Ухвала

від 24.09.2024 по справі 946/1825/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6251/24

Справа № 946/1825/20

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням 27 червня 2024 року ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №18 кабінет, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , загальглю площею 13.1 кв.м. та зареєстроване за ОСОБА_2 .

В обґрунтування даної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що у разі задоволення позову забезпечення позову зробить можливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22грудня 2006року №9«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову»від 22.12.2006р.,№9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, ОСОБА_1 не надав, обґрунтованих належним чином, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має намір на здійснення будь яких дій зі спріним майном.

Суд апеляційної інстанції враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Серед передбачених частиною 1 ст. 152 ЦПК України видів забезпечення позову, такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого матеріли справи не містять достатніх даних, обґрунтованих доводів позивачем не надано.

Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном.

Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову та її додатки не містять переконливих доказів, з яких можна зробити безспірний висновок про те, що відповідач під час розгляду справи в суді має намір відчужити майно на яке позивач просить накласти арешт, тому заява про забезпечення позову не містить належного переконливого обґрунтування про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому підстави для забезпечення зазначеного позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ч. 1 п. 6, 365 ч. 1 п. 7 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено 24.09.2024.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко