Постанова

від 04.12.2024 по справі 320/26484/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/26484/23 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування наказів, припису та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 » № 379, виданий Державною службою України з надзвичайних ситуацій (далі також - відповідач 1) 21.06.2023;

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про кадрові питання» № 330, виданий Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.06.2023 у частині «виключення з усіх списків Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій та всіх видів забезпечення з 22.06.2023 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який знаходиться у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та направити у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (наказ ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 21.06.2023 № 379 «Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати припис № 7901-1366/7906, виданий Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також - відповідач 3) від 21.06.2023;

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про кадрові питання» № 279 о/с, виданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі також - відповідач 2) від 23.06.2023;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій та Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 04.04.2019 або на рівнозначній посаді у Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 закрито провадження у частині вимог про зобов`язання ДСНС та МРЦ ШР ДСНС поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ШС ДСНС з 04.04.2019 або на рівнозначній посаді у Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оскільки вони були предметом розгляду у справі 640/8027/19 і стосовно них є постанова Верховного Суду від 19.01.2023, що набрала законної сили.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав з ДСНС контракт від 01 липня 2014 року №1124/14 про проходження служби цивільного захисту строком на 5 років.

Наказом ДСНС від 02.11.2015 №614 позивача призначено на посаду заступника начальника Центру з оперативного реагування 1 спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування ДСНС, найменування якого в подальшому змінено на Мобільний рятувальний центр ДСНС.

Наказом ДСНС від 19.12.2018 №551 позивача, відповідно до пунктів 79, 80 Положення №593, звільнено з посади заступника начальника центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС та зараховано у розпорядження начальника МРЦ ДСНС (т.2 а.с.213).

Наказом ДСНС від 07.02.2019 №59 позивача, як такого, що перебуває в розпорядженні начальника МРЦ ДСНС, відповідно до підпункту 4 пункту 176 Положення №593, звільнено зі служби цивільного захисту (т.2 а.с.213зв.).

Наказом МРЦ ДСНС від 02.04.2019 №145 позивача виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення (т.2 а.с.214).

Наказом ДСНС від 21 червня 2019 року №366 МРЦ ДСНС перейменовано у Мобільний рятувальний центр швидкого реагування ДСНС (МРЦ ШР ДСНС).

Постановою Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/8027/19 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року. Ухвалено у справі №640/8027/19 нове рішення, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 07 лютого 2019 року №59 про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій, який перебуває у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до підпункту 4 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу у запас Збройних Сил України;

- визнано протиправним і скасовано наказ Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02 квітня 2019 року №145 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 04 квітня 2019 року;

- у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено;

- у частині вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків справу №640/8027/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звертався із рапортами до відповідача 1 та до відповідача 2 з питання поновлення його на службі цивільного захисту (т.1 а.с.234-237).

У відповіді від 20.02.2023 МРЦ ШР ДСНС повідомило, що з метою належного виконання постанови суду ДСНС України має видати відповідний наказ про зарахування до кадрів ДСНС у розпорядження начальника МРЦ ШР (т.1 а.с.238).

Наказом ДСНС № 126 від 07.03.2023, на виконання названої постанови Верховного Суду, пункт 2 наказу ДСНС від 07.02.2019 №59 про звільнення зі служби ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника МРЦ ДСНС, - скасовано; поновлено підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС України з 04.04.2019 (т.1 а.с.240).

Листом ДСНС від 08.03.2023 позивача повідомлено про необхідність звернення до МРЦ ШР ДСНС з метою вирішення питання подальшого проходження служби цивільного захисту та внесення змін до облікових даних (т.1 а.с.239).

20.03.2023 позивач подав рапорт на ім`я начальника МРЦ ШР ДСНС України, де вказав, що прибув для подальшого проходження служби (т.1 а.с.244).

Наказом МРЦ ШР ДСНС України №133 від 20.03.2023 скасовано наказ начальника МРЦ ДСНС України від 02.04.2019 №145 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» про звільнення зі служби ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника центру з оперативного реагування МРЦ ШР ДСНС України; поновлено позивача на службі цивільного захисту з 04.04.2019 та вирішено вважати таким, що знаходиться у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС України. Тут же зазначено, що ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання службових обов`язків з 20.03.2023 (т.1 а.с.242).

21.03.2023 внесено зміни у названий вище наказ №145 у частині визначення розміру складових грошового забезпечення (т.1 а.с.243).

У листі МРЦ ШР ДСНС України від 21.03.2023 №591 (т.3 а.с.12, т.1 а.с.244) для подальшого проходження служби цивільного захисту позивачу, у відповідності до пункту 79 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2013 №593, запропоновані наступні посади:

- фахівець режимно-таємної групи, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту»

- фахівець відділення взаємодії із засобами масової інформації та комунікацій з громадськістю «старший лейтенант служби цивільного захисту»;

- начальник рятувального відділення групи рятувальних робіт частини аварійно-рятувальних робіт, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту»;

- начальник відділення енергозабезпечення групи енергозабезпечення частини піротехнічних та спеціальних робіт, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту»;

- начальник відділення радіаційно-хімічного контролю хіміко-радіологічної лабораторії частини спеціальних робіт з радіаційного, хімічного та біологічного захисту, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту»;

- начальник відділення лабораторного аналізу хіміко-радіологічної лабораторії частини спеціальних робіт з радіаційного, хімічного та біологічного захисту, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту»;

- начальник групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, ШК «капітан служби цивільного захисту»;

- начальник групи електронних комунікацій та інформаційних технологій, ШК «капітан служби цивільного захисту»;

- інженер відділення інформаційних технологій, захисту інформації та кібербезпеки групи електронних комунікацій та інформаційних технологій, ШК «старший лейтенант служби цивільного захисту».

Тут же вказано, що якщо жодна з посад не задовольняє позивача, він може звернутися до ДСНС щодо наявності вакантних посад в інших органах та підрозділах ДСНС України, як в м. Києві, так і в інших областях.

ОСОБА_1 ознайомлений із названим листом, що підтверджується його особистим підписом. Крім того, позивач у цьому ж листі після ознайомлення вказав, що не погоджується з ним, оскільки перераховані посади нижчі за посаду, яку він обіймав до звільнення.

21.03.2023 ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я начальника МРЦ ШР ДСНС України, де висловив прохання розглянути питання щодо призначення його на посаду відповідно кваліфікації, класності, послужного списку, освіти (т.3 а.с.13, т.1 а.с.245).

04.04.2023 МРЦ ШР ДСНС України надали відповідь (т.3 а.с.246-247), де вказали, що запропонували ОСОБА_1 посади з якими він ознайомився. Зазначили, що станом на 04.04.2023 згідно штату посади, яку позивач займав раніше або рівнозначної немає. Рекомендували звернутися за отриманням інформації до ДСНС України щодо наявності вакантних посад в інших органах та підрозділах ДСНС України, як в м. Києві, так і в інших областях.

Позивач підготував рапорт голові ДСНС України, де вказав, що у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду. Просив надати вказівки посадовим особам служби у вирішенні питання щодо подальшого проходження служби цивільного захисту з призначенням на рівнозначну посаду тій, яку він займав до звільнення, з укладенням контракту на проходження служби цивільного захисту (т.1 а.с.248-250, т.2 а.с.1).

Крім того, аналогічний рапорт складено позивачем і 01.05.2023 (т.2 а.с.2-5), додано прохання надати роз`яснення та причини відмови призначення на рівнозначні посади заступника начальника центру чи першого заступника начальника центру в МРЦ ШР ДСНС України.

14.04.2023 надано відповідь про розгляд рапорта за підписом директора Департаменту персоналу ДСНС України. Вказано про виконання постанови Верховного Суду від 19.01.2023. Тут же зазначено, що за інформацією, наданою Центром, ОСОБА_1 запропоновано наявні вакантні посади, від яких той відмовився. Зазначено про можливість звернутися до інших органів чи підрозділів цивільного захисту (т.2 а.с.6).

У листі ДСНС від 03.05.2023 №28-7906/281 (т.3 а.с.120-120зв.) про розгляд рапорту ОСОБА_1 зазначено, що враховуючи відмову останнього від запропонованих Центром вакантних посад та з метою вирішення питання подальшого проходження служби, ДСНС пропонує провести повторну бесіду з ОСОБА_1 , під час якої запропонувати такі вакантні посади:

- начальник Маріупольського районного управління ГУ ДСНС України у Донецькій області, категорія «полковник служби цивільного захисту»;

- заступник начальника управління - начальник відділу цивільного захисту Волноваського районного управління ГУ ДСНС у Донецькій області, категорія «полковник служби цивільного захисту»;

- начальник Генічеського районного управління ГУ ДСНС у Херсонській області, категорія «полковник служби цивільного захисту»;

- начальник Каховського районного управління ГУ ДСНС у Херсонській області, категорія «полковник служби цивільного захисту»;

- начальник Мелітопольського районного управління ГУ ДСНС у Запорізькій області, категорія «полковник служби цивільного захисту».

У відповіді про розгляд рапорту від 09.05.2023 ДСНС повідомила, що Мобільному рятувальному центру ШР ДСНС надано перелік вакантних посад із штатно-посадовою категорією «полковник служби цивільного захисту» та запропоновано провести з позивачем повторну бесіду для вирішення питання щодо подальшого проходження служби цивільного захисту на одній із зазначених посад. Також вказано, що за наданою Центром інформацією проведення повторної бесіди з позивачем буде здійснене у триденний термін після повернення його із щорічної відпустки (т.2 а.с.7).

Як видно із листа-бесіди із ОСОБА_1 , він відмовився від запропонованих у листі ДСНС від 03.05.2023 №28-7906/281 посад; висловив прохання надати інформацію щодо дат призначення 1-го заступника начальника центру та заступника начальника центру; відмовився ознайомлюватися з листом бесіди (т.3 а.с.121-121зв.); відмовився від підпису при ознайомленні з листом бесіди, про що складено акт від 09.06.2023 (т.3 а.с.122).

12.06.2023 начальник МРЦ ШР ДСНС України звернувся до голови ДСНС, повідомив, що 02.06.2023 та 09.06.2023 керівництво відповідача 2 провело бесіди з підполковником ОСОБА_1 , запропоновано вакантні посади від ДСНС, які за штатною категорією посад вищі за посаду, яку позивач займав до звільнення для вирішення подальшого проходження ним служби, від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився. Висловлено прохання розглянути питання щодо подальшого проходження служби позивачем в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби (т.3 а.с.15).

Листом від 12.06.2023 № 5701- 2214//5707/01 відповідач 3 звернувся до ДСНС України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оперативного реагування на пожежі, надзвичайні ситуації та інші небезпечні події, з проханням направити у розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС України у Луганській області підготовленого фахівця за напрямком реагування на надзвичайні ситуації (т.2 а.с.108).

Наказом ДСНС від 21.06.2023 № 379 зараховано підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Луганській області (т. 2 а.с.8,110).

21.06.2023 наказом МРЦ ШР ДСНС України виключено з усіх списків МРЦ ШР ДСНС та всіх видів забезпечення з 22.06.2023 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ШР ДСНС України, який знаходиться у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС України, та направлено у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (т.2 а.с.9-10).

Також, 21.06.2023 відповідачем оформлено припис для позивача, яким пропоновано 22.06.2023 вибути у розпорядження начальника ГУ ДСНС у Луганській області для подальшого проходження служби (т.2 а.с.11).

23.06.2023 ГУ ДСНС України у Луганській області видано наказ № 279 «Про кадрові питання», яким позивача зараховано у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Луганській області (т.2 а.с.12,109).

23.06.2023 позивач прибув за тимчасовим місцем знаходження ГУ ДСНС України у Луганській області, про що рапортом доповів тимчасово виконуючому обов`язки начальника ГУ ДСНС України у Луганській області та зауважив про свою незгоду із наказом МРЦ ШР ДСНС України від 21.06.2023 № 330 «Про кадрові питання» та приписом ДСНС України від 21.06.2023 № 7901-1366/7906 (т.2 а.с.145зв.).

26.06.2023 ГУ ДСНС України у Луганській області запропоновано позивачу наявні вакантні посади у Головному управління та його структурних та підпорядкованих підрозділах відповідно до кваліфікації та досвіду роботи у кількості 19 (дев`ятнадцять) посад, зокрема, посади начальників державних пожежно-рятувальних частин, начальників і заступників начальника державних пожежно-рятувальних загонів. Позивач від запропонованих посад відмовився (т.2 а.с.146-146зв.), зазначивши, що такі посади не відповідають вимогам Положення №593 і пропонуються відповідно до наказу від 21.06.2023 про зарахування у розпорядження, який, на його думку, також не відповідає Положенню №593.

Наказом Головного управління від 12.07.2023 № 305 позивачу визначені службові обов`язки та місце несення служби (т.2 а.с.147-148), від ознайомлення з чим позивач відмовився, про що складено акти від 13.07.2023 (т.2 а.с.148 зв.-149).

17.08.2023 ОСОБА_1 повідомлено про закінчення двомісячного терміну перебування у розпорядженні 23.08.2023 та про необхідність вирішення питання про подальше проходження служби, а також запропоновано наявні вакантні посади (т.2 а.с.149зв.-150), від ознайомлення з яким позивач відмовився, про що складено відповідний акт (т.2 а.с.150 зворот).

23.08.2023 ГУ ДСНС України у Луганській області повідомила і станом на 23.08.2023 про наявні вакансії, однак ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з ними (т.2 а.с.151-151зв.).

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №640/8027/19 констатовано, що порушення прав позивача відбулося на етапі пропозиції йому посади, коли він перебував у розпорядженні начальника, тому позивач підлягає поновленню на службі цивільного захисту у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС (т.2 а.с.225-238).

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у названій постанові констатував, що вимоги про визнання протиправними дій ДСНС щодо відмови у переведенні на посаду заступника начальника з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил МРЦ ДСНС, а також стосовно зобов`язання ДСНС поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил Мобільного рятувального центру ДСНС, - задоволенню не підлягають. Суд, при цьому, вказав, що спір виник саме на етапі пропозиції посади.

Позивачем також надані відповіді щодо розгляду адвокатських запитів щодо ОСОБА_1 , з яких видно, що ОСОБА_3 , перший заступник начальника МРЦ ШР ДСНС, звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників з 24.03.2023 (т. 2 а.с.22); ОСОБА_4 , заступник начальника МРЦ ШР ДСНС, звільнений з роботи з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників з 27.02.2023 (т. 2 ас.23); 03.03.2023 першим заступником начальника МРЦ ШР ДСНС призначено ОСОБА_5 (т.2 а.с.24); 03.03.2023 заступником начальника МРЦ ШР ДСНС призначено ОСОБА_6 (т.2 а.с.25).

Вважаючи спірні накази та припис протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено обставини на яких вони ґрунтуються. У той же час, відповідачами надані обґрунтовані пояснення та докази на підтвердження дотримання вимог законодавства у спірному випадку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з функціонуванням державної системи цивільного захисту врегульовані Кодексом цивільного захисту від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (КЦЗ).

За визначенням у частині першій статті 101 КЦЗ служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

За нормами частини першої статті 99 КЦЗ до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Порядок проходження служби цивільного захисту регулюється Положенням № 593, затвердженим Кабінетом Міністрів України 11.07.2013 №593 (Положення №593).

За приписами пункту 3 Положення №593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

За змістом пункту 14 Положення №593 основним принципом служби цивільного захисту є принцип єдиноначальності, який полягає у:

- наділенні керівника (начальника) у повному обсязі розпорядчою владою стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за організацію діяльності очолюваного ним органу чи підрозділу цивільного захисту та кожної особи рядового і начальницького складу;

- наданні керівникові (начальникові) права одноособово приймати рішення, видавати накази чи розпорядження;

- забезпеченні виконання рішень, наказів чи розпоряджень керівника (начальника), виходячи з результатів всебічної оцінки умов і обставин та керуючись вимогами законодавства.

Як закріплено у пункті 31 Положення №593 особи рядового і начальницького складу зобов`язані, зокрема, проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби.

У відповідності до пункту 57 Положення №593 посади, на які призначаються особи рядового і начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання служби цивільного захисту визначаються штатом (штатним розписом).

За нормами пункту 58 Положення №593 перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, та перелік посад для призначення (звільнення) осіб рядового і начальницького складу (далі - номенклатура посад) визначаються ДСНС.

Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 63 Положення №593 призначення осіб рядового і начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється: на рівнозначні посади: - в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом практичної роботи; у разі проведення планової заміни, ротації кадрів; за особистим проханням з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за сімейними обставинами; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; - на нижчі посади: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами атестації; за особистим проханням; у порядку накладення дисциплінарного стягнення.

За правилами пункту 64 Положення №593 призначення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового і начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі цивільного захисту.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою передбачено вище спеціальне звання, а за умови рівних спеціальних звань - більший розмір посадового окладу. У разі коли за керівною посадою передбачено нижче спеціальне звання, але вищий посадовий оклад порівняно з посадою, що не є керівною, вищою вважається керівна посада. Якщо штатом (штатним розписом) передбачено два спеціальних звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище спеціальне звання або вищий посадовий оклад (пункт 69 Положення №593).

За приписами пункту 78 Положення №593 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.

За змістом пункту 79 Положення №593 особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту в разі:

- ліквідації (реорганізації) органу чи підрозділу цивільного захисту, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, - до двох місяців;

- коли посада, на яку планується призначення особи начальницького складу, належить до номенклатури посад нижчої посадової особи - до двох місяців;

- застосування дисциплінарного стягнення про звільнення особи рядового і начальницького складу з посади, якщо неможливо відразу призначити її на нижчу посаду, - до двох місяців;

- поновлення за рішенням суду особи рядового чи начальницького складу, яка раніше займала цю посаду, - до двох місяців;

- закінчення строку контракту під час перебування особи рядового чи начальницького складу в щорічній основній відпустці або на лікуванні - до завершення щорічної основної відпустки або лікування, але не більше ніж шість місяців (крім випадків перебування осіб рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв`язку з одержанням ними травм, професійних захворювань та інших ушкоджень під час виконання службових обов`язків), за рішенням Голови ДСНС;

- виникнення обставин прямого підпорядкування близькій особі - до одного місяця;

- направлення випускників закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або їх відокремлених структурних підрозділів після закінчення навчання для подальшого проходження служби - до двох місяців;

- коли стосовно особи рядового і начальницького складу вжито запобіжних заходів у кримінальній справі у вигляді домашнього арешту або взяття під варту - до скасування чи зміни запобіжного заходу;

- коли відсутні відомості про особу рядового і начальницького складу понад один місяць, - до її повернення на службу або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою.

Особи рядового і начальницького складу звільняються з посад та зараховуються у розпорядження відповідних керівників (начальників) наказами по особовому складу керівників (начальників), які мають право призначати на такі посади (пункт 80 Положення №593).

За нормами пункту 81 Положення №593 особи рядового і начальницького складу, які зараховані у розпорядження відповідно до п`ятого, сьомого, восьмого пункту 79 цього Положення, продовжують проходити службу цивільного захисту згідно з цим Положенням, виконуючи службові обов`язки у межах, визначених посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. Посадові особи, у розпорядженні яких перебувають особи рядового і начальницького складу, несуть персональну відповідальність за додержання ними службової дисципліни та розпорядку дня.

За змістом пункту 184 Положення №593 особи рядового і начальницького складу, стосовно яких прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, мають право оскаржити таке рішення у порядку, встановленому законодавством.

У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним особи рядового і начальницького складу поновлюються на посадах, які займали раніше, або на рівнозначних посадах з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків.

Законом України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту» №1068-VI затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (Дисциплінарний статут).

Як закріплено у преамбулі цього статуту він визначає сутність службової дисципліни, права та обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування.

Дія цього Статуту поширюється на всіх осіб рядового і начальницького складу, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

За змістом пункту 3 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби:

- виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів;

- захищати життя, здоров`я, права та власність громадян, територію, інтереси суспільства і держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- бути чесним, сумлінним і дисциплінованим;

- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані із службою, не шкодувати сил під час виконання поставлених завдань;

- постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій професійний рівень;

- додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до неналежного виконання службових обов`язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій;

- поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати допомогу людям;

- сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

- зберігати державну таємницю та іншу охоронювану законом інформацію;

- берегти та підтримувати в належному стані передані їй у користування майно і техніку.

За правилами пункту 9 Дисциплінарного статуту начальник - особа молодшого, середнього, старшого або вищого начальницького складу, яка відповідно до службових повноважень має право віддавати (видавати) накази чи розпорядження, застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Начальник, якому особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважається прямим (пункт 10 Дисциплінарного статуту).

У разі тимчасового виконання службових обов`язків на іншій посаді, якщо про це оголошено наказом, начальник користується правами щодо застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень, передбаченими повноваженнями начальника згідно із займаною посадою (пункт 15 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до пункту 16 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Згідно з пунктом 17 Дисциплінарного статуту наказ чи розпорядження має віддаватися (видаватися) начальником відповідно до повноважень згідно із займаною посадою, на підставі законодавства, не принижувати честі та гідності підлеглих, бути чітким, зрозумілим і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

Правом начальника є віддання (видання) наказів чи розпоряджень, а обов`язком підлеглого - їх виконання (пункт 29 Дисциплінарного статуту).

За результатом аналізу наведених правових норм та з`ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

Так, зважаючи на резолютивну та мотивувальну частину постанови Верховного Суду у справі №640/8027/19, у випадку, який розглядається, мало місце поновлення на службі цивільного захисту в розпорядженні відповідної посадової особи, а не на конкретній посаді, більше того у задоволенні вимоги про поновлення на посаді заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил МРЦ Верховним Судом позивачу було відмовлено.

Таким чином, зважаючи на вказане вище рішення Верховного Суду, обов`язку поновлення позивача на посаді заступника начальника МРЦ у відповідача 1 та відповідача 2 не було.

Отже, як вірно було зазначено судом першої інстанції, ключовим (вирішальним) у спірному випадку є дослідження питання дотримання прав позивача як особи, що перебуває у розпорядженні і має сподівання дотримання вимог Положення №593 і Дисциплінарного статуту.

При цьому, позивача наказом ДСНС № 126 від 07.03.2023 поновлено на службі цивільного захисту у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС України з 04.04.2019; наказом МРЦ ШР ДСНС України №133 від 20.03.2023 поновлено позивача на службі цивільного захисту з 04.04.2019 та вирішено вважати таким, що знаходиться у розпорядженні начальника МРЦ ШР ДСНС України.

Тобто, у даному випадку позивача поновлено на службі цивільного захисту у розпорядженні відповідного керівника, як то зобов`язав Верховний Суд, за наслідком чого ОСОБА_1 повинен був продовжувати службу цивільного захисту згідно Положення №593 та Дисциплінарного статуту, виконуючи службові обов`язки у межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої він перебував.

Крім того, йому було запропоновано спочатку у МРЦ низку посад, від яких він відмовився, вважаючи їх нижчими за попередню займану ним посаду.

Зважаючи, що запропоновані посади були відхилені, ДСНС запропонувало, з метою вирішення питання подальшого проходження служби ОСОБА_1 , вищі (з урахуванням норм пункту 69 Положення №593) посади штатно-посадової категорії «полковник служби цивільного захисту». Однак, позивач знову відмовився від зайняття будь-якої із запропонованих посад.

Колегія суддів зауважує, що позивачу запропоновано різноманітні посади в структурі ДСНС (як нижчі, так і вищі стосовно займаної до виведення у розпорядження у 2018 році позивача), ці пропозиції здійснені у межах повноважень і у спосіб, передбачений законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує, що ключовим у досліджуваному випадку є факт поновлення на службі у розпорядженні відповідного начальника.

Стосовно доводів апелянта про перебування у період з 03.03.2023 по 24.03.2023 на посаді першого заступника начальника МРЦ двох осіб та наявність вакантної посади начальника МРЦ з 27.02.2023 по 03.03.2023, та подальше призначення інших осіб, колегія суддів зазначає, що у відповідного суб`єкта призначення не було обов`язку узгоджувати свої дії з позивачем щодо того, чи буде він претендувати на відповідні посади, адже обов`язку як у відповідача 1, так і у відповідача 2 по поновленню ОСОБА_1 на посаді першого заступника або заступника начальника МРЦ не було.

Отже, твердження ОСОБА_1 про наявність вакантних посад першого заступника та заступника саме начальника МРЦ у відповідний період як обґрунтування позовних вимог, колегія суддів відхиляє.

При цьому, доводи апелянта про протиправну бездіяльність відповідачів стосовно неукладення контракту з ним та непризначення на посаду колегія суддів також не бере до уваги, оскільки таке неукладення сталося не у зв`язку з діями (бездіяльністю) відповідачів, а через відхилення усіх запропонованих посад, як в МРЦ, так і в ДСНС України, а у подальшому і у ГУ ДСНС у Луганській області. При цьому, позивач попереряджався про необхідність обрання посади і підписання контракту неодноразово, як і про строк перебування у розпорядженні із відповідними наслідками.

Щодо переведення у розпорядження до ГУ ДСНС у Луганській області, то, як суд першої інстанції, так і колегія суддів не встановила порушень у цій частині, оскільки законодавцем не обмежене право на таке переведення, а обов`язком позивача у досліджуваному випадку є виконання наказів начальника. Більше того, у даному випадку, таке переведення обумовлено необхідністю врегулювання призначення позивача на конкретну посаду і укладення контракту, враховуючи обмежений строк перебування у розпорядженні і відмову від прийняття запропонованих посад.

Також, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції правильно встановив, що попереднього погодження місця служби із особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не передбачено.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів не вбачає порушень прав позивача під час перебування у розпорядженні відповідного начальника.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Також, установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Черпак Ю.К.

Повний текст постанови виготовлений 09.12.2024.