Рішення

від 09.12.2024 по справі 402/157/22

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 402/157/22

Провадження № 2/386/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Задорожнюк О.Б. .

представника відповідача Терновенка Р.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Благовіщенська міська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.04.2022 звернулась до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Благовіщенська міська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області, про визнання права власності в порядку спадкування, в якій просить визнання за нею права власності на 1/4 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3525584800:02:000:0129, загальною площею 3,2906 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті матерії ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача по матері ОСОБА_6 , після смерті якої, відкрилась спадщина на спадкове майно спадкодавця, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, право власності на яку посвідчено державним актом про право приватної власності на землю серія Р1 №315280 від 04 квітня 2002 року виданого на підставі розпорядження голови Ульяновської РДА від 29 березня 2002 року №175-р. 04.07.2013 Ульяновською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа 153/2013 після смерті спадкодавця ОСОБА_6 . Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 була ОСОБА_5 , яка вступила в спадкові права після смерті спадкодавця. Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, після смерті спадкодавця - ОСОБА_6 , спадкоємець - ОСОБА_5 не встигла отримати із об`єктивних причин, а саме важкої хвороби та передчасної своєї смерті. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якого входить зокрема дана земельна ділянка, яку її мати фактично прийняла у спадщину від своєї матері ОСОБА_6 згідно відповідної заяви №311 від 04.07.2013 до нотаріуса Ульяновської районної державної нотаріальної контори. Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_5 є четверо осіб, що прийняли спадщину після її смерті є: позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Позивач вважає, що у зв`язку із тим, що її мати ОСОБА_5 не встигла із об`єктивних причин важкої хвороби та передчасної смерті зареєструвати земельну ділянку на своє ім`я, то у спадкоємців відсутні правовстановлюючі документи про її право власності на земельну ділянку, № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, у зв`язку з чим у позивача, як спадкоємця існують перешкоди, що перешкоджають оформити її право власності в нотаріальному порядку на 1/4 частку даної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на заочне рішення Голованського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2017 року у цивільній справі №386/589/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Лозуватська сільська рада, відділ Держземагенства в Ульяновському районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом спадщини спадкодавця ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 треті особи: Лозуватська сільська рада, відділ Держземагенства в Ульяновському районі про визнання права власності на 1/4 частки земельної ділянки в порядку спадкування за законом спадщини після смерті ОСОБА_6 , яким суд задовольнив первісний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , визнавши право власності кожного із них на 1/4 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом спадщини спадкодавця матері ОСОБА_5 та разом із тим відмовив позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову про визнання її права власності на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом спадщини спадкодавця баби (по матері) ОСОБА_6 . При цьому, позивач вказує на те, що відмовивши їй в задоволенні її зустрічного позову, суд в мотивувальній частині згаданого судового рішення на підставі встановлених об`єктивних обставин справи приходить до висновку і зауважує, що відмова в задоволенні позовних вимог позивачеві на 1/2 частку спадкового майна після смерті бабусі - ОСОБА_6 , не позбавляє спадкоємця (тобто ОСОБА_1 ) права на визнання за собою права власності на 1/4 частку спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5 . Позивач в своєму позові посилається на ту обставину, що відповідачі порушили її право на отримання належної їй частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва оскільки не звернулись до нотаріуса для реєстрації частки позивача в нотаріальному порядку, також позивач посилається на ту обставину, що вона намагалась отримати свідоцтво про право на спадщину на частку даної земельної ділянки в порядку спадкування за законом на частки земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 шляхом звернення до державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 із відповідною заявою, проте як зазначає позивач отримала неналежну відповідь нотаріуса у формі відписки, що й стало підставою для звернення до суду позивача за захистом її порушеного права.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05.05.2022 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Згідно розпорядження голови Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2022 року цивільна справа № 402/157/22 передана до Голованівського районного суду Кіровоградської області згідно п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України.

22 червня 2022 року цивільна справа № 402/157/22 надійшла до Голованівського районного суду Кіровоградської області та передана в провадження судді Червоненку Д.В..

23 червня 2022 року судом постановлено ухвалу, якою відмовлено позивачу про відстрочення сплати судового збору та позов залищено без руху.

05 липня 2022 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про відвід судді Червоненка Д.В. та справу передано до канцелярії суду для визначення іншого судді відповідно до ст. 33 ЦПК України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, що стало підставою для залишення позову без руху ухвалою суду від 23.06.2022.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022, дану справу передано на розгляд судді Гут Ю.О., у зв`язку з тим, що Червоненко Д.В. розглянув дану справу, перебуванням ОСОБА_7 у відпустці та закінченням повноважень судді Гарбуза О.С. та Ярової Л.С. в межах п`ятирічного строку, на який їх було призначено на посаду судді вперше.

Ухвалою суду від 08.08.2022 справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

17.08.2022 постоновлено ухвалу про забезпечення доказів, якою накладено арештна земельнуділянку ізкадастровим номером3525584800:02:000:0129загальною площею3,2906га наданоїдля веденнятовартого сільськогосподарськоговиробництва натериторії Лозуватськоїсільської радиБлаговіщенського районуКіровоградської областіза межаминаселеного пунктушляхом заборониДержавному реєстратору,Державному кадастровомуреєстратору таусім іншимособам вчинятивсі реєстраційнідії щодовідчуження,розпорядження,поділу таоб`єднання земельноїділянки,зміни користувачата вчинятибудь якіінші реєстраційнідії,що тягнутьза собоюзміну їїкадастрового номера.

Представник відповідачів ОСОБА_8 22.11.2022 від відповідачів надав відзив на позовну заяву, в якій відповідачі не погоджуються з позовними вимогами позивача в повному обсязі та вважають, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав: Обґрунтовують це тим, що відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Сама ж постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії це процесуальний документ, який підтверджує факт відмови нотаріуса чи посадової особи у вчиненні конкретної нотаріальної дії з підстав, передбачених законом. Відповідно до пункту 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріуспротягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відповідно до ст.50Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Таким чином, може відбуватися оскарження нотаріальної дії або відмова у її вчиненні. Оскарження нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно. Оскарження ж відмови у такому вчиненні матиме місце у разі, якщо особа вважає, що нотаріус неправомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії. Відповідачі у відзиві вказують на те, що позивач не оскаржувала дій нотаріуса в частині звернення до суду вимогами про визнання неправомірною бездіяльності нотаріуса, які полягали у невинесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також вказують на те, що позивач не довела в своєму позові, що саме перешкоджало їй отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку, також у відзиві посилаються на те, що при матеріалах справи відсутня вмотивована постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що є підставою для відмови в позові оскільки позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Представник відповідачів посилається в своєму відзиві на те, що позивач в своєму позові не обґрунтувала та не довела, що її право порушено саме відповідачами, також не обґрунтувала це порушення відповідно до вимог п.4, п.5, ч.3 ст. 175 ЦПК України. Також, просив суд застосувати строк позовної давності до даного позову.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2023 року закрито підготовче провадження по справі, та призначено судове засідання до розгляду

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав вказаних в позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позов, просив у позові відмовити, застосувати строк позовних вимог та стягнути з позивача на користь позивачі витрати на правничу допомогу .

Представник третьої особи: Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, міський голова надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, зазначив, що вирішення справи покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши позивача, її представника, представника відповідачів, дослідивши письмові докази та матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав. .

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 була власником земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, право власності на яку посвідчено державним актом про право приватної власності на землю серія Р1 №315280 від 04 квітня 2002 року виданого на підставі розпорядження голови Ульяновської РДА від 29 березня 2002 року №175-р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08 січня 2013 року, виданого міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, загальною площею 3,2906 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 .

В правона спадщинуза законом після смерті ОСОБА_6 вступила її донька ОСОБА_5 , дана обставина встановлена заочним рішенням Голованівського районного суду від 28 серпня 2017 року при розгляді цивільної справи №386/589/16-ц.

Факт родиннихвідносин міжспадкодавцем ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим в с. Дельфинівка, Лозуватської сільської ради Ульяновського району 24 березня 1955 року на ім`я « ОСОБА_9 ».

Зі змісту копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 2 листопада 1975 року Лозуватською сільською радою, Ульяновського району, Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , актовий запис №21. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині « ОСОБА_10 ».

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 40174225 від 17 квітня 2015 року, свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 не видавалися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим повторно 07 листопада 2014 року міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 , надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, загальною площею 3,2906 га., кадастровий номер 3525584800:02:000:0129, яка за життя не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_11 .

В правона спадщинупісля смерті ОСОБА_5 вступилаїї донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,на підставізаяви від25.11.2014,яку подаладо Кіровоградськоїміської державноїнотаріальної контори№1,та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 дана обставина встановлена заочним рішенням Голованівського районного суду від 28 серпня 2017 року при розгляді цивільної справи №386/589/16-ц.

Факт родинних відносин позивача з ОСОБА_5 підтверджується, копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 15.02.1977 року. Також з копії свідоцтва про одруження позивача серії НОМЕР_7 від 10.10.1998 встановлено зміну дошлюбного прізвища позивача з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 ».

Відповідно до копії заочного рішення Голованського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2017 року у цивільній справі №386/589/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Лозуватська сільська рада, відділ Держземагенства в Ульяновському районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 треті особи: Лозуватська сільська рада, відділ Держземагенства в Ульяновському районі про визнання права власності на 1/2 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом, яким суд задовольнив первісний позов визнавши право власності кожного із позивачів «відповідачів в даній справі» на 1/4 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом разом з тим відмовив ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову про визнання за нею права власності на 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області , з якого вбачається, що відповідачі успадкували по 1/4 частці земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 загальною площею 3,2906 га. для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області за законом після смерті ОСОБА_5 в судовому порядку.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва на спадщину) №40172409 від 17.04.2015, з якого вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 не видавалися.

Також судом встановлено, що відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №40174211 від 17.04.2015, параметри пошуку ОСОБА_5 , з якого вбачається, що за вказаними параметрами запиту інформація відсутня, що свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_3 не складала заповіт чи спадковий договір на випадок своєї смерті.

З інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 № 299728341 вбачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2906 га., яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Лозувата, зареєстровано за ОСОБА_4 , розмір частки , від 25.03.2021, номер запису про право власності /довірчої власності: 41229609, ОСОБА_2 , розмір частки , від 25.03.2021, номер запису про право власності /довірчої власності: 41229546, ОСОБА_3 , розмір частки , від 13.04.2018, номер запису про право власності/довірчої власності: 25781238.

Судом досліджено пропозицію позивача, яка була адресована відповідачам про досудове врегулювання спору щодо права спільної часткової власності позивача на частки земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2906 га., яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Лозувата, успадкованого в порядку спадкування за законом спадщини спадкодавця ОСОБА_5 , дата відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши дану заяву суд приходить до висновку, що дана заява не заслуговує на увагу оскільки такий вид заяв не врегульований нормами чинного законодавства, та не передбачає нотаріального порядку визнання права власності за спадкоємцем який не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом за нотаріальною згодою інших спадкоємців, які її прийняли тому суд приходить до висновку, що дане клопотання не є доказом порушення прав позивача з боку відповідачів на спадкування частки земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:0129 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2906 га.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той

з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

У статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцям, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особаможе звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року №227/3750/19(оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку).

Позивачем на підтвердження існування підстав для звернення до суду за захистом свого порушеного права на спадщину надано до суду відповідь Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 вих. № 7/01-16 від 10 січня 2022 року, з якого вбачається, що позивач зверталась до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 з заявами від 21.12.2021 та 27.12.2021, з даної відповіді не вдається за можливе встановити, що позивач зверталась до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 саме з заявами про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , також з тексту відповіді не можливо встановити, що нотаріус відмовляє позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих чи інших підстав, оскільки при матеріалах справи відсутні будь які докази того, що позивач зверталась до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 саме з заявою про видачу їй свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Також відповідно до п.п.3.24. п. 3 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій від 22.02.2012№ 296/5яким передбачено, що свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. З чого вбачається, що позивач не вживала заходів для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті першого спадкодавця.

Крім того, позивач не надала доказів того, що вона оскаржувала бездіяльність Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 щодо не надання їй свідоцтва про право на спадщину за законом, що давало б їй підстави для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав та не позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати у власність частки спадкового майна після померлої ОСОБА_5 шляхом спадкування за законом.

З приводу строку позовної давності заявленого відповідачами, суд зазначає наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст. 257 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, ч. 4 ст. 267 ЦК України.

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

- прямо (ст. 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК України) відсутня вимога про визнання права власності на спадщину;

- опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні».

02.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядкуст. 262 ЦПК Україниадвоката Терновенка Р. М. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , згідно трьох довіреностей за номерами №351,№352, №353 від 22 березня 2021 року у реєстрі приватного нотаріуса Цариченко Н.В., стали незалежно один від одного довіреними ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Згідно даних довіреностей довірені особи ОСОБА_13 та ОСОБА_8 уповноважені незалежно один від одного бути представниками від імені та в інтересах своїх незалежних один від одного довірителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у справах щодо земельної ділянки на території Лозуватської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, належній їх довірителям . Як результат ОСОБА_13 як довірена особа в інтересах та від імені своїх незалежних один від одного довірителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклала із адвокатом Терновенко Р.М. три договора №б/н від 08 листопада 2022 року про надання правої допомоги своїм довірителям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 окремо незалежно один від одного, що підтверджується в матеріалах справи, посвідченими копіями договорів, які знаходяться в матеріалах справи в додатку до відзиву на позовну заяву від 11 листопада 2022 року. В результаті представником адвокатом ОСОБА_8 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як відповідачам по даній справі нібито надано окремо незалежно один від одного правову допомогу щодо складання відзиву на позовну заяву та подання його до суду, що нібито підтверджується відповідними незалежними один від одного трьома Актами прийому-передачі виконаних робіт №б/н від 11 листопада 2022 року., підписаних незалежно один від одного їх довіреною особою ОСОБА_13 в інтересах та від імені своїх незалежних один від одного довірителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . За нібито надані послуги із надання правової допомоги щодо складання трьох відзивів на позовну заяву та подання їх до суду, адвокат Терновенко Р.М. дійсно отримав від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти по 5458 грн. 20 коп. із кожного окремо незалежно один від одного, що підтверджується окремо незалежними один від одного квитанціями із №12, №13 та № 14 від 11 листопада 2022 року на суму 5458 грн. 20 коп. кожна. Так як поряд із тим в матеріалах даної справи №402/157/22 є лише єдиний відзив на позовну заяв від 11.11.2022, складений та поданий до суду адвокатом Терновенком Р.М.. Разом із тим в матеріалах в матеріалах справи відсутні три відзиви на позовну заяву складені та подані до суду адвокатом Терновенком Р.М. незалежно один від до одного від імені та в інтересах незалежних один від одного відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тобто не так як передбачається в трьох незалежних один від одного Актах прийому-передачі виконаних робіт №б/н від 11 листопада 2022 року, підписаних в інтересах та від імені незалежних один від одного відповідачів довіреною їх особою ОСОБА_13 незалежно один від одного. Що вказує на протиріччя в кількості відзивів на позовну заяву між єдиним відзивом на позовну заяву в матеріалах даної справи, складеного та поданого до суду адвокатом Терновенком Р.М. та трьома відзивами на позовну заяву нібито складених та поданих до суду адвокатом Терновенком Р.М. від імені та в інтересах відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 окремо незалежно один від одного відповідно до відомостей про три укладених договора про надання трьом відповідачам правої допомоги незалежно один від одного та відповідно до відомостей про три відзиви на позовну заяву нібито складені та поданні до суду адвокатом Терновенком Р.М. від імені та в інтересах трьох відповідачів окремо незалежно від одного, послуги якого оплачені належним чином трьома відповідачами окремо незалежно один від одного згідно відповідних квитанцій. Що свідчить про шахрайство, як адвоката Терновенка Р.М., як довіреної особи трьох відповідачів, так й іншої довіреної особи трьох відповідачів ОСОБА_13 , за сприяння якого підписано незалежно один від одного три недостовірні акти прийому-передачі виконаних робіт від 11.11.2022, так як адвокат Терновенко Р.М. із самого початку навіть не збирався складати та подавати до суду в інтересах та від імені відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 три відзиви на позовну заяву незалежно один від одного окремо для кожного із трьох відповідачів, отримавши навіть від відповідачів грошові кошти в повному обсязі по 5458 грн. 20 коп. незалежно один від одного за послуги, обумовлені укладеними трьома договорами, які адвокат Терновенко Р.М. навіть не збирався надаватиі з самого початку трьом відповідачам окремо незалежно один від одного за сприяння їх довіреної особи ОСОБА_13 , з яким попередньо вступив у змову з метою шахрайським шляхом неправомірно присвоїти кошти трьох відповідачів, який на шкоду інтересів своїх довірителів-відповідачів підписав із адвокатом Терновенком Р.М. три недостовірні акти прийому-передачі виконаних робіт про нібито складання та подання до суду адвокатом Терновенком Р.М. відзиву на повну заяву незалежно один від одного для кожного окремо із трьох відповідачів. Про що їх довірителі ОСОБА_2 , Манзик С.Л. та ОСОБА_3 не знають та не можуть знати, так як не беруть участь у судових засіданнях в даній справі, так як у свою чергу повністю поклалися на порядність своїх довірених осіб адвоката Терновенка Р.М. та ОСОБА_13 ,які зловживаючи їх довірою неправомірно заволоділи значними коштами кожного із трьох своїх довірителів на суму 5458 грн. 20 коп., сфальшувавши за попередньою змовою між собою відповідні три Актами прийому-передачі виконаних робіт №б/н від 11 листопада 2022 року,як результат адвокат Терновенко Р.М. умисно не склав та не подав до суду три відзиви на позовну заяву від імені та в інтересах своїх трьох відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незалежно один від одного, в інтересах яких та від імені яких підписано незалежно один від одного договори про надання їм правової допомоги, які разом із тим були обумовлені відповідно як незалежними один від одного трьома договорами про надання відповідачам правої допомоги так разом із тим трьома незалежними один від одного актами прийому-передачі виконаних робіт про складання та подання до суду відзиву до суду окремо для кожного із трьох відповідачів незалежно один від одного,.12.2024 із метою покласти усі судові витрати відповідачів на мене позивача, за фактично ненадану адвокатом Терновенком Р.М. правову допомогу, який разом із ОСОБА_13 фактично шахрайським шляхом присвоїли кошти відповідачів на значну суму,що було б цілком реальним в разі розгляду даної справи як передбачалось із самого початку в Ульяновському районному суді Кіровоградської області, в якому головує дружина адвоката Терновенка Р.М. голова Ульяновського районного суду суддя Терновенко А.В., в якому як правило в такому випадку ухвалюються незаконні рішення, що в подальшому призводить до арешту майна та коштів потерпілих від їх свавілля у звязку із видачею виконавчих листів за не скасованими незаконними рішеннями та подальшої судової тяганини у вищих судових інстанціях.Що є кримінальним правопорушенням шахрайством та порушенням адвокатської етики, вчинені адвокатом Терновенком Р.М.за попередньою змовою із ОСОБА_13 як із довіреною особою усіх трьох відповідачів. У зв`язку із чим адвокат Терновенко Р.М. та ОСОБА_14 як довірені особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають притягненню до відповідальності в даній справі №402/157/22 в порядку ст. 262 ЦПК України з метою правильного та ефективного вирішення даної справи,так як такі особи, вступивши попередньо у змову між собою, шахрайським шляхом неправомірно заволоділи коштами кожного із трьох відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на значну суму 5458 грн. 20 коп., не збираючись із самого початку виконувати умови, обумовлені трьома незалежними один від одного договорами про надання відповідачам правової допомоги незалежно один від одного та разом із тим які обумовлені трьома незалежними один від одного актами прийому-передачі виконаних робіт щодо складання та подання до суду незалежних один від одного трьох відзивів на позовну заяву, які мали б бути складені та подані до суду від імені та в інтересах усіх трьох відповідачів незалежно один від одного чого не сталося.

Відповідно до частини першої ст.262ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина третястатті 262 ЦПК України).

Тлумачення частини першоїстатті 262 ЦПК Українисвідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятійстатті 262 ЦПК Українипередбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (частина шостастатті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17 вказано, що: «в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Статтею 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1, 4ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Судом не було встановлено фактів недобросовісного користування чи зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків та порушення адвокатської етики представником адвокатом Терновенком Р. М., тому заява ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та притягнення вказаної особи до відповідальності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Представником відповідачів заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу на користь кожного відповідача у розмірі 5455 грн. 20 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Постановою ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є не співмірною меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, підготовку справи до судового розгляду тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновки щодо ступеня деталізації опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, у цій постанові зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе тільки на підставі клопотання іншої сторони в разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом і часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінювання, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу розглянуто в постанові КЦС від 10 серпня 2022 року у справі № 369/3817/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 27 січня 2021 року у справі № 914/2173/19.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 58, 60 , 61, 62, 64 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідачів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав суду: три копії договорів №б/н про надання правової допомоги від 02.11.2022, укладеними з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в особі представника по дорученню Дудичави З.Д., в якому в п. 3.1 зазначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору; копії актів прийому передачі виконаних робіт від 11.11.2022, який позначений як Додаток №1, та підписані представником за дорученням від імені трьох довірителів та копії квитанцій до прибуткового касового ордера №12, №13 та №14 від 11.11.2022 про сплату ОСОБА_3 , Манзик Манзик Л.Т. та ОСОБА_4 по 5458 грн. 20 коп. за договорами №б/н про надання правової допомоги від 08.11.2022.

Зазначеними документами підтверджується те, що відповідачі сплатили адвокату Терновенко Р.М. за надану правничу допомогу у даній справі по 5458 грн. 20 коп. кожен. Однак, в актах вказані аналогічні виконані правничі роботи, крім того, до суду наданий один відзив від трьох відповідачів, який відправлені з одним описом та в одному коверті відповідно відповідчу та третій особі. Із актів, наданих суду, слідує, що адвокатом виконано - складання відзиву, на який потрачено 3 год на один, тобто в загальному складає 9 год, складання опису вкладення та направлення відзиву всім учасникам процесу поштою та надання відзиву до суду з підтвердженням такого направлення 1 год, в загальному 3 год, що невідлповідає дійсності.

Крім того, акт прийому передачі виконаних робіт не може бути додатком №1, в якому визначено гонорар, оскільки акт прийому-передачі виконаних робіт є самостійним документом, який підтверджує виконану роботу адвокатом, яку приймає та підтверджує, що дана робота виконана клієнтом.

Адвокатом до суду ненадано додатку №1 до договрів про надання правої допомоги, в якому визначено винагороду, за виконанні роботи зазначено обсяг, вартість кожної роботи).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката (правничу допомогу), якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Верховний Суд усправі № 922/2604/20,вказав,щовідсутність документальногопідтвердження наданняправової допомоги(договорунадання правовоїдопомоги,детального описувиконаних дорученьклієнта,акту прийому-передачівиконаних робіт,платіжних дорученьна підтвердженняфактично понесенихвитрат клієнтомтощо)є підставоюдля відмовиу задоволеннізаяви пророзподіл судовихвитрат узв`язкуз недоведеністюїх наявності.

постанові Великої Палати усправі № 910/12876/19, суд зауважив, щорозмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, щопроцесуальним законодавством передбачено такіосновні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати усправі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі № 922/2685/19, де визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові усправі № 922/3812/19Верховний Суд підтвердив власні висновки, щовизначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання лише одного позову та його відправлення сторонам та складання опису), ненадання суду додатку до договору про надання правничої допомоги, завищення розміру виконаних робіт, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про відмову у задовленні стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правничу допомогу.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення у відсутні.

Керуючись ст.3,4 10, 12, 13, 60, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України , суд

ухвалив :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Благовіщенська міська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області, про визнання права власності в порядку спадкування.

Судові витрати покласти на позивача.

В задоволенні витрат на правничу допомогу представнику відповідачві відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2022 року у вигляді накладення арештуна земельнуділянку ізкадастровим номером3525584800:02:000:0129загальною площею3,2906га.наданої дляведення товарногосільськогосподарського виробництвана територіїЛозуватської сільськоїради Благовіщенськогорайону Кіровоградськоїобласті замежами населеногопункту шляхомзаборони Державномуреєстратору,Державному кадастровомуреєстратору таусім іншимособам вчинятивсі реєстраційнідії щодовідчуження,розпорядження,поділу таоб`єднанняземельної ділянки,зміни користувачата вчинятибудьякі іншіреєстраційні дії,що тягнутьза собоюзміну їїкадастрового номера,з набрання законної сили рішенням суду.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити .

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 .

Місце проживаннявідповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_9 .

Місце проживаннявідповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_10 .

Місце проживаннявідповідача ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_11 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 10 грудня 2024 року.

Суддя: Гут Ю. О.