Рішення
від 03.09.2024 по справі 497/1599/23
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.09.2024

Справа № 497/1599/23

Провадження № 2/497/27/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

03.09.2024 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання Ільєва Д.Д.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Македонської І.О.,

представника відповідача АТ "КБ "ПриватБанк" Яковлєвої-Ангеловської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 про повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності і стягнення немайнової моральної шкоди, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватнийнотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна та товариствоз обмеженоювідповідальністю «ЕстейтСеллінг»,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2023року позивач звернувся до суду з вищезазначеним уточненим позовом, до якого додав відповідні докази, яким просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.09.2016р., що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» стосовно квартири АДРЕСА_1 :

- скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградової В.Ю. від 07.12.2016р. про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, яка була здійснена на підставі договору іпотеки від 23.09.2016р. за №3046, що був укладений між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу №4663 від 24.07.2020р., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (індексний номер 53293251) стосовно цієї ж спірної квартири АДРЕСА_2 (далі спірна квартира);

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 24.07.2020р. про реєстрацію права власності на цю спірну квартиру;

- припинити право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру загальною площею 64,5кв.м.,

- визнати за ним, позивачем ОСОБА_1 , право власності на спірну квартиру;

- витребувати цю спірну квартиру з незаконного володіння у відповідача ОСОБА_3 ;

- та стягнути на користь його, позивача ОСОБА_1 , 100000 гривень з відповідача АТ КБ «Приватбанк» в якості відшкодування моральної шкоди.

Доводи позивача в обґрунтування вимог позову та права на звернення до суду.

В обґрунтування права позивача на звернення до суду з цією позовною заявою, позивач та його представник у позові посилаються на те, що, згідно чинного законодавства, оспорювати правочин позивач маєправо як особа (заінтересована особа), яка, хоча й не була стороною правочину і на час розгляду справи судом не має юридично оформленогоправа власності чи речового права на предмет правочину, але він у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним відповідно до ч.3ст.215 ЦК України, оскільки це є єдиним видом захисту його цивільного права власності на спірну нерухомість, і тому ці його дії спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який сторони мали до вчинення правочину, для захисту свого фактичного права власності на своє власне, як він вважає, нерухоме майно квартиру, що була предметом іпотеки і незаконно, на його думку, була відчужена відповідачем з його власності.

Тому, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2016р., укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», за умови задоволення позовних вимог, на думку позивача є самостійною і безумовною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу №4663 від 24.07.2020р., що був укладений стосовно спірної квартири між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_3 (з урахуванням обставин, встановлених Болградським районним судом Одеської області під час розгляду справи №497/1017/20, які, згідно ч.1,4ст.82 ЦПК України, були визнані учасниками справи і не підлягають доказуванню), але після якого спірна квартира остаточно, але незаконно і лише юридично, на думку позивача, вибула з його, позивача, ОСОБА_1 , права власності.

У позові стверджується, що позивач це своє право власності на спірну квартиру захищає у судовому порядку вже тривалий час, є декілька судових рішень з приводу цього його права, однак попередні судові рішення не врахували усіх суттєвих обставин для захисту його, позивача, права власності на спірне нерухоме майно якого, на його думку він незаконно позбавлений незаконними діями банківської установи, тому він змушений вчергове звернутися до суду.

Так, стверджується у позові, є судові рішення, якими позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, але суди в ході розгляду не звернули уваги на те, що реєстрація права на спірну квартиру за АТ КБ «ПриватБанк» 07.12.2016р. (яку позивач оспорює у справі №497/1459/19), відбулася на підставі договору іпотеки, укладеного АТ КБ «ПриватБанк» з ТОВ «Естейт Селлінг», а нена підставі іпотечного договору, укладеного зі ОСОБА_1 , який, хоча формально на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.07.2020р. й не був власником спірного майна з-за того, що вважався юридично таким, що втратив його з моменту продажу майна АТ КБ «ПриватБанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг», але він, позивач, вважає, що досі право власності на спірну квартиру належить фактично йому, оскільки він не був обізнаний належним чином про дії банківської установи з його нерухомим майном, не знав про реальний намір відповідача реалізувати спірну квартиру і не погоджувався на це, а сам договір Банку з реалізації його квартири був укладений незаконно через певні порушення чинного законодавства.

Тому він звертається до суду з огляду на приписи та правила, що встановлені ст.ст.15 і 16 ЦК України, згідно яких кожна особа має право на захист (зокрема, судовий) свого порушеного цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може вважатися передумовою для виникнення (або обов`язковий елемент) конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити вимоги особи, яка звертається до суду, та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

В обґрунтування підсудності позову, позивач та його представник посилаються на правовий висновок у Постанові ВП-ВС від 03.04.2019р. (спр. №755/5072/17, провадж. №14-100цс19), стверджуючи, що підставою для звернення до суду є спір про право власності позивача на спірне нерухоме майно квартиру, що була предметом іпотеки у кредитних правовідносинах між позивачем і відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» (який є правонаступником АТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ КБ «ПриватБанк»), тому спір підсудний суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

А, в обґрунтування того, що представництвоінтересів позивачаздійснюється юристом,що немає статусуадвоката,позивач тайого представникпосилаються нап.2ч.6ст.19ЦПК України,стверджуючи,що справає фактичномалозначною,оскільки єнезначної складності,не підлягаєобов`язковому розглядулише заправилами загальногопозовного провадження,адже цінапозову неперевищує п`ятсотрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,стверджуючи.що тлумаченнястатті 19ЦПК Українисвідчить проте,що малозначнасправа єтакою всилу своїхвластивостей незалежно відтого,чи визнававїї такоюсуд першоїчи апеляційноїінстанції (ВС-КЦСсправа №761/23962/17). В даномувипадку,сума вартісноїгрошової оцінкиспірного майнане перевищуєста відсотківпрожиткового мінімуму,який начас поданняпозову становив1921грн.х 100= 192100грн., оскільки вартісна грошова оцінка іпотечного майна згідно п.33.4 іпотечного договору була визначена як 108000 (сто вісім тисяч гривень), а цивільне процесуальне законодавство не містить прямої заборони на участь у зазначеній категорії справ особи без статусу адвоката, тому вважають, що, в даному випадку, цілком застосовним є принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом», посилаючись на думку КСУ у справі №18-рп/2004 від 01.12.2004р.

Самі ж вимоги позовуобґрунтовуються позивачемі йогопредставником тим,що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» (який є правонаступником АТ КБ «ПриватБанк» та ЗАО «ПриватБанк») відчужив спірну квартиру на користь ТОВ «Естейт Селлінг» ввівши покупцяв оману щодо відсутності обтяжень на спірну квартиру, проте, станом на момент укладання угоди заборона існувала, і це має значення для захисту прав його, позивача ОСОБА_1 .

При цьому позивач та його представник стверджують, що позивач,як особа,яка вважає,що договоромкупівлі-продажурухомого абонерухомого майнапорушуються їїправа яквласника абозаконного користувачацього майна, маєправо навитребування цьогомайна відостаннього набувача,що іє належнимспособом захистуїї порушеногоправа з дотриманням вимог ст.ст.387 і 388 ЦК України не залежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, посилаючись на Постанову ВС України від 17.12.2014року (спр. №6-140цс14), який зазначив, що правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах, а також на Постанову ВС-КГС від 29.03.2018р. у справі № 904/10673/16, згідно якої «Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, тому до позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України позовна давність не застосовується».

По суті заявлених вимог, у позові зазначається, що п.2.1 зазначеного договору купівлі-продажу від 05.09.2016р. між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», прямо вказується, що продавець АТ КБ «Приватбанк» повідомив покупця ТОВ «Естейт Селлінг» про відсутність обтяжень нерухомого майна.

Однак, станом на момент укладення цього договору, насправді існувала нескасована ніким заборона щодо цього спірного нерухомого майна, яка була накладена ще 31.03.2008р. приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. після укладення іпотечного договору між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» на забезпечення кредитного договору №ОDO0GA0000000624 від 27.03.2008р.

В якості доказу факту того, що АТ КБ «Приватбанк» набуло право власності на спірну квартиру в період з моменту укладання договору купівлі-продажу з ТОВ «Естейт Селлінг» ще до реєстрації цього права, а саме, на підставі іпотечного договору, укладеного між тими ж самими сторонами у період з 05.09.2026р. до 07.12.2016р., позивач посилається на документи, що стосуються кредитних правовідносин між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», які позивач просить дослідити судом після їх отримання, попередньо витребувавши, та подавши клопотання про витребування цих доказів.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 також посилаються у письмових поясненнях на наступне:

- на обставини, що вже встановлені судовим рішенням, зокрема, Постановою ВС-КЦС 12.04.2022р. у справі №497/1017/20 (в ході розгляду касаційної скаргиАТ КБ «ПриватБанк»на заочне рішенняБолградського районного суду Одеської області від 31.03.2020р. яким були частково задоволені вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк»і яке суд апеляційної інстанції залишив без змін, а суд касаційної інстанції скасував лише з причини того, що гр. ОСОБА_3 була притягнута до участі у справі лише як третя особа, а не як відповідач), а саме:

- 05.09.2016р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» було укладено договір купівлі-продажу спірної вищевказаної квартири на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012р.;

- 23.09.2016р., було укладено договір іпотеки №3046 між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо цієї спірної квартири на забезпечення виконання умов кредитного договору від 26.05.2015р., укладеного між тими самими сторонами;

- 07.12.2016р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградовою В. Ю. на підставі цього договору іпотеки від 23.09.2016р. №3046 зареєстровано перехід права власності до ПАТ КБ «ПриватБанк» на цю нерухомість, як на предмет іпотеки, а також на те,

- що про відчуження банком ПАТ КБ «Приватбанк» іпотечного майна позивач дізнався лише під час розгляду справи про стягнення коштів у справі №497/1959/15-ц (провадж. №61-10138св19), з документів, доданих до відзиву на позовну заяву, що підтверджує факт недотримання відповідачем АТ КБ «Приватбанк» вимог ст.38 ЗУ «Про іпотеку» щодо обов`язкового, у письмовому вигляді повідомлення іпотекодавця (позивача ОСОБА_1 ) про намір відчуження майна, адже, відповідно до цієї статті, якщо рішення суду чи договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір, що позбавило позивача переважного права покупця у зазначеному правочині та потягло негативні наслідки для нього у виді незаконного припинення його права власності, тому він не втратив право на оскарження такої реєстрації;

- що вищевказаний договір купівлі-продажу від 05.09.2016р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» вчинено ПАТ КБ «Приватбанк» від свого імені, як іпотекодавця у супереч ст.38 ЗУ «Про іпотеку», якою не передбачено відчуження майна від імені іпотекодавця, але нотаріус проігнорував цю вимогу чинного законодавства під час посвідчення правочину купівлі-продажу, а також проігноровано, що чинним законодавством передбачено два способи, за умови дотримання яких повідомлення позичальника буде вважатись належним надіслання позичальнику вимоги у порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку» рекомендованим листом з повідомленням, або передача Іпотекодержателем позичальнику у порядку ст.84 ЗУ «Про нотаріат» з отриманням відповідного свідоцтва;

- що незаконні дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо відчуження спірної квартири, мали місце ще до ухвалення 09.12.2016 року Болградським районним судом Одеської області рішення про стягнення коштів у справі №497/1959/15-ц (суддя Раца В.А.) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , що потягло подвійне стягнення;

- та на те, що реєстрацію прав ПАТ КБ «Приватбанк» на спірну квартиру було посвідчено з порушенням п.1 гл.1 розд. ІІ Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 про «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (в ред. від 08.12.2017, чинної на момент реєстрації), ще приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградовою В.Ю., оскільки, у супереч цієї правової норми незаконний правочин щодо відчуження спірної квартири як нерухомої речі, - було здійснено не за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна;

- що Постановою ВС-КЦС від 16.06.2021р. у справі №497/1959/15-ц (провадж. №61-10138св19), якою скасовано Постанову Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2018р. в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, та якою фактично визнано незаконними підстави набуття права власності на спірний об`єкт квартиру.

Щодо порушення прав позивача незаконним відчуженням спірної квартири, у позові та письмових і усних, наданих у судовому засіданні, поясненнях представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості, з огляду на звернення стягнення АТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки, який був укладений з ТОВ «Естейт Селлінг», витребовувався ним з метою встановлення дотримання АТ КБ «Приватбанк» процедури, що передує такому зверненню стягнення.

Так, відповідно вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку», У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, формування зазначеної вимоги без розрахунку заборгованості є неможливою.

Щодо надання АТ КБ «Приватбанк» підтвердження надіслання та отримання зазначених вище претензій до іпотекодавця, представником зазначено про відсутність копій зазначених документів в розпорядженні банку, а оригінали надавалось нотаріусу під час вчинення нотаріальної дії.

Проте, таке не може вважатись поважною причиною неможливості надання витребуваних судом документів зокрема, з огляду на обізнаність банку про місце іх знаходження.

Таким чином, зазначене представником АТ КБ «Приватбанк» може сприйматись не інакше як невиконання рішення суду.

Відповідно ч.4 ст.83 ЦПК України, Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно ч.10 ст.84 ЦПК України, У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, на думку представника позивача, представником АТ КБ «Приватбанк» фактично визнано відсутність документів, без яких не можливо підтвердити правомірність та законність відчуження предмету іпотеки, яким є спірний об`єкт нерухомості у справі, що розглядається.

В матеріалах цивільної справи №1507/325/2012 та №497/1459/19 містяться повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про усунення порушень та намір відчуження банком іпотечного майна. Проте, в обох справах відсутні документи на підтвердження надіслання та відповідно отримання іпотекодавцем зазначених повідомлень.

Про це висловився ВС-КЦС у Постанові від 11.12.2019 (справа №139/929/17), зазначивши, що, як встановили суди попередніх інстанцій, вимогу до іпотекодавця про усунення порушень кредитного договору, як і документ про оплату послуг пересилання йому поштового відправлення, банк разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто, вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, банком не виконано. Такі документи відсутні в матеріалах справи.

Отже, державна реєстрація за банком права власності на квартиру за неподання для цього передбачених п.61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідне рішення нотаріуса про реєстрацію права власності є протиправним.

Щодо повідомлень, які містяться в матеріалах справи №497/1459/19, слід зазначити, що законодавством передбачено два способи, за умови дотримання яких, повідомлення позичальника буде вважатись належним надіслання позичальнику вимоги у порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку» рекомендованим листом з повідомленням або, передання Іпотекодержателем позичальнику у порядку, встановленому ст. 84 ЗУ «Про нотаріат», з отриманням відповідного свідоцтва.

Так, відповідно ст.84 ЗУ «Про нотаріат», Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. Між тим, матеріали справи №1507/325/2012 та №497/1459/19, не містять доказів надіслання позичальнику такої Вимоги, а наявні в матеріалах нотаріальної справи Попередження (Вимоги) нібито отримані позичальником особисто, без підтвердження їх подання у порядку, передбаченому ст.84 ЗУ «Про нотаріат» не є безспірним підтвердженням отримання зазначених вимог позичальником особисто оскільки, не відповідають приписам зазначеної норми.

Крім того, п.22 ч.3 Іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» 31.03.2008 року, визначено порядок надіслання вимоги іпотекодавцю у випадку порушення Кредитного договору саме у порядку, що визначений приписами ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Крім цього, представник позивача наголошує, що порушення цього порядку підтверджується тим, що обидва документи Повідомлення та Вимога від 01.03.2016 року, що містяться в матеріалах нотаріальної справи, і які, нібито отримані позичальником, датовані однією й тією самою датою с 07.04.2016 року тобто, без дотримання сплину 30-денного строку що позбавило позивача часу на отримання належної юридичної консультації і узгодження юридичної позиції, з-за чого він був позбавлений права на захист своїх прав належним чином, як то передбачено чинним законодавством, оскільки водночас він вживав доступні йому засоби для вирішення питання з Банком, та був зайнятий звичайним життям, винайденням засобів для існування (роботи) та лікуванням після травми.

Отже, банк не дотримався вимог ст.35, 38 ЗУ «Про іпотеку» та п.22 ч.3 Іпотечного Договору щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушення, чим порушив переважне право покупця.

Крім того, позивач тайого представникпосилаються нате,що заборгованість ОСОБА_1 перед Банкомбула штучнозавищена.

Так, 06.08.2012р. представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, яким просив в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 в розмірі 213468,28грн. за кредитним договором від 27.03.2008р., звернути стягнення на спірнутепер 3-кімнатнуквартиру шляхомїї продажу, якпредмету іпотекиз укладаннямвід імені відповідача договорукупівлі-продажубудь-якимспособом зіншою особою-покупцем,з отриманнямвитягу зДержавного реєструправ власності,а такожнаданням позивачу,всіх повноважень,необхідних дляздійснення продажу виселитивідповідача зназваної квартиризі зняттямйого зреєстраційного обліку;рішенням Болградськогорайонного судуОдеської областівід 10.10.2012р.(спр.№1507/2113/12,провадж.№2/1507/700/12)вимоги цьогопозову булизадоволені вповному обсязі. Апеляційним судом Одеської області зазначене рішення залишено без змін. Однак, ЗАТ КБ«ПриватБанк» вже звертався до Болградського районного суду Одеської області з таким саме позовом у 2009 році, і рішенням суду від 26.11.2009р. (спр. №2-ц-1122/2009), у позовних вимогах було відмовлено.

У 2016р.представник ПАТКБ «Приватбанк»ще раз звернувся досуду заналогічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОDO0GA0000000624 від 27.03.2008р. вже в розмірі 446933,61гривень.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09.12.2016р. (спр. №497/1959/15-ц, провадж.№2/497/12/16) було відмовлено у задоволенні цього позову з підстав спливу строків позовної давності, та, нажаль, це рішення Постановою Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2018р. було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково.

Зазначену Постановусуду апеляційноїінстанції позивач ОСОБА_1 отримав (черезсвого представниказа довіреністю ОСОБА_2 )лише 11.05.2019р.,оскільки з31.01.2017р.до 12.01.2018р.служив узбройних силахУкраїни безпосередньов зоніантитерористичної операції,де,внаслідок участів бойовихопераціях близм.Волновахаотримав ЧМтравму,через якупереніс дваоперативних втручанняу головниймозок,у зв`язкуз чимйому встановленоІ групуінвалідності,що підтверджуєтьсявисновком МСЕК від03.12.2018р. та Протоколом військово-лікарської комісії Південного регіону за №328 від 24.09.2018р. яким також встановлено, що захворювання пов`язані з захистом Батьківщини.

Отже, стверджується у позові, вищезазначені обставини підтверджують, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувався під час перебування власника квартири в зоні АТО, що унеможливило подання ОСОБА_1 заперечень, а подальше лікування, позбавило його можливості реалізувати своє право на своєчасне касаційне оскарження, тому ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції пізніше, і Ухвалою від 24.06.2019р. у справі №497/1959/15-ц було відкрито касаційне провадження за №61-10138ск19.

В ході підготовки вищевказаної касаційної скарги, ОСОБА_1 та його представником, згідно отриманої 06.06.2019р. Інформації з єдиного Державного реєстру речових прав та їх обтяжень було з`ясовано, що 07.12.2016р. приватним нотаріусом Виноградовою В.Ю. Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області було зареєстровано перехід права власності на предмет іпотеки до ПАТ КБ «Приватбанк», тобто, за двадні доухвалення судомпершої інстанціїрішення у справі № 497/1959/15-ц.

Зазначене, на думку позивача ОСОБА_1 , є порушенням його прав, тому рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є незаконним, а відповідний запис є таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012 року у цивільній справі №1507/2113/12, провадження № 2/1507/700/12, звернуто стягнення на квартиру шляхом її продажу, як предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням йому, позивачу, всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

22.08.2023р. до суду надійшов відзив напозов адвоката Македонської І.О. представника відповідачки ОСОБА_3 в якому зазначається, що 28.07.2023р. ОСОБА_3 у приміщенні суду під розписку отримала ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 24.07.2023 року, тому строк на подання відзиву не пропущений, у позові просить відмовити, виходячи з наступного.

Щодо права власності ОСОБА_3 відповідачка та її представник стверджують, що квартира належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2020 року, реєстровий № 4663, - що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , відповідно до п.1.1. якого АТ КБ «ПриватБанк» передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5кв.м., житловою 42,2кв.м. Цей договір був укладений за результатамипроведення електроннихторгів від 24.06.2020 року, що зафіксовано в п.2 Договору. До укладення цього Договору спірна квартира належалаАТ КБ«ПриватБанк» направі приватноївласності на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. 23.09.2016р. за р.№3046, та право власності було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. 07.12.2016р., що відображено в абз. 2 п.1.1. Договору. Наразі право власності ОСОБА_3 зареєстровано у передбаченому чинним законодавством порядку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21717829 від 24.07.2020р., що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., копія якого надана суду.

Щодо добросовісності набувача, у відзиві на позов представник відповідачки зазначає, що теперішня власниця спірної квартири ОСОБА_3 стала законним переможцем електронних торгів від 24.06.2020р. за допомогою функціоналу центральної бази системи електронних торгів, створеної ДП «СЕТАМ», таких торгів, оплатила вартість квартири, та, на виконання умов таких торгів між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено вищевказаний договір купівлі-продажу від 24.07.2020р., тому за відповідачкою законно було зареєстровано право власності. При цьому представник відповідачки акцентує увагу на тому, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до укладення цього договору купівлі-продажу власником Квартири був безпосередній продавець, а саме АТ «КБ «ПриватБанк», жодних обтяжень нерухомого майна в реєстрі зареєстровано не було, з чого вбачається, що ОСОБА_3 діяла відповідно до норм чинного законодавства, з належною обачливістю, придбала квартиру за оплатним договором, є добросовісним набувачем, в якого майно не може бути витребувано, крім того, за ч.1,2,4 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, і це також закріплене у ч.1,2ст.321 ЦК України.

Крім того, у відзиві на позов пояснюється, що, для того, щоб придбати квартиру в м.Болград, відповідачка ОСОБА_3 та члени її родини спочатку домовилися про продаж квартири АДРЕСА_3 , отримали від покупця повну узгоджену вартість авансом та витратити усі свої заощадження. При цьому 1 / 3 частина тієї квартири в м.Вилково належала неповнолітній дитині відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, для того, щоб оформити правочин, потрібен був дозвіл органу опіки та піклування, який у вересні 2020 року був наданий відповідним розпорядженням Болградської районної державної адміністрації Одеської області, а саме, - надано дозвіл ОСОБА_4 укласти договір дарування та прийняти в дар 1 / 3 частку квартири, що розташована в АДРЕСА_4 , та взято до уваги, що житло дарується з метою забезпечення неповнолітнього ОСОБА_4 тотожним житлом на праві власності для подальшого здійснення продажу 1 / 3 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_5 , де є частка його власності. При цьому ОСОБА_3 була попереджена органом опіки та піклування про її відповідальність як матері за порушення чинного законодавства щодо майнових та житлових прав дитини і зобов`язано у тримісячний термін оформити правочин про передачу дитині тотожного житла.

Відповідно, на виконання свого обов`язку перед дитиною, 01.10.2020 року ОСОБА_3 уклала Договір дарування на користь ОСОБА_4 1/3 частки квартири АДРЕСА_6 , що є предметом позову яка розташована в м.Болград на АДРЕСА_7 , - за реєстр. №792, проте зареєструвати право власності за дитиною не може через наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборони на вчинення реєстраційних дій, що накладена реєстратором ВК Болградської міської ради Одеської області 17.08.2020р. на підставі Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17.08.2020р. (спр. №497/831/2020, провадж.№2-3/497/1/2020), що підтверджується листом приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Ажинтарева В. В. за №9 113/01-16 від 01.07.2022року.

Зазначене, по-перше, свідчить про те, що станом на дату укладання відповідачкою ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 24.07.2020р. жодних обмежень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було, по-друге такі заборони були зареєстровані в подальшому, що позбавило ОСОБА_4 належним чином зареєструвати своє право власності на 1 / 3 частку спірної квартири, хоча вона здійснила усі належні для цього дії на виконання розпорядження Болградської міської ради.

Таким чином, право власності ОСОБА_3 в частині права вільно розпоряджатися своїм майном було обмежено ухвалою Болградського районного суду Одеської області №497/831/2020 від 07.07.2020р., якою вжиті заходи забезпечення позову до подачіпозовної заяви у виді заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири.

Крім того, позивачка ОСОБА_3 (її представник) вважають, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до АТ «КБ«ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 про усунення перешкод і вселення є, очевидно, штучним та завідомо безпідставним, оскільки пред`явлений особою, право власності якої припинено ще з 05.09.2016р. Тому, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Болградського районного суду Одеської області у справі №497/831/2020 від 07.07.2020р. до подання позову є, фактично, заходами забезпечення позову, вжитими у справі №497/875/2020. А саме: ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 20.06.2023р. у справі №497/875/2020 було скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07.07.2020р. в межах цивільної справи №497/831/2020 (провадж. №2-з/497/1/2020), оскільки рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20.06.2023р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ«КБ«ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 про усунення перешкод і вселення було відмовлено.

Як стало відомо відповідачці ОСОБА_3 після отримання нею позовної заяви у даній справі №497/1599/23, до подання цього позову у цій справі №497/1550/23, за заявою позивача ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 12.07.2023р. знову накладено арешт та заборонено вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, що грубо порушує права ОСОБА_3 та її дитини на мирне володіння власним нерухомим майном, оскільки вона тривалий час неспроможна зареєструвати належним чином право власності дитини на її 1/3 частку квартири в м.Болград, водночас нею укладено договір купівлі-продажу від свого імені, імені малолітнього сина ОСОБА_4 , чоловіка ОСОБА_5 про передачу квартири АДРЕСА_8 , ОСОБА_6 покупцю в якій вона фактично проживає з 2020р.

В обґрунтування своїх заперечень на вимоги позову, відповідачка та її представник у відзиві посилаються на висновок у Постанові ВП ВС від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, а також на практику ЄСПЛ (у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, та ін., де напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, на критерій пропорційності та необхідний баланс інтересів, та вважає, що для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Тому, з огляду на вищенаведене, та враховуючи факт того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, на думку її представника у відзиві, Позивачем тривалий час здійснюється втручання в мирне володіння відповідачкою ОСОБА_3 квартирою, а також на можливість виконання нею обов`язку забезпечити дитину житлом в розмірі 1/3 частки квартири, що триває вже достатньо значну кількість часу та здійснюється шляхом пред`явлення завідомо безпідставних позовів, адже державна реєстрація права власності на іпотечне майно за Банком відбулася на підставііпотечного договору від 07.12.2016р. укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» у забезпечення виконання останнім зобов`язань за кредитним договором від 26.05.2015р., з чого вбачається, що Банк, скориставшись своїм правом, звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до нього, як іпотекодержателя, права власності на предмет іпотеки, власником якого на той час було ТОВ «Естейт Селлінг», тому право власності ОСОБА_1 на спірнемайно непорушено,адже припинилось після укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке діяло від імені ОСОБА_1 , та ТОВ «Естейт Селлінг» договору купівлі-продажу від 05.09.2016 року. Представник відповідачки також звертає увагу, що Апеляційний суд зауважив, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 05.09.2016 був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке діяло від імені ОСОБА_1 , та ТОВ «Естейт Селлінг» на виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012р., яким задоволено позов банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане судове рішення набрало законної сили та ОСОБА_1 не оскаржувалося». Отже, рішенням суду встановлено факт припинення права власності ОСОБА_1 на Квартиру ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, у провадженні Болградського районного суду також перебувала справа №497/1017/2020 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації при виконавчому комітеті Болградської міської ради Одеської області Галамай О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та відшкодування моральної шкоди, в якій є Постанова ВС від 12.04.2022, якою суд встановив, що «реєстрація права на спірну квартиру за банком від 07.12.2016р., яку позивач оспорює у справі №497/1459/19, відбулася на підставі договору іпотеки, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», а не на підставі іпотечного договору, укладеного зі ОСОБА_1 , та ... постановою ВС від 14.02.2022р. залишено без змін постанову Одеського апеляційного суду від 18.05.2021р. (справа №497/1459/19), - відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 07.12,2016 року. Суди попередніх інстанції не врахували наявність рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012 (справа №1507/2113/12), яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Банком звернуто стягнення на предмет іпотеки зазначену вище квартиру шляхом її продажу з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, а також відчуження банком на виконання цього рішення суду спірного майна за договором купівлі-продажу 05.09.2016 на користь ТОВ «Естейт Селліг». З чого вбачається, що банк став власником майна, звернувши стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а ТОВ «Естейт Селлінг» набуло у власність спірне майно законно - на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2016 року. Отже, як на момент державної реєстрації від 07.12.2016, так і на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.07.2020, позивач не був власником спірного майна та втратив таке право з моменту продажу майна АТ КБ «ПриватБанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг»... .Таким чином, не будучи ані власником спірного майна, ані його іпотекодержателем за договором іпотеки від 23.09.2016, який став підставою для реєстрації за Банком права власності на квартиру та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 24.07.2020, позивач не навів аргументів щодо порушення своїх прав та інтересів спірним договором».

Щодо безпідставності вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2016 між АТ «КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», представник відповідача також зазначає, що з вищевказаних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 було виселено з Квартири рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012 у справі №1507/2113/12, оскільки цим рішенням було звернуто стягнення на квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №ODO0GA0000000624 від 27.03.2008 Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою… Тому твердження у позові про те, що ЗУ «Про іпотеку» (ст.38) не передбачено відчуження майна від імені іпотекодавця та на ігнорування цього нотаріусом під час посвідчення правочину купівлі-продажу не відповідає ані судовому рішенню, ані вимогам цього Закону в редакції від 08.08.2012р., що була чинна станом на дату постановлення рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012р.

Крім того, зазначає представник відповідачки у відзиві, у п.22 Іпотечного договору від 31.03.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» визначено порядок відчуження спірної Квартири в разі порушення Кредитного договору Позичальником, а, відповідно до правового висновку ВП ВС від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц зазначено, що ст.37 ЗУ «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду, разом з тим у ч.11ст.38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі. А тому, твердження Позивача про те, що ЗУ «Про іпотеку» (ст. 38), не передбачено відчуження майна від імені іпотекодавця не відповідає ані нормам законодавства, ані правовій позиції ВП ВС, ані положенням Іпотечного договору від 31.03.2008 року.

Що ж до посилання Позивача на абз.1ст.38 ЗУ«Про іпотеку», та твердження представника позивача про те, що «АТ КБ «ПриватБанк» вимог закону щодо обов`язкового, у письмовому вигляді повідомлення іпотекодавця про намір укласти договір купівлі-продажу не дотримався, у своїх письмових запереченнях представник відповідачки ОСОБА_3 вважає безпідставними з огляду на те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 05.09.2016р. був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяло від імені ОСОБА_1 , та ТОВ «Естейт Селлінг» на виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012, яким задоволено позов банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане судове рішення набрало законної сили та ОСОБА_1 не оскаржувалося, відповідно, враховуючи положення іпотечного договору між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», та положення ст.35 ЗУ «Про іпотеку», докази направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення мають бути наявні в матеріалах справи №1507/325/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, що свідчить про необхідність витребування та дослідження матеріалів такої справи. У зв`язку з цим представник відповідачки посилається на п.70 Постанову ВП СВ від 29.09.2020 (спр. №757/13243/17).

Щодо пропуску строку позовної давності, то представник відповідачки також не згодна з тим, що він не є пропущеним, оскільки з рішення Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року у справі №497/1459/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ«ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Віноградової В.Ю., вбачається, що «... Апеляційна скарга обґрунтована тим, що банком повідомлення та вимогу від 01.03.2016 про порушення умов договору та задоволення вимог шляхом набуття права власності на нерухоме майно надіслано на ім`я іпотекодавця (позивача) та отримано ним 07.04.2016» - що свідчить про те, що це є доказом обізнаності Позивача про відчуження банком спірної Квартири і мають бути в матеріалах справи №497/1459/19, учасником якої ОСОБА_3 не була, та самостійно не може надати відповідні докази.

Представник відповідача АТ «КБ«ПриватБанк» у своїх письмових поясненнях у відзиві на позов просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що з аналогічних підстав спір між сторонами вже вирішувався у судовому порядку:

у справі №497/1459/19, де позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання незаконним рішення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та було зареєстровано за АТ КБ "ПриватБанк";

у справі №497/1017/20, де позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та стягнення немайнової моральної шкоди на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та було зареєстровано за ОСОБА_3 .

В обох справах позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог на підставі того, що позивач не був власником спірного майна та втратив таке право з моменту продажу майна АТ КБ «ПриватБанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг». При цьому матеріали справи не містили доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2016р., отже презумпція правомірності цього правочину не спростована та позивач не навів аргументів щодо порушення своїх прав та інтересів.

Згідно з п.4ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, відповідно до ст.82 ЦПК України у рішеннях суду по справам №497/1459/19 та №497/1017/20 судами були встановленні преюдиційні факти (за правовідносинами між сторонами), які згідно ЦПК України не потребують доказуванню. Такої саме думки є Верховний Суд, який вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інституту преюдиції. Тобто факти, встановлені в ухвалених раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість актів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі №922/643/19). Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії у новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі під час ухвалення преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19). Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, якщо він вважає, що вони встановлені неправильно. (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 у справі №520/11429/17). Крім того, у постанові ВС у складі Об`єднаної палати КЦС від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (провадж. №61-11сво17) також є висновок щодо преюдиціальності, а Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п.1ст.6 Конвенції про захист прав та свобод людини, що підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії»

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 Чаленко І.Д. наполягав на задоволенні вимог позовну, просив їх задовольнити, заперечував проти доводів представників відповідачів, навівши мотиви, викладені в його письмових поясненнях, запереченнях та уточнених вимогах.

Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Македонська І.О. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі та наполягала на своїх доводах щодо безпідставності звернення позивача до суду, наполягаючи, що його право не було порушене відповідачами, натомість, самим фактом чергового звернення до суду з цим позовом позивач порушує право відповідачки ОСОБА_3 як добросовісного набувача на реалізацію її законного права на володіння та розпорядження спірною нерухомістю квартирою, що є предметом даного судового розгляду, оскільки, на її думку, право в позивача на цю квартиру відсутнє і це підтверджується як зазначеними в її письмових поясненнях обставинами і фактами, так і самими договорами між Позивачем і відповідачем АТ «КБ«ПриватБанк», та судовими рішеннями, вказаними нею якими встановлено, що АТ «КБ«ПриватБанк» правомірно відчужив, а відповідачка ОСОБА_3 на законних підставах придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Представника відповідача АТ "КБ "ПриватБанк" Яковлєва-Ангеловська О.А. у судовому засіданні також підтримала доводи своїх заперечень та представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Македонської І.О., просила відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі з мотивів, викладених нею в її письмових поясненнях і запереченнях на позовні вимоги, також вважаючи, що Позивач безпідставно звернувся до суду, адже його прав не були порушені відповідачами, оскільки правомірність відчуження спірного нерухомого майна спірної квартири було підтверджено судовими рішеннями.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю,, приватнийнотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. та товариствоз обмеженоювідповідальністю «ЕстейтСеллінг» до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вимогами ст.ст.76,81ЦПК України регламентовано, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивної цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.5ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, представників відповідачів, розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд з`ясував наступне.

Так, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З наданих суду сторонами доказів та матеріалів даної справи вбачається, що судом вже були встановлені обставини, які не викликають ні в кого з учасників даної справи сумніви, а саме, Постановою ВС від 12.04.2022р. в межах справи №497/1017/20 (пров.№61-14172св21), зазначено, що судами встановлені наступні фактичні обставини:

- 27.03.2008р. між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого гр. ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 74000грн., з кінцевим строком повернення кредитних коштів з відсотками до 27.03.2018р. (ріш. Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012);

- на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31.03.2008р. між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», було укладено ще договір іпотеки, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_1 передав ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку на забезпечення своїх кредитних зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, квартиру АДРЕСА_1 ;

- 10.10.2012р. рішенням Болградського районного суду Одеської області (справа №1507/2113/12) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком в розмірі 213468,28грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки зазначену вище квартиру шляхом її продажу з укладенням від імені гр. ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки;

- 05 вересня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012р. було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної спірної квартири;

- 23.09.2016р. між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки №3046, предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_1 , зокрема, на забезпечення виконання умов кредитного договору від 26.03.2015р., укладеного між тими самими сторонами;

- 07.12.2016р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградовою В. Ю. на підставі договору іпотеки від 23.09.2016р. №3046 зареєстровано перехід права власності на предмет іпотеки до ПАТ КБ «ПриватБанк» на вищевказану спірну квартиру;

- заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31.03.2020р. (справа №497/1459/19) задоволено позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградової В.Ю. від 07.12.2016р. про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ КБ «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило це судове рішення, яке ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021р. було скасоване, та відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до АК КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Віноградової В.Ю. про визнання незаконним рішення про скасування запису про державну реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності від 07.12.2016р. №17882158, на спірну квартиру за вищевказаною адресою. Своєю ухвалою ще від 22.06.2020р. (у цій же справі №497/1459/19) суд апеляційної інстанції задовольняв заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та до набрання законної сили рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31.03.2021р. заборонив вчиняти дії щодо відчуження цієї спірної квартири, але, закриваючи цією своєю ухвалою від 31.03.2021р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області з причини того, що заочне рішення не переглядалося, Одеський апеляційний суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті вищевказаною ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.06.2020року;

- постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021р. задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» та скасовано заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 31.03.2020р. (справа №497/1459/19) і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.

07.07.2020р. Болградським районним судом Одеської області (у справі №497/831/20) було задоволено заяву ОСОБА_1 , подану до пред`явлення позову, про забезпечення позову, якою було заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо спірної квартири.

Однак, 24.07.2020р. АТ КБ «ПриватБанк» за договором купівлі-продажу відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що квартира станом на 24.07.2020р. АТ КБ «ПриватБанк» за договором купівлі-продажу відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_3 на день укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» перебувала під забороною відчуження. До укладення Договору купівлі-продажу від 24.07.2020 року квартира належала АТ КБ «ПриватБанк» на праві приватної власності на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. 23.09.2016р. за реєстровим №3046. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. 07.12.2016р., що відображено в абз.2 п. 1.1. Договору.

Однак, позивач ОСОБА_1 та його представник, що діє від його імені і в його інтересах за довіреністю, звернувшись з цим позовом до суду, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.09.2016р., що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» стосовно квартири АДРЕСА_1 ; а також скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградової В.Ю. від 07.12.2016р. про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, яка була здійснена на підставі договору іпотеки від 23.09.2016р. за №3046, що був укладений між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «ПриватБанк»; та, як похідний дію від цих дій укладений Договір купівлі-продажу №4663 від 24.07.2020р., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (індексний номер 53293251) стосовно цієї ж спірної квартири АДРЕСА_2 (далі спірна квартира) просить визнати також недійсним зі скасуваням рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 24.07.2020р. про реєстрацію права власності на цю спірну квартиру і припиненням права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, вважаючи, що цими діями були порушені права позивача ОСОБА_1 , а саме, право власності на його квартиру, що є поряд з іншими, предметом спору у даній справі кв. АДРЕСА_2 .

З доводами позивача і його представника, які викладені в уточненому позові та письмових і усних поясненнях суду представника позивача ОСОБА_2 на відзиви та заперечення представників відповідачів не можна не погодитися, оскільки вони підкріплені наданими суду доказами.

Так, вимоги позову обґрунтовуються позивачем і його представником тим, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» (який є правонаступником, відповідно, АТ КБ «ПриватБанк» та ЗАО «ПриватБанк») відчужив спірну квартиру на користь ТОВ «Естейт Селлінг» ввівши покупця (це товариство) в оману щодо відсутності обтяжень на спірну квартиру, проте, станом на момент укладання угоди заборона існувала, і це має значення для захисту прав його, позивача ОСОБА_1 . При цьому представник позивача стверджує, що позивач, як особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права, з дотриманням вимог ст.ст.387 і 388 ЦК України не залежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, посилаючись на Постанову ВС України від 17.12.2014року (спр.№6-140цс14), який зазначив, що правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах, а також на Постанову ВС-КГС від 29.03.2018р. у справі № 904/10673/16, згідно якої «Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, тому до позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України позовна давність не застосовується».

