Ухвала

від 04.12.2024 по справі 461/4299/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4299/24

Провадження № 2-др/461/46/24

УХВАЛА

04.12.2024 року, Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Мироненко Л.Д.

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів.

Рішенням суду від 11.11.2024 року позов було задоволено. Розірвано публічний договір укладений 05.04.2024 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти сплачені за публічним договором у сумі 36505 гривень та 2000 гривень компенсації моральної шкоди. В решті вимог було відмовлено.

Представником позивача 19.11.2024 року було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги мотивував тим, що в результаті розгляду справи позивачем було понесено витрати на професійну допомогу адвоката. Відтак, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про проведення вказаного судового засідання без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що представником позивача не подано до суду жодного документа з детальним описом виконаних робіт та їхньою вартістю. Вказав, що на його думку, такі дії представника позивача суперечать ч.3 ст. 137 ЦПК України та є підставою для відмови в задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати;

За ч. ч. 3, 4ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2024 року між ОСОБА_2 та адвокатом Буряком А.Ю. було укладено договір № 12-04/12-ц про надання правової допомоги.

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, розмір якого визначається за погодженням сторін, а саме в розмірі 12 000 грн.

Згідно акту приймання-виконаних робіт від 13.11.2024 року, адвокатом Буряком А.Ю. було надано професійну правничу допомогу у справі про розірвання договору та стягнення коштів, тривалістю 12 год. та загальною вартістю 12000 грн. (1000 грн. за 1 годину роботи).

Зміст ч. 1 ст. 15 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень ч. 1 пп. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у ч. 1 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положенням пп. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначено, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат.

Судом встановлено, що в порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, представник позивача не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У долученому до заяви про ухвалення додаткового рішення акті виконаних робіт відсутня інформація про характер виконаних робіт (наданих робіт), їхню вартість та час витрачених адвокатом на їх надання, тощо.

З наданої представником позивача копії договору про надання правової допомоги неможливо встановити порядок обчислення гонорару адвоката (як погодинної оплати або фіксованого розміру). Натомість, із наданого акту наданих послуг вбачається, що за їх надання адвокатом була встановлена погодинна оплата. При цьому, ні переліку конкретних виконаних робіт (наданих послуг), ні часу витраченого адвокатом на надання кожної із них, у вищезазначених документах не зазначено.

Суд зазначає, що неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст.259,263,264,265,270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Буряка Артема Юрійовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,- відмовити повністю.

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2024 року

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко