Постанова

від 20.11.2024 по справі 902/1068/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1068/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 20.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024

у справі №902/1068/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"

до - ОСОБА_2 ,

- ОСОБА_3 ,

- ОСОБА_4 ,

- Фермерського господарства "Агроголд",

про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн за доведення до банкрутства,

у справі № 902/1068/20

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. В провадженні суду перебуває справа № 902/1068/20 за заявою ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Агростар центр" про банкрутство.

2. Постановою суду від 30.06.2021 року ТОВ "Агростар центр" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.

3. Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

4. Ухвалою суду від 13.11.2023 року, окрім іншого, було призначено ліквідатором ТОВ "Агростар центр" у справі № 902/1068/20 - арбітражного керуючого Оберемка Р.А.

5. Також, ухвалою суду від 22.04.2024 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута - ТОВ "Агростар центр" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Оберемка Р.А. у справі № 902/1068/20 - до 19.06.2024 року. Призначено справу №902/1068/20 до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2024 року.

6. 23.06.2023 року до суду від ТОВ "Агріі Україна" надійшла заява б/н від 23.06.2023 року (вх. № 01-36/642/23; заява сформована в системі "Електронний суд" 23.06.2023 року) до керівника та засновника боржника ОСОБА_2 , брата керівника та засновника боржника ОСОБА_3 , жінки брата керівника та засновника боржника ОСОБА_4 , ФГ "Агроголд" про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ТОВ "Агростар центр".

6.1. Заява ТОВ "Агріі Україна" б/н від 23.06.2023 року про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ТОВ "Агростар центр", мотивована, серед іншого, тим, що згідно наведених у заяві обставин вбачається причинно-наслідковий зв`язок між умисними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ТОВ "Агроголд", допущеними ними порушеннями діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника. Також, ОСОБА_3 , для виведення активів з ТОВ "Агростар центр", долучив свою жінку, оформивши на неї ТОВ "Агроголд", тим самим створив і підтримував таку системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам.

-Заявник у своїй заяви зазначає, таке:

- ОСОБА_3 у лютому 2019 року залучив свою сестру ОСОБА_2 до свого бізнесу, шляхом створення ОСОБА_2 ТОВ "Агростар Центр", для вирощування зернових культур.

-При цьому, на переконання Заявника, саме ОСОБА_3 надавав вказівки ОСОБА_2 , що їй необхідно робити, фінансував створення ТОВ "Агростар Центр", проводив переговори з покупцями і постачальниками, приймав рішення відносно продажу вирощуваного врожаю і руху коштів отриманих від їх продажу, при наступних обставинах.

- ОСОБА_3 прийшов до ОСОБА_5 , який працював у ТОВ "Агріі Україна" на посаді керівника дивізіону, тому що був знайомий з ним. Приблизно на початку 2019 року до ОСОБА_5 приїхав ОСОБА_3 і попросив йому допомогти швидко купити зерно соняшника для посіву і добрива, оскільки, він взяв в оренду поля і хоче посіяти соняшник. В забезпечення прибраного товару ОСОБА_3 обіцяв підписати фінансову аграрну розписку (ФАР), надав майбутній врожай в заставу. В цій розмові він також попередив, що компанія з якою необхідно укласти договори і яка надасть ФАР буде ТОВ "Агростар Центр" засновником і директором якої є його сестра ОСОБА_2 , але всі рішення по придбанню і розрахункам буде приймати ОСОБА_3 і всі перемовини і вирішення питань необхідно обговорювати з ним.

-В подальшому між ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" і ТОВ "Агростар Центр" було укладено договір купівлі-продажу № 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року.

-При цьому, компанія змінила свою назву з ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" на ТОВ "Агріі Україна" (без реорганізації).

-ТОВ "Агріі Україна" на виконання умов договору і Додатків, було поставлено ТОВ "Агростар Центр товар, на загальну суму 4 114 003,45 грн.

-ТОВ "Агростар Центр" за товар по Договору розрахувалось часткового, лише в сумі 570078,18 грн, в зв`язку з чим, згідно акту звірки, утворилась заборгованість у розмірі 3543925,27 грн.

-В цілях виконання умов договору, директор ТОВ "Агростар Центр" ОСОБА_2 , на підставі попередньої домовленості між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , видала ТОВ "Агріі Україна" 2 фінансові аграрні розписки (ФАР), якими майбутній врожай соняшника і кукурудзи, який буде вирощений на земельних ділянках вказаних в ФАР, було передано в заставу.

-05.06.2019 року першою ФАР було надано у заставу 328,76 тон соняшника, на загальну суму 3 287 260 грн.

-07.09.2019 року другою ФАР було надано у заставу 170,481 тон, на загальну суму 1704810 грн.

-Згідно ФАР № 1 та № 2 ТОВ "Агростар Центр" зобов`язується в строк до 31 жовтня 2019 включно виконати безумовне зобов`язання сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" 2 500 000 грн і 1 300 000 грн відповідно. Згідно ФАР, зібрана продукція (врожай) доставляється та зберігається на складі Боржника за адресою : елеватор ПрАТ "Рівне-Борошно", м. Рівне, 35, 33009.

-На початку листопада 2019 року, ОСОБА_3 почав збирати врожай соняшника і кукурудзи, та ОСОБА_5 став йому дзвонити дізнатися, коли ОСОБА_3 почне розраховуватися. ОСОБА_3 підтвердив про збір врожаю і зберігання його на елеваторі, який вказаний в ФАР. Трохи пізніше ОСОБА_5 дізнався, що ОСОБА_3 соняшник і кукурудзу на зберігання не завозив. Коли ОСОБА_5 зрозумів, що Приленський намагається приховати врожай, який знаходиться в заставі ТОВ "Агріі Україна" звернулися до нотаріуса для отримання виконавчого напису на ФАР, а потім до приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження № 60744131 і № 60742956 і наклав арешт на все заставне майно по ФАР.

-Потім, ОСОБА_5 передзвонив, щоби дізнатися, де ОСОБА_3 все ж таки зберігає врожай. ОСОБА_3 признався, що зберігає його на елеваторі ТОВ "Захід Агропром" (Милинськ) і продавати його поки що не збирається. Але вже на наступний день ОСОБА_5 дізнався, що ОСОБА_3 продає заставний соняшник без згоди ТОВ "Агріі Україна" і частину вже продав ТОВ "Соя-Біотек".

-Про ці факти було повідомлено приватному виконавцю, який наклав арешт на соняшник, розміром 113 593 кг, який знаходився на елеваторі ТОВ "Захід Агропром", який було продано ТОВ "Агростар Центр" ТОВ "Соя-Біотек", який знаходився у заставі ТОВ "Агріі Україна". В подальшому приватний виконавець реалізував соняшник на торгах і отримані кошти були зараховані на рахунок ТОВ "Агріі Україна".

-Інший врожай ОСОБА_3 вдалося приховати, продати і кошти використати не для погашення заборгованості по договору купівлі-продажу і ФАР, а для своїх особистих цілей.

-По факту приховання заставного майна, за заявою кредитора порушена кримінальна справа за ст. 388 ККУ, відомості про яку внесене до реєстру за № 42020020110000103.

-У заяві про внесення відомостей, про скоєний злочин, до реєстру вказано: група осіб, будучи співучасниками злочину (виконавцем, організатором, підбурювачем, пособником), а саме:

Директор і засновник ТОВ "Агростар Центр" ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;

Бухгалтер ТОВ "Агростар Центр" та організатор ОСОБА_3 , та інші особи, які на даний час не встановлені, діючи за попереднім зговором, здійснили умисні дії направленні на відчуження заставного майна, місце знаходження якого на даний час невідоме, при наступних обставинах.

В рамках кримінальної справи були допитані в якості свідків ОСОБА_5 (менеджер кредитора) і ОСОБА_3 .. Потім між ними було проведено одночасний допит.

- ОСОБА_5 на допиті підтвердив обставини надані вище. З показів ОСОБА_3 можливо побачити, що він дуже добре знає обставини, що підтверджує показання ОСОБА_5 про його безпосереднє управління підприємством боржника.

-Окрім цього, підставою для визнання боржника банкрутом стали висновки арбітражного керуючого та комітету кредиторів, з якими погодився господарський суд, про відсутність обставин, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника не може бути відновлена.

-Також, було затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 5 365 654,6 грн до якого увійшли лише вимоги ініціюючого кредитора.

-Під час розгляду справи встановлено відсутність фінансово-бухгалтерської документації підприємства, на вимогу суду, ані керівником боржника, ані його представником така документація не надана.

-У ході процедури банкрутства виявлено відсутність коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута, у зв`язку з чим, господарська діяльність боржника була припинена, не зважаючи, що воно вело господарську діяльність протягом 10 місяців.

-За результатами виїзду за юридичною адресою банкрута ліквідатором встановлено відсутність органів управління (посадових осіб), а також бухгалтерської та іншої документації

-За таких обставин, ліквідатором було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута за наявними матеріалами, отриманими від відповідних державних установ України.

-При аналізі встановлено, що показники фінансової звітності ( актив та пасив балансу) як за 2019 рік, так і за 2020 рік є повністю ідентичні, що може свідчити про порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, тому аналіз додаткового здійснювався на підставі податкових накладних і руху коштів на банківських рахунках боржника.

-ТОВ "Агростар центр" була створена 06.02.2019 року. Основний вид діяльності "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". А вже 12.04.2019, на початку посівної 2019 року, боржник уклав з кредитором договір 19 НХ 11 ВІВО по якому отримав товар на загальну суму 4 114 003,45 грн. На дату виникнення зобов`язання було сплачено лише 570 078,18 грн, в зв`язку з чим, утворилася заборгованість на суму 3 543 925, 27 грн. Ця сума договору є найбільшою серед інших витрат, які були зроблені боржником.

-Так, для початку посівної 2019 року боржник закупив: добрива у ТОВ "Земля поділля" на суму 340 000 грн; паливо на загальну суму 434 371, 18 грн; у ТОВ "Брітіш Петроліум" на суму 382 500 грн; у ТОВ "Назарет Транс" на суму 51 871,18 грн.

-Фінансування початку посівної 2019 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 здійснювали шляхом внесення в касу банку кошти, як фінансова допомога. Також вони 27.05.2019 продали пшениці 3 класу ТОВ "Амбар +" на загальну суму 300 000 грн, якої у них не було. Тобто, кошти потрапили на рахунок боржника по безтоварній угоді. Це підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 1 від 12.06.2019, згідно якого реєстрація ПН на 300 000 зупинено, на підставі того факту, що обсяг постачання товару перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.п. 2.1., 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Податкова пропонувала надати документи на підтвердження поставки товару, але на даний момент таких документів не було надано.

-На підставі аналізу рахунків і податкового електронного кабінету було встановлено, що в кінці сезону за проданий соняшник боржник отримав 3 860 893,2 грн.

-Окрім соняшника, кредитор на підставі договору поставив 63 мішка насіння кукурудзи, на суму 63 000 грн. Його вирощування, збір і продаж відбулося за межами бухгалтерського обліку. На рахунки боржника кошти за насіння кукурудзи не надходили, що вказує використання його боржникам для своїх особистих цілях.

Кошти отриманні від соняшнику були боржником витрачені протягом періоду вересень-грудень 2019 року : розмірі 151 088,70 на придбання запчастин для трактору та іншої техніки; у розмірі 629 500 грн були виведені через касу банку у вигляді повернення фінансової допомоги від ОСОБА_2 ; у розмірі 49 000 за проведення агротехнічних робіт; у розмірі 404 800,15 грн за карбамід; у розмірі 51 676, 32 грн за паливо.

-Разом з цим, у боржника відсутня техніка у власності або в оренді, а тому кошти у розмірі 151 088, 70 витрачені на запчастини, вказує на те, що ремонтувалася техніка іншого підприємства, за кошти, які боржник повинен був віддати кредитору. Техніка відремонтована за кошти кредитора використовувалася для заробляння коштів боржника, а тому інвестувалося в процеси, які не були задіяні у виробничо-господарської діяльності, тим самим, погіршуючи фінансово-господарський стан підприємства.

-Наведений висновок підтверджується тим фактом, що згідно аналізу документів боржник у 2020 році не вів ніякої діяльності.

-Характер робіт і товарів, які закуповував боржник, за кошти які повинні бути сплачені кредитору, в кінці посівного сезону 2019 року вказує на те, що кошти отриманні за врожай 2019 року витрачалися поза межами господарської діяльності боржника на користь третіх осіб, тим самим погіршуючи фінансово-господарський стан підприємства, довівши його до банкрутства.

-З врахуванням наведеного, кошти у загальному розмірі 505 476,50 (49 000 + 404800,15 + 51676,32) були виведені на підставі завідомо невигідних для підприємства договорів.

-Окрім поставки на підставі договору, кредитор поставив, на підставі узгоджених специфікацій товар, а саме: на підставі специфікації № 1, Етана насіння пшениці репр. не протруєно, на суму, зі знижкою 303 112, 26 грн; на підставі специфікації № 2, Ранкона мікс 7% і мідер про 60 % на суму, зі знижкою, 48 964, 28 грн; на підставі специфікації № 3, добрива Leanum, на суму, зі знижкою, 20 311 грн.

-Згідно аналізу електронного податкового кабінету боржника було встановлено, що частину вказаного товару боржник продав ФГ "Агроголд" на загальну суму 413 280 грн, але в меншому розмірі ніж купував.

-Інформація, яким чином було використано частину товару отриманого по специфікаціям 1, 2, 3, відсутня, що на переконання Заявника, дає можливість стверджувати про його використання в особистих цілях, що привело підприємство до банкрутства.

-Крім того, ФГ "Агроголд" створено 08.08.2019 року. Саме в той час, коли, ОСОБА_3 організовував збір врожаю, який був у заставі, намагаючись його приховати від кредитора. Засновник і керівник ФГ "Агроголд", жінка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Місце проживання Приленської Альони є місцем реєстрації боржника ( АДРЕСА_2 ). Кошти від продажу товару на рахунки боржника не поступили, що вказує на фіктивність угоди і необґрунтоване передачу майна третім особам, які є заінтересованими особами в отриманні такого майна і які отримують від цього вигоду.

-З наявних документів, зокрема, з відомостей з ЄДРЮОФОП, не вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 приймалися будь-які рішення, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення або зменшення, додаткових внесків учасником товариства не вносилося, процедура санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не вводилася, рішення про припинення товариства як юридичної особи (ліквідацію) не приймалося, тобто через відсутність будь-яких управлінських, раціоналізаторських та розумних рішень були створені умови стійкої неплатоспроможності (банкрутства) ТОВ "Агростар Центр".

-Навіть, навпаки дії керівника боржника і інших осіб були направленні на доведення боржника до банкрутства, а також, стан неплатоспроможності боржника, як наслідок припинення господарської діяльності, необґрунтованої виплати грошових коштів, приховування документів боржника та його активів, підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів, заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

-На підставі наведеного вбачається причинно-наслідковий зв`язок між умисними діями ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ТОВ "Агроголд", допущеними ними порушеннями діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника.

-Водночас, на переконання Заявника, з наведених обставин можливо зробити висновок, що ОСОБА_3 здійснював фактичне керівництво компанією, не перебуваючи з компанією у формальному адміністративному зв`язку.

- сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 була на переконання Заявника номінальним директором і зберігаючи формальні адміністративно-розпорядчі функції від її імені ОСОБА_3 здійснював керівництво ТОВ "Агростар Центр" та здійснював суттєвий вплив на господарську діяльність боржника. Це підтверджується протоколом допиту працівників кредитора, в яких вони пояснили, що всі переговори велися виключно з ОСОБА_3 і всі рішення по товару і коштам вирішував він особисто.

-Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 мав суттєвий і вирішальний вплив на господарську діяльність боржника, через свою сестру, приймаючи нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на статутну діяльність підприємства, призвело до фінансових збитків, втрат і, як наслідок неможливість розрахуватись з кредиторами. Усі перелічені вище дії, що призвели до погіршення фінансового стану та фактичного банкрутства ТОВ "Агростар Центр", відбулися з вини ОСОБА_3 , який не вжив заходів для запобігання банкрутству боржника та його керівника ОСОБА_2 , яка згідно Статуту мала право визначати напрямки та впливати на господарську діяльність боржника.

-Також, на підставі вже вказаних обставин і доказів, які їх підтверджують було встановлено, що жінка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 08.08.2019 року створила ТОВ "Агроголд" та призначила себе керівником.

-При цьому, з аналізу фінансової діяльності боржника було встановлено, що він не здійснював господарську діяльність в 2020 році, але протягом періоду листопад-грудень 2019 року закуповував запчастини для тракторів, паливо, добрива та замовляв послуги по обробці землі, за кошти які отримав від продажу врожаю, вирощеного з товару кредитора.

-Згідно аналізу реєстру власності було встановлено, що станом на 01.11.2019 року ТОВ "Агроголд" вже уклав договори оренди землі. Так, наприклад, на ділянки з кадастровими номерами 0524885600:05:003:0455, 0524885600:05:003:0453, 0524885600:05:003:0456. Згідно реєстру, на даний час ТОВ "Агроголд" орендує 84 земельні ділянки.

-В подальшому, ОСОБА_2 , на підставі розпорядження ОСОБА_3 , на безоплатній основі, по фіктивному договору продала ОСОБА_4 товар, який кредитор поставив боржнику і який боржником сплачене не було, тим самим зменшивши активи боржника, що привело до банкрутства ТОВ "Агростар центр".

-Приймаючи до уваги, що активи боржника зменшились, з умисних незаконних дій суб`єктів субсидіарної відповідальності, активи ТОВ "Агроголд" збільшились і в подальшому за рахунок боржника здійснювалася господарська діяльність, дохід від якої отримувався ТОВ "Агроголд" та її керівником. Тобто, ТОВ "Агроголд" отримало приріст активів за рахунок боржника в результаті недобросовісних дій як керівника боржника так і керівника ТОВ "Агроголд", на підставі спільного недобросовісного господарського інтересу, який був організований ОСОБА_3

-З врахуванням наведених обставин, на думку Заявника, можливо зробити висновок, що ОСОБА_3 для виведення активів з ТОВ "Агростар центр", долучив свою жінку, оформивши на неї ТОВ "Агроголд", тим самим створив і підтримував таку системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам.

-Своїми діями ОСОБА_3 отримав істотні переваги з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження.

7. Згідно письмових пояснень арбітражного керуючого Оберемка Р.А. № 02/01 від 02.01.2024 року у справі № 902/1068/20, викладені тотожні обставини, які наведені у зазначеній вище заяві про покладення субсидіарної відповідальності та ліквідатор боржника просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Агростар Центр" в зв`язку з доведенням його до банкрутства на вказаних вище осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у справі №902/1068/20, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, повністю відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (надалі в тексті - ТОВ "Агрії України") до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства "Агроголд" (надалі в тексті - ФГ "Агроголд") про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідаль-ністю "Агростар центр" (надалі в тексті - ТОВ "Агростар центр") у справі №902/1068/20.

8.1. Суди попередніх інстанцій послались на те, що викладені у заяві доводи щодо наявності причино-наслідкового зв`язку між умисними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ФГ,«Агроголд», допущеними ними порушення діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника, не доведені Заявником відповідними письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 902/1068/20. Задовольнити заяву кредитора про покладення субсидіарної відповідальності, а саме:

- Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Агростар Центр" (42803946) в зв`язку з доведенням його до банкрутства на керівника та засновника ТОВ "Агростар Центр" ОСОБА_2 (3017618024); ОСОБА_3 (3187415655); ОСОБА_4 (3092407502); Фермерське господарство "Агроголд" (43160981).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (3017618024), ОСОБА_3 (3187415655), ОСОБА_4 (3187415655), Фермерського господарства "Агроголд" (43160981), на користь ліквідаційної маси ТОВ "Агростар Центр", в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в сумі 5356654,60 грн.

9.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваних рішень, суди:

-Допустили неповноту встановлення обставин справи в зв`язку з ігнорування доказів і аргументів сторін;

- Далі помилкову оцінку обставинам справи і доказам, що привело до необґрунтованого звільнення суб`єктів субсидіарної відповідальності від субсидіарної відповідальності;

- Вибірково застосували висновки фінансового аналізу діяльності боржника оправдуючи суб`єктів субсидіарної відповідальності;

- Порушили ч. 4 ст. 75, ст. 79, ч. 5 ст. 236 ГПКУ, ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", ч. 2 ст. 61 КУПБ.

- Не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 02.09.2021 у справі 910/3438/13 щодо правильної оцінки фінансового аналізу, а також про те що фінансовий аналіз не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства;

-Не провели аналізу первісної бухгалтерської документації;

-Не досліджували звіти арбітражного керуючого;

-Не застосували до спірних відносин п.3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1068/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному склад у суду від 15.10.2024.

12. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 902/1068/20 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №902/1068/20 на 20 листопада 2024 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши суддю-доповідача, скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, з огляду на таке.

14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ТОВ "Агріі Україна" про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями в сумі 5 365 654,60 грн на засновника боржника ОСОБА_2 , брата керівника та засновника боржника ОСОБА_3 , жінки брата керівника та засновника боржника ОСОБА_4 , ФГ "Агроголд".

16. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

17. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

18. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

19. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

20. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

21. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

22. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

23. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

24. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

25. Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

26. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

27. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

28. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

29. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

30. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).

31. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

32. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

33. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

34. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

35. За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

36. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

37. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

38. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

39. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

40. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

41. Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

42. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

43. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

44. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

45. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

46. Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

47. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

48. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

49. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

50. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

51. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

52. Враховуючи викладені правові висновки щодо правильного застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, Верховний Суд вважає, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.

53. Водночас, необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

54. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

55. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

56. Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду (зокрема викладену в постановах від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, від 19.09.2024 у справі №904/9411/21), згідно з якою відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

57. Водночас, Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) у контексті визначеного КУзПБ порядку аналізу, дослідження та оцінки фінансово-економічних показників боржника як передумов для покладення субсидіарної відповідальності зауважив, зокрема, що господарський суд може зобов`язати боржника провести аудит відповідно до положень частини 10 статті 39 КУзПБ.

58. У цьому випадку суди обох попередніх інстанцій, в порушення приписів ст. 236 ГПК України, безпідставно проігнорували аргументи заявника щодо вибіркового дослідження Аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ТОВ «Агростар центр» (Далі -Аналіз).

59. Як зазначає скаржник, досліджені судом п. 5-8 Аналізу лише вказують на загальний стан боржника та, не зважаючи на зауваження кредитора, суди не дослідили висновки вказані в п.1-4 Аналізу, які на переконання скаржника вказують на негативні фінансові показники боржника.

60. Також, було проігноровано судами доводи скаржника про те, що Аналіз проведено лише на підставі фінансових звітів боржника, які були складені керівником боржника, яка на цей час є суб`єктом субсидіарної відповідальності, а відтак дані, які були внесені ОСОБА_2 до фінансових звітів необхідно поставити під сумнів та перевірити іншими доказами у справі.

61. У контексті наведеного слід звернути увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування, що узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

62. З урахуванням наведеного, суди першої і другої інстанцій не мали покладатися у звільненні від субсидіарної відповідальності суб`єктів відповідальності лише на часткові висновки дослідження, не прийнявши до уваги інші докази кредитора.

63. Кредитор наголошував і в суді першої і апеляційної інстанцій про те, що згідно аналізу руху коштів на банківському рахунку боржника було встановлено, що ОСОБА_2 за період вересень-грудень 2019 року витрачає кошти боржника: у розмірі 151 088, 70 на придбання запчастин для трактору та іншої техніки; у розмірі 629 500 грн, які були виведені через касу банку у вигляді повернення фінансової допомоги від ОСОБА_2 ; у розмірі 49 000 грн за проведення агротехнічних робіт; у розмірі 404 800,15 грн за карбамід; у розмірі 51 676, 32 грн на пальне.

64. Кредитор наголошував, що вказані кошти витрачалися на користь ФГ «Агроголд», яке створено особами, які пов`язані між собою.

65. Крім того, скаржник посилався на те, що ОСОБА_2 вивела кошти товариства на свою особисту карту у розмірі 629 500 грн, що також залишилось без відповідного реагування судів попередніх інстанцій.

66. З огляду на таке передчасним є висновок попередніх судових інстанцій про недоведення наявності ознак доведення до банкрутства боржника, керівника боржника, адже такий висновок не ґрунтується на належному дослідженні наданих учасниками справи доказів, якими вони підтверджують свої доводи щодо наявності / відсутності притягнення керівника боржника до субсидіарної відповідальності боржника, зокрема, щодо мети, мотивів і наслідків господарської діяльності боржника (в контексті доводів кредитора), пов`язаності такої діяльності з виникненням ознак неплатоспроможності боржника тощо.

67. Разом з тим Верховний Суд наголошує, що необхідною передумовою розгляду, дослідження, оцінки та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства є встановлення факту недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів. Адже відсутність наведеного факту виключає визначення суб`єктів і суб`єктивної сторони відповідного правопорушення, а отже, й задоволення відповідної заяви.

68. Із текстів судових рішень у справі вбачається, що суди послались на те, що заявлена Заявником вимога до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ «Агроголд» в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в розмірі 5 356 654,60 грн складається лише із суми кредиторських вимог та суми судового збору та, водночас, не встановили наявність або відсутність майна боржника для формування ліквідаційної маси.

69. 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

70. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

71. Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

72. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

73. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

74. Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

75. Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, Суд дійшов висновку, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

77. Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду необхідно скасувати з переданням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

78. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

79. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 902/1068/20 скасувати.

3. Справу № 902/1068/20 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк