Ухвала

від 09.12.2024 по справі 308/16309/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16309/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури(направах відділу)Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Спеціалізованоїекологічної прокуратури(направах відділу)Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтуваннявимогклопотанняпрокурорпосилаєтьсянате,що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження №12024070000000293, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою в групі з іншими невстановленими на даний час особами, на території Закарпатської області, здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, без спеціального на те дозволу.

В подальшому на виконання доручення по даному кримінальному провадженні, працівниками УКР ГУНП в Закарпатській області отримано інформацію, що до вчинення даного кримінального правопорушення, причетна група осіб з числа мешканців Закарпатської області, до складу якої входять: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , Приватний підприємець ФОП ОСОБА_5 , за попередньою змовою у групі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим та фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючим заадресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючим АДРЕСА_5 , який являється засновником та директором ТОВ «ОПТИМАЛ БУД» код ЄРДПОУ 42744556,м. Ужгород вул. Льва Толстого, 27 офіс № 8, організували незаконний видобуток корисних копалин загально-державного значення, а саме піщано-гравійної суміші із русла річки Тиса на території Руськополівської сельської ради, Тячівського району, Закарпатської області, на місцевості з наступними координатами: 48.026904, 23.511060; 48.026614, 23.511596; 48.026512, 23.510958;48.026461, 23.510014; 48.026392, 23.509070; 48.026153, 23.507947; 48.026034, 23.507131; 48.026205, 23.506416; 48.026631, 23.505880; 48.027757, 23.505957;48.027826, 23.506569; 48.027143, 23.507590; 48.026990, 23.508483; 48.026751, 23.509785; 48.026819, 23.510729.

Зокрема встановлено, що вище вказані особи облаштували неподалік місця незаконного видобутку корисних копалин, місце зберігання переробки, фрахтування та подальшого збуту на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124486200:03:003:0177 та 2124486200:03:003:0178, які на праві власності належить матері організатора - гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка всвою чергу13.05.2021укладає договіроренди зТОВ «ОПТИМАЛ РЕСУРС»код ЄРДПОУ:43642102засновником тадиректором якогоявляється довіренаособа їїсина,а саме: гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Донецької області, м. Макіївка, та являється засновником і директором ТОВ «ОПТИМАЛ РЕСУРС» код ЄРДПОУ: 43642102.

Прокурор зазначає, що 19.10.2024 в автомобілі марки «Toyota», модель «Camry», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, яка на праві приватної власності належить ТОВ «Транспортна компанія Люксон Логістік», код ЄДРПОУ 42345505, відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_10 №308/16750/24 (1-кс/308/6167/24) від 18.10.2024, проведено обшук, де було виявлено та вилучено:

- речовину рослинного походження, зеленого кольору, зовні схожу на наркотичну; речовину рослинного походження, білого кольору, зовні схожу на наркотичну, що поміщені до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883797;

- металеву трубку, зовні схожу на прилад, для вживання наркотичних речовин, що поміщена до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883798;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, що поміщено до спеціального пакета Національна поліція України №PSP 1185852;

- автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, на праві приватної власності належить ТОВ «Транспортна компанія Люксон Логістік», код ЄДРПОУ 42345505 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що поміщений на територію штрафмайданчика Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Зазначене тимчасово вилучене майно, саме по собі та в сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме для з`ясування всіх обставин щодо права видобування корисних копалин загальнодержавного значення та наявності передбачених на те дозволів, а тому, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як тимчасово вилучення майна та його арешт.

19.10.2024 у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовими доказами вилученого під час проведення обшуків та оглядів майна.

Прокурор зазначає, що накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речових доказів.

Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.

Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти,які моглизберегти насобі слідизлочину,містять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження). Узв`язку ізцим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

Позиція сторін :

В судове засідання прокурор не з`явився. Подав до суду заяву відповідно до якої просить суд провести розгляд клопотання без його участі.

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 подав клопотання, згідно якого повідомив суд , що ним було повідомлено володільця вилученого майна ОСОБА_4 про дату та час розгляду даного клопотання.

Володілець майна ОСОБА_4 в призначенесудове засіданняне з`явився,про часта місцерозгляду справиповідомлявся належнимчином.

У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.4 ст.107КПКУкраїни уразі неприбуттяв судовезасідання осіб,які берутьучасть усудовому провадженні,фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05.06.2024року внесені до ЄРДР за №12024070000000293, попередня правова кваліфікація ч.3 ст.240 КК України.

Ухвалоюслідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду від18.10.2024усправі №308/16750/24надано дозвілнапроведенняобшуку транспортного засобу марки «ToyotaCamry»,сірого кольору,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,2010року випуску,яка належитьТОВ «Транспортнакомпанія ЛюксонЛогістік»,код ЄДРПОУ42345505та перебуваєу користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.

Слідчим суддеювстановлено,що 19.10.2024 на підставіухвали слідчогосудді Ужгородського міськрайонного суду у транспортному засобі марки «ToyotaCamry»,сірого кольору,державний номернийзнак НОМЕР_1 було проведенообшук в ходіякого виявлено тавилучено, а саме:

- речовину рослинного походження, зеленого кольору, зовні схожу на наркотичну; речовину рослинного походження, білого кольору, зовні схожу на наркотичну, що поміщені до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883797;

- металеву трубку, зовні схожу на прилад, для вживання наркотичних речовин, що поміщена до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883798;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, що поміщено до спеціального пакета Національна поліція України №PSP 1185852;

- автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

Як вбачається з протоколу обшуку від 19.10.2024 року, такий був проведений за участю понятих, копія протоколу вручена ОСОБА_4 .

Постановою старшогослідчоговОВСвідділу розслідуваннязлочиніввсфері господарськоїтаслужбовоїдіяльності слідчогоуправлінняГУНПв Закарпатськійобластівід19.10.2024року ОСОБА_12 ,якийздійснюєдосудоверозслідуванняу вказаномукримінальномупровадженні, речовину рослинного походження, зеленого кольору, зовні схожу на наркотичну; речовину рослинного походження, білого кольору, зовні схожу на наркотичну, що поміщені до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883797; металеву трубку, зовні схожу на прилад, для вживання наркотичних речовин, що поміщена до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883798; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, що поміщено до спеціального пакета Національна поліція України №PSP 1185852; автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, на праві приватної власності належить ТОВ «Транспортна компанія Люксон Логістік», код ЄДРПОУ 42345505 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що поміщений на територію штрафмайданчика Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, які буловиявлено тавилучено 19.10.2024,під часпроведення обшуку, визнано речовими доказами.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпеченнякримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,під часрозглядупитанняпрозастосування заходів забезпеченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3ст. 170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

Щодо відповідності майна ознакам речового доказу

Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зважаючи на обставини, зазначені у клопотанні та встановлені в ході судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що на вилучених в ході обшуку речах наявні відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальномупровадженні.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурордовівслідчомусудді необхідність арешту майнана вилученівходіпроведення обшукувід19.10.2024 року речі, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Так, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, визначенимст. 98 КПК України.

Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171КПКУкраїни і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту речей виявлених під час обшуку та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддеювстановлено,клопотаннямтаматеріаламидоданимидоклопотання доведено,щовилучені входіобшуку: речовина рослинного походження, зеленого кольору, зовні схожу на наркотичну; речовина рослинного походження, білого кольору, зовні схожу на наркотичну, що поміщені до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883797; металева трубка, зовні схожа на прилад, для вживання наркотичних речовин, що поміщена до спеціального пакета Національна поліція України №WAR 1883798; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, що поміщено до спеціального пакета Національна поліція України №PSP 1185852; автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028, на праві приватної власності належить ТОВ «Транспортна компанія Люксон Логістік», код ЄДРПОУ 42345505 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що поміщений на територію штрафмайданчика Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитикримінальномупровадженню,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотання вбачає потенційну загрозу та шкодудля кримінального провадження вразівідмовиу накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Такашкодаможевиразитисьувтратіречовогодоказустороноюобвинуваченнята унеможливить подальшепровадженнядосудовогорозслідування тавстановленню істиниу справі, щоочевидно переважаєнадвідсутністю в даний час повідомленої підозри винуватійу вчиненні злочинівособі, атакож неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крімтого,матеріалипровадженнясвідчать,щонаданомуетапікримінальногопровадженняпотребидосудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакевтручанняуправата інтереси власника майназ метою попередженнянастання наслідків,які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підставсумніватисявспіврозмірностіобмеженняправа власності завданням кримінального провадження слідчий суддяневбачає.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питанняпро арештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованоїекологічної прокуратури(направах відділу)Закарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арештна майно, яке тимчасово вилучене 19.10.2024 в ході проведення обшуку, а саме:

-речовину рослинногопоходження,зеленого кольору,зовні схожуна наркотичну;речовину рослинногопоходження,білого кольору,зовні схожуна наркотичну,що поміщенідо спеціальногопакета Національнаполіція України№WAR1883797;металеву трубку,зовні схожуна прилад,для вживаннянаркотичних речовин,що поміщенадо спеціальногопакета Національнаполіція України№WAR1883798;свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_2 від 03.11.2028,що поміщенодо спеціальногопакета Національнаполіція України№PSP1185852;автомобіль марки«Toyota»,модель «Camry»,сірого кольору,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,2010року випуску,який відповіднодо свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2028,на правіприватної власностіналежить ТОВ«Транспортна компаніяЛюксон Логістік»,код ЄДРПОУ42345505та перебуваєу користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що поміщенийна територіюштрафмайданчика ТячівськогоРВП ГУНПв Закарпатськійобласті - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1