Номер провадження: 22-ц/813/6251/24
Справа № 946/1825/20
Головуючий у першій інстанції Баннікова Н.В.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А.
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Баннікової Н.В., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 року, яке було власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, він був орендатором частини вестибюлю № 1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , з датою закінчення договору оренди 14.08.2012 року включно, який був не змінений і не розірваний. 08.02.2011 року на ім`я начальника Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради ним була подана заява про включення в перелік приватизації на 2011 рік приміщення № 18- кабінет, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 шляхом викупу.
Ізмаїльська міська рада підтвердила, що не було ніяких ні письмових, ні усних претензій ( в тому числі і по своєчасній та в повному обсязі сплати орендної плати), зауважень по позивача, як орендатора вказаного приміщення, і підтвердила той факт, що позивач мав право на приватизацію приміщення № 18- кабінет, загальною площею 13.1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 шляхом викупу.
Однак, у подальшому, під час конкурсу з продажу орендованого ним майна, порушуючи його переважне право на його придбання, переможцем з купівлі майна була визнана ОСОБА_2 , із якою і було укладено Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради договір купівлі-продажу. Вважає, що його права, зокрема, як такого, що має переважне право на придбання майна, було порушено, тому просить позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 25 лютого 2011 року, визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності від 30 червня 2011 року в частині та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Суд першоїінстанції вобґрунтування свогорішення зазначає,щофізична особа ОСОБА_1 (позивач), не була учасником конкурсу, не виступала стороною договору оренди нерухомого майна - частини вестибюлю № 1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , отже її права і не могли бути порушені діями відповідачів під час проведення конкурсу тощо.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року та постановити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.
Суд розглянув справу не в повному обсязі, не врахувавши позицію Верховного Суду у даній справі №946/1825/20, яка викладена була у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 р. по справі № 2а-8098/11 (адміністративне провадження №К/9901/14591/18) (а.с. 40-43,68-69).
Так, цивільна юрисдикція даної справи № 946/1825/20 визначена відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 р. по справі № 2а-8098/11 (адміністративне провадження №К/9901/14591/18) (а.с. 40-43,68-69).
Вказує, що на час звернення до суду в даній справі та прийняття Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 р. по справі №2а- 8098/11, діяла поточна редакція ГПК України в частині визначення юрисдикції.
Визначення юрисдикції даної справи відповідає характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.
Постанова Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №925/308/18.
Предмет спору - не спірні відносини, що виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди державного нерухомого майна.
Предмет спору - визнання незаконним і скасування розпорядження щодо затвердження проекту приватизації, що породжують приватноправовий спір, який за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Постанова Верховного Суду від 20.08.2019 у справі№911 /2650/17.
Предметом спору та позовними вимогами в адміністративній справі №2-а- 8098/11 є ті самі, що і в нашій цивільній справі №946/1825/20.
Тому, на підставі ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
В своєму рішенні від 17.05.2024 року суд першої інстанції зазначив, що права позивача не могли бути порушені діями відповідачів під час проведення конкурсу тощо, що не відповідає матеріалам справи.
Своїми діями відповідачі неодноразово порушували вимоги діючого законодавства, а саме:
не надали письмової відповіді про результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника, чим порушили вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року.
не запропонували позивачу викупити орендоване приміщення на запропонованих умовах, чим порушили вимоги ст. 777 ЦК України.
Порушуючи вимоги діючого законодавства відносно порядку проведення процедури приватизації, відповідачі неодноразово штучно перекривали право орендаря скористуватися його переважним правом перед іншими особами на майно у разі продажу такого майна.
Ці обставини підтвердив Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 14.10.2014 року.
Відзив на апеляційну скаргу.
Третя особа ОСОБА_2 направила відзив на апеляційну скаргу 02.12.2024, який надійшов на адресу Одеського апеляційного суду 10 грудня 2024 року, який було зареєстровано на передано головуючому судді після судового засідання, яке було призначено на 10.12.2024 о 09 год. 30 хв, тому вказаний відзив апеляційний суд не бере до уваги при постановленні судового рішення.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду не надходило, що не заважає у відповідності до ст.372 ЦПК України до апеляційного перегляду справи на підставі наявних достатніх матеріалів справи.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Вказаним нормам рішення першої інстанції відповідає в повній мірі з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з копії договору оренди нерухомого майна від 15.09.2009 р., предметом якого виступала частина вестибюлю № НОМЕР_1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , сторонами договору були: орендодавець Фонд комунального майна, орендатор Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_3 ) (а.с.14-15).
Заяву на приватизацію на ім`я начальника Фонду комунального майна 08.02.2011 р. подавав ФОП ОСОБА_3 (а.с.16).
Отже, сторонами договору оренди від 15.09.2009 р., на підставі якого позивач вважає , що він мав переважне право перед іншими на придбання нерухомого майна, виступали юридична особа та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 .
В той же час, з позовними вимогами звернулась фізична особа - ОСОБА_1 , який підтримав свої позовні вимоги, заперечуючи проти закриття провадження по справі, і які, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства має розглядати суд.
Суд першої інстанції розглянувши позов дійшов висновку, що фізична особа ОСОБА_1 (позивач), не була учасником конкурсу, не виступала стороною договору оренди нерухомого майна - частини вестибюлю № 1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , отже її права і не могли бути порушені діями відповідачів під час проведення конкурсу тощо.
На підставі викладеного суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено порушення його приватного інтересу, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Посилання апелянта не те, що суд першої інстанції не врахував, що цивільна юрисдикція даної справи № 946/1825/20 визначена відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 р. по справі № 2а-8098/11, є помилковим, оскільки як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим що фізична особа ОСОБА_1 (позивач), не була учасником конкурсу, не виступала стороною договору оренди нерухомого майна - частини вестибюлю № 1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , отже її права і не могли бути порушені діями відповідачів під час проведення конкурсу, а не було закрито провадження у зв`язку із порушенням юрисдикції.
Доводи апелянта, що його права як фізичної особи були порушені, апеляційний суд відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи фізична особа ОСОБА_1 (позивач), не була учасником конкурсу, не виступала стороною договору оренди нерухомого майна - частини вестибюлю № 1 на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що до матеріалів справи не додано будь яких доказів щодо припинення діяльності саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , тим більш, апеляційний суд дослідив інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 19.12.2000 по теперішній час.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального та матеріального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Крім того, судова колегія наголошує що зазначене, судове рішення не обмежує право ОСОБА_1 на захист його прав як ФОП в передбаченому процесуальним законом порядку.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді Ю.П. Лозко
В.А. Коновалова
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123751440 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про комунальну власність щодо визнання права власності |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Кострицький В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні