Ухвала

від 09.12.2024 по справі 352/252/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 352/252/23

провадження № 61-14497ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 4443 РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, Головного управління ДПС у м. Києві, Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», про визнання права власності, припинення податкової застави та скасування арештів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - Іванченко А. В. звернулася до суду з позовом у якому просила: визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб - автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; припинити податкову заставу вказаного транспортного засобу, а саме: - зареєстровану 10.12.2018 17:08:31 за № 17207458 реєстратором Кулик Н. М., Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01.08.2019), м. Київ, суб`єкти: боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН» (38865527), обтяжувач: ГУ ДПС у м. Києві (44116011); скасувати арешт та/або заборону на відчуження, накладений Печерським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на вказаний транспортний засіб; скасувати розшук транспортного засобу, який оголошено на підставі постанови про розшук майна боржника від 04.05.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Рішенням Тисменицького районного суду від 29 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іванченко А. В. задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб - автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Припинено податкову заставу транспортного засобу - автобуса марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , зареєстровану 10.12.2018 17:08:31 за № 17207458 реєстратором Кулик Н. М., Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01.08.2019), м. Київ, вид обтяження: публічне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: податкова застава, документ - підстава: статті 88 та 89 Податкового кодексу України, серія та номер:2755, виданий 02.12.2010, видавник: Верховна Рада України, об`єкт обтяження: майно згідно опису майна від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17, боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», код: 38865527, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, кв.к. 613, обтяжувач: Головне управління ДФС у м. Києві, код: 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, термін дії: 10.12.2023; - номер обтяження: № 17129837, податкова застава, зміна обтяження, ДБ3911Е757, дата реєстрації: 24.10.2018 09:58:51, зареєстрував: ОСОБА_3 , Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01.08.2019), суб`єкти: боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН» (38865527), обтяжувач: ГУ ДПС у м. Києві (44116011).

Скасовано арешт та/або заборону на відчуження, накладений Печерським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на транспортний засіб - автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Скасовано розшук транспортного засобу - автобуса марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який оголошено на підставі постанови про розшук майна боржника від 04.05.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

31 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу з доданими до неї доказами направлення її іншим учасникам справи у відповідності до частини сьомої статті 43 ЦПК України.

У листопаді 2024 року на виконання ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» подала заяву про усунення недоліків, а саме уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині припинення податкової застави та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Уточнена касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження усунуті.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому Головне управління ДПС у м. Києві не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар