Постанова

від 10.12.2024 по справі 580/6629/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6629/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Єгорової Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» та Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2024 №0038850403.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 16 вересня 2024 року позов задовольнив частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2024 №0038850403 частково на суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 163334,89 грн. (сто шістдесят три тисячі триста тридцять чотири гривні 89 коп.). У задоволенні іншої частини вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2024 №0038850403 на суму штрафних санкцій в розмірі 282154,19 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Також апелянт просить стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування до податкових накладних СТОВ «НИВА»

Результати проведеної перевірки оформлені Актом від 28.02.2024 №1984/23-00-04-03-04/21352743, у висновках якого зазначено про порушення п.п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), а саме несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, розрахунки коригування, що наведені в таблиці.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2024 №0038850403, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 445489,08 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ст.86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відтак, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.201.10 статті 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що зафіксовано в акті перевірки. Внаслідок чого до позивача були засновані штрафні санкції у розмірі, встановленому п. 120-1.1 статті 120 ПК України.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що контролюючий орган неправомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день реєстрації спірних податкових накладних (пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України), а не на день прийняття податкового повідомлення рішення. Позивач зазначив, що судом першої інстанції проігноровано дану правову норму, внаслідок чого до позивача було застосовані штрафні санкції в значно більшому розмірі.

Колегія суддів зазначає, що Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX "Про внесення змін до розділу XX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування" (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Згідно пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачено тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

- 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим. Отже зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX (08 лютого 2023 року) або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 21.08.2024 у справі № 440/8796/23.

З розрахунку штрафу до спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що 184 податкові накладні позивач склав в період 30.06.2022 до 26.05.2023.

Строк реєстрації 183 податкових накладених припав на період до 08.02.2023, у зв`язку з чим податковим органом застосовано загальний розмір штрафу за несвоєчасну реєстрацію. За несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 26.05.2023 застосовано зменшений розмір штрафу.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції у розмірах, передбачених п.120-1.1 статті 120 ПК України, щодо податкових накладних, строк реєстрації який сплив до часу набрання чинності Законом №2876-IX (08 лютого 2023 року). У позовній заяві позивач зазначав, що частина податкових накладних (51 шт.), зазначених в акті перевірки, направлена на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" у строк, встановлений ПК України. Отже, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну їх реєстрацію є неправомірним. Також, щодо частини податкових накладних (14 шт.), податковим органом невірно визначено термін порушення строку їх реєстрації, що вплинуло на розмір застосованого штрафу.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначив, що вказану частину податкових накладних позивачем направлено на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" після 18 години, тобто після закінчення операційного дня.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї.

Згідно п. 2 Порядку №1246 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Пунктом 8 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

За правилами п. п. 10-11 Порядку №1246 до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням, зокрема, кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою.

Після накладення кваліфікованого електронного підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДПС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки ряду передбачених показників (п. 12 Порядку №1246), за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (п. 13 Порядку №1246).

Згідно п. 14 Порядку №1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

Колегія суддів, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №0940/1600/18, вважає за необхідне зауважити, що у Порядку №1246 не міститься визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування ) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДПС, та/або безпосередніх дій працівників ДПС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДПС у строк, встановлений цією статтею.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДПС визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі - Порядок №557; тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 розділу ІІ указаного Порядку у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Операційний день, згідно п. 2 розд. І Порядку №557, визначений як частина дня, протягом якої за наявності технічної можливості здійснюється електронний документообіг. При цьому конкретні часові межі операційного дня цим Порядком не визначені. На відміну від цього п. 3 Порядку №1246 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у п. 3 Порядку № 1246 операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем. Така тривалість операційного дня застосовується в цілях статті 201 ПК України як встановлена спеціальною нормою, що регулює порядок направлення електронного документа - податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до ДПС для реєстрації в ЄРПН.

Як вже було зазначено вище, відповідно до абзацу тринадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено наступне:

-ПН №11 з терміном реєстрації до 15.07.2022 направлена на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" та підписана бухгалтером 15.07.2022;

- ПН №№90, 93, 94, 95 з терміном реєстрації до 15.10.2022 направлені на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" та підписані бухгалтером 14.10.2022;

- ПН №№48, 50, 49, 54, 58, 57, 55 з терміном реєстрації до 31.10.2022 направлені на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" та підписані бухгалтером 31.10.2022;

-ПН №№71, 70, 67, 69, 68, 73, 72, 75, 81, 76, 74, 82, 78, 80, 77, 79, 85, 86, 84, 83, 88, 87, 94, 95, 92, 89, 69, 90, 93, 91, 99, 97, 100, 98, 101, 102, 103, 104, 109 з терміном реєстрації до 15.11.2022 направлені на реєстрацію за допомогою програмного забезпечення "М.Е.DOC" та підписані бухгалтером 15.11.2022.

Тобто вказані податкові накладні були направлені позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно.

Водночас квитанції про прийняття податкових накладних отримані платником податків від ДПС України не у день реєстрації ПН. Доказів, як б спростували вказані обставини, відповідачем не надано.

Отже, квитанції про прийняття або неприйняття податкових накладних не були направлені позивачу протягом операційного дня, хоча самі податкові накладні були направлені на реєстрацію в межах строку, встановленого статтею 201 ПК України з урахуванням норм Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ та його правозастосування, висловленого Верховним Судом у згаданих вище постановах.

