Постанова

від 27.11.2024 по справі 341/1526/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 341/1526/23

провадження № 61-6358св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року у складі судді Гаполяка Т. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів Мальцевої Є. Є., Девляшевського В. А., Баркова В. М. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (далі - Виконавчий комітет Бурштинської міської ради), ОСОБА_2 , в якій просив: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Куропатники Галицького району Івано-Франківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною; встановити опіку над ОСОБА_2 ; призначити його опікуном ОСОБА_2 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є онуком ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, оскільки обмежена до самообслуговування, контролю своєї поведінки тощо. Тому для забезпечення реалізації ОСОБА_2 особистих прав її необхідно визнати недієздатною та призначити опікуна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Галицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 01 грудня 2023 року у задоволенні заяви відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що висновок судово-психіатричної експертизи не можна визнати категоричним, оскільки експерт не дослідив стан психічного здоров`я ОСОБА_2 протягом певного часу з посиланням на медичні документи та їх аналіз. Зокрема, зі змісту висновку експертизи слідує, що протягом 2016-2023 років ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування і була консультована лікарями з приводу хвороб, не пов`язаних з психічними розладами.

Також суд зауважив, що відсутність у висновку констатації факту про те, що в особи наявний саме стійкий, хронічний психічний розлад, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, свідчить про відсутність передумов для визнання особи недієздатною.

Крім того, призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі.

Однак Виконавчий комітет Бурштинської міської ради як орган опіки та піклування прийняв відповідне рішення за відсутності заявника, не з`ясувавши наявність у ОСОБА_2 інших осіб, зокрема дітей, які могли б виконувати обов`язки з опіки та піклування.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнив частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року скасував у частині відмови у визнанні особи недієздатною. Заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Куропатники Галицького району Івано-Франківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 у частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновок судово-психіатричної експертизи, яким встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_2 розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічного розладу у формі деменції змішаного (переважно судинного) генезу, не викликає сумнівів у його правильності, оскільки є повним і чітким, ґрунтується на дослідженні медичної документації та матеріалів справи.

У судовому засіданні експерт пояснила, що незазначення у пункті 22 висновку експертизи кваліфікуючих ознак психічного розладу пов`язано виключно з технічною помилкою, проте у висновку обґрунтовані обставини, які свідчать про наявність у ОСОБА_2 ознак стійкого хронічного психічного розладу.

Отже, висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом для підтвердження недієздатності, а тому суд першої інстанції необґрунтовано не взяв його до уваги та відмовив у задоволенні таких вимог.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що у встановленні опіки за поданням органу опіки та піклування Виконавчого комітету Бурштинської міської ради щодо призначення опікуном над недієздатною ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки заявник у квітні 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу, а тому немає можливості виконувати такі функції.

Також колегія суддів зауважила, що під час погодження кандидатури заявника орган опіки та піклування врахував заяву його батька (рідного сина ОСОБА_2 ), який проживає в Івано-Франківській області, але не бажає виконувати обов`язки опікуна власної матері у зв`язку із зайнятістю на роботі, хоча, вочевидь, така причина менш вагома, ніж відсутність заявника ОСОБА_1 , який виконує військовий обов`язок.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов таке подання не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку.

Аргументи представника заявника про те, що визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом та повинно відбуватися одночасно, і відмова у призначенні опікуном є прямим порушенням прав ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які підтримує представник органу опіки та піклування, про те, що суд першої інстанції незаконно керувався вимогами до опікунів, встановленими у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), колегія суддів зауважила, що існує усталена судова практика, яка дозволяє застосовувати вказані правила під час визначення кандидатури опікуна недієздатної повнолітньої особи, зокрема такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 28 червня 2023 року у справі № 637/46/21, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23.

Отже, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 не тільки з тих підстав, що подання органу опіки та піклування не містить обґрунтувань згідно з вимогами закону для призначення опікуна, а і тому, що відмовлено у визнанні ОСОБА_2 недієздатною, то оскаржуване рішення у цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з інших мотивів про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2024 року Виконавчий комітет Бурштинської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням подальших уточнень просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року скасувати повністю, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року - в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-39гс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 808/2511/15, у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 344/5303/17, від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19.

