Постанова

від 09.12.2024 по справі 473/4311/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1817/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 473/4311/24

Провадження номер 22-ц/812/1817/24

Головуючий у 1-й інстанції Лузан Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Миколаїв справа №473/4311/24

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Самчишиної Н. В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участі: представника позивача Павлюк С.В., представника відповідача Максименко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Максименко Світланою Вікторівною, на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року, ухвалене у складі головуючого - судді Лузан Л.В., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

04 серпня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Павлюк С.О. подала до суду зазначений вище позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що вона та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після досягнення повноліття продовжує навчання на денній формі у Миколаївському національному аграрному університеті, яке має закінчитися 30 червня 2026 року. На період навчання син не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги у тому числі і з боку батька. Таку допомогу його батько не надає.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років та при умові продовження навчання, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

У відзиві на позов відповідач, посилаючись на необхідність врахування матеріального стану учасників справи, перебування на його утриманні матері-пенсіонерки та стану її здоров`я, просив ухвалити рішення про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходу).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , в зв`язку з продовженням ним навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, за весь час навчання, починаючи з 04 серпня 2024 року та до 30 червня 2026 року при умові продовження ним навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн 00 коп.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є працездатним, а тому у змозі надавати матеріальну допомогу сину на час його навчання.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції вважав, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходів) відповідача буде відповідати майновим інтересам повнолітньої дитини та доходу позивача.

Додатковим рішенням того ж суду від 31 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погодившись з рішенням суду по суті спору, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходу) на період навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач звертав увагу на те, що висновки суду щодо спільного проживання позивачки з сином не підтверджені доказами, що спростовує встановлений факт перебування сина ОСОБА_4 на повному матеріальному забезпеченні матері. Також судом проігноровані надані докази та обставини щодо матеріального становища батьків та сина, наявність у відповідача непрацездатної матері. Вказував, що судом першої інстанції стягнуто аліменти після досягнення сином 23 років, що виходить за часові обмеження передбачені приписами статті 199 СК України. Крім того, суд допустив порушення прав відповідача гарантоване статтею 43 ЦПК України на ознайомлення з матеріалами справи, зокрема й інформацією про доходи ОСОБА_3 , яка має значення для вирішення справи, а також не вказав її у рішенні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав таким, що відповідає обставинам справи та його інтересам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 діючи через свого представника, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач з сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач з третьою особою у справі суду вказали адресу їх фактичного місця проживання АДРЕСА_2 . Іншої адреси проживання сина відповідач суду не надав та матеріали справи не містять. Тому відсутні підстави вважати, що він не проживає з матір`ю.

Відповідно до довідки Миколаївського національного аграрного університету від 24 червня 2024 року ОСОБА_3 навчається у цьому університеті за рахунок коштів державного бюджету, стипендію не отримує. Термін навчання до 30 червня 2026 року.

Згідно з свідоцтвом про народження та посвідченням від 15 лютого 2005 року мати відповідача - ОСОБА_5 є пенсіонеркою. Медичні документи свідчать про наявність у неї ряду захворювань.

Згідно довідки Комунальної установи «Миколаївський зоопарк» від 11 серпня 2024 року №272 ОСОБА_1 працює в Комунальній установі «Миколаївський зоопарк» на посаді Завідувача відділу орнітології. Йому виплачена заробітна плата за період з січня 2024 року по червень 2024 року в розмірі 72090, 12 грн. З цієї ж довідки вбачається, що розмір сплачених аліментів за цей період склав 24030, 05 грн (а.с. 71 зворот).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності відповідача на нерухоме майно відсутня (а.с.62).

Згідно щорічної е-декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, ОСОБА_2 працює в Департаменті фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації на посаді начальника відділу з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та звітності головний бухгалтер. Їй нарахована заробітна плата 475228 грн.

У власності позивач має об`єкт нерухомості житловий будинок у м. Миколаєві набутий у власність 11 грудня 2020 року, загальною площею 58, 1 кв.м, їй також належить земельна ділянка загальною площею 20000 кв.м. та частка у житловому будинку, загальною площею 87,5 кв.м. (а.с. 56-61).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 з 17 лютого 2022 року та 18 листопада 2021 року є власником двох земельних ділянок кадастрові номери 4822085400:12:000:1129, площею 5,0156 га та 4822085400:10:000:0766, площею 2 га відповідно. 09 лютого 2022 року було проведено державну реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі між ОСОБА_3 та ТОВ «Авіаттор», строком на 7 років, до 15 грудня 2028 року (а.с. 50).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів отриманих від податкових агентів за період з 01 липня 2023 року по 30 червня 2024 року інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня (а.с. 109-110).

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що син відповідача ОСОБА_3 продовжує навчатися у Миколаївському національному аграрному університеті та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 , який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 аліментів.

Однак, з урахуванням поданих відповідачем доказів, суд апеляційної інстанції не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром аліментного зобов`язання, оскільки воно не є співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

На думку колегії суддів, з урахуванням матеріального становища дитини сторін, наявності у нього нерухомого майна, зокрема переданого ним в оренду, та можливості отримання доходу, матеріального становища відповідача, його можливості сплачувати аліменти сину, наявності у нього непрацездатної матері, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір аліментів повинен бути зменшеним до 1/8 частини доходів відповідача щомісячно. До того ж, колегія суддів, звертає увагу на обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо часу присудження аліментів, а саме до досягнення сином сторін 23 років, що передбачено приписами статті 199 СК України, а не до закінчення навчання поза межами цього віку сином сторін, як вважав суд першої інстанції.

Право відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, зокрема й інформацією про доходи ОСОБА_3 , судом апеляційної інстанції не обмежено та враховано.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, а відповідно і додаткове рішення цього ж суду, змінити, частково задовольнивши позов ОСОБА_2 .

Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволений частково (50%) з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 605 грн 60 коп. судового збору за подання позову та 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнена, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, то судовий збір понесений ним за подання апеляційної скарги відповідно до приписів частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Максименко Світланою Вікторівною, задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 жовтня 2024 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/8 (одна восьма) частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 серпня 2024 року, і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсувати за рахунок держави сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н. В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.