Ухвала

від 03.12.2024 по справі 554/3723/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3723/24 Номер провадження 11-сс/814/651/24 Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з секретарем судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в ході проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000089 від 19.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 302, ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 303, ч. 1 ст. 209 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 поданої в інтересах власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22 серпня 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт з позбавленням права відчуження квартири АДРЕСА_1 та автомобіля «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Ухвалено заборонити державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів та іншим посадовим особам Мінюсту, нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності, поділу, об`єднання, зміни власників, зміни форми власності квартири АДРЕСА_1 та автомобілем «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 , посягаючи на моральні засади суспільства, маючи умисел на вчинення дій по забезпеченню зайняття проституцією іншими особами сутенерстві, з метою власної наживи шляхом отримання незаконного прибутку від створення, утримання місць розпусти, звідництва для розпусти з подальшим сексуальним обслуговуванням особами жіночої статі великої кількості інших осіб, та особистої зацікавленості, ігноруючи встановлені у суспільстві принципи моралі, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вирішив створити місця розпусти у місті Полтава.

Із метою створення, утримання місць розпусти для повноцінного заняття сутенерством, будучи обізнаним щодо методів роботи правоохоронців, у грудні 2023 року (точного часу органом досудового розслідування не встановлено) підшукав та почав використовувати не за призначенням орендовані членами його сім`ї павільйон для громадського харчування і відпочинку, а також приміщення «Хостел» (МАФ), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:19:007:0093 по АДРЕСА_2 .

Для створення належних умов щодо обслуговування клієнтів у вказаних приміщеннях ОСОБА_9 організував відповідне облаштування, а саме: приміщення «Хостел» було обладнано душовими кабінками із гарячою водою, у яких були змінні рушники, засоби особистої гігієни, контрацептиви та забезпечено змінну постіль у номерах.

Роботу вказаних місць розпусти було замасковано за діяльністю щодо надання послуг у сфері громадського харчування та мотельного відпочинку.

Для забезпечення постійного функціонування вказаних місць розпусти ОСОБА_9 організував оплату за отримані комунальні послуги, оренду приміщень, прибирання в них, а також залучив до роботи адміністраторами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Останні ніде не працювали, не мали постійного джерела доходів та перебуваючи у вищезгаданих місцях, знали їх структуру, типаж людей, які в ньому перебувають та поведінку, яку необхідно використовувати до таких осіб.

Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у створенні й утриманні місць розпусти, вчиненому з метою наживи, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 302 КК України.

Крім того, у процесі тривалого дружнього спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були налагоджені та узгоджені тісні довірливі психологічні стосунки, які трансформувались в спеціальні загальні правила поведінки та стійку злочинну діяльність учасників групи.

Дана організована група характеризувалась корисливою направленістю дій її учасників, єдністю їх намірів щодо отримання наживи шляхом отримання незаконного прибутку від сексуального обслуговування особами жіночої статі великої кількості інших, тотожністю способу вчинення злочинів, мобільністю, своєю стійкістю, чіткою розробкою планів вчинення злочинів, а в кінцевому результаті раніше обумовленим розподілом незаконного доходу та покращення своїх матеріальних та соціальних благ. Крім того, всі члени організованої групи були обізнані щодо протиправних цілей угрупування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети в ході вчинення злочинів, в межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі.

Ієрархічна система субординації базувалась на лідерських якостях ОСОБА_9 та передбачала підпорядкування останньому.

Розроблений план злочинної діяльності був єдиний для всіх учасників групи і полягав у тому, що особи жіночої статі, які знаходяться у скрутному матеріальному становищі, тобто перебувають в уразливому стані, повинні знаходиться для очікування клієнтів, яким надаються сексуальні послуги та безпосередньо надавати такі послуги, за що будуть віддавати, згідно заздалегідь обумовлених умов грошові кошти ОСОБА_9 або за його вказівкою адміністраторам, які будуть виручені ними за надання послуг сексуального характеру.

Умовно для клієнта, якому будуть надані сексуальні послуги був створений прейскурант надання сексуальних послуг, який міг змінюватися в залежності від платоспроможності й зацікавленості клієнта в отриманні сексуальних послуг, що надавала організована група, та становив від 3200 грн. до 4000 грн. за одну годину надання сексуальних послуг.

