Рішення

від 09.12.2024 по справі 174/1074/24

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/1074/24

п/с 2/174/391/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що 13.07.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Позивач та відповідач мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07.12.2021 року рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Починаючи з квітня 2024 року та по сьогоднішній день, відповідач постійно проживає за кордоном: АДРЕСА_1 . В період з квітня 2022 року по червень 2024 року відповідач проживала з донькою ОСОБА_4 в Королівстві Нідерланди в притулку для біженців, постійного доходу та житла не мала. Зі слів малолітньої доньки, процес її адаптації в іншому середовищі та іншій культурі, яка відмінна від нашої культури та наших національних цінностей, негативно впливають на її духовний розвиток та навчання. Повернувшись в червні 2024 року на Батьківщину, дівчинка виявила бажання проживати з позивачем (дідусем та бабусею, які люблять дівчинку та приділяють їй багато уваги та любові, підтримують морально) та продовжити навчання на Батьківщині в Комунальному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс № 100» загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів ліцей Дніпровської міської ради, де навчаються її однолітки та друзі.

Позивач є ФОП, має належний середньомісячний, постійний дохід, власне житло, а тому має можливість забезпечити дитині рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та створити умови, необхідні для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В досудовому порядку визначити місце проживання дитини не вдалося, та як, відповідач заперечує щодо визначення місця проживання дитини разом з позивачем, а тому, вимушений звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з позивачем.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 року позов було залишено без руху.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання позивач з`явився, позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки дочка проживає з ним і він її повністю самостійно утримує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Неодноразово надавала до суду заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала повністю та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ознайомившись із заявами відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Факт родинних відносин неповнолітньої дитини та сторін по справі підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого батьками останньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

Сторони перебували у шлюбі з 13.07.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та який розірваний рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року, яке набрало законної сили 11.01.2022 року (а.с. 12-14).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 № 404/0/7-24 від 26.08.2024 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , яке було прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 про надання даного рішення від 26.06.2024 року та заяви ОСОБА_3 від 03.07.2024 року про бажання проживати разом з батьком до ССД Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 15, 45, 46).

Так, згідно копії довідки Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 100 «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів-ліцей» за № 193 від 10.06.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 7 класі (а.с. 47).

Згідно до копії характеристики з місця навчання дитини від 10.06.2024 року, у довоєнний період, до 24.02.2022 року, ОСОБА_4 опікувалися як матір, так і батько. За час навчання батько ОСОБА_3 привозив і забирав її з занять, постійно цікавився навчанням доньки, брав активну участь у шкільному житті класу. ОСОБА_5 виглядала завжди охайною, добре доглянутою, щасливою дитиною. Батько спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям доньки, своєчасно реагує на повідомлення класного керівника та підтримує зв`язок (а.с. 48).

Згідно копіївитягу №1891про зареєстрованиху житловомуприміщенні/будинкуосіб від12.06.2024року місцепроживання дитинизареєстровано замісцем зареєстрованогомісця проживанняматері заадресою: АДРЕСА_2 (а.с. 49).

Також, згідно копії витягу № 1892 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.06.2024 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 50).

Згідно поданих до суду доказів, позивач зареєстрований як фізична-особа підприємець та отримує доходи від заняття підприємницькою діяльністю та є власником 1/2 частини двокімнатної квартири у м. Вільногірську (а.с. 51-58).

11.07.2024 року відповідачем на адресу ССД Вільногірської міської ради Дніпропетровської області направлено заяву, відповідно до якої, вона мешкає в Нідерландах, не працює, отримує грошову допомогу та проживає у притулку для біженців до закінчення війни (а.с. 59).

Згідно копії довідки КП «Вільногірський МЦ ПМСД», дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на «Д» обліку не перебуває. Щеплена за віком. Батьки виконують свої батьківські обов`язки щодо збереження здоров`я дитини та укладено декларацію з сімейним лікарем (а.с. 60, 61).

Також факт проживання дитини ОСОБА_3 разом з позивачем підтверджено копіями актів обстеження умов проживання та копією висновку оцінки потреб сім`ї (а.с. 62-81).

Неповнолітня ОСОБА_3 в суді пояснила, що проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 і в подальшому бажає проживати з батьком.

Відповідно дост.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України)

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років визначається нею самою.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував на тому, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18), право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання, з`являється у дитини з досягненням віку 10 років.

Як вбачається з висновку про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, діючи в інтересах дитини, орган опіки і піклування Вільногірської міської ради, вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком. Суд вважає вказаний висновок обґрунтованими та такими, що не суперечать обставинам справи.

В даному випадку на час ухвалення рішення суду ОСОБА_3 ще не досягла віку 14 років, тому суд може визначити її місце проживання з одним із батьків.

Враховуючи, що дитина бажає проживати та проживає із позивачем, який має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком відповідає інтересам дитини, доходить висновку про задоволення заявлених вимог в цій частині.

Позивач також просить встановити факт перебування дитини на самостійному вихованні позивача, однак в позовній заяві належним чином цю вимогу не обґрунтовує, належних, достатніх та допустимих доказів в процесі судового розгляду не надав. Визнання відповідачем позову в цій частині суд не може прийняти до уваги, оскільки на думку суду це протирічить закону та порушує права неповнолітньої дитини сторін.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК Українивстановлено рівність прав та обовязків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятоюстатті 157 цього Кодексу.

Права та обовязки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Відповідно до ст. 15 СК Українисімейні обовязки є такими, що тісно повязані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обовязків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України«невідчужуваність» сімейних обовязків свідчить про неможливість відмови від сімейних обовязків, якими є, зокрема, обовязки щодо виховання дитини.

Суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про встановлення факту перебування дитини на самостійному вихованні та утриманні батька, оскільки заявник не довів, що мати дитини не здійснює прав та не виконує обовязків щодо своєї неповнолітньої дитини.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовийзбір врозмірі 1211,20грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 11.12.2024 року.

Суддя І.А.Ілюшик