Уточнену касаційну скаргу Виконавчий комітет Бурштинської міської ради мотивував тим, що законодавець розмежував і не допускає призначення опікуна органом опіки та піклування над недієздатною чи обмежено дієздатною особою, а тому визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом та повинно відбуватися одночасно.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував пункт 3.3 Правил опіки та піклування за аналогією закону, оскільки цей пункт може застосовуватися тільки щодо питання призначення органом опіки та піклування над малолітньою чи неповнолітньою особою опікуна/піклувальника.

Аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Вказує, що подання органу опіки та піклування подано в належній процесуальній формі і відповідало вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.

Першочерговим у цій категорії справ є з`ясування судом наявності правосуб`єктності заявника, а саме, чи належить він до певної групи осіб, які мають право на подання заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна.

Відмова у призначенні опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому немає можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (бабою), є відмовою у доступі до правосуддя.

Порядок прийняття органом опіки та піклування рішення не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки суд загальної юрисдикції не наділений такими повноваженнями.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. У разі дотримання цієї умови суд зобов`язаний встановити над недієздатною особою опіку та призначити їй опікуна.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Галицького районного суду Івано-Франківської області.

16 липня 2024 року справу № 341/1526/23 передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2024 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

17 червня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду із заявою про визнання недієздатною його баби ОСОБА_2 , встановлення опіки над нею та призначення його опікуном (а. с. 1-4).

ОСОБА_2 є вдовою, її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12, 13).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11 липня 2023 року ОСОБА_2 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З її слів разом з нею проживає її внук ОСОБА_1 (а. с. 14, 15).

Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7, 16).

21 серпня 2023 року лікар-психіатр Комунального некомерційного підприємства «Бурштинська центральна міська лікарня» поставив ОСОБА_2 на облік із встановленим діагнозом: органічний розлад у формі когнітивного стійкого зниження (а. с. 27).

У висновку судово-психіатричної експертизи від 12 вересня 2023 року № 306/2023, проведеної на виконання ухвали Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_2 страждає психічним розладом у формі деменції змішаного (переважно судинного) генезу, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 41, 46-49).

Виконавчий комітет Бурштинської міської ради рішенням від 26 жовтня 2023 року № 274 затвердив подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у випадку визнання її недієздатною та відповідність такого призначення інтересам хворої (а. с. 60, 61).

Апеляційний суд також з`ясував, що на підставі договору дарування домоволодіння від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_2 (а. с. 124, 125).

ОСОБА_1 у квітні 2022 року призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та проходить військову службу.

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_5 , яка брала участь у проведенні судово-психіатричної експертизи і складанні висновку від 12 вересня 2023 року № 306/2023 за її результатом, пояснила, що ОСОБА_2 безсумнівно страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, який має незворотний характер зі схильністю до прогресування. Про це зазначено у 22 пункті висновку експертизи, який включає обґрунтування та пояснення щодо психічного стану особи і фактів, які виявлені під час дослідження. Ствердила, що у пункті 23 висновку судово-психіатричної експертизи помилково не зазначено, що захворювання підекспертної особи у формі деменції змішаного генезу є хронічним і стійким психічним розладом.

ОСОБА_6 , який є батьком заявника та рідним сином ОСОБА_2 , заявою від 14 грудня 2023 року ствердив, що не може здійснювати фізичний догляд за своєю матір`ю, оскільки працює на стратегічному об`єкті Відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго», займається вихованням неповнолітнього сина, у зв`язку з чим просив не включати його до переліку осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 (а. с. 135, 230).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною не оскаржується, тому на підставі положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не переглядає у цій частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, апеляційний суд дійшов висновку про визнання її недієздатною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви в частині встановлення опіки над недієздатноюОСОБА_2 з інших підстав, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 з квітня 2022 року призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та проходить військову службу, а тому ця обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна ОСОБА_2 .

Колегія судів не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд залишив поза увагою те, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції неналежним чином розглянув заяву ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не встановив необхідних для вирішення цієї справи обставин, зокрема, чи відповідає заявник критеріям, які не позбавляють його цього права, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Колегія суддів нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом та бути почутим.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції достатньою мірою не виклав мотиви, на яких воно ґрунтується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Водночас за положеннями статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не має можливості вирішити по суті та ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи.

Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що апеляційний суд не усунув усіх порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України) суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з направленням справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий розгляд, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Отже, у цьому конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи апеляційним судом, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , про встановлення опіки та призначення опікуна скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко В. В. Пророк