судом докази. Представник відповідача неодноразово посилався , що відповідач не може надати оригінал документа так як один з керівників відповідача який здійснює керівництво сільськогосподарського напрямку за межами України, перевірка архіву потребує значної кількості часу для надання оригіналу документа. Вказані відповідачем причини неподання суду оригінала документа є неповажними так як пройшов значний проміжок часу для надання відповідачем оригіналу документа. Без оригінала вказаного документа який знаходиться у відповідача неможливо провести експертизу на яку посилався позивач так як на виконання ухвали суду від 20.12.2022 року відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області повідомив про неможливість надання оригіналів документів оскільки після ліквідації реєстраційної служби до відділу були передані справи які стосуються реєстрації нерухомого майна а всі інші реєстраціні справи були передані до районних державних адміністрацій та міських рад за місцезнаходженням обєкта нерухомого майна, тобто оригінал даної справи знаходиться на зберіганні в м. Кагарлик. На виконання ухвали суду від 31.05.2023 року Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області повідомила, що не має оригіналу документа. На виконанн ухвали суду від 30.11.2023 року Обухівська районна військова адміністрація Київської області повідомила, що не володіє інформацією і рекомендувала звернутись до органів місцевого самоврядування.

За вказанихобставин суд визнає обставинудля з`ясування якоївитребувався доказ,а саме,що додатковаугода номерта серіяб/нвід 05.03.2018року заумовами якої,термін діїдоговору орендиземлі зТовариством зобмеженою відповідальністю«РОЗА-Л» бувзбільшений на10 (десять)років підписаний непозивачем аіншою особою.

Відповідно до ст. 30 ч.1,2 ЗУ « Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Позивач довів, що не було волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди номер та серія б/н від 05.03.2018 року з відповідачем , а тому додаткова угода не є укладеною.

Відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Діючим ЦК України не передбачено визнання недійсним договору який не є укладеним, а тому спосіб захисту порушених прав який обрав позивач протирічить ЦК України.

Тому в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.15,203,204,215,627 ЦК України, ст.93 ЗК України, ст.1,6,13,19,30ч.1,2 ЗУ « Про оренду землі», ст.76,81,263-265,273ч.4 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28.11.2024 року.

Суддя В.І. Кириченко