За задумом ОСОБА_9 , адміністратори мали проводити попередні бесіди із жінками, які за грошову винагороду будуть надавати сексуальні послуги, здійснювати організацію утримання місць розпусти в придатному стані, забезпечувати засобами контрацепції та іншими особистими засобами.

Вказаний план злочинної діяльності він довів до ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , із яким ті погодились та детально розподілили функції учасників групи, спрямовані на його досягнення.

Так, приблизно з грудня 2023 року по травень 2024 року, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 стали діяти як співучасники у складі стійкого злочинного об`єднання організованої групи, що ставило на меті отримання прибутків, шляхом вчинення злочинів, згідно розробленого організатором ОСОБА_9 плану, з розподілом функцій, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Злочини ними вчинялися із прямим умислом, тобто учасники організованої групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви з метою власного збагачення за надання особами жіночої статті послуги сексуального характеру за грошову винагороду.

Грошові кошти, що отримувалися від злочинної діяльності, перераховувалися на вказані ОСОБА_9 банківські картки, а частину адміністратори передавали йому особисто під час зустрічі.

Утворивши організовану групу, ОСОБА_9 відвів собі роль організатора і керівника.

Утворена ОСОБА_9 , організована група характеризувалась стабільним складом, централізованим підпорядкуванням її учасників організатору, наявністю правил поведінки та конспірації злочинної діяльності.

Членами організованої злочинної групи вчинені ряд кримінальних правопорушень.

Так, отримані у період часу з грудня 2023 року по 02 травня 2024 року грошові кошти у готівковій і безготівковій формі за утримання місць розпусти та звідництво для розпусти ОСОБА_9 набув, використав і ними розпорядився на власний розсуд.

При цьому, частину таких коштів у безготівковій формі було переведено на рахунок НОМЕР_3 ФОП « ОСОБА_15 », належному ОСОБА_15 , яка є матір`ю його співмешканки, тим самим приховавши законність їх отримання та замаскувавши під легальний дохід від здійснення підприємницької діяльності, а у подальшому їх було переведено у готівкові.

Набутими таким чином грошовими коштами ОСОБА_9 розпорядився шляхом, зокрема, купівлі об`єктів рухомого і нерухомого майна, що було номінально оформлено на інших осіб, які є його близькими чи рідними, чим здійснив фінансові операції з коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом. Водночас такими діями було здійснено приховування походження таких коштів.

Так, за вказані кошти він придбав житлову квартиру АДРЕСА_1 за 1 652 366, 00 грн., оформивши право власності, згідно виданого 04.04.2024 договору купівлі-продажу №НТА811866-811867, р. №923, на батька ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 . У подальшому здавав дану квартиру в оренду іншим особам.

Крім того, вказаними коштами він частково розрахувався за придбання автомобіля «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого згідно укладеного 12.04.2024 договору у СГ №12/04/24/089, стала його співмешканка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у набутті, використанні і розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції, вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо і повністю одержано злочинним шляхом, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_16 (рієлтор ПП «Твій шанс») повідомила, що саме ОСОБА_9 займався оформленням купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та безпосередньо він здійснював розрахунок із власницею вищевказаної квартири.

Згідно вилученої інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 4 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 лише у квітні місяці 2024 року сума доходу за продаж рухомого майна становить 45 000 грн. З огляду на це сума купівлі автомобіля «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 явно не відповідає сумі доходу ОСОБА_7 .

Крім того, основним джерелом доходів ОСОБА_9 , а також інших співучасників вчинюваних ними кримінальних правопорушень, було отримання доходу від вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності.

Інші, офіційно отримувані ОСОБА_9 та його близькими і рідними, доходи не покривали видатки, які було здійснено останніми протягом 1 півріччя 2024 року.

У відповідності до санкції ч. 1 ст. 209 КК України, за злочини у яких підозрюється ОСОБА_9 передбачена додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна.

У зв`язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 - являються об`єктами, набутими кримінально протиправним шляхом та відповідають критеріям ст. 98 КПК України, 14.08.2024 слідчим винесено постанову про визначення їх речовими доказами.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав, що вилучені предмети є речовими доказами у кримінальному провадженні та можуть містити в собі докази, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами необхідні для проведення досудового розслідування.

Слідчим суддею арешт на вказане майно накладено на підставі п.1 ч.2 ст. 170 КПК України.

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт майна на транспортний засіб «АUDI Q7» д.н.з НОМЕР_2 (VIN: НОМЕР_1 ), зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_7 та житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що слідчим в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, не наведено обґрунтування необхідності арешту майна. Відсутня обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 209, 302, 303 КК України щодо власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та належні і допустимі докази вчинення ними злочину. Не доведено, яка саме потреба досудового розслідування викликана необхідністю арешту майна, не встановлено розміру шкоди, завданої злочином.

Слідчим не надано доказів, які б свідчили б про співмірність такого обмеження прав власника майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як накладення арешту завданням кримінального провадження, адже приблизна вартість автомобіля та квартири сягає більше 2 200 000 гривень.

Зазначає, що транспортний засіб та об`єкт нерухомості, на які накладено арешт, не мають жодного відношення до кримінального провадження та не є фактично речовим доказом по провадженню, в розумінні ст. 98 КПК України.

Одночасно в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як такий, що пропущений з поважних причин.

Так, вказує, що 22.08.2024 стороною обвинувачення повідомлено про завершення досудового розслідування та в порядку ст. 290 КПК стороні захисту відкриті матеріали кримінального провадження № 12024170000000089 від 19.01.2024 року, за ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 302, 2 ст. 303 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11

26.08.2024 вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження. У розділі заходи забезпечення кримінального провадження п. 19 зазначено: «арешт майна автомобіля та квартири 22.08.2024 слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави».

Про існування самої ухвали про накладення арешту на вказаний автомобіль та квартиру власники ОСОБА_18 та ОСОБА_19 довідалися із Єдиного реєстру судових рішень, адже вона до цього часу в порядку ст. 290 КПК стороні захисту не відкривалася.

Поважність причин пропуску адвокатом строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга розглядається без участі сторін даного кримінального провадження.

Учасники провадження будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, до апеляційного суду не прибули, причини неприбуття суду не повідомили, із клопотанням про відкладення апеляційного розгляду до суду не зверталися.

Від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи за відсутності адвоката та довірителів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , апеляційну скаргу просив задовольнити.

Від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 надійшла заява, в якій останній не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду провадження без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Колегією суддів установлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000089 від 19.01.2024 року внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 302, ч.3 ст. 303 КК України.

У рамках цього кримінального провадження, прокурором було ініційовано питання накладення арешту на майно, згідно клопотання, яке задоволено слідчим суддею відповідно до ухвали від 22 серпня 2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку про те, що з метою збереження речового доказу в рамках зазначених матеріалів досудового розслідування вказане майно підлягає арешту, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За приписами ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та набуте кримінально протиправним шляхом.

Що стосується доводів апелянтів про те, що є необґрунтованим твердження прокурора в частині відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 209, 302, 303 КК України щодо власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та належні і допустимі докази вчинення ними злочину, то такі на увагу не заслуговують з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що 15 серпня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 302, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 303,ч.3 ст.27 ч.2 ст. 302, ч.1 ст. 209 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі про відсутність доказів вини підозрюваного у вчиненні злочинів, на увагу не заслуговують, оскільки оцінка доказів з точки зору, в тому числі, допустимості, а сукупності доказів з точки зору вагомості, достатності та взаємозв`язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті.

Вказані апелянтом обставини належать до фактичних обставин кримінального провадження, а тому такі мають досліджуватися, у випадку, якщо кримінальне провадження надійде до суду, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, а також те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на таке майно.

Відтак, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, виходячи із обставин викладених у клопотанні прокурора, дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на вказане майно, а тому доводи апелянта є безпідставними.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, обраний спосіб арешту майна не призведе до надмірного обмеження прав особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а тому доводи апеляційної скарги з даного приводу, слід визнати необґрунтованими.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та обґрунтованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційна скарга з викладених в ній мотивів задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404,407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22 серпня 2024 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22 серпня 2024 року про арешт майна без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3