Наведене у свою чергу виключає висновок про наявність у діях позивача, як платника податку, порушень діючого законодавства України в частині вимоги щодо своєчасної реєстрації вказаних податкових накладних.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.05.2023 у справі № 580/1728/20.

Доводи податкового органу про те, що на граничну дату реєстрації податкових накладних, з періодом виписки червень-грудень 2022, приймання електронних документів платників податків здійснювалось у робочі дні з 8 години до 18 години відповідно до п.п.69.18 п. 69 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, суд першої інстанції правильно визнав помилковими, оскільки помилковою є неправомірним поширення визначених законодавцем у підпункті 69.18 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України обмежень щодо днів надання електронних сервісів та приймання електронних документів на визначення граничних строків реєстрації податкових накладних. Контролюючий орган безпідставно ототожнює ці строки (визначені календарними днями) та процедурні строки, в межах яких платником податку мають бути здійснені дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправне застосування відповідачем штрафних санкцій (10%) на суму 154263,19 грн. в частині порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних №№90, 93, 94, 95 з терміном реєстрації до 15.10.2022, №№48, 50, 49, 54, 58, 57, 55 з терміном реєстрації до 31.10.2022, №№71, 70, 67, 69, 68, 73, 72, 75, 81, 76, 74, 82, 78, 80, 77, 79, 85, 86, 84, 83, 88, 87, 94, 95, 92, 89, 69, 90, 93, 91, 99, 97, 100, 98, 101, 102, 103, 104, 109.

Щодо частини податкових накладних (14 шт.), в яких податковим органом невірно визначено термін порушення строку їх реєстрації, що вплинуло на розмір застосованого штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем 15.11.2022 подано на реєстрацію податкові накладні №№36,33, 47, 53, 51, 56, 59, 64, 65, 60, 62, 66, 63, 61 з терміном реєстрації до 31.10.2022.

Кількість календарних днів порушення термінів реєстрації вказаних податкових накладних становить - 15 календарних днів, що згідно з п.120-1.1 статті 120 ПК України має наслідком застосування штрафних санкції 10% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних.

У розрахунку податкових зобов`язань до спірного рішення вказано, що до позивача за порушення строку реєстрації вказаних ПН застосовано штраф у розмірі 20% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних, а саме ПН: №36 - 4272,40 грн., №33-4237,20 грн.,№47- 4802,01 грн.,№53-4802,01 грн.,№51-4340 грн.,№56-354,67 грн.,№59-4303,20 грн., №64-4215,20 грн., №65-4241,60 грн.,№60-4237,20 грн.,№62-4340 грн.,№66-4228,20 грн.,№63-4215,20 грн.,№61-4340 грн.

Загальна сума застосованих штрафних санкцій за вказаними ПН становить 56929,09 грн.

Отже, штрафні санкції на суму 28464,54 грн. застосовані контролюючим органом помилково.

Суд першої інстанції в цій частині правильно навів правове обґрунтування, проте невірно вирахував сум помилково застосованих контролюючим органом штрафних санкції, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.

В частині доводів позивача про те, що відповідачем неправомірно застосована штрафна санкція на несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування від 12.07.2022 №134 на суму ПДВ 47770,05 грн. до податкової накладної від 12.07.2022 №39, отриманого від ТОВ «ЕРІДОН БУД», суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження позивача про отримання цього розрахунку лише 26.10.2022 (що зумовило його несвоєчасну реєстрацію 14.11.2022) не підтверджено жодним належним.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.02.2024 №0021160403 є протиправним та підлягає скасуванню частково на суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 182 727,73 грн.

При цьому, щодо застосування іншої частини штрафних санкцій, визначених спірним рішенням, на суму 262761,034 грн. відповідач діяв правомірно, а отже у цій частині оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

3) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

4) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

5) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

6) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вимог ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони. При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у ст.139 КАС України (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №9901/459/21).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду договір про надання правової допомоги від 17.06.2024 №17/06/24, специфікацію від 17.06.2024 №1, акт приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2024 №1, замовлення від 17.06.2024 №1 та звіт від 03.07.2024 №1.

У Акті вказано загальну вартість наданих послуг, а саме 20000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не надав суду першої інстанції доказів сплати наданих послуг, покликаючись на те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення ч.7 ст. 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, від 14.06.2023 у справі №1340/5680/18.

Колегія суддів вважає цю позицію застосовною і до справи, що розглядається.

Слід зазначити, що надані представником позивача докази доводять склад та розмір витрат на правничу допомогу, їх пов`язаність з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність.

У відзиві на позовну заяву відповідач щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн. послався лише на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а саме не надання платіжних квитанцій.

Проте, відповідачем не наведено обґрунтувань неспівмірності та нерозумності такого розміру витрат на правову допомогу.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду, поведінку представника відповідача, який по суті обґрунтованих заперечень не надав, зменшення витрат не мотивував, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 10000 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 01.04.2024 №0038850403 частково на суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 182737,73 грн.(сто вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 73 коп.)

У задоволенні іншої частини вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 01.04.2024 №0038850403 на суму штрафних санкцій в розмірі 262761,34 грн. - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (19646, Черкаська обл., Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Чорнявка, вул. Гагаріна, буд.2, код ЄДРПОУ 21352743) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2249,27 грн. (дві тисячі двісті сорок дев`ять гривень 27 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (19646, Черкаська обл., Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Чорнявка, вул. Гагаріна, буд.2, код ЄДРПОУ 21352743) витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10000 гривень (десять тисяч гривень).»

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких