Рішення від 16.04.2025 по справі 335/13390/24

1Справа № 335/13390/24 2/335/709/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сиротенко В.К.,

за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2024 позивачем ОСОБА_2 надіслано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до відповідача ОСОБА_3 , в якій просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу спільного сумісного майна виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на частини вказаної квартири, залишивши у власності ОСОБА_3 частини квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 , виданим 20 лютого 1999 року Хортицьким відділом реєстрації актів громадянського стану міста Запоріжжя, Україна. Актовий запис № 963 від 01 червня 2022 року. Дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_4 . Від шлюбу неповнолітніх дітей немає. Рішенням Орджонікідзевеького районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2023 року (ЄУН 335/3919/23, пр. № 2/335/1742/2023) шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 31.07.2023. Під час зареєстрованого шлюбу придбано наступне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, і яке підлягає поділу між подружжям: квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за чоловіком (дата прийняття рішення про реєстрацію 18.09.2007 року, реєстраційний номер майна 20325182, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 30.07.2002 року видане Управлінням Житлового господарства ЗМР). Рішенням міської ради від 20.05.2024 № 70 змінено тип урбаноніму - проспект Маяковського на бульвар та перейменовано на АДРЕСА_3 . Розпорядження голови обласної державної адміністрації 19.05.2016 № 275 АДРЕСА_4 . Зазначена квартира придбана за спільні кошти подружжя, в її перепланування та капітальний ремонт, оздоблення, вкладені окрім спільних коштів подружжя, спільна праця, особиста праця та особисті кошти позивачки. Той факт, що джерелом набуття квартири, є спільні кошти та спільна праця подружжя, підтверджується наступним:

1) Квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , які в наступному переобладнані в одну, придбані та переобладнані в одну під час зареєстрованого шлюбу, коли сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

2) Позивачка ОСОБА_2 постійно, з 1991 по 2010 роки, працювала в органах внутрішніх справ і мала значний доход та заощадження. Наявність особистого доходу і заощаджень у позивачки підтверджується окрім трудової книжки, також договором купівлі-продажу від 27.06.2002 року, реєстровий номер 1179 та договором купівлі-продажу №3261.1 від 07.05.1996 року, копії яких приєднані до справи, і зі змісту яких вбачається, що позивачка до шлюбу придбала за особисті кошти дві квартири.

3) Окрім придбання квартир за спільні кошти подружжя, Позивачка внесла значний вклад в придбання майна своєю працею, взявши на себе організацію всіх робот по пошуку квартир, оформлення, переобладнання, оздоблення, капітального ремонту.

4) Під час проведення ремонтних робіт, перепланування Позивачка продала належну їй на праві особистої приватної власності Зкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2002 року, реєстровий номер 1179, і кошти з якої в повному обсязі були витрачені на отримання дозволів, переобладнання, капітальний ремонт та оздоблення спірної квартири.

На підставі наведених обставин, позивачка вважає, що квартира за адресою АДРЕСА_8 , є об`єктом права спільної сумісної власності позивача і відповідача за цим позовом, як майно набуте під час шлюбу. Квартира є в наявності та підлягає поділу між сторонами по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.12.2024 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано:

- у Товариства з обмеженою відповідальністю ЗМБТІ (вул. Поштова, 23 в м. Запоріжжі, 69063) належним чином засвідчені копії свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 30.07.2002 року, видане Управлінням Житлового господарства ЗМР на ім`я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_9 , укладені між попередніми власниками житла та ОСОБА_3 ;

- у Запорізького обласного Державного нотаріального архіву (бул. Центральний, 20, м. Запоріжжя, 69005), належним чином засвідчені копії нотаріальних справ щодо укладення договорів купівлі-продажу квартир на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_9 , на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , укладені в офісі нотаріусів Гришиних, розташованому по бул. Шевченко, 6 в м. Запоріжжі, в період 2000-2002 років.

Зобов`язано зазначених осіб надати витребувані докази до 13.01.2025.

30.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.01.2025 на адресу суду від Запорізького обласного державного нотаріального архіву надійшли витребувані судом докази.

У зв`язку з тим, що ТОВ «ЗМБТІ» не виконано ухвалу судді від 10.12.2024, 21.02.2025 представником позивача подано клопотання про витребування у ТОВ «ЗМБТІ» інвентарної справи на спірну квартиру та виклик у судове засідання представника ТОВ «ЗМБТІ» для дослідження інвентарної справи.

Ухвалою суду від 21.02.2025 задоволено клопотання представника позивача та викликано в судове засідання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для пред`явлення та огляду в судовому засіданні оригіналу інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1 .

17.03.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: відповіді ТОВ «ЗМБТІ» на ухвалу суду від 10.12.2024 з долученою до неї копією свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

31.03.2025 від представників сторін надійшла спільна заява, в якій зазначено про визнання відповідачем позовних вимог, а також про відмову позивача від стягнення з відповідача судового збору та витрат на правову допомогу.

Заява не суперечить вимогам законодавства України та подана уповноваженими на те особами, відтак прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 31.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті на16.04.2025.

14.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить задовольнити позовні вимоги у частині визнання права власності на частку у спірній квартирі та відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу. Також у клопотанні представник відповідача просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги - це запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу. Натомість, судовий збір на витрати на правову допомогу є судовими витратами (ст. 133 ЦПК України), порядок розподілу яких регулюється главою 8 ЦПК України, та не входять до змісту позовних вимог.

У судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Також зазначила, що підтримує заяву, подану 31.03.2025 в частині відмови від стягнення з відповідача понесених судових витрат (судовий збір та витрати на правову допомогу).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 20.02.199 Хортицьким відділом реєстрації актів громадянського стану м. Запоріжжя, 20.02.1999 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №59. Прізвища після одруження ОСОБА_6 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2023 у справі №335/3919/23 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20.02.1999 Хортицьким відділом реєстрації актів громадянського стану м. Запоріжжя.

З свідоцтва серії НОМЕР_2 від 30.07.2002 на право власності на квартиру, виданого на підставі розпорядження голови Орджонікідзевської районної адміністрації від 12.07.2002 №1545, вбачається, що в цілому квартира АДРЕСА_10 належить ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки №357891183 від 11.12.2023 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_10 .

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя та про поділ такого майна, визнавши за нею право власності на частини спірної квартири, залишивши у власності відповідача частини квартири.

Вирішуючи по суті даний спір щодо поділу майна подружжя, який виник між сторонами, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частин 1 та 2ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України (далі СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 (далі по тексту постанови Пленуму ВСУ).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65СК України.

При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, в яких він роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Враховуючи факт придбання подружжям спірної квартири в період шлюбу (квартира АДРЕСА_5 придбана 01.09.2001 відповідно до договору від 01.09.2001 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_6 придбана 31.08.2001, відповідно до договору від 31.08.2001, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), відповідно до ст.60 СК України дане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

При цьому, судом враховано, що відповідач визнав позовні вимоги в частині визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та про поділ такого майна, визнавши за позивачем та відповідачем право власності на спірну квартиру в рівних частках по частині.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, а також заяву відповідача про визнання позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , залишивши у власності ОСОБА_3 1/2 частину квартири.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2025.

Суддя В.К. Сиротенко