В якості доказу факту того, що АТ КБ «Приватбанк» набуло право власності на спірну квартиру в період з моменту укладання договору купівлі-продажу з ТОВ «Естейт Селлінг» ще до реєстрації цього права, а саме, на підставі іпотечного договору, укладеного між тими ж самими сторонами у період з 05.09.2026р. до 07.12.2016р., позивач посилається на документи, що стосуються кредитних правовідносин між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», які клопотанням представник позивача просив суд витребувати і дослідити.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 25.12.2023 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідача АТ КБ «Приватбанк» належним чином засвідчені копії документів, що стосуються кредитних правовідносин АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», а саме: копія кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» №DNTFLOK06629 від 26.05.2015р., розрахунок заборгованості за цим кредитним договором та вимоги на усунення порушень виконання зобов`язань за цим же кредитним договором, що надсилалися Банком ОСОБА_1 , а також: повідомлення АТ КБ «Приватбанк» іпотекодавця ТОВ «Естейт Селлінг» про намір звернення стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного договору № DNTFLOK06629/DI204 від 23.09.2016 року і підтвердження надіслання АТ КБ «Приватбанк», й відповідно отримання зазначених повідомлень позичальником ТОВ «Естейт Селлінг», передбачених ст.35, 38 ЗУ «Про іпотеку», оскільки в заяві про витребування доказів було зазначено, що мало на меті додаткове доведення незаконності вчинення АТ КБ «Приватбанк» дій щодо відчуження спірної квартири та зворотне набуття права власності на неї.

Однак, 05.02.2024р. від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшла лише копія вказаного кредитного договору, згідно п.А2 якого вбачається, що Банком відповідачем АТ КБ «Приватбанк» (який на той час мав назву ЗАТ КБ «ПриватБанк») позивачу ОСОБА_1 за цим кредитним договором було встановлено кредитний ліміт, зазначено його вид відновлювальна кредитна лінія, та його розмір 11581945грн. на придбання нерухомості.

Щодо інших витребуваних документів представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що неможливо надати розрахунок заборгованості, оскільки, не визначено, за який період необхідно його надати та не надав хоча би Виписку за рахунком, яка, однак не є тотожною розрахунку заборгованості, при цьому, розрахунок заборгованості, з огляду на звернення стягнення АТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки, що був укладений з ТОВ «Естейт Селлінг» витребовувався з метою встановлення дотримання АТ КБ «Приватбанк» процедури, що передує такому зверненню про стягнення.

Так, відповідно вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку», в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Тобто, формування зазначеної вимоги без розрахунку заборгованості є неможливою.

Стосовно ж надання АТ КБ «Приватбанк» підтвердження надіслання та отримання зазначених вище претензій до іпотекодавця, то представником зазначено про відсутність копій зазначених документів в розпорядженні банку, а оригінали надавалися нотаріусу під час вчинення нотаріальної дії, однак, така відповідь не є достатньою. адже не може вважатися поважною причина неможливості надання суду витребуваних документів, зокрема, з огляду на обізнаність банку про місце їх знаходження.

Таким чином, відповідачем АТ КБ «Приватбанк» не виконане рішення суду з надання суду належних доказів.

Відповідно ч.4 ст.83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи має про це письмово повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; а також має надати докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно ч.10ст.84 ЦПК України, в разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, навіть, в разі неподання таких доказів позивачем залишити позов без розгляду.

Отже, з зазначеного вбачається висновок, що відповідачем АТ КБ «Приватбанк» фактично визнано відсутність доказів документів, без яких не можливопідтвердити правомірністьта законністьвідчуження предметуіпотеки спірного нерухомого майна предмету даного спору, що розглядається в межах цієї справи, а саме, кв. АДРЕСА_2 (на момент укладення іпотечної угоди між ОСОБА_1 і Банком у 2008 році ця вулиця носила назву АДРЕСА_9 .

Щодо порушення прав позивача ОСОБА_1 укладанням іпотечного та договорів купівлі-продажу між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», у період з 05.09.2026р. до 07.12.2016р., позивач та його представник посилаються на документи, що стосуються кредитних правовідносин між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», стверджуючи, що цими правовідносинами були вчинені дії з незаконного відчуження спірної квартири, право власності на яку, у підсумку і у зв`язку з цими незаконними діями, набула, вбачається, також з незаконних підстав, - відповідачка ОСОБА_3 , хоча формально і є законним набувачем на думку представника відповідача АТ КБ «Приватбанк», але цей відповідач є зацікавленим у приховуванні своїх незаконних дій.

Так, позивач та його представник стверджують, що позивач ОСОБА_1 не був сповіщений належним чином Кредитодавцем Банком відповідачем АТ КБ «Приватбанк» (правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк») про намір відчуження банком іпотечного майна: в матеріалах цивільних справ №1507/325/2012 та №497/1459/19 містяться повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про усунення порушень та намір відчуження банком іпотечного майна, проте, в обох справах відсутні документи на підтвердження надіслання та, відповідно, отримання іпотекодавцем зазначених повідомлень.

ВС-КЦС в Постанові від 11.12.2019 року у справі №139/929/17 висловив свою правову позицію щодо таких самих обставин, зазначивши, що, …як установили суди попередніх інстанцій, вимогу до іпотекодавця про усунення порушень кредитного договору, як і документ про оплату послуг пересилання йому поштового відправлення, банк разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто, вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, банком не виконано. Такі документи відсутні в матеріалах справи. Отже, державна реєстрація за банком права власності на квартиру за неподання для цього передбачених п.61 Порядку документів здійснена державним реєстратором без дотримання ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідне рішення нотаріуса про реєстрацію права власності є протиправним».

Повідомлення, які містяться в матеріалах справи №497/1459/19, не відповідають вимогам законодавства, згідно якого передбачено два способи, за умови дотримання яких, повідомлення позичальника вважається належним надіслання позичальнику вимоги у порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку» рекомендованим листом з повідомленням або, передання Іпотекодержателем позичальнику у порядку, ст.84 ЗУ «Про нотаріат», з отриманням відповідного свідоцтва.

Так, відповідно до вимог ст.84 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Проте, матеріали справи №1507/325/2012 та №497/1459/19 не містять доказів надіслання позивачу ОСОБА_1 , як позичальнику, Вимоги у порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку», а ті, що містяться в матеріалах нотаріальної справи Попередження (Вимоги), нібито отримані позичальником особисто, без підтвердження їх подання у порядку ст.84 ЗУ «Про нотаріат», не є безспірним підтвердженням отримання зазначених вимог позичальником особисто оскільки, не відповідають приписам зазначеної норми.

Також слід зазначити, що п.22 ч.3 Іпотечного договору, що був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» 31.03.2008 року, визначено порядок надіслання вимоги іпотекодавцю у випадку порушення Кредитного договору саме у порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Крім того, обидва документа Повідомлення та Вимога від 01.03.2016р., що містяться в матеріалах нотаріальної справи датовані однією й тією ж датою 07.04.2016р. тобто, отримані позичальником в один день без дотримання 30-денного періоду, що надається Законом, очевидно, для узгодження його юридичної позиції, отримання юридичних консультацій, укладення мирової угоди, тощо.

Отже, Банком відповідачем АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», станом на час вчинення відчуження предмету іпотеки квартири Позивача, не було дотримано вимоги ст.ст.35,38 ЗУ «Про іпотеку» та п.22 ч.3 Іпотечного Договору щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення ним порушення кредитного договору, чим було порушене його переважне право покупця іпотечного майна.

З наданих суду матеріалів і відомостей вбачається наступне.

У 2009 році ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся вперше до Болградського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки спірну Квартиру, які рішенням суду від 26.11.2009р. (спр.№2-ц-1122/2009) були залишені без задоволення. При цьому суд у резолютивній частині зазначив: «В задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ODO0G0000000624 від 27 березня 2008 року в розмірі 74456,95грн.стягнення на квартиру загальною площею 64,5кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу як предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №ODO0GА0000000624 від 27 березня 2008 року)… з укладанням від імені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особоюпокупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданнямЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, для здійснення продажу відмовити; https://reestr.court.gov.ua/Review/7244616).

06.08.2012р. представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 удруге, яким просив в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 вже врозмірі 213468,28грн. за кредитним договором від 27.03.2008р., звернути стягнення на спірну Квартиру шляхом її продажу, як предмету іпотеки; рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.10.2012р. (спр.№1507/2113/12, провадж.№2/1507/700/12, https://reestr.court.gov.ua/Review/26782298) вимогицього позовубули задоволенічастково,але стягненняна квартирубуло звернене.

Проте,у 2016р.представник ПАТКБ «Приватбанк» втретє звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОDO0GA0000000624 від 27.03.2008р. вже в розмірі 446933,61гривень.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09.12.2016р. (спр.№497/1959/15-ц, провадж.№2/497/12/16) було відмовлено у задоволенні цього позову з підстав спливу строків позовної давності, та, нажаль, це рішення Постановою Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2018р. було скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково.

Однак, зазначену Постановусуду апеляційноїінстанції позивач ОСОБА_1 отримав (черезсвого представниказа довіреністю ОСОБА_2 )лише 11.05.2019р.,оскільки з 31.01.2017р. до 12.01.2018р. служив у збройних силах України безпосередньо в зоні антитерористичної операції, де, внаслідок участів бойовихопераціях близм.Волноваха отримавЧМ травму,через якупереніс дваоперативних втручанняу головниймозок,у зв`язкуз чимйому встановленоІ групуінвалідності,що підтверджуєтьсявисновком МСЕК від03.12.2018р. та Протоколом військово-лікарської комісії Південного регіону за №328 від 24.09.2018р. яким також встановлено, що захворювання пов`язані з захистом Батьківщини.

Тож, вочевидь, позивач ОСОБА_1 з об`єктивних причин не мав можливості захищати свої права на спірну квартиру, адже захищав Батьківщину, отримав поранення і лікувався що є поважною причиною незвернення його до Банку і суду своєчасно для захисту свого права власності на свою приватну власність, яка, хоча і була предметом іпотеки, але придбана була до укладення іпотечного договору.

Матеріали справи №1507/325/2012 не містять відомостей про надіслання та отримання позичальником зазначеної Вимоги про усунення порушень (а.с.18). А, в Повідомленнях (Вимогах), що містяться в матеріалах справи №497/1459/19 (а.с.22), банком у відповідності з вимогами ст.38 ЗУ «Про іпотеку», зазначено про намір продати спірну квартиру від свого імені, проте, фактично, усупереч зазначеної норми, продав від імені іпотекодавця.

Крім того, слід звернути увагу на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 13.12.2023р. у справі №497/1959/15-ц, після перегляду справи Верховним судом, за наявності підстав для відмови як зі спливом строків позовної давності, так і за безпідставності позовних вимог з посиланням на правові висновки Верховного суду було відмовлено у позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, що свідчить про необґрунтованість думки щодо сплину строків позовної давності для звернення до суду Позивачем ОСОБА_7 для захистом його права власності на спірну Квартиру.

Судова практика судами Українивже давновизначилася щодоправовідносин,де предметоміпотеки єнерухоме майно,що єжитлом. Так,навіть якщо іпотечна квартира була придбана частковоза власнікошти Боржника, і лише частково за кошти кредиту, банк не має права вимагати виселення її мешканців без надання іншого житла (ОП ВС/КЦС у справі № 310/2950/18 від 12.04.2021).

Всі пам`ятають про світову фінансову кризу 2008р., відголоски якої та наслідки і досі є предметом розгляду численних справ у судах. Найжорсткіше ця ситуація торкнулась тих сімей, які брали кредит для придбання житла з одночасною передачею такого житла в іпотеку банку-кредитору. Виплатити кредит банку, особливо з надмірними штрафними санкціями, які ніхто не соромився нараховувати надмірно і незаконно, стало неможливим для багатьох боржників. За класичним сценарієм, за невиконанням умов кредиту банк звертав стягнення на предмет іпотеки, наступним кроком після цього була вимога про звільнення квартири від проживаючих в ній осіб.

Але зверненнями до судів Боржники у таких випадках доводили своє право, по-перше, бути обізнаними про дії Банків, а, по-друге право не залишитися під небом без будь-якого житла, особливо з неповнолітніми членами родини: зокрема, у зв`язку з цим і встановилася судова практика та були ухвалені відповідні законодавчі норми спочатку для захисту прав неповнолітніх громадян, а потім і дорослих проти неправомірних дій банків та інших фінансових установ, які зверталися до судів з надмірними вимогами про стягнення в рахунок заборгованості коштів, розмір яких у декілька разів перевищував розмір заборгованості, та з вимогами про виселення з квартири, за яку іноді залишався невеликий борг, яку боржник не мав змоги сплатити негайно на день звернення кредитора до суду. І навіть в тих реаліях суди іноді відмовляли у задоволенні таких позовів або задовольняли частково прикладом є вищевказане судове рішення від 26.11.2009р. (спр.№2-ц-1122/2009).

Так, розглянувши вищевказану справу №310/2950/18, ОП ВС/КЦС у своєму рішенні від 12.04.2021 у цій справі зазначив, що Дійсно, ЗУ «Про іпотеку» передбачає право іпотекодавця виселення з іпотечного майна у порядкуст.40цього Закону. Однак, при вирішенні питання щодо виселення із іпотечного житла, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи. Необхідність встановлення вищезазначених обставин зумовлене тим, що суд має також застосовуватист. 109 ЖК УРСР,що установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Враховуючи системний аналізст. 109 ЖК УРСР,ст. 379 ЦКУположень глави 26 ЦКУ, ВС наголосив, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається. У справі, яка переглядалась, суди встановили і Банк не заперечував, що спірна квартира, була придбана частково за особисті кошти відповідачів і частково за кошти отриманого кредиту. За таких обставин, ВС підтвердив правильність висновку судів, що вважати спірну квартиру придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а відтак, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають.

Аналогічні висновки містяться у рішеннях ВС/КЦС №295/4514/16-ц від 10.10.2019,ВС/КЦС, справа №295/4514/16-ц, 19.10.19,ВС/КЦС, справа №329/398/18, 23.09.19.

Відповідно ч.4ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, у справі що розглядається, не підлягають доказуванню факт відчуження спірної квартири відповідачем АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_3 на підставі схеми з залученням ТОВ «ЕстейтСеллінг», якому з незрозумілих причин Банк: спочатку продав спірну Квартиру, потім взяв в іпотеку, а потім знову придбав її в цього ж товариства під час діючих заборон на відчуження, що визнано банком та зафіксовано в рішенні Болградського районного суду Одеської області від 26.11.2020р. (спр.№ 497/1017/20).

У даній справі, що розглядається за №497/1599/23 вирішальним є доведення незаконного відчуження спірної квартири відповідачем АТ КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «ЕстейтСеллінг», яке мале місце під час дії заборони відчуження, що була накладена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. у зв`язку з укладенням 31.03.2008р. іпотечного договору між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «Приватбанк» - у забезпечення кредитного договору між ними за №ОDO0GA0000000624 від 27.03.2008р. та порушенням вимог ЗУ «Про іпотеку».

Так, згідно правового висновку викладеного ВП ВС у Постанові від 03.04.2019р. у справі №755/5072/17 (провадж.№ 14-100цс19), зазначено, що згідно з п.6 частини 1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна; за таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно ст.4 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладання іпотечного договору від 12.05.2006р.), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягало державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством яка виникає відповідно до закону або рішення суду (включаючи податкову заставу, предметом якої є нерухоме майно) у тому ж реєстрі, в якому реєструються обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникла відповідно до договору.

Згідно ст.55 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, що була чинна на момент укладання вищевказаного іпотечного договору від 06.04.2006) після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість.

Тобто, обов`язок реєстрації обтяжень предмету іпотеки Законом було покладено на іпотекодержателя, і, за умови дотримання АТ КБ «Приватбанк» вимог Закону, жоден реєстратор не мав законних підстав для вчинення дій щодо переходу прав на нерухоме майно до скасування такого обтяження у встановленому законом порядку.

Представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом Македонською І.О. до її клопотання про зустрічне забезпечення у даній справі, було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав, Реєстру іпотек та обтяжень, згідно якої на нерухоме майно ОСОБА_1 06.12.2016р. було накладено арешт, що унеможливлювало будь-яке відчуження.

Стосовно добросовісності набувача прав на спірне нерухоме майно слід зазначити, що питання процедури набуття права власності ОСОБА_3 на електронних торгах не є предметом цього судового розгляду, однак, представник ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву послалася на правові висновки ВП ВС у Постанові від 02.11.2021р. (у спр.№925/1351/19), згідно яких суд зазначив, що при оцінці добросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найнебезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Між тим торги, на яких ОСОБА_3 набула своє право на спірну квартиру були проведені не у межах здійснення виконавчого провадження.

Відповідно правового висновку ВС КЦС у Постанові від 18.09.2019р. у справі №688/4167/16-ц (провадж.№61-30404св18), суд зазначив, що відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014р. у справі 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

А, згідно правового висновку ВП ВС у Постанові від 04.07.2023р. (у спр.№233/4365/18, провадж.№14-96цс21), суд зазначив, що в разі, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акту про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу

Аналогічні висновки містяться у постановах ВП ВС від 01.10.2019р. (у спр.№910/3907/18, пункти 52,57) і від 05.10.2021р. (у спр.№910/18647/19 (пункт 9.32,44).

Вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна у відповідача, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування ст.388 ЦК України, підлягає врахуванню висновки ВП ВС щодо необхідності оцінювання добросовісності поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна у постановах від 26.06.2019р. (у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019р. (у спр.№922/3537/17 (пункти 38-39,57), від 01.04.2020р. (у спр.№610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи моглазнати про порушення порядку реалізації майна, або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону ……….

….. (постанови від 22.06.2021р. у спр.№200/606/18 -п.61, від 23.11.2021р. (у спр.№359/3373/16-ц п.211, від 06.07.2022р. у спр.№914/2618/16 п.55, від 21.09.2022р. (у спр.№908/976/19 п.5.66), (п.46); а також, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача, тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (п.48).

Прилюдні торги, згідно протоколу яких за №486877 від 24.06.2020р. їх переможцем стала ОСОБА_3 , і були вони організовані Міністерством юстиції України з продажу АТ КБ «Приватбанком» щодо продажу трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , як це вже було встановлено рішення суду (а.с.58) і цей факт ніким не спростовується.

Незважаючи нате,що навколо зазначеного майна відбуваються судові спори, та заочним рішенням від 31.03.2020р. Болградського районного суду Одеської області (у справі №497/1459/19) позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» був задоволений та визнано незаконнимрішення приватногонотаріуса Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровської області Виноградової В.Ю. про реєстраціюправа власності від 07.12.2016р. та скасований запис про державну реєстрацію права власності №17882158 за ПАТ КБ «Приватбанк» про реєстрацію права власності на предмет іпотеки квартиру , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.13-20), відповідач АК КБ «Приватбанк», тим не менш, 24.06.2020р. оголосив прилюдні торги щодо спірного нерухомого майна спірної квартири, власником якої досі вважає себе позивач ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» у своєму відзиві від 16.10.2020р. (а.с.184-188) визнає зазначений факт, на який послався у заочному рішенні Болградський районний суд Одеської області від 31.03.2020р. (у спр.№497/1459/19), яке не набрало законної сили, оскільки було оскаржено відповідачем та ще не переглянуте; при цьому представник відповідача підтверджує, що під час розгляду апеляційної скарги у цій справі, Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 22.06.2020р. також забезпечив позов у цій справі за заявою позивача шляхом накладення заборони дій щодо відчуження спірної квартири загальною площею 64,5кв.м, з яких житлова -42.2кв.м., і яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.185, 220-226).

Навіть наявністьцієї ухвалине зупинилавідповідача ПАТКБ «Приватбанк» щодо вчиненнядій зприводу проведення24.06.2020р.прилюдних торгів,за результатамияких булоукладено нимдоговір купівлі-продажуспірної Квартириз відповідачкою ОСОБА_3 (а.с.58).

При цьому, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» ніяким чином не довів до відома покупця відповідачки ОСОБА_3 відомості щодо наявності судових спорів відносно цього об`єкту нерухомості спірної квартири АДРЕСА_2 на ОСОБА_8 (тоді ще АДРЕСА_9 ), хоча йому достовірно було відомо про наявність судових спорів щодо предмету цього договору купівлі-продажу.

Таким чином, відповідачем АТ КБ «Приватбанк» було введення в оману також ще одного покупця спірної нерухомості відповідачку у цій справі ОСОБА_3 .

Зазначені обставини судами апеляційної та касаційної інстанцій спростовані не були.

Згідно судової практики, що викладена у Постанові ВП ВС від 08.11.2023р. (у спр. №607/15052/16-ц) суд дійшов висновку щодо добросовісності набуття майна особою, а саме, що підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості мають спонукати покупця до більшої обачливості (п.11.8).

А, згідно висновку ВП ВС у Постанові від 08.11.2023р. у справі №206/4841/20, вбачається, що в разі, якщо в особи не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), він не мав законних підстав відчужувати цю квартиру … (п.9.20). Крім того, перед придбанням квартири кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття квартири з володіння її власників. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що (продавець) не міг набути право власності на квартиру, а тому і не мав права її відчужувати (п.9.21). Йдучи на ризик з придбанняммайна вособи,яка зареєструваласвоє правовласності нанього,але зазаконом немогла такеправо набути,кінцевий набувачнесе ризикнастання негативнихнаслідків придбання квартири у її незаконного володільця (п.9.22). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку витребування квартири з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Такий набувач не позбавленийможливості відновитисвоє право,зокрема,пред`явившивимогу до (особи), в якої він придбав квартиру, зокрема, про стягнення сплаченої її вартості (п.9.24). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених узаконівипадках (ч.1ст.388 ЦК України) що зазначено у п.9.27 цієї Постанови.

З вищевказаного суд дійшов висновку, що набувач спірної Квартири, що є предметом спору у даному судовому розгляді, відповідачка ОСОБА_3 , обравши платформу «СЕТАМ» для пошуку житла, щонайменше могла розуміти, що на зазначеній платформі цілком можлива реалізація спірного майна, у тому числі арештованого в межах виконавчого провадження, або яке має негативну історію, яку будь-яка особа має право і змогу перевірити, що, з урахуванням правових висновків Верховного Суду виключає у даному випадку добросовісність набувача майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки позивача і його представника, викладені у позові та поясненнях суду щодо наявності факту відчуження спірної квартири відповідачем АТ «КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг» підтверджується обґрунтованими доводами та доказами, які викладені вище, відповідно, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо витребування майна з незаконного володіння підлягають задоволенню з огляду на факт придбання відповідачкою ОСОБА_3 майна у відповідача АТ «КБ «Приватбанк» як в особи, що не мала права на його відчуження.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.13,16,202,203,215,316,317,328,626-628 ЦК України, 12,13,76-81,89,141,258-259,263-265, 268,280ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 про повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності і стягнення немайнової моральної шкоди, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватнийнотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна та товариствоз обмеженоювідповідальністю «ЕстейтСеллінг».

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.09.2016р., що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» стосовно квартири АДРЕСА_10 .

2. Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградової Владислави Юріївни від 07.12.2016р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_10 , згідно договору іпотеки від 23 вересня 2016 року №3046, що був укладений між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «ПриватБанк».

3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №4663 від 24.07.2020р., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (індексний номер 53293251) стосовно квартири АДРЕСА_10 .

4. Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича (індексний номер №53293251) від 24.07.2020р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_10 .

5. Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_10 .

6. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_10 .

7. Витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_10 .

8. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з відповідача АТ КБ «Приватбанк» (ЄРПОУ 14360570, МФО №305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вулГрушевського,1Д,адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50) моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.09.2024 року.

Суддя А.В. Кравцова


Суд	Болградський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	03.09.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123647854
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Кравцова А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.09.2024 по справі 497/1599/23БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —497/1599/23

Рішення від 03.09.2024

Рішення
від 03.09.2024 по справі 497/1599/23
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