Ухвала

від 14.01.2025 по справі 352/252/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 352/252/23

провадження № 61-17657ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 4443 РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, Головного управління ДПС у місті Києві, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», про визнання права власності, припинення податкової застави та скасування арештів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, припинення податкової застави та скасування арештів, в якому просила: 1) визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 2) припинити податкову заставу вказаного транспортного засобу, а саме: - зареєстровану 10 грудня 2018 року 17:08:31 за

№ 17207458 реєстратором Кулик Н. М., Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01 серпня 2019 року), м. Київ, вид обтяження: публічне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: податкова застава, документ підстава:

статті 88 та 89 Податкового кодексу України, серія та номер: 2755, виданий 02 грудня 2010 року, видавник: Верховна Рада України, об`єкт обтяження: майно згідно опису майна від 10 грудня 2018 року № 422/26-15-17-02-17, боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», код: 38865527, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7,

кв.к. 613, обтяжувач: Головне управління ДФС у м. Києві, код: 39439980, 04116,

м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, термін дії: 10 грудня 2023 року; - номер обтяження:

№ 17129837, податкова застава, зміна обтяження, ДБ3911Е757, дата реєстрації:

24 жовтня 2018 року 09:58:51, зареєстрував: Кулик Н. М. , Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01 серпня 2019 року), суб`єкти: боржник:

ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН» (38865527), обтяжувач: ГУ ДПС у м. Києві (44116011); 3) скасувати арешт та/або заборону на відчуження, накладений Печерським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на вказаний транспортний засіб; 4) скасувати розшук транспортного засобу, який оголошено на підставі постанови про розшук майна боржника від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 29 липня

2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Припинив податкову заставу транспортного засобу автобуса марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , а саме:

-зареєстровану 10 грудня 2018 року 17:08:31 за № 17207458 реєстратором

Кулик Н. М., Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01 серпня

2019 року), м. Київ, вид обтяження: публічне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: податкова застава, документ підстава: статті 88 та 89 Податкового кодексу України, серія та номер: 2755, виданий 02 грудня 2010 року, видавник: Верховна Рада України, об`єкт обтяження: майно згідно опису майна від 10 грудня 2018 року № 422/26-15-17-02-17, боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», код: 38865527, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, кв.к. 613, обтяжувач: Головне управління ДФС у м. Києві, код: 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, термін дії:

10 грудня 2023 року;

-номер обтяження: № 17129837, податкова застава, зміна обтяження, ДБ3911Е757, дата реєстрації: 24 жовтня 2018 року 09:58:51, зареєстрував: Кулик Н. М. , Головне управління ДФС у м. Києві (в стані припинення з 01 серпня 2019 року), суб`єкти: боржник: ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН» (38865527), обтяжувач: ГУ ДПС у

м. Києві (44116011).

Скасував арешт та/або заборону на відчуження, накладений Печерським ВДВС у

м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на транспортний засіб автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Скасував розшук транспортного засобу автобуса марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який оголошено на підставі постанови про розшук майна боржника від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Верховний Суд ухвалою від 09 грудня 2024 року повернув Головному управлінню ДПС у місті Києві касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 352/252/23.

31 грудня 2024 року ГУ ДПС у місті Києві, в інтересах якого діє представник Степаненко В. І., через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині припинення податкової застави транспортного засобу - автобуса марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом

(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі

№ 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів

(абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2024 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до

ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.

Предметом спірних правовідносин є рухоме майно (транспортний засіб - автобус марки РУТА 25 НОВА, 2014 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , яке було придбане позивачем ОСОБА_1 на електронних торгах за 249 199,39 грн, що встановлено оскарженими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вартість якого не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (3 028 х 250 = 757 000).

У касаційній скарзі представник заявника не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для Головного управління ДПС у м. Києві.

Не містять доводи касаційної скарги і посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судами статей 14, 93 Податкового кодексу України, а доводи стосуються оцінки доказів судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, могли б бути переглянуті в касаційному порядку.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть бути підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, яка не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені, суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

З огляду на зазначене Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини і надану оцінку доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня

2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France),

§ 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32,

№ 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії»

(Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії»,

§ 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року,

№ 32299/08).

Саме національний Верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня

2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру

№ 4443 РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, Головного управління ДПС у місті Києві, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН», про визнання права власності, припинення податкової застави та скасування арештів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров