Постанова

від 02.04.2025 по справі 906/212/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/212/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (колегія суддів: Тимошенко О. М., Миханюк М. В., Юрчук М. І.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 (суддя Прядко О. В.) у справі

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" про визнання недійсним договору безоплатного користування майном, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків у розмірі 952 492,56 грн,

за участі прокурора - Цимбалістого Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Коростенської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (далі - ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж") з вимогами про:

- визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладеним між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж";

- зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради майно згідно з переліком, зазначеним у пункті 2 прохальної частини позовної заяви;

- стягнення з відповідача на користь Олевської міської ради 952 492,56 грн заподіяних їй збитків, а саме доходу (орендної плати), який територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди комунального майна, що використовується товариством.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 укладено з порушеннями статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності". Відповідач повинен використовувати об`єкти зовнішніх мереж та споруди водопостачання та каналізації м. Олевськ, які є комунальною власністю, на підставі договору оренди, сплачуючи за це орендну плату, нараховану відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. Тому оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої, п`ятої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спірне майно - поверненню, а 952 492,56 грн збитків (доходів, які територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди спірного майна) відшкодуванню до місцевого бюджету.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням XIII сесії VII скликання Олевської міської ради від 08.09.2016 № 193 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади" вирішено після виконання рішення Олевської міської ради VII скликання від 08.09.2016 № 192 "Про повернення майна комунальної власності на баланс міської ради" передати ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" в користування майно комунальної власності, а саме: майнові комплекси з водопостачання та водовідведення, житлового фонду та спецавтомобіль ГАЗ -53, державний номер 42-57, загальною вартістю 21 789 550,00 грн, в тому числі житлового фонду балансовою вартістю 21 095 661,17 грн, а також котельню загальною вартістю 107 989,00 грн, до моменту визначення переможця на право оренди цілісних майнових комплексів, а в частині житлового фонду - до моменту визначення управителів багатоквартирних будинків, а також уповноважено міського голову підписати угоду про користування майном комунальної власності.

4. 08.09.2016 між Олевською міською радою (наймодавець) та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (наймач) укладено договір безоплатного користування майном (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого наймодавець на виконання рішення сесії міської ради № 193 від 08.09.2016 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади" передає в безоплатне тимчасове користування наймачу майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, а останній зобов`язується повернути те саме майно після закінчення дії даного договору в такому само стані, з урахуванням нормального фізичного зносу.

5. Відповідно до пункту 1.3 договору майно передається з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та обслуговування житлового фонду.

6. Пунктом 2.1 договору передбачено, що підписання договору та акту приймання-передачі майна засвідчує факт передачі майна наймодавцем наймачу.

7. Згідно з пунктом 2.3 договору після закінчення строку дії даного договору або у разі припинення цього договору майно повертається наймодавцю. Майно вважається поверненим наймодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

8. Згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 договору після закінчення строку дії договору або у разі припинення договору наймач зобов`язується повернути наймодавцеві майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його у користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати наймодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини наймача.

9. Цей договір укладено на термін, визначений рішенням сесії міської ради від 08.09.2016 № 193 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади", про що наймодавець попереджає наймача в письмовій формі за один місяць (пункт 4.1 договору). Зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін (пункт 4.2 договору).

10. 08.09.2016 на підставі трьох актів прийому-передачі основних засобів на об`єктах теплопостачання від 08.09.2016 Олевська міська рада передала, а ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" прийняло у користування за цим договором майно у кількості та вартістю згідно з переліком, наведеним у актах приймання-передачі майна.

11. На підтвердження того, що спірне майно було передано відповідачу в безоплатне тимчасове користування, свідчать наявні в матеріалах справи копії листів Олевської міської ради від 20.11.2018 № 2960, від 13.12.2018 № 3170, від 14.11.2018 № 2914.

12. Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання від 21.11.2023 № 1436 "Про повернення майна комунальної власності з безоплатного користування ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" вирішено повернути з безоплатного користування ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" та взяти на баланс Олевської міської ради майно комунальної власності, згідно з додатком № 1; розірвати договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" згідно з абз. 4 пункту 4.3 договору шляхом укладення додаткової угоди; доручити комісії провести приймання-передачу майна, акти прийому-передачі підписати після 15.04.2024 та подати їх на затвердження міському голові.

13. Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання від 21.11.2023 № 1437 "Про передачу комунального майна на праві господарського відання" вирішено передати Комунальному підприємству "Олевськ-Комунальник" Олевської міської ради на праві господарського відання та на баланс майно, згідно з додатком; комісії після 15.04.2024 здійснити заходи щодо передачі майна, визначеного у додатку цього рішення; Комунальному підприємству "Олевськ-Комунальник" Олевської міської ради прийняти в господарське відання майно комунальної власності територіальної громади Олевської міської ради, зазначене в додатку до цього рішення, згідно акту приймання-передачі.

14. Однак, за даними позивача, додаткової угоди щодо розірвання договору від 08.09.2016 сторони не підписували, все майно, яке було передано відповідачу на підставі спірного договору, перебуває у його фактичному безоплатному користуванні, жодних актів про повернення Олевській міській раді майна не укладалося, рішення останньої від 21.11.2023 № 1436 та від 21.11.2023 № 1437 залишилися не виконаними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, позов Прокурора задоволено частково.

16. Визнано недійсним договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж"; зобов`язано відповідача повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради майно (згідно переліку), стягнуто з відповідача на користь Олевської міської ради 884 454,48 грн заподіяних збитків та 19 328,98 грн судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

17. Судові рішення мотивовані тим, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування (позичку), права передачі комунального майна в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним компетентним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а спірне майно могло бути передано в користування господарському товариству виключно на умовах оренди. Положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" визначено порядок передачі комунального майна в оренду, який не був дотриманий при укладенні оспорюваного договору, останній не містить ознак та істотних умов договору оренди, а тому на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

18. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача розмір збитків (упущеної вигоди) є 884 454,48 грн за період з березня 2017 року до серпня 2023 року, тоді як вимога про стягнення 68 034,96 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягає через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Короткий зміст касаційної скарги

19. Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

20. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), щодо встановлення судом під час розгляду справи належного відповідача;

За доводами скаржника, сторона договору, яка допустила порушення вимог законодавства при вчинені правочину, не може бути позивачем у справі про визнання такого договору недійсним та вимагати відшкодування збитків від сторони, яка належним чином виконувала умови договору та не припустилась жодних порушень.

- у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 18.10.2021 у справі № 299/3611/19 щодо порушення принципу добросовісності;

За доводами скаржника, саме Олевська міська рада зволікає щодо виконання своїх рішень від 21.11.2023 № 1436 та від 21.11.2023 № 1437, оскільки не направляє відповідачу додаткову угоду про розірвання договору від 08.09.2016 та акти прийому передачі майна, яке перебуває на балансі Олевської міської ради. При цьому порушення (передача комунального майна в безоплатне користування) були допущені саме з боку Олевської міської ради, однак остання, зловживаючи своїм правом на звернення до суду, вимагає відшкодування збитків, які, на переконання позивача, були завдані відповідачем.

- у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/637/20, від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі 3 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 щодо застосування односторонньої реституції та обрання неефективного способу захисту;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20 щодо застосування строків позовної давності.

За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій помилково не застосували наслідки спливу позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016, а лише частково застосовано позовну давність щодо стягнення платежів (збитків).

21. Скаржник також зазначає, що стягнення з ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" 884 454,48 грн є безпідставним, оскільки жодних порушень з боку відповідача допущено не було, а порушення мали місце зі сторони Олевської міської ради.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. Сторони не скористалися наданим їм статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзивів на касаційну скаргу. Водночас від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Щодо належності позивача та відповідача у справі

25. Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

26. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

27. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 12.11.2019 у справі № 920/40/19 тощо.

28. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

29. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

30. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

31. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина друга статті 216 ЦК України).

32. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 216 ЦК України).

33. Отже, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Учасниками справ про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

34. При цьому положеннями статей 215, 216 ЦК України не встановлено обмежень для сторін правочину на звернення з позовом до суду про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності в залежності від того, протиправна поведінка якої саме сторони правочину призвела до його недійсності. Протилежне свідчило б про неможливість визнання недійсним правочину за наявності протиправних дій та умислу обох сторін договору на укладання правочину, що не відповідає вимогам закону, що в свою чергу не узгоджується з положеннями статей 203, 215 ЦК України та загальними засадами цивільного законодавства.

35. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем у справі про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків може бути лише та сторона договору, яка сама не допустила порушень вимог законодавства при його укладанні.

Щодо позовної давності

36. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

37. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

38. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

39. Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016. При цьому Прокурором також заявлено похідні вимоги про зобов`язання відповідача повернути майно та про стягнення з відповідача збитків.

40. В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності у даній справі до позову Прокурора.

41. Cуди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання договору безоплатного користування майном недійсним та про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

42. Однак на порушення положень статей 237, 238, 282 ГПК України оскаржувані судові рішення не містять жодного висновку та обґрунтування на підтвердження наявності підстав для відхилення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про визнання договору безоплатного користування майном від 08.09.2016 недійсним.

43. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

44. Таким чином, застосувавши позовну давність лише до вимог про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили обставини щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про визнання договору недійсним, а також обставини щодо переривання, зупинення або продовження позовної давності, у зв`язку з чим не надали висновків щодо наявності/відсутності правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016.

45. За таких обставин, суди як першої, так і апеляційної інстанції, дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог, не з`ясувавши всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в цій частині.

46. Відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо початку та закінчення нарахування спірних сум з урахуванням строків виконання зобов`язання, встановлених договором, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

48. Оскільки задоволення похідних вимог Прокурора - про зобов`язання відповідача повернути майно та про стягнення з відповідача збитків залежить від задоволення основної вимоги про визнання договору недійсним, колегія суддів вважає, що розгляд інших доводів касаційної скарги, зокрема, щодо застосування наслідків недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції та стягнення збитків є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Судові витрати

51. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі № 906/212/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач