Ухвала

від 04.12.2024 по справі 331/433/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 331/433/24

провадження № 61-15354 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Ковтуном Владиславом Ігоровичем, на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, Комунального ремонтно-будівельного підприємства «ЗЕЛЕНБУД», Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, третя особа: Запорізьке комунальне підприємство електротранспорту «Запоріжелектротранс», про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом у якому просила стягнути на її користь завдані збитки у розмірі 63 882,96 грн.

2. Жовтневий районний суду м. Запоріжжя рішенням від 19 липня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

3. Запорізький апеляційний суду постановою від 11 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про відшкодування збитків задоволено. Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 63 882,96 грн. Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки у розмірі 3 500,00 грн. Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2024 року залишено без змін.

4. В жовтні 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна В. І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району витрат на правову допомогу в розмірі 31 700,00 грн.

5. Запорізький апеляційний суд додатковою постановою від 18 жовтня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна В. І. задовольнив частково. Стягнув з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у цій справі в розмірі 6 400,00 грн.

6. У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Ковтуном В. І., на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким збільшити стягнуту суму витрат на професійну правничу допомогу з 6 400,00 грн до 31 700,00 грн.

7. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

12. Ціна позову в цій справі становить 63 882,96 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), а отже справа № 331/433/24 є малозначною у силу вимог закону.

13. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

14. Так скаржник, обґрунтовуючи посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України зазначає, що касаційна стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вирішення питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу наразі є проблемним.

15. Також обґрунтовуючи підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України скаржник вказує на те, що справа має для неї виняткове значення, оскільки стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 6 400,00 грн є несправедливим та таким, що не відшкодовує понесені судові витрати.

16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

17. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.

18. Наведені скаржником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводяться виключно до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та встановленими судом обставинами справи і не містять належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми. Скаржником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому таке формальне посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

19. Крім цього кількісний критерій має відображати той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

20. Отже скаржник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, належним чином не обґрунтовує визначений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України виняток.

21. Також не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, наведена скаржником обставина про виняткове значення для неї цієї справи, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи, а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтувала та не долучила жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для неї, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

22. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

23. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

24. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

25. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

26. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

27. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

28. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

29. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Враховуючи наведене, оскільки скаржником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

31. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

32. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, Комунального ремонтно-будівельного підприємства «ЗЕЛЕНБУД», Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, третя особа: Запорізьке комунальне підприємство електротранспорту «Запоріжелектротранс», про відшкодування збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Ковтуном Владиславом Ігоровичем, на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров