Ухвала

від 09.12.2024 по справі 560/21086/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 560/21086/23

09 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Cєвєродонецького відділу ДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східногоміжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Управління патрульної поліції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Водночас, апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання апелянта та визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 09 січня 2024 року. При цьому, скаржнику запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.

03 грудня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, яке обгрунтовано введенням на території України воєнного стану та великою завантаженістю Департамента, який на даний час є учасником 41595 судових справ.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія відзначає наступне.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Відповідно до практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Суд зауважує, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки.

Як вбачається із матеріалів справи, УПП в Дніпропетровській області вже вчетверте звертається до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року.

Вперше з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду 25.01.2024 року, однак ухвалою суду від 30.01.2024 року остання була залишена без руху в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору в повному обсязі. В подальшому наданий апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги був продовжений ухвалою суду від 19.02.2024 року.

Однак, в зв`язку з невиконанням апелянтом вимог ухвали суду від 30.01.2024 року, апеляційна скарга 12.03.2024 року була повернута заявнику.

Вдруге з апеляційною скаргою УПП в Дніпропетровській області звернулось до суду 09.04.2024 року. Однак, ухвалою суду від 16.04.2024 року апеляційна скарга була повернута заявнику, як така, що містила підпис представника Управління, на підтвердження повноважень якої було надано довіреність, строк дії якої на момент подання апеляційної скарги скінчився.

Втретє з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду 05.08.2024 року, тобто за спливом понад трьох місячного строку з моменту її повторного повернення, що мало місце 16.04.2024 року.

При цьому, вказана апеляційна скарга ухвалою від 19.08.2024 року була вкотре залишена судом без руху. Наразі, суд врахувавши, що скаржник не є стороною у даній справі та не залучався судом як учасник справи, дійшов висновку, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги останнім не наведено належних доводів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ч.1 ст.293 КАС України, які є підставою для оскарження в апеляційному порядку зазначеного рішення суду першої інстанції. Скаржнику запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги та надати суду відповідні роз`яснення.

Враховуючи неусунення скаржником виявлених недоліків, апеляційна скарга ухвалою суду від 03.09.2024 року була повернута скаржнику.

Вчетверте з апеляційною скаргою УПП в Дніпропетровській області звернулось 25.09.2024 року та з підстав, які вже були описані судом в ухвалі від 19.08.2024 року, була залишена без руху.

В контексті викладеного, судова колегія враховує, що дійсно Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє на теперішній час.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі № 990/115/22.

Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

Відтак, скаржник в загальному посилається на обставини, які, на жаль, мають місце по всій території України і одночасно зазначає про те, що весь особовий склад з моменту введення посиленого варіанту несення служби залучався до посиленої охорони адміністративних будівель, супроводження критично важливих вантажів, охорони громадського порядку в посиленому варіанті, а також регулювання перехресть за відсутності світла, що фізично ускладнює здійснення діяльності претензійно-позовної роботи за функціональними обов`язками юрисконсульта правового забезпечення Управління.

Наразі, колегія суддів не може прийняти вказані доводи в якості поважних причин подання апеляційної скарги поза строками, встановленими ст. 295 КАС України, такі обставини враховуються судом, якщо вони знаходяться в прямому причинному зв`язку з пропуском процесуального строку та є підтвердженими належними та достатніми доказами.

Суд наголошує апелянту, що останній не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Щодо посилань апелянта на наявність великої кількості судових справ, де Департамент бере участь, то в даному випадку судова колегія зауважує, що апелянт є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відтак, з огляду на викладене, суд зазначає, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Cєвєродонецького відділу ДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східногоміжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Управління патрульної поліції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.