Ухвала від 11.12.2024 по справі 335/13390/24

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/13390/24 2-з/335/98/2024

про забезпечення позову

11 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Сиротенко В.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позовув цивільнійсправі (№335/13390/24)за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2024 позивачем ОСОБА_1 надіслано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу спільного сумісного майна виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на частини вказаної квартири, залишивши у власності ОСОБА_2 частини квартири.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 10.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13.01.2025.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить суд:

-накласти арешт на квартиру розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (дата прийняття рішення про реєстрацію 18.09.2007 року, реєстраційний номер майна 20325182, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 30.07.2002 року видане Управлінням Житлового господарства ЗМР);

-заборонити проведення реєстраційних дії із нерухомим майном - квартирою розташованою за адресою - АДРЕСА_2 .

Заява обґрунтована тим, що враховуючи небажання відповідача поділити спільне майно в позасудовому порядку, налаштованість відповідача проти поділу майна, та погрози з боку відповідача щодо продажу майна, подання позивачем позову до суду, за умови негативних стосунків сторін, стане безумовною підставою для відчуження ним спірного майна. Відчуження спірного майна відповідачем унеможливіть вирішення спору про поділ майна подружжя, та фактично призведе до ситуації неможливості для позивача захистити свої майнові та житлові права. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст.7 та ч. 1 ст.153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; … 2) забороною вчиняти певні дії … Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заявляє, зокрема, майнові вимоги щодо частини спірної квартири.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо рухомого та нерухомого майна і його поділу.

При невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, і відповідне свідчить, що між сторонами дійсно існує спір.

Припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, є обґрунтованим.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна подружжя в разі задоволення позову.

Вирішуючи заяву сторони позивачки про забезпечення позову, суд вважає, що накладення арешту на майно, як вид забезпечення позову, у даному випадку є обґрунтованим та такими, що дозволить виконати рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, адже відчуження спірного майна чи його подальше обтяження або інші види розпорядження майном, які можуть бути застосовані стороною відповідача, з урахуванням наявності спору щодо майна, тобто наявності правової невизначеності щодо прав на майно, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення/часткового задоволення позову), в залежності від способу здійснення розпорядження цими правами, ураховуючи також, що на даний час відповідач не обмежений у можливості розпорядження майном.

Ураховуючи, що позовними вимогами є визнання за позивачкою майнових прав на частину спірного майна, накладення арешту на таке спірне майно забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).

Разом з цим, суд встановив неспівмірність вимог про застосування заходів забезпечення позову з позовними вимогами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка просить визнати за нею майнові права на частину нерухомого майна, натомість у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на цілу частку такого майна, що явно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому суддя вважає, що в цій частині заява позивачки має бути задоволена частково шляхом накладення арешту на частину спірного нерухомого майна.

Вжиття заходів забезпечення позову має тимчасовий характер та поширюється на час розгляду справи, а тому накладення арешту на спірне нарухоме майно, яке є предметом спору у цій справі, не можна розцінювати як порушення права власності відповідача на це майно.

Поряд із цим, судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків відповідачу, а також обставин, передбачених ч. 3ст. 154 ЦПК України, за наявності яких обов`язком суду є застосування зустрічного забезпечення, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Проте, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу право, у відповідності до ч. 6ст. 154 ЦПК України, звернутися до суду з відповідним клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.

У відповідності до ч. 1ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, у зв`язку з чим у тексті ухвали зазначаються відомості про стягувача та боржника визначені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі (№335/13390/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.

- накласти арешт на частини квартири, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (дата прийняття рішення про реєстрацію 18.09.2007 року, реєстраційний номер майна 20325182, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 30.07.2002 року видане Управлінням Житлового господарства ЗМР);

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, проведення реєстраційних дій щодо частини нерухомого майна квартири, розташованою за адресою - АДРЕСА_2 .

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали для відома та виконання направити сторонам у справі та відповідним компетентним органам для виконання.

Роз`яснити сторонам положення ч. 4ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.К. Сиротенко