ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22311/20
провадження № 2-п/753/109/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника відповідача адвоката Борщенко Владлени Валеріївни про відвід судді Шаповалової К.В. у цивільній справі № 753/22311/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
24 березня 2021 року заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/22311/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі - 8000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі - 8000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
14 березня 2024 року до суду від адвоката Борщенко В.В., яка діяла в інтересах відповідача ОСОБА_2 , була подана заява про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеного складу суду від 18 березня 2024 року заяву передано судді Шаповаловій К.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року - залишено без задоволення. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 8 травня 2024 року та направлено справу до суду для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 25 листопада 2024 року справу передано судді Шаповаловій К.В.
Судове засідання у справі було призначено на 17 грудня 2024 року.
9 грудня 2024 року від адвоката Борщенко В.В. надійшла заява про відвід судді Шаповаловій К.В.
В обґрунтування заявленого відводу адвокат зазначає, що дії судді, які полягають в ухваленні заочного рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей та постановлення ухвали про відмову у поновлені строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду не направлені на повний та всебічний розгляд справи та забезпечення відповідачу доступу до правосуддя. У заявника існує обґрунтоване побоювання, що суддя може бути упереджена та не об`єктивна у цій справі.
Як встановлено частиною третьою статті 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною 2 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною першою статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) вказав, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Стосовно суб`єктивного критерію - особиста неупередженість судді презюмується, поки не доведено іншого.
Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відвід судді є невід`ємним елементом та мірою реалізації завдань справедливого судочинства. Адже безсторонній та неупереджений розгляд і вирішення судової справи є одним із головних обов`язків кожного судді, а також складова частина присяги судді, порушенням якої визнається, зокрема, вчинення суддею дій, що можуть викликати сумнів у його неупередженості та підірвати довіру до судової влади в цілому з боку громадськості.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у п. 1-4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Аналізуючи обставини, наведені адвокатом у заяві про відвід, встановлено, що постановляючи ухвалу суду від 8 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на скарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року суд в мотивувальній частині вказаної ухвали зазначив про відсутність поважної причини пропуску строку та його поновлення, надавши обґрунтування доводам як представника відповідача так і представника позивача, та залишив заяву про перегляд заочного рішення у справі без розгляду, з урахуванням норм статей 126 ЦПК України.
Київський апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу адвоката Борщенка В.В. на ухвалу суду від 8 травня 2024 року, зазначив, що процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення.
З мотивувальної частин постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом при розгляді апеляційної скарги не надавалась оцінка доводам суду першої інстанції щодо наявності/відсутності підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, тобто апеляційний суд не констатував того факту, що суд першої інстанції неправомірно/правомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року.
Отже, враховуючи підстави скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду від 8 травня 2024 року, зважаючи на те, що Київський апеляційний суд не констатував того факту, що суд першої інстанції неправомірно/правомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, наразі, зазначені підстави для відводу судді Шаповалової К.В. є такими, що можуть викликати сумніви щодо неупередженості судді, а тому з метою уникнення будь-яких сумнівів у неупередженості головуючого судді та забезпечення учасникам процесу реалізації їх права на захист прав та інтересів за участі судді, дії якого не будуть викликати сумнівів в його неупередженості, заяву представника відповідача адвоката Борщенко В.В. про відвід судді Шаповалової К.В. у цивільній справі № 753/22311/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення необхідно задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 258-261 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
заяву представника відповідача адвоката Борщенко Владлени Валеріївни про відвід судді Шаповалової К.В. у цивільній справі № 753/22311/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Відвести суддю Шаповалову Катерину Валеріївну від розгляду цивільної справи № 753/22311/20.
Цивільну справу № 753/22311/20 - передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому частиною третьою статті 14 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя: К. В. Шаповалова
Суд | Дарницький районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 12.12.2024 |
Номер документу | 123644088 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Дарницький районний суд міста Києва
Шаповалова К. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні