Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/3177/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/3177/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" та Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024

у справі № 910/3177/24 (суддя Ю.М. Смирнова)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс"

про стягнення 6 470 241,00 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Національна поліція України (далі - НПУ, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" (далі - ТОВ "Ніка-текст плюс", відповідач) про стягнення 6470241,00 грн, з яких: 337041,00 грн пені та 6133200,00 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 268 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений в колористиці "камуфляж" (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 18.10.2022 в частині надання зразку товару та поставки товару у встановлений цим договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" на користь Національної поліції України 337 041,00 грн пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 044,49 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням договору в частині поставки товару та надання зразку товару у строк, встановлений договором; відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строку поставки товару з посиланням на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими; з огляду на укладення сторонами додаткової угоди до договору та досягнення домовленостей щодо виробництва запланованого до постачання товару з інших матеріалів, ненадання відповідачем зразка товару у первісному варіанті, не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що прострочення поставки товару відбулося внаслідок настання форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом № 0500-22-1780 про форс-мажорні обставин від 16.12.2022, виданим Вінницькою торгово-промисловою палатою; шляхом листування позивач та відповідач 09.12.2023 внесли зміни до договору та встановили новий граничний термін виконання зобов`язання до 23.12.2022, у зв`язку з чим відповідач не може вважатись таким, що порушив умови договору та прострочив строк поставки товару; судом проігноровано аргументи відповідача щодо прострочення кредитора, а саме, про несплату позивачем авансу (попереднього платежу), як це передбачено умовами договору.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3177/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині, в якій у задоволенні позовних вимог відмовлено та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказує на те, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5% штрафу з відповідача за несвоєчасне надання зразка товару не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки умовами договору передбачено обов`язок відповідача надати позивачеві протягом 40 календарних днів з дати укладання договору зразок товару, що відповідачем не було зроблено; відповідач протягом встановленого строку не звертався до позивача з ініціативою продовження строку виконання такого зобов`язання, така пропозиція від відповідача надійшла лише 02.12.2022, коли у відповідача вже існувало прострочення виконання зобов`язання щодо надання зразка товару; той факт, що після порушення строку виконання зобов`язання сторони шляхом укладення додаткової угоди внесли зміни до Додатку № 3 «Технічна специфікація» до договору, не звільняє відповідача від відповідальності за раніше допущене порушення виконання зобов`язання, яке передбачене умовами договору; додатковою угодою не було продовжено строк виконання зобов`язання щодо надання зразку товару та, відповідно, не встановлено нового строку для виконання такого зобов`язання; відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 20% від суми невиконаного зобов`язання, передбаченого пунктом 9.6. Договору, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині; позивач також не погоджується з присудженим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу та просить зменшити їх розмір до 5 000,00 грн (у разі залишення без задоволення його апеляційної скарги), зазначаючи, що представник відповідача намагається створити хибне враження щодо значного обсягу правової допомоги, наданої в межах даної справи, а в обгрунтування своїх тверджень скаржник наводить в апеляційній скарзі усталену практику Верховного суду у питаннях щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.09.2024 апеляційну скаргу Національної поліції України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3177/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/3177/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.09.2024 матеріали справи № 910/3177/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-текст плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/3177/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/3177/24; спільний розгляд апеляційних скарг Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 призначено на 06.11.2024; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Національної поліції України до 24.10.2024.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача, ТОВ "Ніка-текст плюс" наголосило на тому, що позивачем зобов`язання по сплаті авансу не було виконано, що надало відповідачеві право зупинити виконання своїх обов`язків згідно ст. 538 ЦК України, що виключає можливість стягнення з нього штрафних санкцій; настання форс-мажорних обставин (віялові відключення та «блекаут») об`єктивно були перешкодою та завадили роботі швейного обладнання, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань; апеляційна скарга в частині розподілу судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки судова практика апеляційного та касаційного судів у наведених відповідачем справах не може бути застосованою до правовідносин у даній справі.

Разом з тим, позивач також скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України та надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказував на недоведення відповідачем настання форс-мажорних обставин, оскільки умовами договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили є сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, а всупереч умов договору відповідачем було надано сертифікат про настання форс-мажорних обставин, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою; відповідачем було порушено строк для повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин, визначений пунктом 10.3. Договору; посилання відповідача на судові рішення у справі № 910/1345/24 є необгрунтованими, оскільки встановлені в ній обставини не можуть братись до уваги при дослідженні обставин, що наявні у справі № 910/3177/24, адже зазначена справа стосується наслідків виконання іншого договору про закупівлю форменого одягу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у розгляді справи № 910/3177/24 оголошено перерву до 27.11.2024.

У судовому засіданні 27.11.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги Національної поліції України, просив її задовольнити повністю, водночас представник не визнав вимоги за апеляційною скаргою відповідача, просив відмовити у її задоволенні повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення в обгрунтування апеляційної скарги ТОВ "Ніка-текст плюс", просив задовольнити вимоги скарги, разом з тим, не визнав вимоги апеляційної скарги позивача, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість, у зв`язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

27.11.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача має бути задоволена частково, а апеляційна скарга відповідача - підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" (далі - постачальник) та Національною поліцією України (далі - покупець) був укладений договір №268 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений в колористиці "камуфляж" (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (куртка, брюки) утеплені в колористиці "камуфляж" (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору) (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.5 договору місце виконання договору: в частині поставки товару - за адресою замовника в м.Києві, стосовно інших зобов`язань за цим договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул.Богомольця, 10, м.Київ, 01601.

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з п.2.2 цього договору, технічній специфікації товару (додаток №3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товару (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов`язаний протягом 40 календарних днів з дати укладення договору надати покупцю (за адресою: м.Київ, вул.Інститутська, 29/3, каб.№ 61) зразок товару, скріплений ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на експертний висновок про відповідність товару ТО 1822.40108578-203:2020 (додаток №3 до договору) та конфекційну карту (додаток №4 до договору) із зазначенням усіх матеріалів із яких виготовлений зразок товару.

Зразок товару скріплюється ярликом, який підписується уповноваженою посадовою (службовою) особою покупця, постачальником та містить посилання на експертний висновок ДНДІ МВС України, до якого додається конфекційна картка з матеріалами, із яких виготовлено товар. При цьому, наданий зразок товару не входить в загальний обсяг поставки товару за договором.

У разі надання постачальником зразка товару з порушенням строків, установлених цим пунктом договору, та/або надання покупцю зразка товару, який не відповідає технічній специфікації товару, зазначений в додатку №3 до договору, до постачальника застосовуються штрафні санкції згідно з пунктом 9.5 цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору становить 28 500 000,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі ХV цього договору на умовах попередньої оплати у розмірі 40 відсотків від ціни договору, указаній в розділі ІІІ договору в сумі 11 400 000,00 грн з ПДВ. Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий постачальником рахунок на оплату. Остаточний розрахунок у розмірі 60 відсотків - 17 100 000,00 грн з ПДВ покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін по 12.12.2022 включно, за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару).

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п.5.2 договору).

Відповідно до п.9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 5.1 цього договору, в обсягах передбачених цим договором, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховується штрафні санкції згідно умов договору.

Згідно з п.9.5 договору, у разі ненадання постачальником зразка товару у строки та в порядку, передбачені пунктом 2.2 договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від ціни договору.

Також сторони у п.9.6 договору погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим договором, що стало підставою для відмови покупця від цього договору повністю або частково згідно умов цього договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Саме на підставі вищевказаних п.9.5 та п.9.6 договору позивачем і заявлені вимоги до відповідача про стягнення штрафу, а також пені - у відповідності до п.9.2 договору.

Згідно з п.12.1, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно з специфікацією (додаток №1 до договору) відповідач мав поставити позивачеві костюм (куртка, брюки) утеплені в колористиці "камуфляж" (ТО 1822.40108578-203:2020) у кількості 5 000 комплектів, загальною вартістю 28 500 000,00 грн з ПДВ.

У додатку №3 до договору сторони погодили технічну специфікацію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся на адресу позивача з листом №21/11-2 від 21.11.2022 про настання форс-мажорних обставин, в якому повідомив про ракетні обстріли Російською Федерацією енергетичної інфраструктури України, що спричинило тривалі відключення електроенергії на підприємстві. Наведені обставини істотно вплинули на здатність відповідача вчасно виконати зобов`язання за договором, у зв`язку з чим відповідач просив позивача продовжити термін постачання товару до 30.12.2022. Вказаний лист отриманий позивачем 24.11.2022.

29.11.2022 за вх.№15217 позивач отримав від відповідача листа за №121 від 24.11.2022, в якому останній повідомляв про неможливість виконання ним належним чином зобов`язань за договором через масовані ракетні обстріли енергосистеми країни, у зв`язку з чим має місце відключення споживачів від електропостачання по всій Україні, в тому числі і у Вінницькій області. А оскільки все обладнання відповідача працює виключно за наявності електроенергії, товариство просило позивача продовжити строк надання зразку до 15.12.2022, а термін постачання товару - до 30.12.2022.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листом №02/12-1 від 02.12.2022, в якому, посилаючись на труднощі з постачанням попередньо погоджених матеріалів, просив позивача погодити використання інших матеріалів для виготовлення товару за договором.

У відповідь на такі звернення відповідача, позивач листом №7836/31/01-2022 від 09.12.2022 відхилив його пропозицію щодо внесення змін до договору, вказуючи на ту обставину, що відповідачем не подано належних доказів настання форс-мажорних обставин або ж настання істотної зміни обставин у спосіб, передбачений договором. Також у листі, посилаючись на граничні терміни закінчення казначейського обслуговування бюджетних установ 27-28 грудня відповідного бюджетного року, позивач, вказав, що граничну дату поставки товару може бути встановлено не пізніше 23 грудня поточного року включно.

Водночас, 12.12.2022 сторонами була укладена додаткова угода №1/317НП до договору, відповідно до якої Додаток №3 "Технічна специфікація товару" до договору викладено у новій редакції згідно додатку №1 до цієї угоди.

В подальшому, 15.12.2022 позивач у своєму листі №8072/31/01-2022 повідомив відповідача про розірвання договору, вказуючи на істотне порушення відповідачем його умов та запропонував підписати угоду про розірвання договору.

Натомість, відповідач у листі №19/12-20 від 19.12.2022 повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним умов договору, до якого долучив сертифікат, виданий Вінницькою торгово-промислової палати №0500-22-1780 від 16.12.2022.

Зважаючи на те, що мала місце зміна технічної специфікації товару, відповідач виготовив відповідний зразок товару, передав його до Державного науково-дослідного інституту МВС України, після чого, отримавши відповідний експертний висновок, надав зразок товару позивачеві, що підтверджується листом №23/12-1 від 23.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022 відповідач поставив позивачеві товар за договором у кількості 870 комплектів на суму 4 959 000,00 грн, що підтверджується накладною №2312 від 23.12.2022.

Факт оплати позивачем товару на суму 4 959 000,00 грн підтверджується платіжною інструкції №6437 від 28.12.2022 позивачем оплачено за отриманий товар 4 959 000,00 грн.

Листом від 04.01.2023 №37/31/01-2023 позивач повідомив відповідача, що наданий відповідачем сертифікат №0500-22-1780 про форс-мажорні обставин від 16.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою не є належним доказом, оскільки за умовами п.10.4 договору сторонами визначено, що настання таких обставин має підтверджуватися саме сертифікатом Торгово-промислової палати України.

18.12.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №6136/26/3-2023 від 15.12.2022 щодо сплати неустойки за договором.

Листом у відповідь №13/01-1 від 13.01.2024 відповідач проти доводів, викладених позивачем у претензії, заперечив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №268 НП про закупівлю форменого одягу, порушення відповідачем строку надання зразка товару, порушення строку поставки товару у визначений у договорі строк, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, за яким, у відповідності до ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.ч. 1, 2 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, що передбачені пунктами 9.5. та 9.6. Договору, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи, враховуючи нижченаведене.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом п.п.2.1, 2.2 договору відповідач зобов`язаний спочатку надати позивачеві зразок товару (протягом 40 календарних днів з дати укладення договору), скріплений ярликом ДНДІ МВС України, а потім поставити позивачеві товар в термін по 12.12.2022 включно.

При цьому, у разі надання постачальником зразка товару з порушенням строків, установлених цим пунктом договору та/або надання покупцю зразка товару, який не відповідає технічній специфікації товару, зазначений в додатку №3 до договору, до постачальника застосовуються штрафні санкції, згідно з п.9.5 цього договору, а саме: штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від ціни договору.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що відповідач повинен був надати позивачеві відповідний зразок товару у строк до 28.11.2022 включно з урахуванням положень ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України.

До вказаної дати зразок товару відповідач позивачеві зразок не надав. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, за ініціативою відповідача (лист №02/12-1 від 02.12.2022) позивачем було погоджено виробництво товару з інших матеріалів, про що сторонами була підписана додаткова угода №1/317НП від 12.12.2022 до договору щодо внесення змін до технічної специфікації товару, у зв`язку з чим відповідачем було надано, а позивачем - прийнято відповідний зразок товару 23.12.2022.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції стовно того, що з огляду на укладення сторонами додаткової угоди №1/317НП від 12.12.2022 та досягнення домовленостей щодо виробництва запланованого до постачання товару з інших матеріалів, обставина ненадання відповідачем зразка товару у первісному варіанті, не може бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу. В цьому випадку стягнення з відповідача неустойки суперечило б принципу добросовісності, відтак висновок господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу згідно з п.9.5 договору є правильним.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що поведінка позивача за обставин, що склалися в ході виконання цього договору, засадам послідовності та передбачуваності не відповідає.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам позивача про одностороннє розірвання ним договору згідно з п.8.5 договору з посиланням на істотне порушення відповідачем договору в частині надання зразку та поставки товару у встановлений строк. Так, враховуючи погодження позивачем 12.12.2022 нової технічної специфікації товару, подальше прийняття ним виконання відповідачем зобов`язань за договором 23.12.2022, а також повну оплату поставленого відповідачем товару 28.12.2022, суд дійшов правильного висновку, що вищенаведені обставини свідчать про відсутність у позивача волі на реальне розірвання договору.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу, апеляційним господарським судом відхиляються як безпідставні та такі, що не спростовують висновків, викладених судом в оскаржуваному рішенні.

Водночас, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі 337 041,00 грн.

За висновками суду першої інстанції товар, у строк, який погоджено сторонами у договорі, відповідачем не було поставлено, тобто мало місце прострочення виконання зобов`язання останнім, відповідно у позивача є достатньо підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені згідно з п.9.2 договору. При цьому господарський суд відхилив як необґрунтовані посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, вказуючи, що існування воєнного стану на території України та обстріли критичної інфраструктури не є свідченням наявності обставин непереборної сили.

Разом з тим, позивач, крім вищенаведеного, посилався на те, що відповідач несвоєчасно, в порушення строків, визначених умовами договору, повідомив про такі обставини та надав документи, що засвідчують настання обставин непереборної сили не Торгово-Промисловою палатою України, а її установою регіонального рівня, що суперечить договору.

Переглядаючи в апеляційному порядку правильність ухваленого судом рішення в цій частині, колегія суддів звертається до висновків, викладених Господарським судом міста Києва у рішенні від 02.04.2024 та в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 910/1345/24 за позовом Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" про стягнення коштів, у якій відповідач також посилався як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказані судові рішення були предметом перегляду у суді касаційної інстанції і постановою Верховного Суду від 18.09.2024 - залишені без змін.

Судова колегія звертає увагу на те, що господарськими судами у справі №910/1345/24 вже надавалась правова оцінка тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" була доведена неможливість належного виконання зобов`язань за договором (своєчасне надання зразку товару та своєчасна поставка товару) внаслідок настання форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за вказані порушення, при цьому з такими висновками погодився Верховний Суд.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Як вбачається з умов договору, а саме п. 10.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення договору не були відомі сторонам під час укладення цього договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 10.2 договору до форс-мажорних обставин (непереборної сили) належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та які почали свою дію після укладення сторонами цього договору.

Відповідно до п. 10.3 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 10.4 договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дій є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Вінницької ТПП та отримав сертифікат про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) №0500-22-1780 від 16.12.2022, яким засвідчена дія форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договору відповідачем щодо надання зразку товару, скріпленого ярликом та поставки товару у кількості 5 000 комплектів у термін до 12.12.2022, а саме: військова агресія рф проти України, масові ракетні обстріли об`єктів критичної інфраструктури України, в тому числі у Вінницькій області, що спричинили системні аварії української енергосистеми, масові екстрені відключення електроенергії, введення планових та аварійних відключень споживачів по всій території України; дата настання форс-мажорних обставин 15.11.2022, дата закінчення - тривають станом на 16.12.2022.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного суду, висловлену у справі №910/1345/24, якою надано оцінку форс-мажорним обставинам, що унеможливили виконання умов договору, та які є ідентичними за своєю природою з тими, на які посилається відповідач у даній справі.

Так, статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Порядок засвідчення встановлених форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 44 від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами, (далі - Регламент).

Пункт 4.2 Регламенту передбачає, що ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

На офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова від 25.02.2022 №3, в якому установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі й Вінницька ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення ТПП України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами та доповненнями.

Отже, Торгово-промислова палата України уповноважила Вінницьку ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію як компетенцію ТПП України.

Таким чином, поданий відповідачем сертифікат №0500-22-1780 від 16.12.2022 про форс-мажорні обставини, виданий Вінницькою ТПП є належним доказом щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за договором.

Щодо заперечень позивача, які останній виклав у відзиві на апеляційну скаргу, відносно порушення відповідачем порядку повідомлення його про настання форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач звернувся до позивача з листом № 21/11-2 від 21.11.2022, в якому повідомив, що внаслідок масованих ракетних обстрілів української енергосистеми, що призвело до відключень електроенергії по всій Україні та у Вінницькій області зокрема відповідач позбавлений можливості виконання належним чином своїх зобов`язань за договором, оскільки все обладнання підприємства працює виключно за наявності електроенергії.

Позивач у відповідь на листи відповідача, в тому числі на наведений вище, листом № 7836/31/01-2022 від 09.12.2022, повідомив, що відповідачем не надано доказів настання форс-мажорних обставин або ж істотної зміни обставин у спосіб, передбачений договором та посилаючись на граничні терміни закінчення казначейського обслуговування бюджетних установ 27-28 грудня відповідного бюджетного року, вказав, що граничну дату поставки товару може бути встановлено не пізніше 23 грудня поточного року включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 19.12.2022 направив позивачеві листа №19/12-20 від 19.12.2022 до якого, на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем умов договору, надав сертифікат Вінницької торгово-промислової палати № 0500-22-1780 від 16.12.2022. Таким чином, позивач був повідомлений відповідачем про настання обставин непереборної сили у відповідності до п. 10.3 договору, відтак заперечення позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для визнання порушення умов договору відповідачем.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач (як центральний орган виконавчої влади), так і відповідач (як приватна юридична особа) здійснюють свою діяльність в умовах воєнного стану. Таким чином, з урахуванням принципу справедливості, враховуючи підтвердження та надання доказів існування обставин непереборної сили та з огляду на обставину повного виконання відповідачем свого зобов`язання до 23.12.2022, що підтверджується накладною № 2312 від 23.12.2022, колегія суддів вважає неправомірним та несправедливим застосування штрафних санкцій до відповідача у даній справі.

Отже, відповідач довів неможливість виконання ним зобов`язання за договором щодо своєчасного надання зразку товару та своєчасної поставки товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а тому доводи апеляційної скарги ТОВ "Ніка-текст плюс" щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/3177/24 судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, покладених на Національну поліцію України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- ордер серії АІ №1550852 від 18.02.2024;

- договір №82 про надання правничої допомоги від 15.02.2024, укладений між адвокатом Жуковим Д.О та відповідачем;

- додаток №3 від 25.03.2024 до договору №82 про надання правничої допомоги від 15.02.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1244 від 17.06.2017;

- банківську виписку руху коштів по рахунку адвоката від 27.03.2024 на суму 75600,00 грн;

- звіт №3 від 30.05.2024 про надану правничу допомогу за договором, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 75 600,00 грн.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2024 між замовником та виконавцем складено звіт № 3 про надану правничу допомогу на підставі Договору № 82 від 15.02.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 75 600,00 грн, а саме:

1) Отримання від замовника інформації щодо предмету та підстав спору, на яку витрачено 30 хвилин часу, вартість послуг - 2 520,00 грн;

2) Збір та аналіз документації, листування між відповідачем та Національною поліцією України щодо виконання договору поставки, дослідження додаткової угоди та сертифікату про форс-мажорні обставини, витрачено часу - 165 хв., вартість послуг - 13 860,00 грн;

3) Формування правової позиції за результатами аналізу зібраних доказів із запереченням проти позовних вимог, узгодження її із замовником та підготовка відзиву на позовну заяву, витрачено часу - 435 хв., вартість послуг - 36 540,00 грн;

4) Аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечення на нього, витрачено часу - 165 хв., вартість послуг - 13 860,00 грн;

5) Участь в підготовчому засіданні (проїзд до суду, очікування, виступ), витрачено часу - 120 хв., вартість послуг - 10 080,00 грн;

6) Участь в підготовчому засіданні (проїзд до суду, очікування, виступ), витрачено часу - 120 хв., вартість послуг - 10 080,00 грн.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що стягнення вартості за надання таких послуг як дослідження додаткової угоди та сертифікату про форс-мажорні обставини, формування правової позиції за результатами аналізу зібраних доказів та заперечень проти позовних вимог, узгодження її із замовником має охоплюватись однією послугою - підготовкою відзиву на позовну заяву.

Колегія враховує в цій частині подібну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.05.2022 у справі № 824/152/21, відповідно до якої суд касаційної інстанції зауважив, що таку послугу, як «комунікація з клієнтом/ комунікація по справі», неможливо розцінити як надання професійної правничої допомоги у справі, що була надана клієнту, оскільки не містить детальної інформації наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що надання таких послуг як: отримання від замовника інформації щодо предмету та підстав спору, а також формування правової позиції, фактично мають бути здійснені адвокатом при підготовці відзиву на позовну заяву, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

На переконання судової колегії, послуги зі збору та аналізу документації, а також дослідження переписки між ТОВ «Ніка-Текст Плюс» та Національною поліцією України в межах виконання договору поставки, додаткової угоди, дослідження сертифікату про форс-мажорні обставини, формування правової позиції за результатами аналізу зібраних доказів разом із запереченнями проти позовних вимог, її узгодження із замовником та підготовка відзиву на позовну заяву - фактично є однією послугою із формування правової позиції відповідача та викладення її у процесуальному документі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що визнає обґрунтованими доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції було неправомірно розраховано розмір витрат, які було вирішено покласти на позивача шляхом вирахування відсоткового співвідношення від фактично сплачених послуг. Оскільки, по-перше, обставини фактичної виплати таких адвокатських витрат не впливають на обґрунтованість (або необґрунтованість) присудження таких витрат, по-друге, суд має виходити із реальності та адекватності наданих послуг адвокатом.

Відтак, апеляційні доводи позивача в цій частині приймаються судом апеляційної інстанції як обґрунтовані.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 10 000,00 грн, а вказаний розмір вважає обґрунтованим, адекватним, розумним та співмірним наданим адвокатським послугам.

З огляду на те, що клопотання позивача підлягає задоволенню частково, і на останнього суд апеляційної інстанції покладає витрати, понесені відповідачем на професійну правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн, судове рішення підлягає зміні в частині стягнення таких витрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 має бути скасоване частково в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 337 041,00 грн, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю та стягнення з Національної поліції України на користь ТОВ "Ніка-текст плюс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене апеляційна скарга ТОВ "Ніка-текст плюс" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Національної поліції України підлягає частковому задоволенню в частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача та ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/3177/24 скасувати частково.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«У задоволенні позову Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" про стягнення 6 470 241,00 грн відмовити повністю».

5. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, місто Ямпіль, вулиця Замостянська, будинок 45, ідентифікаційний код 42949778) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

6. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, місто Ямпіль, вулиця Замостянська, будинок 45, ідентифікаційний код 42949778) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 066 (шість тисяч шістдесят шість) грн 74 коп.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи № 910/3177/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова