Постанова

від 25.11.2024 по справі 464/252/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/252/24 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2345/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: представника ОСОБА_1 Сухарини В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна», про визнання договору застави недійсним.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що він став власником вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер D2С01085, укомплектованої рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1 01, на підставі договору купівлі-продажу обладнання, укладеного 01 лютого 2021 року між ним та ФОП ОСОБА_3 . В подальшому, 27 листопада 2021 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди обладнання № 1-11/2021, за умовами якого він надав, а ОСОБА_5 прийняла в строкове платне користування вищезазначену вишивальну машину. Стверджує, що йому стало відомо про те, що 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., за умовами якого ФОП ОСОБА_3 з метою забезпечення основного зобов`язання передав у заставу вишивальну машину «Tajima», серійний номер НОМЕР_1 . Зазначає, що в момент укладення договору застави ФОП ОСОБА_3 не мав права розпоряджатися майном, що є предметом договору застави, оскільки не був власником цього майна, а відтак, незаконно та без будь-яких правових підстав передав у заставу ОСОБА_4 вишивальну машину, що є підставою для визнання недійсним договору застави, укладеного 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в частині передання в заставу вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_1 . Вважає, що договір може бути визнано недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Вказує, що його вимоги про визнання договору застави недійним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації його прав.

З наведених підстав просить визнати недійсним договір застави, укладений 22 жовтня 201 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині передання в заставу вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна», про визнання договору застави недійсним відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 набув право власності на вишивальну машину «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2021 року, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_3 . Зазначає, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно, а ОСОБА_3 в момент вчинення спірного правочину не був власником майна, яке було передано ним у заставу, що є підставою недійсності цього правочину. Вказує, що твердження про відсутність доказів набуття ОСОБА_3 права власності на вишивальну машину спростовуються наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу № 06/03/2019-4 від 06 березня 2019 року та актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21 травня 2019 року, які підтверджують те, що ОСОБА_3 купив вишивальну машину в Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна». Вважає, що безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що вишивальна машина є річчю визначеною індивідуальними ознаками, оскільки кожна з вишивальних машин має свій унікальний серійний номер, який і наділяє таке майно індивідуальними ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей. Звертає увагу, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 набув право приватної власності на вишивальну машину швидше ніж ОСОБА_3 неправомірно, на його думку, передав ту ж саму вишивальну машину в заставу ОСОБА_4 . Наголошує, що внаслідок укладення спірного договору застави та реєстрації в Державному реєстрі обтяження у вигляді застави рухомого майна було порушено право ОСОБА_1 на вільне та безперешкодне володіння, розпорядження рухомим майном, що належить йому на праві приватної власності. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 Сухарини В.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що придбана ним вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085 наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, тобто, є річчю визначеною індивідуальними ознаками, і що така є предметом спірного договору застави тобто, майном, що належить йому на праві приватної власності, також не доведено, що, ОСОБА_3 будучи, стороною договорів купівлі-продажу, договору застави, наділеною різним правовим статусом, вчиняв правочини щодо одного і того ж майна.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде та/або може набути після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Статтею 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №06/03/2019-4, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна» продає одну вишивальну машину «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085, укомплектовану рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1, а фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Згідно з актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21 травня 2019 року, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу №06/03/2019-4 від 06 березня 2019 року, продавець здав, а покупець прийняв вищезазначену вишивальну машину повністю укомплектовану та готову до експлуатації, що за якістю та кількістю відповідає технічній документації відповідно до договору купівлі-продажу №06/03/2019-4 від 06 березня 2019 року.

01 лютого 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу обладнання, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє у власність та оплачує вартість обладнання, яке зазначено в п.п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2 договору купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року предметом договору є вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085, укомплектована рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1, тобто, предметом договору купівлі продажу є вишивальна машина, визначена індивідуальними ознаками.

Факт приймання-передачі обладнання засвідчується підписаним сторонами актом приймання-передачі обладнання (п. 4.3. договору купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року).

Актом прийому-передачі обладнання, підписаним 02 лютого 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який є додатком №1 до договору купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року, підтверджується, що продавець передав, а покупець отримав вищезазначену вишивальну машину. Крім того, продавець підтвердив, що отримав від покупця повну вартість обладнання в сумі 2000000,00 грн., а сторони не мають один до одного претензій щодо розрахунків за договором купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року.

Отже, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність вишивальну машину «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085, укомплектовану рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував те, що договір купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , недійсним в судовому порядку не визнавався, такий є чинним, не врахував те, що згідно з актом прийому-передачі обладнання, підписаним 02 лютого 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який є додатком №1 до договору купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року, вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, була передана ОСОБА_1 , що безспірно підтверджує набуття ОСОБА_1 права власності на вишивальну машину «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085, укомплектовану рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1.

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому ОСОБА_1 передав спірну вишивальну машину в платне строкове користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на підставі договору оренди обладнання № 1-11/2021 від 27 листопада 2021 року, актом прийому-передачі обладнання від 27 листопада 2021 року підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, в тому числі і вишивальну машину «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер D2C01085, укомплектовану рекомендованими п`яльцями, пристроєм для намітки центру вишивки, ЕН специфікацією, системою автоматичного змащування, трансформатором, столом С-1.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що він є власником вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_2 , переданої ним в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 , однак ОСОБА_3 передав це майно у заставу, не маючи на це жодних правових підстав, чим порушив його права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 жовтня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., зареєстрований в реєстрі за № 7560, яким забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з договору позики грошей, укладеного між заставодержателем та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., зареєстрованого в реєстрі за № 7559, за умовами якого боржники зобов`язані повернути позикодавцю суму позики в розмірі 1282600 грн., що на день посвідчення договору відповідає еквіваленту 48400,00 доларів США, з розрахунку один долар 26,60 грн.

Пунктом 1.2. договору застави від 22 жовтня 2021 року передбачено, що заставодавець з метою забезпечення викладених в основному договорі зобов`язань заставляє наступне майно, яке є предметом договору застави за цим договором обладнання, а саме: вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_3 ; вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_2 . Предмети застави знаходяться у закритому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет застави належить заставодержателю на праві власності.

Пунктом 2.1 договору застави від 22 жовтня 2021 року заставодержателя наділено правом звернути стягнення на предмет застави у передбачених договором випадках.

В пункті 1.5 договору застави від 22 жовтня 2021 року заставодавець підтвердив, що він є власником предмета застави і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що на момент укладення договору застави від 22 жовтня 2021 року вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_2 , перебувала у власності ОСОБА_3 .

Аналіз змісту положень частини 3 статті 583 ЦК України свідчить про те, що застава права на чужу річ здійснюється лише за згодою власника речі.

Оскільки на момент укладення договору застави від 22 жовтня 2021 року вишивальна машина «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 01 лютого 2021 року, який в судовому порядку не оспорювався та не визнавався недійсним, а відтак є чинним, перебувала у власності ОСОБА_1 , який розпорядився належним йому майном шляхом передачі цього майна в оренду, то ОСОБА_3 , не будучи власником спірної вишивальної машини, не мав права передавати її заставу без згоди її власника, ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 , будучи власником вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F(680х345)S, серійний номер НОМЕР_2 , не надавав ОСОБА_7 свою згоду на передачу цього майна в заставу з можливістю подальшого звернення стягнення на це майно, а ОСОБА_3 , за відсутності у нього права власності на спірну вишивальну машину та відповідної згоди власника, не мав правових підстав для її передачі цього майна в заставу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору застави, укладеного 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині передання в заставу вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер D2C01085, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що передача ОСОБА_3 у заставу належної позивачу на праві власності вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_2 з подальшою можливістю звернення стягнення на це майно поза волею власника, яким є ОСОБА_1 , є порушенням права власності позивача на спірне майно, яке підлягає судовому захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави, укладеного 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в частині передачі ОСОБА_3 в заставу ОСОБА_4 вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_2 .

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з кожного по 605.60 грн. судового збору за подання позову та по 726.72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сихівськогорайонного судум.Львова від01липня 2024року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір застави, укладений 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в частині передання в заставу вишивальної машини «Tajima» TMCP-V1212F (680x345)S, серійний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного по 605.60 грн. судового збору за подання позову та по 726.72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк