Постанова

від 03.10.2024 по справі 911/2962/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 911/2962/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.02.2024 (повний текст складено та підписано 29.02.2024)

у справі №911/2962/23 (суддя Н.Г. Шевчук)

за позовом Керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Остерської квартирно-експлуатаційної частини

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентайм Ггруп"

про визнання недійсним положень договору

ВСТАНОВИВ:

Керівник Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Остерської квартирно-експлуатаційної частини з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП", в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 3.1 договору від 05.06.2023 № 159, укладеного між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП", в частині включення до ціни договору суми ПДВ 7%;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП" на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини грошові кошти у розмірі 21 457,94 грн, як зайво сплачений ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2023 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Відтак, операції з постачання Остерськїй квартирно-експлуатаційній частині за договором від 05.06.2023 № 159 дизельного палива (Євро 5) та бензину А-92 (Євро 5) оподатковується за нульовою ставкою, тому передбачена пунктом 3.1 договору сума податку на додану вартість у розмірі 7% суперечить закону, а заявлені до стягнення 21 457,94 грн отримані відповідачем безпідставно.

В процесі судового розгляду Керівник Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону просив суд закрити провадження у справі № 911/2962/23 в частині позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 21 457,94 грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП" на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини грошових коштів у розмірі 21 457,94 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2024 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним пункт 3.1 договору № 159 від 05.06.2023, укладеного між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП", в частині включення до ціни договору суми ПДВ 7%.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону судовий збір у сумі 1 342 грн 00 коп.

Стягнуто з Остерської квартирно-експлуатаційної частини на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону судовий збір у сумі 1 342 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що метою прийняття постанови КМУ від 02.03.2023 року №178 відповідно до вступної частини та логічною послідовністю нормативно-правового акта - є виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану. Натомість, за твердженням апелянта, укладений між позивачем-2 та відповідачем договір не є договором, який укладений на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на нього не розповсюджуються вимоги Постанови №178.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 апеляційну скаргу у справі №911/2962/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

03.04.2024 матеріали справи №911/2962/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23. Судове засідання призначено на 21.05.2024.

16.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшоа відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Розгляд справи відкладено на 18.06.2024.

18.06.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 18.06.2024 по 20.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23 призначено на 09.07.2024.

Розгляд справи відкладено на 13.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці 13.08.2024, розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23, призначено на 24.09.2024.

24.09.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23, призначено на 03.10.2024.

У судове засідання 03.10.2024 з`явився представник позивача-1, який надав пояснення по справі. Прокурор, представники позивача-2 та відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 30.09.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, позивача-2 та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності прокурора та представників позивача-2 і відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем-1 пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України", п. З Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Таким чином, саме Міністерство оборони України, як орган виконавчої влади, який здійснює, зокрема контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення діяльності Збройних Сил України та забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, а також Остерська квартирно-експлуатаційна частина, як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Так, Деснянською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" скеровано 10.07.2023 скеровано до Остерської квартирно-експлуатаційної частини та 12.09.2023 до Міністерства оборони України повідомлення за вих. №№ 820вих-23 та 1278вих-23 про виявлені порушення вимог чинного законодавства в частині безпідставного включення суми ПДВ за договором № 159 від 05.06.2023, що призвело до зайво сплачених бюджетних коштів та про необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

У відповідь на лист прокуратури Остерська квартирно-експлуатаційна частина листом від 01.08.2023 № 584/2042 повідомила, що при укладанні договору № 159 від 05.06.2023 на поставку дизельного палива та бензину було враховано лист Командування Сил логістики від 09.05.2023 № 370/3640 та роз`яснення Державної податкової служби України від 27.04.2023 № 540/ПК/99-00-27-04-05.

Натомість прокуратурою на запит до Державної податкової служби України отримано лист від 16.06.2023 № 7447/5/99-00-21-03-02-05, в якому повідомлено, що документ з вихідним номером № 540/ПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023 ДПС не готувався, не реєструвався та не розміщувався в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій і на адресу Міноборони не надсилався.

Міністерство оборони України листом від 29.09.2023 № 370/2/9562 повідомило прокуратуру, що відповідно до Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2006 № 744 (зі змінами) Остерській КЕЧ району доручено здійснювати належну взаємодію з Деснянською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону по суті порушеного питання, а також у разі відкриття провадження у справі за відповідною позовною заявою, забезпечити належне представництво інтересів Остерської КЕЧ району.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів, які були обізнані з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель.

В результаті моніторингу загальнодоступних інформаційних джерел прокуратурою встановлено, що в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у справі судами не відкривались.

У позивача-1 було достатньо часу, після отримання листа прокуратури № 820вих-23 від 10.07.2023 для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Міністерством оборони України та Остерською квартирно-експлуатаційною частиною допущено бездіяльність, апеляційний суд дійшов висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 05 червня 2023 року між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП" (Постачальник) укладено договір № 159, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, зазначений у Специфікації (Додаток 1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору).

Найменування товару: нафта і дистиляти (дизельне паливо (Євро 5), налив, бензин А-92 (Євро 5), налив), код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (пункт 1.2 Договору).

Кількість товару: зазначена у Специфікації (пункт 1.3 Договору).

Специфікацією (додаток 1) до договору № 159 від 05.06.2023 сторони погодили найменування продукції, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару з урахуванням ПДВ, а також загальну суму з ПДВ:

-бензин А-92 (Євро 5), налив, 1л країна-виробник Україна у кількості 5460 літрів за ціною за одиницю товару з ПДВ 30,90 грн на загальну суму 168 714,00 грн;

-дизельне паливо (Євро 5), налив, 1л країна-виробник Україна у кількості 5870 літрів за ціною за одиницю товару з ПДВ 34,70 грн на загальну суму 203 689,00 грн.

Загальна сума 372 403,00 грн, у тому числі ПДВ 24 362,81 грн.

Пунктом 3.1 Договору погоджено, що сума договору становить: 372 403,00 грн, у т.ч. ПДВ (7%) 24 362,81 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу, при надходженні коштів на власний казначейський рахунок, згідно видаткової накладної та рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення. Розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України гривні.

Строк поставки товару: до 15.06.203 (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до виконання своїх зобов`язань сторонами.

З позову вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП" здійснило поставу товару, а Остерською квартирно-експлуатаційною частиною 15.06.2023 сплачено вартість товару у розмірі 328 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 21 457,94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.06.2023 № 465.

Обґрунтовуючи позовні вимоги при зверненні до суду, прокурор послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, на думку прокурора, Остерською квартирно-експлуатаційною частиною при укладанні договору від 05.06.2023 № 159 та його виконанні не враховано вимоги постанови КМУ № 178, внаслідок чого зайво перераховано ТОВ "СЕНТАЙМ ГРУП" бюджетні кошти у вигляді податку на додану вартість у розмірі 21 457,94 грн.

Позивач-2 Остерська квартирно-експлуатаційна частина заперечувала щодо таких тверджень прокурора та зазначила, що закупівля по договору № 159 від 05.06.2023 здійснювалась не для мобілізаційних завдань, що є визначальною умовою для застосування постанова КМУ № 178 при здійсненні закупівлі товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту ЗСУ.

Міністерство оборони України також вказало, що договір № 159 від 05.06.2023 укладений з ТОВ "СЕНТАЙМ ГРУП" не є таким, що укладався на виконання мобілізаційних завдань.

Також, місцевий господарський суд, встановивши, що частина суми податку на додану вартість у розмірі 21 457,94 грн, погашена відповідачем, вказав, що провадження у справі підлягає закриттю в частині таких вимог відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання недійсним пункту 3.1 договору № 159 від 05.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 7%.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 вказаного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 зазначеного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 (в редакції від 02.03.2022 року) зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Також постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу п`ятого статті 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Мобілізаційний план - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого періоду (абз. 7 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством (абз. 8 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

З наведеного слідує, що мобілізаційні завдання підлягають виконанню з моменту введення воєнного стану в Україні, який введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями).

У свою чергу договір №159 від 05.06.2023 був укладений позивачем-2 та відповідачем в період дії воєнного стану, що нівелює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що такий договір не є договором, який укладений на виконання мобілізаційних завдань.

Отже, умови договору від 05.06.2023 не суперечать змісту постанови №178 щодо задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Діючим законодавством на Міністерство оборони України, як на центральний орган виконавчої влади покладено державою функції щодо забезпечення Збройних Сил України необхідними матеріальними ресурсами, то відповідно Міністерство оборони України уповноважене державою виступати при необхідності від імені держави в судах у разі порушення інтересів останнього.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб`єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об`єднання, військові частини, установи та організації які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням.

Остерська квартирно-експлуатаційна частина (відповідач-2) є структурною складовою Міністерства оборони України, органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з його діяльності, який також утримується за рахунок бюджетних коштів.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, якими є позивачі.

Так, Верховний Суд у справі № 910/2416/23 за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" про визнання недійсним договору в частині включення ПДВ у розмірі 20 % та стягнення 2 833 012,61 грн, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог, у постанові від 14.11.2023 зазначив таке:

"Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору № 9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість".

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23 та у постанові від 28.05.2024 у справі №910/12151/23.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки замовником товару за договором № 159 від 05.06.2023 виступає Остерська квартирно-експлуатаційна частина, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові № 178 від 02.03.2022 та приписам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7%, а не за нульовою ставкою.

Враховуючи наведене, оскільки пункт 3.1 договору № 159 від 05.06.2023 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ 7%, за придбання позивачем-2 дизельного палива та бензину, що суперечить положенням Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину суми ПДВ.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 05.06.2023 № 159, укладеного між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТАЙМ ГРУП", в частині включення до ціни договору суми ПДВ 7% підлягають задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 15.02.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2962/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.

Матеріали справи №911/2962/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні з 12.10.2024 по 20.10.2024 та у відпустці з 21.10.2024 по 25.10.2024, перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні з 23.10.2024 по 25.10.2024 та у відпустці з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.12.2024 по 09.12.2024 повний текст судового рішення складено та підписано 10.12.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук