Постанова

від 29.04.2025 по справі 174/1074/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4122/25 Справа № 174/1074/24 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова О.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря Кошара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богачової Наталії Петрівни на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 13 липня 2012 року між ним та відповідачем був укладений шлюб. Вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у справі №174/713/21 шлюб між ним та відповідачем було розірвано. Починаючи з квітня 2024 року та по теперішній період часу, відповідач постійно проживає за кордоном: АДРЕСА_1 . У період часу з квітня 2022 року по червень 2024 року відповідач проживала з донькою ОСОБА_4 в Королівстві Нідерланди в притулку для біженців, постійного доходу та житла не мала. Зі слів доньки, процес її адаптації в іншому середовищі та іншій культурі, яка відмінна від нашої культури та наших національних цінностей, негативно впливають на її духовний розвиток та навчання. Повернувшись в червні 2024 року на Батьківщину, донька виявила бажання проживати з батьком (дідусем та бабусею, які люблять дівчинку та приділяють їй багато уваги та любові, підтримують морально) та продовжити навчання на Батьківщині в Комунальному закладі освіти Навчально-виховний комплекс № 100 загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів ліцей Дніпровської міської ради, де навчаються її однолітки та друзі. Позивач вказує, він є ФОП, має належний середньомісячний, постійний дохід, власне житло, а тому має можливість забезпечити дитині рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та створити умови, необхідні для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Позивач зазначає, у досудовому порядку визначити місце проживання дитини не вдалося, та як, відповідач заперечує щодо визначення місця проживання дитини разом з ним. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; встановити факт перебування малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на самостійному вихованні та утриманні батька.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. В іншій частині віднесено на рахунок позивача.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богачова Н.П. просить рішення суду від 09грудня 2024року скасувати вчастині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про встановлення факту перебування дитини на утриманні та самостійному вихованні батька та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права

та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені

у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, у силу положеньЦК Україниу момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання

або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини

є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164

СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження факту перебування дитини на утриманні батька необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першоюстатті 15

СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно дочастин третьої,четвертої статті155СК Українивідмова батьківвід дитиниє неправозгідною,суперечить моральнимзасадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті165СК Українивизначено перелікосіб,які маютьправо звернутисяз позовомдо судупро позбавленнябатьківських прав.За частиноюпершою цієїстатті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту одноосібного виховання таутримання дитини батьком пов`язане

з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

У справі встановлено, з 13 липня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.12).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у справі №174/713/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13 липня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 60 розірвано (а.с.13, 14). Вказане рішення суду набрало законної сили 11 січня 2022 року.

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 № 404/0/7-24 від 26 серпня 2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , яке було прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 про надання даного рішення від 26 червня 2024 року та заяви ОСОБА_3 від 03 липня 2024 року про бажання проживати разом з батьком до ССД Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 15, 45, 46).

На теперішній час дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 14 років.

Згідно копіїдовідки КЗОНавчально-виховнийкомплекс №100Загальноосвітній навчальнийзаклад І-ІІступенів-ліцей Дніпровськоїміської ради№193від 10червня 2024року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 7 класі (а.с. 47).

Згідно до характеристики з місця навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10 червня 2024 року, у довоєнний період, до 24 лютого 2022 року, ОСОБА_4 опікувалися як матір, так і батько. За час навчання батько ОСОБА_3 привозив і забирав її з занять, постійно цікавився навчанням доньки, брав активну участь у шкільному житті класу. ОСОБА_5 виглядала завжди охайною, добре доглянутою, щасливою дитиною. Батько спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям доньки, своєчасно реагує на повідомлення класного керівника та підтримує зв`язок (а.с. 48).

Згідно копіївитягу №1891про зареєстрованиху житловомуприміщенні/будинкуосіб від12червня 2024року місцепроживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстровано замісцем зареєстрованогомісця проживанняматері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 49).

Згідно копії витягу №1892 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12 червня 2024 року місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 50).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична-особа підприємець та отримує доходи від заняття підприємницькою діяльністю та є власником 1/2 частини двокімнатної квартири у м. Вільногірську (а.с. 51-58).

11 липня 2024 року на адресу Служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області направлено заяву ОСОБА_2 , відповідно до якої, вона зазначила, що мешкає в Нідерландах, не працює, отримує грошову допомогу та проживає у притулку для біженців до закінчення війни (а.с. 59).

Згідно копії довідки КП Вільногірський МЦ ПМСД, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на «Д» обліку не перебуває. Щеплена за віком. Батьки виконують свої батьківські обов`язки щодо збереження здоров`я дитини та укладено декларацію з сімейним лікарем (а.с. 60, 61).

Проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем підтверджено копіями актів обстеження умов проживання та копією висновку оцінки потреб сім`ї (а.с. 62-81).

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні у суді першої інстанції пояснила, що проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 і в подальшому бажає проживати з батьком.

Колегія суддів звертає увагу, жоден нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі батьків в утриманні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту перебування неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на самостійному вихованні та утриманні батька.

Посилання вапеляційній скарзіпро доведеністьпозовних вимогпозивача вчастині перебування неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на самостійному вихованні та утриманні батька є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката БогачовоїНаталії Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови

проголошена у судовому засіданні 29 квітня 2025 року.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В.Свистунова