Постанова

від 10.12.2024 по справі 568/1634/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 568/1634/23

Провадження № 22-ц/4815/1307/24

Головуючий у Радивилівському районному суді

Рівненської області: суддя Троцюк В.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 12 год. 38 хв. 05 вересня 2024 року у м. Радивилів

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 16 вересня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області;

за участі: сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , яка проживала у АДРЕСА_1 . Будинок №79 по цій же вулиці в с.Баранне побудований на одному подвір`ї з будинком дядька - ОСОБА_3 , після смерті якого в цьому будинку проживала тітка.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (паю). Про існування спадкового майна позивач дізнався випадково 01 січня 2022 року від її сусідів. З їх слів, сертифікат про право на частку (пай) тіткою було втрачено за життя. Звернувшись до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті тітки, отримав відмову, адже в нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та свідоцтво про смерть спадкодавця. Від органів Держгеокадастру позивач отримав відповідь, що ОСОБА_4 отримала сертифікат про право на земельну частку (пай) РВ №0188624. Однак сертифікат про право на земельну частку (пай) видано на ім`я ОСОБА_4 , тоді як правильним є прізвище тітки " ОСОБА_2 ". Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 19 жовтня 2022 року встановлено факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на земельну частку (пай), виданого на ім`я " ОСОБА_4 ".

В подальшому позивач звернувся в Радивиліський районний суд Рівненської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно, який було залишено без розгляду.

За наслідками повторно пред`явленого позову судовим рішенням від 12 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав пропуску строку для прийняття спадщини. Натомість, на думку позивача, цей строк ним пропущено з поважних причин, оскільки він працює у Відділі оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Львівської обласної державної адміністрації, а його робота пов`язана з виконанням обов`язків в галузі захисту держави і прирівнюється до несення військової служби.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом того, що територіальна громада не зверталася до суду з приводу визнання спадщини відумерлою. Отже, відповідач, визнаючи позов, захищає право позивача на спадкове майно, адже вважає, що воно належить виключно йому.

На його думку, Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області, визнаючи позов, брала до уваги й існуюче у ОСОБА_1 право "легітимного очікування" на майно, чим добровільно відновлювалося порушене право.

Натомість суд попередньої інстанції неправильно застосував практику Верховного Суду, покликаючись на постанову від 09 вересня 2020 року у справі №572/2515/15-ц. При цьому судом не наводяться два чинники: 1.) чиє конкретно право буде порушене, і якщо буде встановлено чиє, то чи не слід залучити цих осіб до участі у справі як третіх осіб; 2.) як обставина задоволення позову суперечитиме закону.

Вважає, що судом безпідставно залишено без уваги і висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 вересня 2023 року у справі №240/10097/19, а також п. 1 ч. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя (від 29 січня 2009 року, Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об`єднань Міністерства юстиції України, науково-експертна рада з питань нотаріату). Отже, суд не додержав вимог закону, адже не залучив до участі у справі нотаріуса, до якого заявник звертався із заявою про прийняття спадщини.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цей факт підтверджується змістом довідки Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області №747 від 31 липня 2023 року про те, що за записами архівної книги обліку оприбуткування та витрачання бланків свідоцтв про реєстрацію народження, смерті громадян значиться відповідний актовий запис за №46 від 12 листопада 2006 року про її смерть. При цьому Крупецькою сільською радою було видано відповідне свідоцтво про ОСОБА_5 . НОМЕР_1 . (а.с.12)

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №29-17-0.2-313/2-22 від 20.01.2022 ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації №244 від 15.07.1997 видано сертифікат про право на земельну частку (пай) серії РВ №0188624, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №12543. (а.с.11)

З архівних довідок від 13.08.2021 №568/01-28/21 та від 01.10.2021 №702/01-28/21 Державного архіву Рівненської області вбачається, що батьками ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Баранне, актовий запис 332 від 09 жовтня 2012, є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обоє православного віросповідання, а батьками ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Баранне, актовий запис №23 від 29 квітня 1907 року, є ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , обоє православного віросповідання. (а.с.24, 25).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2022 року у справі №568/614/22 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , а також встановлено факт належності сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0188624, виданого 20 липня 1997 року на ім`я " ОСОБА_4 ", належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Ті обставини, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті вона проживала самотньо у житловому будинку АДРЕСА_1 , на її ім`я було видано сертифікат на право на земельну часту (пай) серії РВ 0188624, а також, що вона є рідною тіткою позивача, підтверджено і довідкою Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 06 грудня 2023 року №1240.

Також судом установлено, що ОСОБА_2 заповіту не складала.

11 серпня 2023 року державним нотаріусом Радивилівської державної нотаріальної контори Забожною Л.Л. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним пропущено строк для подачі заяви на прийняття спадщини відповідно до ст.1270 ЦК України. (а.с.13)

Вважаючи, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , однак пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, у листопаді 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визначення додаткового строку тривалістю у два місяці для прийняття спадщини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 не наведено обставин, які безсумнівно та переконливо свідчили би про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Так, позивачем вказувалося, що він дізнався про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_4 лише 01 січня 2022 року. Після того, як він дізнався про наявність спадкового майна, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та змушений був збирати необхідні документи для оформлення права на спадщину. Згодом двічі звертався в суд із позовом про визнання права власності на спадкове майно, проте його вимоги залишено без задоволення. Окрім того, зазначав, що працює у Відділі оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Львівської обласної військової адміністрації, що прирівнюється до несення військової служби.

Оскільки вказані обставини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначеному законом порядку, тому суд відмовив йому у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому судом визнано, що факт визнання відповідачем у справі позову суперечить положенням закону, а тому сам по собі він не може бути самостійною підставою для задоволення вимог позивача.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 1216-1218, 1222, 1258, 1265, 1268-1270, 1272, 1296-1298 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

У п`яту чергу на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги те, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі, закордонним; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Ця правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Натомість позивач як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини покликається на те, що про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_2 дізнався лише 01 січня 2022 року. Згодом звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та змушений був збирати необхідні документи для оформлення права на спадщину. В подальшому двічі звертався до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. При цьому він працює з 01 листопада 2019 року по цей час у Відділі оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Львівської обласної державної адміністрації, що прирівнюється до несення військової служби.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як правильно встановлено судом, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не свідчать про існування протягом 17 років з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали би йому вжити заходів до прийняття спадщини. Відповідних доказів про існування поважних причин, які унеможливлювали би прийняття спадщини у передбачений законом строк, позивачем надано не було.

Обґрунтовано судом попередньої інстанції залишено без уваги і обставину визнання позову Крупецькою сільською радою Дубенського району Рівненської області, адже відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку визнання представником відповідача позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з наведених вище підстав.

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду, що викладений у постанові 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц.

З приводу аргументів заявника про необхідність застосування висновків, висловлених в ухвалах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21 та від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, то вони на увагу не заслуговують. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що цими ухвалами обговорювалися питання поновлення процесуальних строків.

Главою 6 розділу І Цивільного процесуального кодексу України надано визначення і врегульовано порядок застосування у цивільному судочинстві процесуальних строків.

Статтями 120, 126 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто цивільні процесуальні строки це встановлені Цивільним процесуальним кодексом України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Між тим, предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тобто матеріально-правового строку, що регулюється положеннями ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Більше того, свої висновки, які є обов`язковими для врахування судами, Верховний Суд викладає у постановах (ч. 4 ст. 263 ЦПК України), а не в ухвалах як на це покликається заявник.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права, то з ними погодитися не можна.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

Також встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Не ґрунтуються на обставинах справи твердження ОСОБА_1 про неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, адже спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції.

Решта аргументів автора апеляційної скарги також є необґрунтованими і колегією суддів відхиляються.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд попередньої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального парва при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М.Ковальчук