Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/6147/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/6147/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 (повний текст складено 29.07.2024)

у справі № 910/6147/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунальної організації «Київмедспецтранс»

до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України

про стягнення 287 062,78 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У травні 2024 року Комунальна організація «Київмедспецтранс» (далі - Організація) звернулась до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою, у якій просить стягнути з Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (далі - Центр) 287 062,78 грн.

На обґрунтування заявлених вимог Організація зазначає, що уклала з Центром договори про надання послуг з проведення товарознавчої експертизи № 03/04 від 11.04.2023, №05/04 від 11.04.2023, №14/04 від 12.04.2023, №18/04 від 12.04.2023, №01/05 від 01.05.2023 та №02/05 від 01.05.2023. На виконання зазначених договорів Організація оплатила Центру послуги на загальну суму 287 062,78 грн.

Сторони підписали акти здачі-приймання складених за цими договорами висновків №112/23 від 24.04.2023, №116/23 від 18.05.2023, №111/23 від 16.05.2023, №117/23 від 26.04.2023, №156/23 від 09.06.2023, №157/23 від 31.05.2023. Організація зазначає, що усі акти та висновки підписані експертом ОСОБА_1.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/40141/23 від 01.02.2024 експерта ОСОБА_1 визнано винним у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, зокрема - у складанні завідомо неправдивих висновків експерта.

Посилаючись на неналежне виконання Центром зобов`язань за договорами, Організація вважає, що Центр має відшкодувати позивачу завдані цим збитки та повернути йому (позивачу) сплачені ним грошові кошти у сумі 287 062,78 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Центру на користь Організації 287 062,78 грн збитків, 4 305,94 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку що вимоги Організації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024, Центр звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовної заяви Організації відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує норми матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив питання обрання належного способу захисту, оскільки ГПК України не передбачено порядку стягнення судових витрат в окремому позовному провадженню.

Скаржник зазначає, що витрати на проведення експертиз є судовими витратами і повинні відшкодовуватися у рамках того провадження, у якому ці експертизи проводилися

За наведених підстав скаржник вважає, що Організації необхідно звернутися для відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експертів, у тому провадженні, у якому судова експертиза призначалася, з метою дотримання належної правової процедури та відновлення порушених прав позивача.

Відповідач також наголошує, що вчиняв усі необхідні для належного виконання кожного з договорів дії, а неотримання належного кінцевого результату, про який зазначає позивач та який би його задовольнив, відбулося через обставини, які не залежали від волевиявлення Центру та були йому невідомі на момент укладення договорів на надання відповідних послуг.

Скаржник вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

До апеляційної скарги Центр долучив лист №136037-2024 від 08.08.2024 слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Позиції учасників справи.

Організація надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач також відзначає, що доводи, зазначені у апеляційній скарзі, є ідентичними доводам, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Організація також відзначає, що всупереч вимогам ст. 269 ГПК України у апеляційній скарзі Центр посилається на новий доказ - лист старшого слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Сергія Мельника №136037-2024 від 08.08.2024, який відповідач додав до апеляційної скарги. Позивач зауважує, що цей лист відповідач під час розгляду справи до суду першої інстанції не подавав і суд його не досліджував. Позивач вважає, що зазначений лист не може бути прийнятий апеляційним судом як доказ у справі, що розглядається.

Центр надав відповідь на відзив, у якій не погоджується з наведеними у відзиві доводами позивача, вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6147/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/6147/24.

29.08.2024 матеріали справи №910/6147/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/6147/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Щодо наданого скаржником з апеляційною скаргою листа №136037-2024 від 08.08.2024 слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві колегія суддів зазначає таке.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Оскільки станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (29.07.2024) листа №136037-2024 від 08.08.2024 не існувало, цей лист не може бути прийнятий апеляційним судом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Організація (замовник) та Центр (виконавець) уклали наступні договори (далі разом - договори):

- №03/04 від 11.04.2023, предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору № 9к від 11.01.2022; загальна вартість послуг за договором №03/04 від 11.04.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 30 111,48 грн з ПДВ;

- №05/04 від 11.04.2023 предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору №108к від 29.04.2022; загальна вартість послуг за договором №05/04 від 11.04.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 60 222,96 грн з ПДВ;

- №14/04 від 12.04.2023 предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору №43к від 31.01.2022; загальна вартість послуг за договором №14/04 від 12.04.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 39 001,54 грн з ПДВ;

- №18/04 від 12.04.2023 предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору №179к від 24.06.2022; загальна вартість послуг за договором №18/04 від 12.04.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 60 222,96 грн з ПДВ;

- №01/05 від 01.05.2023 предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору №193к від 07.07.2022; загальна вартість послуг за договором №01/05 від 01.05.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 49 038,70 грн з ПДВ;

- №02/05 від 01.05.2023 предметом якого є надання послуги з проведення товарознавчої експертизи щодо договору №592к від 30.11.2021; загальна вартість послуг за договором №02/05 від 01.05.2023 згідно специфікації (додаток №1) становить 48 465,14 грн з ПДВ.

За умовами п. 1.2 зазначених договорів послуги згідно з договорами виконуються з додержанням вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про судову експертизу», постанови Кабінету Міністрів України №804 від 27.07.2011 «Про деякі питання надання платних послуг науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 та відповідно до ДК 021:2015 71620000-0 (Аналітичні послуги).

Згідно з п. 4.2 цих договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У подальшому сторони підписали акти:

- №112/23 здачі-приймання висновку експерта №112/23 від 24.04.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №03/04 від 11.04.2023;

- №116/23 здачі-приймання висновку експерта №116/23 18.05.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №05/04 від 11.04.2023;

- №111/23 здачі-приймання висновку експерта №111/23 від 16.05.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №14/04 від 12.04.2023;

- №117/23 здачі-приймання висновку експерта №117/23 від 26.04.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №18/04 від 12.04.2023;

- №156/23 здачі-приймання висновку експерта №156/23 від 09.06.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №01/05 від 01.05.2023;

- №157/23 здачі-приймання висновку експерта №157/23 від 31.05.2023, яким підтверджено факт виконання відповідачем зобов`язань за договором №02/05 від 01.05.2023.

На підставі виставлених Центром за договорами рахунків-фактур Організація сплатила Центру за надані послуги 287 062,78 грн, а саме:

- платіжною інструкцією №950 від 24.04.2023 на суму 30 111,48 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №112/23 за договором №03/04 від 11.04.2023;

- платіжною інструкцію №995 від 01.05.2023 на суму 60 222,96 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №116/23 за договором №05/04 від 11.04.2023;

- платіжною інструкцією №994 від 01.05.2023 на суму 39 001,54 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №111/23 за договором №14/04 від 12.04.2023;

- платіжною інструкцією №951 від 24.04.2023 на суму 60 222,96 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №117/23 за договором №18/04 від 12.04.2023;

- платіжною інструкцією №1133 від 16.05.2023 на суму 49 038,70 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №156/23 за договором №01/05 від 01.05.2023;

- платіжною інструкцією №1132 від 16.05.2023 на суму 48 465,14 грн за послуги з проведення товарознавчої експертизи №157/23 за договором №02/05 від 01.05.2023.

13.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу до вироку у справі №761/40141/23, ухваленого 01.02.2024 Шевченківським районним судом міста Києва у кримінальному провадженню 12023100100004159 (далі - вирок) щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України.

У мотивувальній частині вироку зазначено, що «відповідно до відомостей реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України та свідоцтв Міністерства юстиції України:

- №103-Д від 05.11.2020 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з дозволом на проведення інженерно-транспортної експертизи строком до 05.11.2023;

- №307-22/Д від 09.08.2022 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з дозволом на проведення інженерно-технічної та інженерно-транспортної експертиз строком до 09.08.2025;

- №308-22/Д від 09.08.2022 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з дозволом на проведення інженерно-транспортної експертизи строком до 09.08.2025;

- №110-23/Д від 28.02.2023 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з дозволом на проведення транспортно-товарознавчої експертизи строком до 28.02.2026.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснював судово-експертну діяльності як атестований судовий експерт у державних спеціалізованих експертних установах, тобто є особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг - послуг експерта.

За наказом директора Центру Тюлєнєва С.А. №15/04 від 02.03.2023 «Про переведення працівників Центру» ОСОБА_1 переведено з посади судового експерта сектору технічної творчості лабораторії права промислової власності Центру на посаду наукового співробітника сектору інженерно технічних видів досліджень лабораторії криміналістичних та інженерно-технічних видів досліджень Центру з 02.03.2023.

Відповідно до посадової інструкції наукового співробітника сектору інженерно-технічних видів досліджень лабораторії криміналістичних та інженерно-технічних видів досліджень Центру, затвердженого директором Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Тюлєнєвим С.А. від 02.03.2023, науковий співробітник:

- за дорученням керівництва Центру проводить судові експертизи і експертні дослідження, які вимагають високого рівня науково-методологічного і методичного забезпечення;

- має право у межах своєї компетенції підписувати та візувати документи, пов`язані з науково-дослідною діяльністю сектору та лабораторії;

- має право за наявності відповідної кваліфікації судового експерта, проводити експертні дослідження, приймати участь в апробації та впровадженні в експертну практику нових методів досліджень, проводити рецензування експертних висновків у порядку, визначеному Мін`юстом;

- несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені посадовою інструкцією у межах, визначених чинним законодавством України;

- несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.»

Відповідно до інформації, що міститься у реєстрі судових експертів Міністерства юстиції України в мережі Інтернет за адресою: https://rase.minjust.gov.ua/, особою (експертом), яка одержала, наведені у вироку свідоцтва №103-Д від 05.11.2020, №307-22/Д від 09.08.2022, №308-22/Д від 09.08.2022, №110-23/Д від 28.02.2023 є ОСОБА_1 .

Також в мотивувальній частині вироку вказано, що ОСОБА_1 у період з 24.04.2023 по 09.06.2023, діючи умисно, перебуваючи в приміщенні Центру за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, в порушення п. 15, 16, 52 постанови Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 «Про затвердження національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» склав на користь службових осіб Організації завідомо неправдиві висновки та передав їх до канцелярії Центру, а саме:

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №112/23 від 24.04.2023 (за договором №9к від 11.01.2022);

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №117/23 від 26.04.2023 (за договором №179к від 24.06.2022);

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №111/23 від 16.05.2023 (за договором №43к від 31.01.2022);

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №116/23 від 18.05.2023 (за договором №108к від 29.04.2022);

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №157/23 від 31.05.2023 (за договором №592к від 30.11.2021);

- висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 156/23 від 09.06.2023 (за договором № 193к від 07.07.2022).

У мотивувальній частині вироку суд зазначив, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та беззаперечно підтвердив, що він дійсно за вказаних обставин вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України.

Тим самим, на час розгляду справи в суді, встановлено достатність фактичних даних для визнання винуватим ОСОБА_1 у складанні завідомо неправдивих висновків експерта.

У резолютивній частині вироку ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, та призначено йому покарання.

З метою досудового врегулювання спору Організація звернулась до Центру з листом №09/094-248-1 від 04.03.2024, у якому просила повернути сплачені на підставі договорів кошти в сумі 287 062,78 грн.

Листом №330/418-11-24/3 від 25.03.2024 Центр відмовив Оргаанізації у поверненні сплачених коштів.

Організація звернулась до Центру з претензією №09/094-478-7 від 10.04.2024, в якій вимагала повернути грошові кошти в сумі 287 062,78 грн, сплачених на підставі договорів.

Станом на день звернення до суду із позовною заявою Організація відповіді на претензію №09/094-478-7 від 10.04.2024 не отримала; грошові кошти в сумі 287 062,78 грн Центр Організації не повернув.

Посилаючись на неналежне виконання Центром передбачених договорами зобов`язань, Організація просить стягнути з Центру 287 062,78 грн сплачених нею грошових коштів.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Суд встановив, що вироком Шевченківського районного суд м. Києва від 01.02.2024 у справі №761/40141/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначений вирок набрав законної сили 05.03.2024.

Стаття 384 КК України визначає кримінальним правопорушенням складання завідомо неправдивого висновку експерта.

Зміст вироку у справі №761/40141/23 свідчить, що наведені в ньому події стосуються виключно і лише обставин забезпечення відповідачем організації процесу виконання господарсько-договірних зобов`язань за укладеними із позивачем договорами №03/04 від 11.04.2023, №05/04 від 11.04.2023, №14/04 від 12.04.2023, №18/04 від 12.04.2023, №02/05 від 01.05.2023 та №01/05 від 01.05.2023, оскільки на виконання саме цих договорів відповідач надав позивачу висновки експерта №112/23 від 24.04.2023, №116/23 від 18.05.2023, №111/23 від 16.05.2023, №117/23 від 26.04.2023, №156/23 від 09.06.2023, №157/23 від 31.05.2023, які відповідно до зазначеного вироку визнані судом завідомо неправдивими.

ОСОБА_1 , щодо якого постановлено цей вирок, - судовий експерт, науковий співробітник лабораторії криміналістичних та інженерно-технічних видів досліджень Центру (працівник відповідача) в межах своїх посадових (трудових обов`язків) проводив експертизи за всіма договорами, укладеними між Організацією та Центром.

Вироком доведено, що експерт (працівник) ОСОБА_1 , з прямим умислом, з корисливим мотивом з метою отримання безоплатно послуги, в порушення п. 15, 16, 52 постанови Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 «Про затвердження національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» склав завідомо неправдиві висновки експерта, проставив власні підписи та передав їх до канцелярії Центру.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач не вжив усіх необхідних організаційних заходів, спрямованих на належне виконання кожного з укладених з позивачем договорів, в результаті чого позивач фактично не отримав якісного надання відповідачем послуг, обумовлених цими договорами та фактично не отримано належного кінцевого результату (об`єктивних, фахових експертних висновків з усіх питань, які були поставлені перед експертом), оскільки всі без винятку отримані позивачем від відповідача висновки експерта визнані судом завідомо неправдивими, за що експерта притягнуто до кримінальної відповідальності та призначено йому покарання.

Згідно з інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Центру за покликанням в мережі Інтернет https://intelect.org.ua/about-us/history/, пунктом 2.1. Статуту відповідача визначено, що метою його діяльності є задоволення потреб органів дізнання, досудового слідства, судових органів, інших державних органів та надання державних послуг юридичним і фізичним особам по забезпеченню їх незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Отже, позивач довів причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та понесеними ним збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.

Відповідач належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Колегія суддів з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції надав оцінку твердженням відповідача про те, що витрати Організації на проведення експертизи є судовими витратами.

Так, місцевий суд зазначив, що твердження відповідача про те, що оплачені позивачем експертні висновки №156/23 та №157/23 проводилися на підставі звернень позивача №404-4 від 14.04.2023 та №405-4 від 14.04.2023, в яких позивач просив провести транспортно-товарознавчі експертизи у зв`язку з кримінальними провадженнями №42022102100000201 та №12022100100001115, що робить проведені дослідження судовими експертизами, а тому витрати на їх проведення є судовими витратами і повинні відшкодовуватися у рамках того провадження, у якому ці експертизи проводилися, не підтверджені належним чином в порядку ст. 73-79 ГПК України, зокрема, не доведено, що ці висновки були виконані та подані позивачем в рамках кримінальних проваджень №42022102100000201 та №12022100100001115.

Посилання відповідача на те, що не експертна установа, а саме судовий експерт несе відповідальність (у т.ч. цивільно-правову) за складений ним висновок, суд оцінює критично та зазначає, що у цьому випадку експертні висновки складені на виконання укладених Організацією з Центром договорів і експерт складав висновки за дорученням Центру (згідно з посадовою інструкцією).

Оскільки вироком Шевченківського районного суд м. Києва від 01.02.2024 у справі №761/40141/23 підтверджено факт неправдивості висновків, складених експертом, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, що призвело до безпідставних витрат позивача з оплати відповідачу послуг експертизи, то такі витрати за своєю правовою природою є збитками в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, передбачених умовами договорів, укладених з позивачем, відповідач повинен відшкодувати позивачеві завдані цим збитки та повернути позивачеві сплачені ним на підставі договорів грошові кошти у сумі 287 062,78 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/6147/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/6147/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/6147/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова