Ухвала

від 09.12.2024 по справі 826/3368/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3368/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

09 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Грибан І.О. та Карпушової О.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інтер» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0065601207

В С Т А Н О В И В:

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інтер» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0065601207.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 повернуто апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року.

13 листопада 2024 року податковий орган повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою, що підтверджується штампом вхідної кореспондеції, який міститься на першій сторінці апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення, та наданням вищезазначених належних доказів такого пропуску.

Ухвала суду від 20.11.2024 була скерована на електронний кабінет апелянта та доставлена 21.11.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що позивач вперше звернувся з апеляційною скаргою у межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, однак скаргу було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Наголошено на неможливості сплати судового збору раніше.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 сказаної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

В той же час, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Також, усталеною є судова практика Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Обставини щодо відсутності асигнувань для сплати судового збору, як і велике навантаження та звільнення працівників, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що надання відповідачу можливості сплатити судовий збір при надходженні фінансування, незважаючи на сплив процесуального строку апеляційного оскарження судових рішень, за практикою Європейського суду з прав людини може буде розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - фізичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження його права на звернення до суду.

Як вже було зазначено вище, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду прийнято 14 травня 2024 року водночас, апеляційна скарга подана лише 13.11.2024.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано майже через шість місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення та через три місяці після постановлення ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що не може вважатись найкоротшим строком в розумінні КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою своєчасно (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 по справі №804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17, в ухвалі від 03.02.2020 у справі №340/661/19, від 30.09.2024 у справі №260/3417/21 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом сплачено судовий збір лише 04.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №2509 від 04.11.2024, тобто поза межами встановленого строку на усунення недоліків та після повернення апеляційної скарги.

Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення (більш ніж півроку), не відповідатиме принципу правової визначеності, як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження.

Отже, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інтер» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0065601207, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина

Судді: І.О. Грибан

О.В.Карпушова