Ухвала

від 04.12.2024 по справі 369/12430/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 369/12430/21

провадження № 61-3143св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дуленко Ольга Олегівна,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко Ольги Олегівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року в складі судді Фінагеєвої І. О., додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року в складі судді Фінагеєвої І. О., постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., зареєстрованого за № 2016.

Позов обґрунтовано тим, що з 10 червня 1963 року до 30 липня 2014 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 . Під час шлюбу подружжям набуто у власність майно. 13 вересня 2011 року подружжя уклало шлюбний договір, за умовами якого майно, придбане подружжям у період шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване.

У шлюбному договорі особистою приватною власністю ОСОБА_7 були 19 об`єктів нерухомого майна та 2 транспортних засоби, а особистою приватною власністю ОСОБА_1 стали 2 об`єкти нерухомого майна та 1 транспортний засіб.

Позивачка вказувала, що під час укладення договору ОСОБА_7 переконав її у тому, що у шлюбному договорі перераховане все майно, яке було зареєстроване за ним та позивачкою у період шлюбу, а інше майно у подружжя відсутнє.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

16 квітня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. зареєструвала спадкову справу № 67522771.

Після смерті ОСОБА_7 позивачка з`ясувала, що 07 грудня 2007 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 200 000,00 дол. США.

01 квітня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 належну йому на праві власності частину вказаної квартири.

Крім того, позивачка дізналася, що 26 травня 2011 року ОСОБА_7 продав зареєстроване за позивачкою будинковолодіння на АДРЕСА_2 .

Позивачка наполягає на тому, що вказані договори були укладені без її відома та згоди.

Також позивачка після відкриття спадщини після померлого ОСОБА_7 виявила, що ОСОБА_7 у шлюбному договорі вказав не всі об`єкти нерухомого майна, які перебували у його власності станом на час відкриття спадщини.

В зв`язку з виявленими обставинами позивачка звернулася 16 липня 2021 року до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишнього подружжя щодо об`єктів, які не були перераховані у шлюбному договорі, але постановою від 16 липня 2021 року державний нотаріус відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на факт укладення шлюбного договору від 13 вересня 2011 року.

Позивачка вважала, що шлюбний договір укладений під впливом обману, в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Іншою умовою для визнання шлюбного договору недійсним, на думку позивачки, є порушення прямої заборони на передачу у власність одному з подружжя майна, право на яке підлягає державній реєстрації.

Позивачка вказала, що ОСОБА_7 під час укладення шлюбного договору навмисне не зазначив у договорі частину нерухомого майна, придбаного під час перебування з нею у шлюбі, а тому на таке майно повинен поширюватися режим спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 наголошувала, що передбачений шлюбним договором відступ від принципу рівності часток у визначенні особистої власності сторін базувався на вичерпності наведеного в договорі переліку майна. Позивачка наполягала на тому, що якби знала, що значна частина майна була прихована від неї колишнім чоловіком та реалізована без її відома, то не погодилася б на укладення оспорюваного шлюбного договору.

Зауважила, що перелічене у шлюбному договорі майно було зареєстроване за ОСОБА_7 до укладення шлюбного договору, що свідчить про намір ОСОБА_7 ініціювати укладення шлюбного договору з метою непропорційного перегляду майнових наслідків подружнього життя. Такі обставини свідчать про істотний дисбаланс між правами та обов`язками колишнього подружжя, а тому шлюбний договір підлягає визнанню недійсним. За умови визнання недійсним шлюбного договору позивачка вважала наявними підстави для визнання за нею права власності на частину спільного майна колишнього подружжя.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні порушує її право, яке підлягає поновленню шляхом пред`явлення вимоги про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Виходячи з наведеного, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним шлюбний договір від 13 вересня 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. та зареєстрований за № 2016.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. мотивовано тим, що нотаріус не є належним відповідачем у цій справі, враховуючи предмет і підстави позову.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів мотивовано тим, що сторонами оспореного шлюбного договору було однозначно та беззаперечно погоджено умови такого договору, кількість майна, виділеного у особисту власність кожного з подружжя, а погоджене сторонами застереження щодо іншого рухомого та нерухомого майна визначало правовий режим майна, яке не було включене до зазначеного в договорі переліку. Позивачка не надала належних та достатніх доказів на спростування вказаних обставин. Обставини погодження між колишнім подружжям положень оспорюваного шлюбного договору встановлені також у судових рішеннях у справі № 755/11605/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору довічного утримання, припинення права власності, визнання права власності.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи в місцевому суді відповідачка понесла витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивачки, якій відмовлено в позові у цій справі. Від позивачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатів та заперечень щодо неспівмірності заявлених відповідачкою витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із судовим розглядом цієї справи у суді першої інстанції.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_6 , звернувся до суду з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року змінено та визначено розмір витрат на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог по суті мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду.

Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення місцевим судом вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково указав на те, що від позивачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатів та заперечень стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу. Представник позивачки після ухвалення рішення у цій справі 04 липня 2023 року подав клопотання, в якому просив відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, а в разі ухвалення рішення про стягнення витрат визначити їх співмірність з урахуванням критеріїв, встановлених в частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Апеляційний суд вважав, що заявлений до відшкодування розмір витрат за надані відповідачам правничі послуги є неспівмірним зі складністю справи, у зв`язку із чим колегія суддів зменшила розмір таких витрат та визначила їх у сумі 6 000,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.

Додаткову постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 22 січня 2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Гайдай О. Д. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просив стягнути на користь відповідачки з позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, які були понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд, визначаючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, застосував критерій реальності таких витрат, задовольнив заяву частково та з урахуванням обсягу наданих послуг та складністю справи стягнув з позивачки на користь відповідачки ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Єрьоменко В. В., засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у цій справі, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема представник заявниці у касаційній скарзі зазначає, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 січня 2019 року у справі № 761/22687/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 293/780/18, від 10 травня 2022 року у справі № 755/5802/20, від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Також у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу.

Заявниця указує на те, що в момент укладення оспореного шлюбного договору ОСОБА_7 свідомо обманув її щодо істотних умов такого договору, а саме щодо майна, яке належало до спільного майна подружжя. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 203, 215, 230 ЦК України, статей 93, 97 СК України, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та проігнорували доводи позивачки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у травні 2024 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції. Зазначає, що суди правильно відмовили у задоволенні позовної вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., оскільки нотаріус не є належним відповідачем у цьому спорі.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у травні 2024 року, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Гайдай О. Д. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Гайдай О. Д. просить покласти на позивачку витрати на професійну правничу допомогу під час касаційного розгляду справи у розмірі 30 000 грн.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Короткий зміст заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі

23 липня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Єрьоменко В. В. подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у цій справі.

Листом Верховного Суду від 04 вересня 2024 року ОСОБА_1 роз`яснено наслідки подання заяви про відмову від позову та запропоновано заявниці надіслати на адресу Верховного Суду посвідчену нотаріально заяву про відмову від позову у справі № 369/12430/21 із зазначенням відомостей про розуміння наслідків прийняття судом касаційної інстанції відмови позивача від позову, визнання нечинними ухвалених у справі судових рішень та закриття провадження у справі.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду подано посвідчену нотаріально заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі № 369/12430/21 із зазначенням відомостей про розуміння наслідків прийняття судом касаційної інстанції відмови позивача від позову, визнання нечинними ухвалених у справі судових рішень та закриття провадження у справі.

Заяву про відмову від позову та закриття провадження у цій справі обґрунтовано тим, що відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Заявниця зазначила, що користуючись своїми правами, передбаченими статтями 49, 408 ЦПК України, вона відмовляється від позову у справі № 369/12430/21 у повному обсязі і просить суд касаційної інстанції прийняти її відмову від позову, визнати нечинними судові рішення судів попередніх інстанцій та у зв`язку із цим закрити провадження у справі № 369/12430/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року.

Заявниця вказує на те, що наслідки відмови від позову у цій справі в повному обсязі та закриття провадження їй відомі та зрозумілі.

Крім того, заявниця просить повернути їй 50 відсотків суми судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у цій справі підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України).

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 206 ЦПК України). У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частина третя статті 206 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (пункт 4 частини першої та частина друга статті 255 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду посвідчену нотаріально заяву про її відмову від позову у справі № 369/12430/21 із зазначенням відомостей про розуміння наслідків прийняття судом касаційної інстанції відмови позивача від позову, визнання нечинними ухвалених у справі судових рішень та закриття провадження у справі.

Заява про відмову від позову та закриття провадження у цій справі обґрунтована правом заявниці відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу, зокрема під час касаційного розгляду справи, що передбачено статтями 49, 408 ЦПК України.

Заява про відмову від позову та закриття провадження у цій справі підписана особисто ОСОБА_1 в присутності нотаріуса та завірена нотаріально.

ОСОБА_1 у заяві особисто зазначила, що наслідки відмови від позову у цій справі в повному обсязі закриття провадження їй відомі та зрозумілі.

У зв`язку з наведеним, оскільки заява ОСОБА_1 про її відмову від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року, подана особисто позивачкою із зазначенням усвідомлення нею наслідків вчинення відповідної процесуальної дії, така заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, тому слід прийняти відмову позивачки від позову, визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.

За правилами 408 ЦПК України, якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Тому рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року слід визнати нечинними.

Разом із тим, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Верховний Суд у цій справі роз`яснює відповідачам їх право подати заяву про стягнення з позивачки понесених ними судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги до Верховного Суду ОСОБА_1 сплатила 1 816,00 грн судового збору за перегляд справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

У зв`язку з наведеним у цій справі слід зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень), що внесений згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3500504644.1 від 29 лютого 2024 року про сплату судового збору на рахунок (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, отримувач - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача -37993789, МФО - 899998.

Керуючись статтями 49, 141, 142, 206, 255, 256, 260, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко Ольги Олегівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору.

Визнати нечинними рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Закрити провадження у справі № 369/12430/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко Ольги Олегівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень), що внесений згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3500504644.1 від 29 лютого 2024 року про сплату судового збору на рахунок (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, отримувач - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача -37993789, МФО - 899998.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік