Постанова
від 09.12.2024 по справі 320/32311/23
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/32311/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Беспалова О.О.,

Заїки М.М.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило: стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість бюджету із відшкодування пені у розмірі 29560809,98 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року позовну заяву - залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, не приймалась жодна ухвала про залишення позовної заяви без руху та не було надано строк для подачі відповідного клопотання з обгрунтуванням процесуальних строків звернення до суду, а одразу прийнято судом ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

На думку апелянта, оскільки до моменту фактичного погашення державою заборгованості з бюджетного відшкодування позивач позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною позовною заявою про стягнення пені у порядку п.200.23 статті 200 Податкового кодексу України з дотриманням вимог частини першої статті 161 КАС України, оскільки відсутній факт припинення існування такої заборгованості, що свідчить про дотримання Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» строку, визначеного статтею 122 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки вказана бюджетна заборгованість ПДВ виникла за жовтень-грудень 2018 року, січень 2019 року, березень-травень 2019 року, вересень жовтень 2019 року та січень 2020 року, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили протягом 2020-2022 років, відтак позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування пені у розмірі 29 560 809,98 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось 21.09.2023 до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість бюджету із відшкодування пені у розмірі 29560809,98 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (згідно із штампелю Київського окружного адміністративного суду за вх. №40707).

Як зазначає позивач, 21.03.2023 на поточний рахунок АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшли суми бюджетного відшкодування по судових рішеннях:

- за звітний період жовтень 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2020 у справі №640/5705/19 набрало законної сили - 02.12.2020;

- за звітний період листопад 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 у справі №640/9723/19 набрало законної сили - 04.03.2021;

- за звітний період грудень 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 у справі №640/14927/19 набрало законної сили - 19.11.2020;

- за звітний період вересень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2021 у справі №640/7202/20 набрало законної сили - 17.08.2022;

- за звітний період січень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020 у справі №640/18151/19 набрало законної сили - 05.11.2022;

- за звітний період березень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2020 у справі №640/22431/19 набрало законної сили - 21.01.2021;

- за звітний період квітень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2020 у справі №640/25325/19 набрало законної сили - 21.01.2021;

- за звітний період травень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №640/26390/19 набрало законної сили - 03.02.2022;

- за звітний період жовтень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі №640/11558/20 набрало законної сили - 20.05.2021;

- за звітний період січень 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/21449/20 набрало законної сили - 07.07.2021.

Як наслідок, позивачем було обраховано з 21.03.2023 відлік строку звернення до суду з даним позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не погашення даної бюджетної заборгованості, останній звернувся 21.09.2023 до суду з цим позовом.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, тому наявні підстави для залишення без розгляду позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Згідно з п. 5 частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У силу вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому, колегія судів звертає увагу на те, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є питання стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованості бюджету із відшкодування пені у розмірі 29560809,98 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Тобто, позивач фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків.

У свою чергу, Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

При цьому, положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій встановлено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позову без розгляду, у якій відповідач вказав про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та не повідомлено суду поважних причин такого пропуску.

Як наслідок, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Так, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини третьої вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, до відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при відкритті провадження у справі не вирішив питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.

Крім того, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Подача позивачем до суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, не може свідчити про надання такої процесуальної можливості щодо заявлення клопотання про визнання поважними причини пропуску строку.

При цьому, слід зазначити, що за правилами частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку вказував Верховний Суд у постановах від 08.08.2019 у справі № 480/106/19, від 11.02.2020 у справі № 640/9242/19, від 10.06.2020 у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020 у справі № 817/660/18, від 17.03.2021 у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19.

З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є передчасними.

Вказане свідчить, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, а тому передчасно залишив без розгляду позовну заяву, чим обмежив право позивача на звернення до суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року - скасувати, а справу № 320/32311/23 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.О. Беспалов

М.М. Заїка

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.12.2024
Оприлюднено12.12.2024
Номер документу123656506
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері

Судовий реєстр по справі —320/32311/23

Ухвала від 15.01.2025

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

Постанова від 09.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Постанова від 09.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 22.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 03.07.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Голяшкін Олег Володимирович

Ухвала від 23.05.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Голяшкін Олег Володимирович

Ухвала від 02.05.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

Ухвала від 02.05.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

Ухвала від 27.09.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні