Постанова

від 27.11.2024 по справі 314/4373/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.11.2024 Справа № 314/4373/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/4373/21 Головуючий у 1-й інстанції: Свідунович Н.М.

Провадження № 22-ц/807/607/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Садівниче товариство «Фауна», про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що у 1989 році разом з дружиною - ОСОБА_4 отримав у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 550 кв.м. в Садівничому кооперативі "Фауна". У вересні 2001 року ОСОБА_4 померла, а їх діти збудували на вказаній земельній ділянці будинок та господарські споруди. Позивач використовував земельну ділянку № 4 як дачу.

Після смерті дружини позивач протягом 20 років проживав однією сім`єю з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої її рідні сини відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять позивачеві перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 на території СТ "Фауна", а саме, змінили замки на усіх хвіртках, переварили петлі та не допускають позивача до його земельної ділянки.

11.08.2021 року позивач звертався до відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області у зв`язку з тим, що відповідачі не дозволяють йому користуватися земельною ділянкою № НОМЕР_1 , яка розташована на території СТ "Фауна". Оскільки позивач не надав поліції документів, які підтверджують його право власності на ділянку № НОМЕР_1 в СТ "Фауна", подальший розгляд звернення було припинено.

З метою отримання інформації кому і на яких підставах належить спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 було надіслано адвокатський запит до СТ "Фауна". У відповіді на адвокатський запит від 14.09.2021 року голова СТ "Фауна" ОСОБА_6 повідомив, що «земельна ділянка № НОМЕР_1 Садівничого товариства «Фауна» надана ОСОБА_1 відповідно списку членів СТ "Фауна". Вказана земельна ділянка не приватизована до теперішнього часу. Згідно статуту СТ "Фауна" не приватизована земельна ділянка продажу не підлягає, а тільки може передаватися родичам».

У зв`язку з тим, що відповідачі неправомірно перешкоджають позивачеві вільному доступу до земельної ділянки та створюють перешкоди у її користуванні, позивач вимушений звернутися до суду.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд: усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 на території Садівничого товариства "Фауна" шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та не чинити перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Садівниче товариство "Фауна", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,порушення нормпроцесуального права,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,просить рішеннясуду скасувати,ухвалити посправі новерішення,якимзадовольнити позов у повному обсязі; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, щовін є законним і єдиним власником/користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 550 кв.м., яка розташована в Садівничому товаристві «Фауна» за адресою: село Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область, яку отримав у користуванні у 1989 році, перебуваючи у шлюбі з дружиною ОСОБА_4 . Жодної заяви про вихід з СТ «Фауна», як і відмови від користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 він не писав. У СТ «Фауна» відсутні будь-які належні і допустимі докази про законність прийняття до членів кооперативу та законної передачі у користування вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 , чи її синам ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 . Жодних рішень, як цього вимагає статут кооперативу, з цього приводу не приймалось.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що винесена ним же ухвала від 23.12.2021р. про витребування доказів залишилась не виконана керівництвом Садівничого товариства «Фауна», що фактично унеможливило законний і справедливий розгляд справи, так як товариство не надало важливі документи для прийняття законного рішення у справі.

Посилається на те, що судом першої інстанції не дотримано вимог щодо повноти розгляду справи, не дотримано й роз`яснення, що викладені у Постанові ВСУ щодо законного і обґрунтованого рішення.

Суд в оскаржуваному рішенні встановив та зазначив, що згідно списку членів СТ "Фауна" ОСОБА_1 виділялась земельна ділянка за № НОМЕР_1 , при цьому не врахував беззаперечні докази, які вказують на той факт, що позивач ОСОБА_1 не виходив зі складу СТ "Фауна" та ніколи не відмовлявся від земельної ділянки № НОМЕР_1 , суд не звернув уваги, що в СТ "Фауна" відсутні заяви про вихід чи відмову від користування земельною ділянкою. Суд не поставив під сумнів надані відповідачами копії членських книжок, про нібито прийняття до членів СТ "Фауна" ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , не бентежило суд й відсутність рішень про нібито вихід ОСОБА_1 з членів товариства, та відсутність будь-яких заяв про відмову від користування земельною ділянкою № 4; безпідставно відхилені судом і покази свідків, які були опитані в суді за клопотанням позивача.

Від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Шулякової М.В. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зазначає,що судомпершої інстанціїпід чассудового розглядувірно встановленіфактичні обставини,а саме:земельна ділянка№ НОМЕР_1 в СТ"Фауна"видавалась ОСОБА_1 ,позивачеві усправі,хоча відповідачамдостовірно зазначеніобставини невідомі. ОСОБА_5 10.04.2021була прийнятав члениСТ «Фауна»та до04.06.2021(подень смерті)була членомСТ "Фауна".Після вступудо СТ"Фауна" ОСОБА_5 була виданаКнижка садівничоготовариства "Фауна"на земельнудачну ділянку№ НОМЕР_1 , у якій фіксувались всі сплати за користування зазначеною земельною ділянкою.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті ОСОБА_2 продовжував обробляти та доглядати за земельною ділянкою, саме його було прийнято в члени Садівничого товариства «Фауна» замість вибулої у зв`язку зі смертю матері, відповідно до вимог Статуту СТ "Фауна" та чинного законодавства.

На підтвердження прийняття ОСОБА_2 в члени СТ "Фауна" йому була видана Книжка садівничого товариства "Фауна" на земельну дачну ділянку № НОМЕР_1 , у якій фіксувались всі сплати за користування зазначеною земельною ділянкою.

Отже, позивач з 10.04.2012 вибув з членів Садівничого товариства "Фауна", і з цього часу земельна ділянка не перебувала у його користуванні. У позивача немає жодних прав на вказану земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Фауна", у тому числі і права користування зазначеною земельною ділянкою. Чинне законодавство України регулює порядок володіння, користування та розпорядження громадянами України своїм майном. В той же час, позивач ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки в Садівничому товаристві "Фауна". У позивача немає жодних прав на вказану земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Фауна", у тому числі і права користування зазначеною земельною ділянкою.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того,щопозивач не надав належних та достатніх доказів того, що він є членом Садівничого товариства "Фауна" та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ "Фауна", а також, що його права землекористувача були порушені неправомірними діями відповідачів, отже, у задоволенні позову слід відмовити. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, на користь позивача.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом, згідно списку членів Садівничого товариства "Фауна" ОСОБА_1 виділялась земельна ділянка за № НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що вказана земельна ділянка отримана ним у користування у 1989 році, на земельній ділянці діти позивача збудували садовий будинок та господарські споруди, які використовувались як дача. Після смерті дружини, позивач протягом 20 років проживав однією сім`єю з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої її рідні сини відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять позивачеві перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 на території СТ "Фауна", а саме змінили замки на усіх хвіртках, переварили петлі та не допускають позивача до його земельної ділянки.

На обґрунтування законності володіння спірною земельною ділянкою позивач посилається на показання свідків, а також списки членів Садівничого товариства "Фауна", відповідь голови правління СТ "Фауна" на адвокатський запит, згідно з якою земельна ділянка № 4 Садівничого товариства "Фауна" надана ОСОБА_1 , відповідно до списку членів СТ "Фауна", а також відповідь голови правління СТ "Фауна" на запит суду, згідно з якою земельна ділянка № 4 Садівничого товариства "Фауна" належить ОСОБА_1 , згідно статуту СТ "Фауна".

Заперечуючи проти позову, відповідачами надано довідку, видану 14.10.2021 головою СТ "Фауна" ОСОБА_6 , згідно з якою ОСОБА_5 була членом СТ "Фауна" та власницею ділянки № НОМЕР_1 . Крім того, відповідачами суду надана копія членської книжки СТ "Фауна", оформленої на ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка була видана 12.05.1990. Згідно з цією книжкою, ОСОБА_1 був прийнятий в члени СТ "Фауна" 12.05.1988 протоколом № 88. Разом з тим, перша сторінка містить запис, датований 10.04.2012, про переоформлення на ОСОБА_5 . Також надано копії членської книжки № 4, виданої 21.05.2016, яка містить підписи голови правління та казначея правління СТ "Фауна", засвідчені печаткою СТ "Фауна", згідно з якою членом СТ "Фауна" та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 є ОСОБА_5 . Книжка містить записи про сплату ОСОБА_5 членських внесків за період з 2016 по 2020 роки, а також за користування водою та електроенергією.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 05.06.2021 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05.06.2021 складено відповідний актовий запис № 842.

27.06.2021 відповідачу ОСОБА_2 , який згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.12.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білою Т.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2220, є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , видано членську книжку № 4, засвідчену підписами голови та казначея правління та печаткою СТ "Фауна", згідно з якою останній є членом СТ "Фауна" та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 . Книжка містить записи про сплату ОСОБА_2 членських внесків за 2021 рік, а також за користування водою та електроенергією.

Як вбачається з відповіді виконуючого обов`язки голови СФ "Фауна" ОСОБА_7 від 11.06.2023, земельна ділянка № НОМЕР_1 виділялась та надавалась у користування ОСОБА_1 , який був членом СТ "Фауна" до 2012 року. Зазначена земельна ділянка не приватизована і право власності не оформлено. З 2012 року замість ОСОБА_1 до членів СТ "Фауна" була прийнята ОСОБА_5 , яка стала користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ "Фауна". ОСОБА_5 була видана книжка члена СТ "Фауна", в яку заносились внески, які остання сплачувала за користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після її смерті її син, ОСОБА_2 , надав документи про смерть та на підтвердження того, що він є спадкоємцем, і на цій підставі ОСОБА_2 , відповідно до Статуту СТ "Фауна", було прийнято в члени СТ "Фауна". 27.06.2021 ОСОБА_2 була видана книжка № 4 члена СТ "Фауна", останній є членом СТ "Фауна", користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 , за яку сплачує внески. Також, в СТ "Фауна" сформовані списки, які складались при виділенні земельних ділянок у користування. Вказані списки не доповнюються та зміни до них не вносяться. Членство в СТ "Фауна" підтверджується виданою книжкою члена, яка нумерується за номером земельної ділянки. Книжки підписуються головою правління, казначеєм правління та засвідчуються печаткою.

Отже, згідно наданих сторонами доказів, членською книжкою на даний час володіє відповідач ОСОБА_2 . Позивачем лише надано документи, які свідчать, що він був членом СТ "Фауна" на момент створення цього кооперативу, про що на підставі ст. 7 Закону України "Про кооперацію" було складено відповідні списки членів. Однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що він є членом СТ "Фауна" на час звернення до суду з позовом.

Факт членства ОСОБА_1 у СТ "Фауна" до квітня 2012 року не оспорюється і відповідачами. До відзиву на позовну заяву відповідачами було надано копію членської книжки СТ "Фауна", оформленої на ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка була видана 12.05.1990. Згідно з цією книжкою, ОСОБА_1 був прийнятий в члени СТ "Фауна" 12.05.1988 протоколом № 88. Однак, перша сторінка містить запис, датований 10.04.2012, про переоформлення на ОСОБА_5 . Також надано копії членських книжок № 4, виданих 21.05.2016 ОСОБА_5 , та 27.06.2021 - ОСОБА_2 . Вказані книжки засвідчені підписами голови та казначея правління, а також печаткою СТ "Фауна". Згідно з даними членськими книжками, з квітня 2012 року по червень 2021 року членом СТ "Фауна" та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 була ОСОБА_5 , а після її смерті ОСОБА_2 .

Також, у судовому засіданні суду першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили, що тривалий час знають позивача ОСОБА_1 , оскільки вони разом отримували земельні ділянки в Садівничому товаристві "Фауна", тобто являються сусідніми землекористувачами та членами кооперативу. Свідки підтвердили, що ОСОБА_1 разом з першою дружиною збудував на виділеній йому земельній ділянці садовий будинок. Щодо виходу ОСОБА_1 з членів СТ "Фауна" та прийняття в члени СТ "Фауна" Орлових їм нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_11 також підтвердив факт отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в Садівничому товаристві "Фауна", а також факт будівництва ним разом з першою дружиною на цій земельній ділянці садового будинку. Також свідок зазначив, що членам садівничого товариства видаються книжки, де зазначається номер виділеної земельної ділянки. У ці книжки записуються оплати за користування ділянкою, водою, електроенергією та інші. Така книжка оформлюється на власника чи користувача земельної ділянки.

Крім того,ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 17 травня 2024 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Курдась С.О. про витребування доказів. Витребувано із Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області належним чином завірену копію статуту СТ «Фауна» у редакції 1998 та 2016 років.

На виконання вказаної ухвали Запорізького апеляційного суду від Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області надійшли копії статуту садівничого товариства «Фауна» в редакціях 1998 та 2016 років, останній затверджений загальними зборами членів СТ «Фауна», протокол № 2/16 від 29.10.2016 року. Проте,отримала копіястатуту садівничоготовариства «ФАУНА»в редакції1998року не придатна для прочитання, що унеможливлює його дослідження.

У зв`язкуз чим,ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 20 червня 2024 року повторно була витребувана з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області належним чином завірена копія статуту СТ «Фауна» у редакції 1998 року.

На виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2024 року Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області надала завірену копію статуту садівничого товариства «Фауна» в редакції 1998 року.

Отримала копія статуту садівничого товариства «Фауна» в редакції 1998 року не придатна для прочитання, що унеможливлює його дослідження.

У зв`язку вищевикладеним та з урахуванням важливості доказу для вирішення справи, для повного і всебічного перегляду апеляційним судом законностіта обґрунтованостірішення судупершої інстанціїу ційсправі вмежах доводівапеляційної скарги, апеляційним судом було витребувано з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області для огляду в судовому засідання оригінал статуту СТ «ФАУНА» у редакції 1998 року.

Проте, оригінал статуту СТ «Фауна» у редакції 1998 року також виявився не придатним для прочитання, що унеможливило його дослідження.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 152 ЗК Українивизначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

При цьому, передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Діяльність садівничих товариств (кооперативів) регулюєтьсяЗаконом України «Про кооперацію».

Відповідно достатті 4 цього Закону кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Кооператив єпервинною ланкоюсистеми коопераціїі створюєтьсявнаслідок об`єднанняфізичних та/абоюридичних осібна основічленства дляспільної господарськоїта іншоїдіяльності зметою поліпшеннясвого економічногостану (ст. 6 Закону України «Про кооперацію»).

За положеннями ст. 7 Закону України "Про кооперацію" кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статут кооперативу повинен містити такі відомості:

найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

склад його засновників;

умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу;

порядок внесення змін до статуту кооперативу;

порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати;

форми участі членів кооперативу в його діяльності;

порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

порядок обліку і звітності у кооперативі;

порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань;

порядок скликання загальних зборів;

умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству (ст. 8 Закону України "Про кооперацію").

Згідно статті 10Закону України«Про кооперацію» кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі:

добровільного виходу з нього;

припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;

несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;

смерті члена кооперативу - фізичної особи;

ліквідації члена кооперативу - юридичної особи;

припинення діяльності кооперативу.

Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належність доказів, згідно статті 77 ЦПК України, визначається інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Допустимість доказів регламентується статтею 78 ЦПК України, згідно якої суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно виходив із того, що сторона позивача не надала належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, наявності підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо), що є передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями76-81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 09 грудня 2024 року.

Головуючий Трофимова Д.А.

Судді: Гончар М.С.

Онищенко Е.А.